Постанова

від 27.08.2020 по справі 910/5140/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/5140/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Дикунської С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Рівненського гарнізону

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 21.04.2020

про повернення позовної заяви

у справі №910/5140/20 (суддя - Мандриченко О.В.)

за позовом Заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (позивач 1);

Квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівне (позивач 2)

до Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОДТОРГ-НГ"

про стягнення 319494,83 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи

14.04.2020 до Господарського суду міста Києва від Заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (позивач 1), Квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівне (позивач 2) надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДТОРГ-НГ" про стягнення 319494,83 грн.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 319 494,83 грн. на підставі: договору №286/2/19/123 від 16.10.2019, договору №1 від 17.10.2019, договору №2 від 17.10.2019, договору №146 від 17.10.2019, договору №145 від 17.10.2019, договору №144 від 17.10.2019, договору №147 від 17.10.2019, і позовні вимоги прокурора виникли на підставі договорів, які пов`язані підставами виникнення та поданими доказами.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 у справі №910/5140/20 позовну заяву і додані до неї документи повернуто Заступнику військового прокурора Рівненського гарнізону без розгляду з посиланням на приписи п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України. .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, так як подані в обґрунтування позовних вимог документи, є окремими по вказаним договорам. Також, судом першої інстанції встановлено відсутність підстав для застосування положень ст. 173 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Заступник військового прокурора Рівненського гарнізону звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 у справі №910/5140/20 та направити справу для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Крім того, просив вирішити питання про повернення Квартирно-експлуатаційному відділу міста Рівне сплаченого за подачу апеляційної скарги судового збору.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при постановленні ухвали порушено норми матеріального та процесуального права, ухвала суду першої інстанції була прийнята при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

В апеляційній скарзі Заступник військового прокурора Рівненського гарнізону посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано, що позовні вимоги прокурора виникли на підставі договорів, які пов`язані підставою виникнення та поданими доказами, а також без врахування того, що підставою позову визначено договір про закупівлю послуг з організації харчування № 286/2/19/123 від 16.10.2019, типові договори позички нерухомого майна, на підставі яких і укладено договори, за якими у відповідача виникла заборгованість, а саме:

- договір № 2 про відшкодування вартості теплопостачання, спожитого в процесі надання послуг х харчування від 17.10.2019;

- договір № 146 про надання послуг водопостачання та водовідведення від 17.10.2019;

- договір № 145 про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення, спожитих в процесі надання послуг з харчування від 17.10.2019;

- договір № 144 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування від 17.10.2019;

- договір № 147 про відшкодування вартості газопостачання, спожитої в процесі надання послуг з харчування від 17.10.2019.

Також, Заступником військового прокурора Рівненського гарнізону наголошувалось, що заборгованість стосується лише стягнення грошових коштів за комунальні послуги та енергоносії, спожиті відповідачем у грудні 2019 року, і відповідно, оцінці підлягало 6 рахунків, виставлених відповідачу на підставі 6 типових договорів, зміст кожного з яких був розміщений на 2 аркушах друкованого тексту при тому, що відповідач з підписанням 6 відповідних актів про споживання ним таких послуг та енергоносіїв визнав саме факт їх споживання, а тому висновки суду про утруднення розгляду об`єднаних позовних вимог - є помилковою та не відповідає фактичним обставинам справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2020, апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Рівненського гарнізону передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів Дикунська С.Я., Тищенко О.В.

У відповідності до ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 поновлено заступнику військового прокурора Рівненського гарнізону пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 у справі №910/5140/20, відкрито апеляційне провадження у справі №910/5140/20 за апеляційною скаргою Заступника військового прокурора Рівненського гарнізону на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2020, ухвалено розгляд апеляційної скарги Заступника військового прокурора Рівненського гарнізону на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 у справі №910/5140/20 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено процесуальний строк для подання учасниками клопотань, заяв, відзивів.

Ухвала суду апеляційної інстанції направлена учасникам спору за адресами їх місцезнаходження та вручена: Заступнику військового прокурора Рівненського гарнізону згідно рекомендованого повідомлення про вручення 3300103996583, ТОВ Продторг-НГ - згідно рекомендованого повідомлення про вручення 0411955181832, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівне - згідно рекомендованого повідомлення про вручення 3300104031557, Міністерству оборони України - згідно рекомендованого повідомлення про вручення - 0316802591559.

Приписами ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

В свою чергу, на момент проголошення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020, відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент проголошення вказаної ухвали), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

В подальшому, Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" набрав чинності 17.07.2020.

Отже, з урахуванням пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності з 17.07.2020, строк на подання учасниками справи відзивів, заяв та клопотань - сплив, і станом на 27.08.2020 (з урахуванням часу на поштовий обіг) на адресу Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу від ТОВ Продторг-НГ , Квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівне, Міністерства оборони України, до суду апеляційної інстанції - не надходив.

Частиною 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ТОВ Продторг-НГ , Квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівне, Міністерство оборони України не були обмежені у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що вказані учасники у строк, встановлений судом апеляційної інстанції, не подали відзив на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання вказаними учасниками апеляційного провадження відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає вирішенню апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 14.04.2020 до Господарського суду міста Києва від Заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (позивач 1), Квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівне (позивач 2) надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДТОРГ-НГ" про стягнення 319494,83 грн.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 319 494,83 грн. на підставі: договору №286/2/19/123 від 16.10.2019, договору №1 від 17.10.2019, договору №2 від 17.10.2019, договору №146 від 17.10.2019, договору №145 від 17.10.2019, договору №144 від 17.10.2019, договору №147 від 17.10.2019, і позовні вимоги, як наголошував прокурор, виникли на підставі договорів, які пов`язані підставами виникнення та поданими доказами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 у справі №910/5140/20 позовну заяву і додані до неї документи повернуто Заступнику військового прокурора Рівненського гарнізону без розгляду з посиланням на приписи п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України. .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, так як подані в обґрунтування позовних вимог документи, є окремими по вказаним договорам. Також, судом першої інстанції встановлено відсутність підстав для застосування положень ст. 173 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що за поданою прокурором позовною заявою фактично підлягають вирішенню декілька окремих спорів між тими ж сторонами, тому що останнім об`єднано декілька вимог, які стосуються окремих договорів.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві.

Згідно з ч. 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи п вилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскаржувала ухвала підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

За змістом рішення Конституційний Суд України від 01.12.2004 року у справі №1-10/2004 року щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний інтерес), поняття "право" та "охоронюваний законом інтерес" особи, що вживаються в законах, знаходяться у логічно- смисловому зв`язку та означають прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, легітимний дозвіл, що є об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних потреб особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально- правовим засадам.

Ч. 1-4 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України, визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

У рішенні від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

За змістом частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Таким чином, у зазначеній нормі процесуального права визначено право позивача (або особи, яка звертається з певним позовом) об`єднати в одній позовній заяві декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали поданого позову виключно з огляду на необхідність встановлення визначених п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України наявності або відсутності підстав для повернення позову, встановив, що позовні вимоги прокурора виникли на підставі договорів, які пов`язані підставою виникнення та поданими доказами, а підставою позову визначено договір про закупівлю послуг з організації харчування № 286/2/19/123 від 16.10.2019, а також типові договори позички нерухомого майна, на підставі яких і укладено договори, за якими у відповідача виникла основна заборгованість, яка і заявлена прокурором до стягнення з розбивкою на суми та посилання на певні документи, а саме:

- договір № 2 про відшкодування вартості теплопостачання, спожитого в процесі надання послуг х харчування від 17.10.2019;

- договір № 146 про надання послуг водопостачання та водовідведення від 17.10.2019;

- договір № 145 про відшкодування вартості водопостачання та водовідведення, спожитих в процесі надання послуг з харчування від 17.10.2019;

- договір № 144 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування від 17.10.2019;

- договір № 147 про відшкодування вартості газопостачання, спожитої в процесі надання послуг з харчування від 17.10.2019.

Суд апеляційної інстанції враховує, що суд першої інстанції при оцінці наявних у справі доказів та перевірки обставин справи виходить виключно з принципів господарського судочинства, закріплених у статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а оцінка відповідних доказів здійснюється у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, і суд першої інстанції не обмежений під час розгляду спору вчиняти обумовлені процесуальним законом дії щодо сприяння вирішенню між сторонами певного господарського спору, а сторони зобов`язані виконувати відповідні вимоги суду з метою сприяння швидкому розгляду спору.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сумісний розгляд вимог прокурора в інтересах держави в особі позивача до відповідача надасть можливість встановити всі обставини справи, з`ясуванню спірних правовідносин сторін та надасть у повній мірі реалізувати завдання господарського судочинства при вирішенні спору, надасть можливість досягнути процесуальної економії як щодо повідомлення відповідача по розгляд справи, так і дослідження правовідносин сторін, а також заощадить кошти як позивача, так і державного бюджету стосовно повідомлення відповідача за місцем знаходження. Також, заявлені вимоги об`єднані одним і тим самим способом захисту прав позивача (шляхом стягнення коштів).

При цьому, реалізуючи своє право на об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог, прокурор наголошує, що він жодним чином не зловживає своїми правами, а навпаки, намагається найбільш ефективніше реалізувати свої права в межах існуючого між сторонами спору.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що розгляд вимог в одному провадженні дозволить достягти ефективності захисту порушених прав та дотримання розумних строків розгляду спору, а об`єднання позовних вимог жодним чином не перешкоджає з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та жодним чином не утруднює вирішення спору.

Процесуальне право особи на об`єднання в одній позовній заяві однорідних вимог також досліджувалось неодноразово Верховним Судом та за результатами розгляду відповідних вимог суд касаційної інстанції наголошував на можливості розгляду в одному провадженні позовних вимог, зокрема і щодо стягнення боргу за декількома договорами (наприклад постанова ВС від 14.11.2019 у справі № 910/9302/19), а також можливість заявлення ідентичних вимог щодо декількох об`єктів (наприклад, постанова ВС від 14.11.2019 у справі № 902/434/19).

В окремих рішеннях Європейський суд з прав людини наголошував, що заявників не можна звинувачувати за те, що вони використовують засоби, надані їм відповідно до національного законодавства для захисту своїх інтересів (рішення у справах Саф`яннікова проти України , 2007 р.; Сілін проти України , 2006 р.).

Отже, практика Європейського суду з прав людини також виходить з можливості реалізації особою права на звернення до суду з позовом з декількома вимогами, при обґрунтованості такого звернення та його доцільності, а також при умові наявності такого засобу у національному законодавстві. Як зазначалось вище, ст. 173 Господарського процесуального кодексу Україні чітко передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції при поверненні позовної заяви, не врахував в сукупності усіх обставин та помилково повернув позов з посиланням на п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Частиною 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на встановлене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 у справі №910/5140/20 підлягає скасуванню на підставі п.1-4 ч. 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України.

Також, оскільки судом апеляційної інстанції скасована ухвала суду першої інстанції про повернення позову, керуючись правами, наданими ч. 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, матеріали позову підлягають передачі на розгляд суду першої інстанції на стадію вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Розподіл судових витрат

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 270, 271, 273, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівне на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 у справі №910/5140/20 - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 у справі №910/5140/20 - скасувати.

3. Матеріали позову Заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівне до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДТОРГ-НГ" про стягнення 319494,83 грн. - направити до Господарського суду міста Києва на стадію вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

4. Матеріали справи №910/5140/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

С.Я. Дикунська