Ухвала

від 27.08.2020 по справі 913/103/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 913/103/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. - (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"

на рішення господарського суду Луганської області від 27.04.2020

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2020

у справі № 913/103/20

за позовом акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "АКШ";

фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення 201 669,35 грн,

ВСТАНОВИВ:

04.08.2020 (згідно з відміткою на поштовому конверті) акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 27.04.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 у справі № 913/103/20 про стягнення заборгованості в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , ухвалити у цій частині нове рішення, про задоволення позовних вимог, а саме: стягнути солідарно з відповідачів на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитом у сумі 186 115,87 грн; заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у сумі 2 751,96 грн; заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії у сумі 10 800,00 грн. Разом з тим, у касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просить поновити строк на касаційне оскарження постанови у цій справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2020 для розгляду справи № 913/103/20 визначено колегію суддів у складі: Колос І.Б. (головуючий), судді Булгакова І.В., Малашенкова Т.М.

Дослідивши матеріали касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" у справі № 913/103/20, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Предметом позову у справі № 913/103/20 є стягнення у сумі 201 669,35 грн, отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.02.2020 про відкриття провадження у справі № 913/103/20 було вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, у зв`язку з тим, що судом визнано таку справу малозначною, оскільки у цій справі ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи щодо виняткового значення для скаржника та/або суспільного значення та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

Свої доводи у касаційній скарзі скаржник обґрунтовує тим, що висновки викладені в оскаржуваних рішеннях не узгоджуються з правовими висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 922/970/19 та від 01.11.2019 у справі № 918/723/18, тому необхідність забезпечення єдності судової практики у цьому випадку видається пріоритетною у порівнянні з малозначним характером справи. Крім того, відмова у стягненні заборгованості порушує майнові інтереси позивача, що, на його думку, має для банку виняткове значення.

Суд вважає вказані доводи необґрунтованими, оскільки вони стосуються оцінки доказів судом та не мають фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Вирішуючи спір у цій справі, господарські суди попередніх інстанцій виходили з конкретних фактичних обставин, які були встановлені під час розгляду позовних вимог, на підставі дослідження поданих сторонами доказів.

Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у зазначених постановах, також є необґрунтованим, оскільки вказані висновки щодо застосування норм матеріального та процесуального права були зроблені з урахуванням різних істотних обставин. При цьому постановами Верховного Суду у вказаних справах було скасовано повністю або частково рішення господарських судів, а справи у відповідній частині направлено до місцевих господарських судів для нового розгляду.

Водночас посилання заявника на порушення його майнових інтересів, у зв`язку з відмовою у стягненні заборгованості не доводить винятковість цієї справи для скаржника.

Таким чином, заявник у скарзі не наводить обґрунтувань, які б свідчили про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених підпунктами "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 зазначеного Кодексу.

Всі інші доводи заявника, які викладені у касаційній скарзі, зводяться до необхідності перегляду та переоцінки доказів, досліджених судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Касаційний господарський суд також враховує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на рішення господарського суду Луганської області від 27.04.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 у справі № 913/103/20, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження за поданою скаргою у Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відсутні підстави для розгляду клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення господарського суду Луганської області від 27.04.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 у справі № 913/103/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова