Постанова

від 27.10.2020 по справі 922/4294/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2020 р. Справа № 922/4294/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Россолов В.В. , суддя Хачатрян В.С.,

за участю секретаря судового засідання - Беккер Т.М.

за участю представників сторін :

від позивача - адвокат Андерс В.М., довіреність б/н від 19.12.2019;

від відповідача - адвокат Мацков О.Г., ордер ХВ№000011 від 02.10.2020;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (вх. №2408 Х/1)

на рішення Господарського суду Харківської області від 17.08.2020 (повний текст складено 27.08.2020), ухвалене у складі судді Шарко Л.В.

у справі №922/4294/19

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальнісpтю "Максіма-рост" (03065, м. Київ, вул. Козелецька, буд. 24, офіс 10)

до відповідача Державного підприємства "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (62650, Харківська обл., с. Червона Хвиля, вул. Центральна, буд. 13)

про стягнення 1968087,22 грн,

за зустрічним позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (62650, Харківська обл., с. Червона Хвиля, вул. Центральна, буд. 13)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма-рост" (03065, м. Київ, вул. Козелецька, буд. 24, офіс 10)

про визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Максіма-рост", м. Київ звернулось до Господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Державного підприємства Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр`єва НААНУ, с. Червона Хвиля заборгованість за договором поставки№10/04 від 10.04.2019 в сумі 1 968 087,22 грн, яка складається з: 975 385,40 грн - основна заборгованість; 17 316,42 грн - 36% річних; 975 385,40 грн - штраф. Судові витрати просить покласти на відповідача.

18.02.2020 від відповідача надійшла зустрічна позовна заява, в якій просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог за первісним позовом; визнати Договір поставки №10/04 засобів захисту рослин від 10.04.2019 недійсним; визнати доведеним факт відсутності постачання з боку ТОВ "Максіма-рост", м. Київ на користь ДП «ДГ «ПАНТЕЛЕЙМОНІВСЬКЕ» ІР НААН України засобів захисту рослин, а саме: АВАТАР, ШТЕФАЗОН, ШТЕФ-ПРОТРУЙНИК.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.08.2020 у справі №922/4294/19 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма-Рост" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України задоволено повністю.

Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (62650, Харківська область, Великобурлуцький район, с. Червона Хвиля, вул. Центральна, 13, код ЄДРПОУ 05460441) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма-Рост" (03065, м. Київ, вул. Козелецька, буд. 24, офіс 10, код ЄДРПОУ 35588088) - 975385,40 грн заборгованості; 17316,42 грн 36 % річних; 975385,40 грн штрафу та 29521,32 грн судового збору.

У задоволенні зустрічного позову Державного підприємства "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма-Рост" про визнання договору недійсним відмовлено.

Не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Державне підприємство "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України, яке просить відстрочити сплату судового збору до закінчення режиму карантину в державі, рішення Господарського суду Харківської області від 17.08.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, вирішити питання розподілу судових витрат.

Скаржник зазначає, що у зв`язку зі зміною керівництва на господарстві було ініційоване проведення інвентаризації, та за наслідками перевірки було встановлено, що за даними бухгалтерського обліку факт постачання засобів захисту рослин з боку ТОВ "Максіма-Рост " на користь ДП "ДГ "Пантелеймонівське" ІР ім. В.Я. Юр`єва НААН України не підтвердився.

Зазначає, що за наданими позивачем видатковими накладними, факту господарської операції не було. Згідно відомостей бухгалтерського обліку відповідача отриманий за видатковими накладними товар у власній господарській діяльності не використовувався, третім особам не передавався, але за результатами інвентаризації на складі не виявлений.

Стверджує, що господарські операції за видатковими накладними не супроводжувалися товарно-транспортними накладними, що підтверджує відсутність фізичного руху товару. А відсутність у спірному договорі умов щодо якості товару свідчить, що договір є неукладеним.

Скаржник зазначає, що господарські операції не супроводжувалися документами на підтвердження поставки продукції належної якості (сертифікатами якості), відсутня і документація, яка повинна супроводжувати товар відповідно до вимог ст. 10 Закону України "Про пестициди і агрохімікати". Крім того, у відповідача у залишках відсутня тара від начебто використаного товару та одночасно відсутній договір на утилізацію тари, відсутні первинні документи про повернення тари постачальнику та/або передачу такої тари на утилізацію.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправомірно не застосував до спірних правовідносин положення норм матеріального права ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України та не зменшив розмір неустойки.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шутенко І.А., суддя Хачатрян В.С., суддя Тихий П.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України на рішення Господарського суду Харківської області від 17.08.2020 у справі №922/4294/19. Встановлено позивачу строк до 26.10.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання скаржнику. Призначено справу до розгляду на 27.10.2020 об 11:30 годині.

Розпорядженням керівника апарату суду від 26.10.2020 у зв`язку із перебуванням на навчанні на дату розгляду справи судді Тихого П.В., який входить до складу колегії суддів, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2020 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у наступному складі: Шутенко І.А. - головуючий суддя, суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В.

27.10.2020 до апеляційного суду від скаржника надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: переліку кредиторів відповідача станом на 30 червня 2020 року, баланс (звіт про фінансовий стан) на 30 червня 2020 року, фінансові результати за І півріччя 2020 року.

27.10.2020 у судовому засіданні апеляційної інстанції був присутній представник скаржника, який наполягав на доводах апеляційної скарги, просив суд її задовольнити, зазначав про неспівмірність розміру штрафних санкцій.

Присутня у судовому засіданні апеляційної інстанції 27.10.2020 представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила суд залишити рішення Господарського суду Харківської області від 17.08.2020 у справі №922/4294/19 без змін.

Дослідивши клопотання відповідача про долучення документів до матеріалів справи, в якому апелянт просить долучити до матеріалів справи перелік кредиторів відповідача станом на 30 червня 2020 року, баланс (звіт про фінансовий стан) на 30 червня 2020 року, фінансові результати за І півріччя 2020 року, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що зазначені документи до суду першої інстанції Державним підприємством "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України не надавалися, не були предметом розгляду суду першої інстанції і, відповідно, їм не була надана оцінка судом в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тобто, за загальним правилом, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в матеріалах справи і поданими суду першої інстанції доказами.

Надаючи до суду апеляційної інстанції нові докази скаржником не обґрунтовано, які причини завадили заявнику надати їх до суду першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає надані відповідачем додаткові докази і здійснює перегляд рішення місцевого господарського суду від 17.08.2020, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом, 10.04.2019 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Максіма-Рост" (постачальник) та відповідачем - Державним підприємством Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр`єва НААНУ (покупець) було укладено Договір поставки засобів захисту рослин № 10/04 (далі -Договір) (а.с. 20-21 т. 1), відповідно до умов п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність у зумовлені даним Договором строки засоби захисту рослин, що надалі іменується товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість на умовах Договору.

Відповідно до п.1.2 Договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю та загальна вартість поставленого товару зазначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно із п.2.2. Договору визначено, що орієнтовна сума Договору становить 500000,00 грн. Якщо вартість всіх поставок товару за цим Договором перевищуватиме або буде меншою від орієнтовної суми Договору, то вважається, що загальна ціна Договору узгоджена сторонами шляхом підписання видаткових накладних, за якими фактично поставлено та прийнято товар протягом строку дії Договору.

Ціна за одиницю товару, кількість та асортимент товару узгоджується сторонами у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору (п. 2.3. Договору).

У відповідності до умов пунктів 3.3., 3.4. Договору передбачено, що повна оплата поставленого товару повинна бути здійснена покупцем не пізніше 31 жовтня 2019 року остаточна дата розрахунку . Датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний банківській рахунок постачальника.

Розділом 4 Договору сторони узгодили та встановили строки та умови поставки. Так, відповідно до п.4.1. Договору, постачальник поставляє товар шляхом одноразової поставки товару або поставки товару партіями, відповідно до видаткових накладних.

Згідно з п. 4.2. Договору, доказом факту поставки товару є оформлені належним чином документи - видаткова накладна, товарно-транспортна накладна. Довіреність оформлюється і підписується на усну вимогу будь-якої із сторін цього Договору.

Поставка товару здійснюється зі складу постачальника на склад покупця або на умовах самовивозу товару, за домовленістю сторін (п.4.3 договору).

Строк поставки встановлений сторонами у п. 4.5. Договору - до 31.10.2019.

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю та якістю з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткових накладних (п. 4.6. Договору).

Кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, узгоджується сторонами у видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною (п.5.1 договору)

За положеннями п.5.2 договору, приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент одержання її від постачальника. Покупець зобов`язаний перевірити кількість товару, його вагу, комплектність, цілісність тари, а також відсутність ознак пошкодження чи псування товару, та у разі їх виявлення, покупець має письмово негайно, до закінчення приймання, повідомити про це постачальника. При відсутності такої заяви, товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості.

Претензії по якості товару приймаються протягом 2-х календарних днів з моменту (дати) поставки, на підставі документів, що підтверджують невідповідність якості товару стандарту, виданого незалежним експертним органом і підписаним представниками сторін (п.5.3 договору).

Покупець виконує приймання товару за якістю та кількістю відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (затв.постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7) та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (затв.постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6) (п.5.4 договору).

Пунктом 6.2 договору сторони визначили, що при порушенні термінів оплати по цьому договору, покупець сплачує постачальнику:

- пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла на момент виникнення та існування заборгованості через прострочення оплати) від загальної суми платежу, що не здійснений своєчасно (заборгованості) за кожен день прострочення;

- при порушенні термінів оплати більше ніж 10-ти (десяти) календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 100% (сто відсотків) від суми поставленого товару.

Відповідно до п.6.5 договору, якщо покупець не виконав зобов`язань з оплати отриманого товару, то відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, він сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості та інших штрафних санкцій 36% (тридцять шість відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.10.2019. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов: несвоєчасне, неповне, неналежне (усупереч положенням договору) виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором, якщо такі порушення були допущені під час його дії (п.10.1 договору).

Позивач повністю виконав свої зобов`язання за Договором, поставивши відповідачу товар на загальну суму 1124805,24 грн, що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, які наявні у матеріалах справи (а.с. 22-25 т. 1). А саме: № РН-0000005 від 18.04.2019 на суму 199916,64 грн з ПДВ, № РН-0000007 від 14.05.2019 на суму 481650,00 грн з ПДВ, № РН-0000012 від 06.06.2019 на суму 303240,00 грн з ПДВ, № РН-0000033 від 30.08.2019 на суму 139998,60 грн з ПДВ, підписаними сторонами без зауважень та скріплені печатками сторін, а також копією генерального доручення №150/1 від 10.04.2019 (а.с. 26 т. 1).

Факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 1124805,24 грн також підтверджується належним чином засвідченими копіями товарно-транспортних накладних, які наявні у матеріалах справи (а.с. 132-137 т. 1). А саме: №РН-0000005 від 18.04.2019 на суму 199916,64 грн, №РН-0000007 від 14.05.2019 на суму 481650,00 грн, №РН-0000012 від 06.06.2019 на суму 303240,00 грн, №РН-0000033 від 30.08.2019 на суму 139998,60 грн.

До того ж, позивач надав копії податкових накладних на підтвердження здійснення господарських операцій з постачання товарів (а.с. 138-151 т. 1).

Як убачається з матеріалів справи, відповідач повернув частину товару на загальну суму 49419,84 грн, що підтверджується належним чином засвідченими копіями накладних на повернення товару: №15 від 07.10.2019 на суму 9519,84 грн та №10 від 07.10.2019 на суму 39900,00 грн (а.с. 27-28 т. 1).

Повернення відповідачем товару на вказану суму підтверджується також товарно-транспортними накладними №ПП-10 від 07.10.2019 на суму 39900 грн, №ПП-15 від 07.10.2019 на суму 9519,84 грн (а.с.136-137 т. 1) та коригуваннями кількісних і вартісних показників до податкових накладних (а.с.146-151 т. 1).

Позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату: №СФ-0000008 від 18.04.2019 на суму 199916,64 грн, №СФ-0000010 від 14.05.2019 на суму 481650,00 грн, №СФ-0000014 від 06.06.2019 на суму 303240,00 грн, СФ-0000036 від 30.08.2019 на суму 139998,60 грн (а.с.152-155 т.1).

Із матеріалів справи також убачається, що 13.09.2019 за вказаним Договором відповідачем було частково оплачено позивачу товар на суму 100000,00 грн, про що свідчить наявна у матеріалах справи належним чином засвідчена копія платіжного доручення №643 від 13.09.2019 на вказану суму. В призначенні платежу зазначено: часткова оплата зг.рах. №СФ-0000008 від 18.04.19 р. в т.ч. ПДВ 20% - 16666,67 грн (а.с. 131 т. 1).

Позивачем у первісному позові вказано, що відповідач не оплатив отриманий товар у встановлений Договором строк.

Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті отриманого товару за Договором поставки засобів захисту рослин № 10/04 від 10.04.2019 становить 975385,40 грн.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно приписів ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 1124805,24 грн підтверджується видатковими накладними № РН-0000005 від 18.04.2019 на суму 199916,64 грн з ПДВ, № РН-0000007 від 14.05.2019 на суму 481650,00 грн з ПДВ, № РН-0000012 від 06.06.2019 на суму 303240,00 грн з ПДВ, № РН-0000033 від 30.08.2019 на суму 139998,60 грн з ПДВ.

Вказані накладні містять всі обов`язкові реквізити, передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, посилання на договір №10/04 від 10.04.2019, дату складання, найменування, кількість, вартість товару, підписані представниками сторін без будь-яких зауважень, скріплені печатками підприємств.

Повноваження представника відповідача Кітаєнко О.І. на отримання поставленого відповідачем товару підтверджується генеральним дорученням №150/1 від 10.04.2019 (а.с.26 т.1).

Крім того, на підтвердження факту поставки товару позивачем надано суду товарно-транспортні накладні (а.с.132-135 т.1) та податкові накладні (а.с.138-145 т.1), які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідач повернув товар на загальну суму 49419,84 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами накладними на повернення товару: №15 від 07.10.2019 на суму 9519,84 грн та № 10 від 07.10.2019 на суму 39900,00 грн (а.с. 27-28 т. 1), а також товарно-транспортними накладними (а.с.136-137 т. 1) та коригуваннями кількісних і вартісних показників до податкових накладних (а.с.146-151 т.1).

Також, відповідачем здійснено часткову оплату за отриманий товар, що підтверджується платіжним дорученням №643 від 13.09.2020 на суму 100000,00 грн, та мітить посилання на рахунок-фактуру №СФ-0000008 від 18.04.2019.

Отже, вартість отриманого та неоплаченого відповідачем товару складає 975385,40 грн.

Пунктом 3.3 договору передбачено обов`язок відповідача здійснити повну оплату товару не пізніше 31.10.2019.

Поставлений товар на суму 975385,40 грн відповідач не оплатив, доказів погашення боргу суду не надав.

Враховуючи непогашення відповідачем суми основного боргу, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 975385,40 грн.

Крім того, Державне підприємство Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. Юр`єва НААНУ посилається на ту обставину, що спірний договір поставки засобів захисту рослин № 10/04 від 10.04.2019 було укладено за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності особи яка підписала договір з боку покупця, а саме директора С.Б. Губанова.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір поставки засобів захисту рослин № 10/04 від 10.04.2019 від імені Державного підприємства Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. Юр`єва НААНУ підписано директором Сергієм Борисовичем Губановим, підпис скріплено печаткою підприємства.

Відповідно до даних реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 28.03.2019 директором підприємства та підписантом є Губанов Сергій Борисович (т. 1 а.с. 126-130).

Повноваження директора Губанова С.Б. на підписання договорів від імені та в інтересах Державного підприємства Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр`єва НААНУ підтверджується також наданим відповідачем статутом підприємства, затвердженим 12.03.2018.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з вимогами ч. 2 вказаної статті, якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Зазначене свідчить, що посилання позивача у зустрічному позові про відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності особи яка підписала договір - директора Губанова С.Б. спростовуються даними вищевказаного реєстру, тому є безпідставними.

В апеляційній скарзі відповідач заперечує факт здійснення господарських операцій за видатковими накладними, доданими позивачем до позову та зазначає про те, що за результатами інвентаризації на складі ДП "ДГ "Пантелеймонівське" ІР НААН не виявлено товару, плату за який позивач просить стягнути в судовому порядку; у залишках відсутня тара від використаного товару.

Судова колегія вважає доводи відповідача безпідставними, оскільки позивачем надано суду належні та допустимі докази в розумінні ст.76,77 ГПК України на підтвердження факту здійснення господарської операції з поставки товару, а саме, підписані обома сторонами, скріплені печатками підприємств та оформлені належним чином видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

Вказані первинні документи, відповідно до п.4.2 договору, є доказами факту поставки товару.

Позивачем надано суду першої інстанції податкові накладні, копії розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, що були виписані за першою подією поставок позивача відповідачу.

Крім того, відповідачем здійснено часткову оплату отриманого товару, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням.

Доводи відповідача про фактичну відсутність у нього товару на складі та відсутність тари від продукції не підтверджені будь-якими доказами та не спростовують встановлений судом факт отримання відповідачем товару за спірними накладними.

Посилання відповідача на відсутність у нього первинних документів про повернення тари постачальнику чи передачі такої тари на утилізацію не впливають на правову оцінку обставин справи та не звільняють відповідача від обов`язку оплатити товар, а є свідченням здійснення відповідачем господарської діяльності на власний розсуд. Негативні наслідки за незбереження відповідачем відповідних первинних документів покладаються лише на самого відповідача.

Стосовно посилань відповідача на відсутність сертифікатів якості товару та документації, передбаченої статтею 10 Закону України Про пестициди і агрохімікати , колегія суддів зазначає наступне.

За умовами п.5.2 договору, приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент одержання її від постачальника. Покупець зобов`язаний перевірити кількість товару, його вагу, комплектність, цілісність тари, а також відсутність ознак пошкодження чи псування товару, та у разі їх виявлення, покупець має письмово негайно, до закінчення приймання, повідомити про це постачальника. При відсутності такої заяви, товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості.

Крім того, згідно п.5.3 договору, претензії по якості товару приймаються протягом 2-х календарних днів з моменту (дати) поставки, на підставі документів, що підтверджують невідповідність якості товару стандарту, виданого незалежним експертним органом і підписаного представниками сторін.

Відповідачем не надано суду доказів звернення до позивача в порядку п.5.2 та п.5.3 договору з претензіями щодо якості товару, у зв`язку з чим, товар вважається прийнятим відповідачем по якості.

Статтею 10 Закону України Про пестициди і агрохімікати , на яку посилається апелянт, визначено вимоги до пакування та маркування пестицидів та агрохімікатів.

Відповідно до п.5.4 договору, покупець виконує приймання товару за якістю та кількістю відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (затв.постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7) та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (затв.постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6) (п.5.4 договору).

Відповідно до п.11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю одночасно з прийомом продукції за якістю здійснюється перевірка комплектності продукції, а також відповідність тари, пакування, маркування вимогам стандартів, технічних умов особливих умов, інших обов`язкових для сторін правил або договору.

У разі виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування отриманої продукції, тари або пакування вимогам стандартів, технічних умов, креслень, зразків договору або даним, зазначеним в маркуванні і супровідних документах, отримувач призупиняє подальший прийом товару і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених дефектів (п.16 вказаної Інструкції).

Відповідачем не надано суду доказів складення ним при прийомі товару актів про невідповідність тари та маркування продукції.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору та повернути товар продавцеві.

Таким чином, у покупця було право відмовитися від договору та повернути товар продавцеві, проте, суду не надано документи, які б свідчили про таку відмову покупця від поставки товару у зв`язку з неналежним виконанням продавцем своїх зобов`язань за договором.

Враховуючи наведене, доводи відповідача не підтверджені документально.

Відповідач також зазначає про недійсність генерального доручення №150/1 від 10.04.2019, виданого ДП "ДГ "Пантелеймонівське" ІР ім. В.Я. Юр`єва НААН на отримання представником Кітаєнко О.І. товару за договором поставки №10/04 від 10.04.2019, з тих підстав, що в ньому міститься посилання на Інструкцію Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей про одержання цінностей , яка втратила чинність 01.01.2015.

Судова колегія приймає до уваги, що на час отримання представником відповідача товару, вказане доручення було діючим.

Посилання в дорученні на Інструкцію Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей про одержання цінностей , яка втратила чинність, не свідчить про отримання товару неуповноваженою особою.

Крім того, відповідно до п.4.2 договору, довіреність оформлюється і підписується на усну вимогу будь-якої із сторін цього договору. У разі, якщо покупець не надав довіреність на одержання відповідної кількості товару, то підтвердженням факту поставки товару є видаткова накладна та товарно-транспортна накладна.

Враховуючи наведене, відсутність довіреності чи певні недоліки в її оформленні у даному випадку не спростовують факт поставки та отримання відповідачем товару, що підтверджений видатковими та товарно-транспортними накладними.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що договір поставки засобів захисту рослин №10/04 від 10.04.2019 є неукладеним з тих підстав, що сторони не дійшли згоди з усіх істотних умов договору, а саме, щодо якості товару.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду договорів, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Згідно ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За положеннями ч.ч.1,2 ст.673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Отже, у разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

В п.5.3 договору сторони узгодили, що претензії по якості товару приймаються протягом 2-х календарних днів з моменту (дати) поставки, на підставі документів, що підтверджують невідповідність якості товару стандарту, виданого незалежним експертним органом і підписаного представниками сторін.

Отже, в договорі сторони узгодили як вимоги щодо якості товару (відповідність товару сертифікату), так і порядок пред`явлення претензій покупцем у разі отримання товару неналежної якості.

Судова колегія також приймає до уваги, що не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Враховуючи наведене, доводи відповідача про неукладеність договору поставки є безпідставними.

Позивач в позові просить суд стягнути з відповідача 36% річних в розмірі 17316,42 грн. за період з 01.11.2019 по 18.11.2019 на підставі п.6.5 договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 6.5 договору сторони узгодили, що у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару, то відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості та інших штрафних санкцій 36% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Отже, сторони у вказаному пункті договору встановили розмір річних - 36%, що узгоджується з приписам статті 625 Цивільного кодексу України та відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України.

З урахуванням п.3.3 договору, прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару розпочалося з 01.11.2019, а отже, позивачем правильно обрано період нарахування 36% річних.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 36% річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН колегія суддів встановила, що він є арифметично правильним.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 36 % річних в розмірі 17316,42 грн за період з 01.11.2019 по 18.11.2019.

Позивачем також заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу розмірі 975385,40 грн відповідно до п. 6.2 Договору.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч. 1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України до відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються положення Цивільного кодексу України, насамперед, загальні положення про забезпечення виконання зобов`язання, встановлені його статтями 546-548.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно із частиною четвертою статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Окрім цього, згідно з Рішенням КСУ №7-рп/2013 від 11.07.2013 передбачається, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Передбачається, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний суд зауважує, що захист від цих зловживань має базуватись на положеннях законодавства, зокрема ч.3 ст. 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

Так, сторони під час укладання договору поставки у п. 6.2. передбачили, що у разі невиконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. При порушенні термінів оплати по цьому договору, покупець сплачує постачальнику:

- пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла на момент виникнення та існування заборгованості через прострочення оплати) від загальної суми платежу, що нездійснений своєчасно (заборгованості) за кожен день прострочення;

- при порушенні термінів оплати більше ніж 10-тн (десяти) календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 100 % (сто відсотків) від суми поставленого товару ( п. 6.2 договору).

Таким чином, фактично сторонами унормовано у договорі відповідальність за несвоєчасне виконання взятого відповідачем на себе грошового зобов`язання щодо оплати поставленого товару у вигляді 100 відсоткового штрафу.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо ж порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Відповідно до п. 7 Оглядового листа ВГСУ № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 за наявності підстав, передбачених ч.3ст. 551 ЦК України, ч.1ст. 233 ГК України, розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду.

Позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 100 % заборгованості за договором поставки, що становить 975385,40 грн.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів понесення позивачем за первісним позовом збитків у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати за поставлений товар.

Умови укладеного договору в частині застосування штрафних санкцій, містять вагомий дисбаланс між розміром штрафних санкцій (100% від вартості поставленого товару) та суті зобов`язання, з огляду на відсутність співмірних штрафним санкціям негативних наслідків, спричинених позивачу за первісним позовом таким простроченням.

Встановлення такого значного розміру штрафних санкцій не сумісне з принципом розумності, справедливості, та носить не компенсаційний характер, а є додатковим надходженням (прибутком) для позивача за первісним позовом, які б воно не отримало за умови належного виконання відповідачем за первісним позовом умов договору.

З матеріалів справи судом встановлено, що господарськими судами ухвалено ряд рішень про стягнення з відповідача - Державного підприємства "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України коштів у значних розмірах, зокрема у справах: №922/92/20, №922/91/20, №922/266/20, №922/108/20.

Покладення на відповідача штрафу у розмірі 100% від розміру заборгованості за договором поставки, що становить 975385,40 грн може стати непомірним тягарем для відповідача.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №10/04 від 10.04.2019 з відповідача судом стягнуто на користь позивача 36 % річних. Що також компенсує можливі негативні наслідки кредитора.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, а разом з тим стягнення 36% річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом до 10%, що складає 97 538,54 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з твердженнями відповідача про неврахування судом першої інстанції вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГПК України.

З урахуванням наведеного, рішення Господарського суду Харківської області від 17.08.2020 у даній справі підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 877846,86 грн у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи та недоведеністю обставин, що маються значення для справи, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 877846,86 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження в матеріалах справи, тому вона підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 269, 270, п.2 ч.1 ст. 275, п.1 ч. 1 ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 17.08.2020 у справі №922/4294/19 скасувати в частині стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма-Рост" штрафу у розмірі 877846,86 грн та прийняти в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (62650, Харківська область, Великобурлуцький район, с. Червона Хвиля, вул. Центральна, 13, код ЄДРПОУ 05460441) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма-Рост" (03065, м. Київ, вул. Козелецька, буд. 24, офіс 10, код ЄДРПОУ 35588088) штраф в сумі 97 538,54 грн.

У стягненні з Державного підприємства "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма-Рост" штрафу в сумі 877 846,86 грн відмовити.

В решті рішення Господарського суду Харківської області від 17.08.2020 у справі №922/4294/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 27.10.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 28.10.2020.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя В.В. Россолов

Суддя В.С. Хачатрян