Рішення

від 17.08.2020 по справі 922/4294/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4294/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за первіснимпозовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма-рост" (03065, м. Київ, вул. Козелецька, буд. 24, офіс 10) до Державного підприємства "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (62650, Харківська обл., с. Червона Хвиля, вул. Центральна, буд. 13) про та за зустрічним ї позовом до про стягнення 1968087,22 грн. Державного підприємства "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (62650, Харківська обл., с. Червона Хвиля, вул. Центральна, буд. 13) Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма-рост" (03065, м. Київ, вул. Козелецька, буд. 24, офіс 10) визнання договору недійсним за участю представників:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) - не з`явився,

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) - не з з`явився,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Максіма-рост", м. Київ звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Державного підприємства Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. Юр`єва НААНУ, с. Червона Хвиля заборгованість за договором поставки№10/04 від 10.04.19р. в сумі 1 968 087,22 грн., яка складається з: 975 385,40 грн. - основна заборгованість; 17 316,42 грн. - 36% річних; 975 385,40 грн. - штраф. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 26.12.19р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

18.02.20р. від відповідача надійшла зустрічна позовна заява, в якій просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог за первісним позовом; визнати Договір поставки №10/04 засобів захисту рослин від 10.04.19р. недійсним; визнати доведеним факт відсутності постачання з боку ТОВ "Максіма-рост", м. Київ на користь ДП "ДГ "ПАНТЕЛЕЙМОНІВСЬКЕ" ІР НААН України засобів захисту рослин, а саме: АВАТАР, ШТЕФАЗОН, ШТЕФ-ПРОТРУЙНИК.

Ухвалою суду від 19.02.20р. прийнято зустрічну позовну заяву Державного підприємства Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. Юр`єва НААНУ, с. Червона Хвиля до розгляду разом з первісною позовною заявою.

Ухвалою суду від 19.02.20р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів по 25.03.20р.

Ухвалою суду від 25.03.20р. закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 10.04.2020 об 11:00.

26.03.2020 від відповідача надійшла заява про вступ у справу як представника (вх. №7670), за результатами розгляду якої її було задоволено та надано представнику відповідача доступ до електронної справи №922/4294/19 в системі "Електронний суд".

Ухвалою суду від 10.04.20р. продовжено строк розгляду справи по суті на строк дії карантину та судове засідання відкладено на 13.05.2020 о 14:00.

Ухвалою суду від 13.05.2020 клопотання представника позивача за первісним позовом про розгляд справи без участі представника позивача, яке надійшло до суду 10.04.20р. задоволено та судове засідання відкладено на 16.06.2020 о 10:00.

В судовому засіданні 16.06.20р. було оголошено перерву до 30.06.2020 до 15:00, протокольною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 16.06.20р.

Ухвалою-повідомленням від 18.06.20р. повідомлено Державне підприємство Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. Юр`єва НААНУ про те, що судове засідання у справі №922/4294/19 відбудеться 30.06.2020 о 15:00.

Ухвалою суду від 30.06.20р. клопотання Державного підприємства Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. Юр`єва НААНУ, с. Червона Хвиля, як надійшло до суду 29.05.20р., про зупинення провадження по справі №922/4294/19 до винесення рішення та набрання ним законної сили по справі №910/5479/20, що розглядається господарським судом міста Києва, залишено без розгляду.

В судовому засіданні 30.06.20р. було оголошено перерву до 17.08.2020 до 12:00 протокольною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 30.06.20р.

Ухвалою-повідомленням від 01.07.20р. повідомлено Державне підприємство Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. Юр`єва НААНУ про те, що судове засідання у справі №922/4294/19 відбудеться 17.08.2020 о 12:00.

05.08.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №17918), мотивоване запровадженням карантину та тим, що з 28.07.20р. призупинено виконання робіт в приміщенні підприємства відповідача, у зв`язку із чим, частина працівників перебуває в простої та на самоізоляції, оскільки у відвідувача було виявлено коронавірус (наказу №77/2 від 27.07.20), з огляду на те, що представник відповідача має бажання прийняти участь в судовому засіданні у даній справі проте не має такої можливості, просить відкласти розгляд справи на пізнішу дату після завершення карантину.

17.08.2020 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача за наявними матеріалами та винесення судового рішення (вх. № 18836), в якій позивач наголошує про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та зазначає про недобросовісну поведінку відповідача шляхом неодноразових звернень до суду із клопотаннями про відкладення розгляду справи.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) в судове засідання 17.08.20р. не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) в судове засідання 17.08.20р. не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Суд, дослідивши заяву позивача (вх. № 18836) щодо розгляду справи без участі позивача, вважає за можливе її задовольнити, оскільки участь представників сторін обов`язковою в судових засіданнях не визнавалась та направлення уповноваженого представника для участі в засіданнях є правом сторони.

Водночас, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх. № 17918), виходячи з наступного.

02.04.20р. набрав чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Пунктом 11 вищевказаного закону в Господарський процесуальний кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) внесено зміни, зокрема: розділ Х "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту: " 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

На виконання вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", суд ухвалою від 10.04.20р. строк розгляду справи по суті на строк дії карантину.

У відповідності до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (18 червня 2020 року, № 731-IX) "з метою удосконалення норм Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України в частині перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), Верховна Рада України постановила:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України: (зокрема)

1. Пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викласти в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

II. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом."

Даний закон набрав чинності 17.07.20р., у зв`язку з чим, у строк до 06.08.20р. (включно) учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідачем, у строки, встановлені вищевказаним законом, не подано заяву про продовження строку розгляду справи по суті.

Також, суд зазначає про те, що запровадженні карантинні заходи, на які посилається заявник у клопотанні, не передбачають обмеження гарантованої ст.33 Конституції України свободи пересування, зокрема - в межах м. Харкова та Харківської області (місцезнаходження Відповідача та Господарського суду Харківської області), зважаючи на що не вбачається будь-якого обґрунтування існування об`єктивних перешкод в участі у судовому засіданні, явку в яке не було визнано обов`язковою.

Також, обізнаність відповідача Державного підприємства Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. Юр`єва НААНУ про розгляд справи та факт подання ним п`ять заяв про його відкладання вказує на наявність можливості письмово висловити свою позицію відносно предмету спору, що було реалізовано відповідачем та надано відзив на позовну заяву та в свою чергу дає суду підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вважає за доцільне розглянути справу за наявними у ній документами, у зв`язку з чим протокольною ухвалою суду від 17.08.20р. вказане вище клопотання відповідача було відхилено судом.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги первісного та зустрічного позовів, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

10.04.2019 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Майкіма-Рост" (постачальник) та відповідачем - Державним підприємством Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. Юр`єва НААНУ (покупець) було укладено Договір поставки засобів захисту рослин № 10/04 (далі -Договір) (т.с. І а.с. 20-21), відповідно до умов п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність у зумовлені даним Договором строки засоби захисту рослин, що надалі іменується товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість на умовах Договору.

Відповідно до п.1.2 Договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю та загальна вартість поставленого товару зазначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно із п.2.2. Договору визначено , що орієнтовна сума Договору становить 500000,00 грн. Якщо вартість всіх поставок товару за цим Договором перевищуватиме або буде меншою від орієнтовної суми Договору, то вважається, що загальна ціна Договору узгоджена сторонами шляхом підписання видаткових накладних, за якими фактично поставлено та прийнято товар протягом строку дії Договору.

Ціна за одиницю товару, кількість та асортимент товару узгоджується сторонами у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору (п. 2.3. Договору).

У відповідності до умов пунктів 3.3., 3.4. Договору передбачено, що повна оплата поставленого товару повинна бути здійснена покупцем не пізніше 31 жовтня 2019 року остаточна дата розрахунку . Датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний банківській рахунок постачальника.

Розділом 4 Договору сторони узгодили та встановили строки та умови поставки. Так, відповідно до п.4.1. Договору, постачальник поставляє товар шляхом одноразової поставки товару або поставки товару партіями, відповідно до видаткових накладних.

Згідно з п. 4.2. Договору, доказом факту поставки товару є оформлені належним чином документи - видаткова накладна, товарно-транспортна накладна. Довіреність оформлюється і підписується на усну вимогу будь-якої із сторін цього Договору.

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю та якістю з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткових накладних (п. 4.6. Договору).

Строк поставки встановлений сторонами у п. 4.5. Договору - до 31.10.2019.

Відповідно до п. 10.1 Договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов: несвоєчасне, неповне, неналежне (усупереч положенням договору) виконання взятих на себе зобов`язань за цим Договором, якщо такі порушення були допущені під час його дії.

Позивач повністю виконав свої зобов`язання за Договором, поставивши відповідачу товар на загальну суму 1124805,24 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, які наявні у матеріалах справи (т.с. І а.с. 22-25). А саме: № РН-0000005 від 18.04.2019 на суму 199916,64 грн. з ПДВ, № РН-0000007 від 14.05.2019 на суму 481650,00 грн. з ПДВ, № РН-0000012 від 06.06.2019 на суму 303240,00 грн. з ПДВ, № РН-0000033 від 30.08.2019 на суму 139998,60 грн. з ПДВ, підписаними сторонами без зауважень та скріплені печатками сторін, а також копією генерального доручення №150/1 від 10.04.2019 (т.с. І а.с. 26).

Факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 1124805,24 грн. також підтверджується належним чином засвідченими копіями товарно-транспортних накладних, які наявні у матеріалах справи (т.с. І а.с. 132-137). А саме: №РН-0000005 від 18.04.2019 на суму 199916,64 грн, №РН-0000007 від 14.05.2019 на суму 481650,00 грн, №РН-0000012 від 06.06.2019 на суму 303240,00 грн, №РН-0000033 від 30.08.2019 на суму 139998,60 грн.

До того ж, позивач надав копії податкових накладних на підтвердження здійснення господарської операцій з постачання товарів (т.с. І а.с. 138-151).

Як убачається з матеріалів справи, відповідач повернув частину товар на загальну суму 49419,84 грн, що підтверджується належним чином засвідченими копіями накладних на повернення товару: №15 від 07.10.2019 на суму 9519,84 грн та № 10 від 07.10.2019 на суму 39900,00 грн. (т.с. І а.с. 27-28).

Із матеріалів справи також убачається, що 13.09.19 за вказаним Договором відповідачем було частково сплачено позивачу товару на суму 100000,00 грн., про що свідчить наявне у матеріалах справи належним чином засвідчена копія платіжного доручення №643 від 13.09.2019 на вказану суму (т.с. І а.с. 131).

Позивачем у первісному позові вказано, що відповідач не оплатив отриманий товар у встановлений Договором строк.

Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті отриманого товару за Договором поставки засобів захисту рослин № 10/04 від 10.04.2019 становить 975385,40 грн.

Станом на дату винесення рішення борг відповідачем позивачу не сплачений.

Такі обставини, на думку позивача за первісним позовом, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав первісних позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, з врахуванням змісту Договору поставки засобів захисту рослин № 10/04 від 10.04.2019, відносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами законодавства, передбаченими для врегулювання договорів поставки.

Відтак, згідно ч. 1 ст. 712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 662, 663 ЦК, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Матеріалами справи підтверджено виконання покупцем свого обов`язку за Договором поставки засобів захисту рослин № 10/04 від 10.04.2019.

Так, в матеріалах справи наявні підписані уповноваженими особами сторін видаткові накладні: № РН-0000005 від 18.04.2019 на суму 199916,64 грн. з ПДВ, № РН-0000007 від 14.05.2019 на суму 481650,00 грн. з ПДВ, № РН-0000012 від 06.06.2019 на суму 303240,00 грн. з ПДВ, № РН-0000033 від 30.08.2019 на суму 139998,60 грн. з ПДВ (т.с. І а.с. 22-25).

До того ж, як зазначалося судом вище, факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 1124805,24 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями товарно-транспортних накладних: №РН-0000005 від 18.04.2019 на суму 199916,64 грн, №РН-0000007 від 14.05.2019 на суму 481650,00 грн, №РН-0000012 від 06.06.2019 на суму 303240,00 грн, №РН-0000033 від 30.08.2019 на суму 139998,60 грн. (т.с. І а.с. 132-137).

Наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії податкових накладних також підтверджують здійснення господарської операції з постачання товару за Договором поставки засобів захисту рослин № 10/04 від 10.04.2019 (т.с. І а.с. 138-151).

Наявність заборгованості в сумі 975385,40 грн підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2019, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін (т.с. І а.с. 29).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, оскільки відповідачем за первісним позовом не було здійснено своєчасної оплати поставленого останньому товару на суму 975385,40 грн. у встановлений договором строк, наведене свідчить про порушення Державним підприємством Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. Юр`єва НААНУ своїх зобов`язань за Договором поставки засобів захисту рослин № 10/04 від 10.04.2019.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно із ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17.

Пунктом 6.2 Договору сторони передбачили та визначили, що при порушенні термінів оплати по цьому договору, покупець сплачує постачальнику:

- пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла на момент виникнення та існування заборгованості через прострочення оплати) від загальної суми платежу, що не здійснений своєчасно (заборгованості) за кожен день прострочення;

- при порушення термінів оплати більше ніж 10-ти (десяти) календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 100% (сто відсотків) від суми поставленого товару.

На підставі п. 6.2 Договору позивач нарахував відповідачу штраф за несвоєчасне виконання зобов`язання у розмірі 100% (сто відсотків) від суми поставленого товару у сумі 975385,40 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 198 ГК України відсотки за грошовими зобов`язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6.5 Договору сторони передбачили та визначили, що у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару, то відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості та інших штрафних санкцій 36% (тридцять шість відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

На підставі вказаного, позивач нарахував відповідачу 36% річних за період з 01.11.2019 по 18.11.2019 в сумі 17316,42 грн.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем штрафу та 36 % річних, враховуючи умови пунктів 6.2., 6.5. Договору, вимоги ст. 198 ГК України, ст. 625 ЦК України, суд встановив, що дані нарахування не суперечать умовам Договору та вимогам чинного законодавства, нараховані арифметично вірно, з урахуванням чого, первісні позовні вимоги про стягнення 975385,40 грн. заборгованості, 17316,42 грн. 36 % річних та 975385,40 грн. штрафу суд визнав обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та таким, що підлягають задоволенню.

Таким чином, оскільки відповідач за первісним позовом під час розгляду справи не надав суду належних та переконливих доказів, які б спростовували заявлені первісні позовні вимоги та свідчили про виконання Державним підприємством Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. Юр`єва НААНУ взятих на себе зобов`язань за Договором у повному обсязі, суд дійшов висновку про повне задоволення первісних позовних вимог.

Водночас суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову Дослідного господарства "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. Юр`єва НААНУ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма-Рост" про визнання договору недійсним, з огляду на таке.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписами ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов`язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Отже, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом за захистом порушених прав Державне підприємство Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. Юр`єва НААНУ посилається на ту обставину, що спірний договір поставки засобів захисту рослин № 10/04 від 10.04.2019 було укладено за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності особи яка підписала договір з боку покупця, а саме директора С.Б. Губанова.

Судом встановлено, що спірний договір поставки засобів захисту рослин № 10/04 від 10.04.2019 від імені Державного підприємства Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. Юр`єва НААНУ підписано директором Сергієм Борисовичем Губановим, підпис скріплено печаткою підприємства.

Відповідно до даних реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 28.03.2019 директором підприємства та підписантом є Губанов Сергій Борисович (т.с. І а.с. 126-130).

зазначене свідчить, що посилання позивача у зустрічному позові про відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності особи яка підписала договір - директора Губанова С.Б. спростовуються даними вищевказаного реєстру, тому є безпідставними.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з вимогами ч. 2 вказаної статті, якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Відповідно до приписів ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Одночасно позивач за зустрічним позовом наголошує про те, що фактично на виконання спірного договору не були вчинені відповідні дії, не відбулось постачання товару з боку ТОВ "Максіма-Рост" на користь ДП Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. Юр`єва НААНУ засобів захисту рослин, а саме: "Аватар, Штефазон, Штеф-Протруйник".

Проте вказані у зустрічному позові твердження позивача не підтверджені жодними доказами у справі, натомість спростовуються наявними матеріалами справи, що було встановлено судом підчас розгляду первісного позову, під час розгляду якого було визнано доведеним вчинення постачальником (відповідачем за зустрічним позовом) безпосередніх дій узгоджених договором поставки засобів захисту рослин № 10/04 від 10.04.2019 направлених на його своєчасне виконання.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивач за зустрічним позовом не довів та не надав суду жодних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України, тобто не довів підстави, в силу яких Договір поставки засобів захисту рослин № 10/04 від 10.04.2019 має бути визнано недійсним, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено, що директор Губанов С.Б. був уповноважений на укладення спірного правочину, а також те, що сторонами вчинені дії на виконання спірного договору.

З підстав наведених вище, суд дійшов висновку, що зустрічний позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат.

З урахуванням вимог статті 129 ГПК України, а також враховуючи висновки господарського суду про повне задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на відповідача за первісним позовом та на позивача за зустрічним.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма-Рост" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (62650, Харківська область, Великобурлуцький район, с. Червона Хвиля, вул. Центральна, 13, код ЄДРПОУ 05460441) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма-Рост" (03065, м. Київ, вул. Козелецька, буд. 24, офіс 10, код ЄДРПОУ 35588088) - 975385,40 грн. заборгованості; 17316,42 грн. 36 % річних; 975385,40 грн. штрафу та 29521,32 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічного позову Державного підприємства "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма-Рост" про визнання договору недійсним - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 27.08.20р.

Суддя Л.В. Шарко