Постанова

від 21.08.2020 по справі 905/2084/14-908/4066/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 905/2084/14-908/4066/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2020 (головуючий суддя Кузнецова І.Л., судді Чус О.В., Широбокова Л.П.) та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.10.2019 (суддя Азізбекян Т.А.) у справі № 905/2084/14-908/4066/14

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" про залучення до справи та здійснення процесуального правонаступництва відносно позивача та стягувача у даній справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Концерн "Група компаній "Капітель"

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

Історія справи

1. Короткий зміст заяви про заміну сторони (стягувача) правонаступником

1.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.01.2015 у справі №905/2084/14-908/4066/14 в рахунок часткового задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Концерну "Група компаній "Капітель" за кредитним договором №012/05/00224 "Корпоративний інвестиційний кредит Невідновлювальна Кредитна лінія" від 05.05.2008 у загальному розмірі 13 724 728,47 грн, визначеної станом на 30.04.2014 включно, в тому числі: заборгованість (позичкова) за кредитом 8 563 507,70 грн, заборгованість за процентами 4 114 651,63 грн, пеня за несвоєчасне погашення кредиту 6 52 133,79 грн, пеня за процентами 394 435,35 грн, звернуто стягнення на іпотечне майно - будівлю кафе літера А-1 з кафе літнього типу, загальною площею 620,4 кв.м, розташовану за адресою м. Донецьк, вул. Донецька, буд. 60-Д, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Афіна" та є предметом іпотеки за договором іпотеки №12/06/00358, посвідченим 01.10.2009 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Соболєвою В.Л. за реєстровим №1099, шляхом проведення прилюдних торгів з реалізації предмету іпотеки в процедурі виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за початковою вартістю 5 024 003,00 грн. Вказаним рішенням з Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" стягнуто 73 080,00 грн судового збору.

1.2. 03.02.2015 на виконання прийнятого рішення господарським судом видано відповідні накази, зі строком пред`явлення цих наказів до виконання до 03.02.2016.

1.3. У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (далі - заявник) звернулось до Господарського суду Запорізької області із заявою в порядку, передбаченому статтями 52, 334 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в якій просило:

- залучити до справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" та здійснити процесуальне правонаступництво відносно позивача Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль";

- замінити стягувача з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" за наказом Господарського суду Запорізької області про примусове стягнення від 03.02.2015 по справі № 905/2084/14-908/4066/14, виданого на виконання судового рішення Господарського суду Запорізької області від 05.01.2015 у зазначеній справі, відносно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна" щодо звернення стягнення на іпотечне майно - будівлю кафе літера А-1 з кафе літнього типу, загальною площею 620, 4 кв. м, розташовану за адресою: м. Донецьк, вул. Донецька, буд. 60-д, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Афіна" та є предметом іпотеки за договором іпотеки № 12/06/00358, посвідченим 01.10.2009 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Соболевою В.Л. за реєстровим № 1099, в рахунок часткового задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Концерну "Група компаній "Капітель" за кредитним договором № 012/05/00224 "Корпоративний інвестиційний кредит невідновлювальна кредитна лінія" від 05.05.2008 у загальному розмірі 13 724 728,47 грн, визначених станом на 30.04.2014 включно.

1.4. Заяву мотивовано тим, що на підставі договору від 11.04.2018, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (набувач), кредитор передав у власність набувачу право вимоги, вказані в реєстрі кредитних операцій до відступлення (в обсязі та на умовах, що існували на дату відступлення), після оплати їх вартості, що підтверджується платіжним дорученням № 221 від 11.04.2018 на суму 19 000 000,00 грн, та відповідно до реєстру кредитних операцій до відступлення від 11.04.2018, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт", зокрема, право вимоги по кредитному договору №012/05/00224 від 05.05.2008, позичальником по якому є Концерн "Група компаній "Капітель".

1.5. Крім цього, на підставі договору відступлення прав за іпотечними договорами від 11.04.2018, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (цесіонарій), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. 11.04.2018 та зареєстрованого в реєстрі за № 895, цесіонарій прийняв та набув всі належні цеденту права за іпотечними договорами, у тому числі, за договором іпотеки №12/06/000358 від 01.10.2009, іпотекодавцем по якому є Товариство з обмеженою відповідальністю "Афіна", що був укладений в забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору №012/05/00224 від 05.05.2008.

1.6. Предметом договору іпотеки №12/06/000358 від 01.10.2009 є будівля кафе літера А-1 з кафе літнього типу, загальною площею 620,4 кв. м, розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Донецька, буд. 60-Д, власником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю "Афіна".

1.7. За таких обставини, посилаючись на положення статей 52, 334 ГПК України, частину 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", заявник просив здійснити процесуальне правонаступництво у даній справі.

1.8. При цьому, у додаткових поясненнях заявником зазначено, що наказ Господарського суду Запорізької області від 03.02.2015 по справі №905/2084/14-908/4066/14 декілька разів пред`являвся на виконання до органів державної виконавчої служби і, останній раз, був повернутий 21.10.2016 відділом примусового виконання рішень без прийняття до виконання, відповідне повідомлення разом з виконавчим документом надійшло до первісного стягувача (позивача) 03.11.2016, що вказує на переривання перебігу строку пред`явлення наказу до виконання, а тому, відповідно до частини 1, пункту 1 частини 4 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", строк пред`явлення виконавчого документу збігає 03.11.2019, тобто, не є пропущеним.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.10.2019 залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2020 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" від 01.10.2019 № 2/2019/10/929 про заміну стягувача з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" за наказом Господарського суду Запорізької області про примусове стягнення від 03.02.2015 по справі № 905/2084/14-908/4066/14 щодо виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 05.01.2015 - відмовлено.

2.2. Висновки суду першої інстанції обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" на підставі договорів (відступлення прав вимоги) від 11.04.2018, укладених з Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", набуло право вимоги за кредитним договором № 012/05/00224 від 05.05.2008 у загальному розмірі 13 724 728,47 грн, та за договором іпотеки № 12/06/00358 від 01.10.2009. Проте, розгляд справи завершено прийняттям судового рішення відносно тих учасників процесу, які приймали участь у розгляді справи, а отже стадія судового розгляду завершена, що виключає можливість залучення заявника до участі у справі. Доказів наявності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання вказаного наказу господарського суду заявником не надано. В той же час, строк пред`явлення наказу до виконання закінчився 03.02.2016, із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні заявник звернувся після закінчення цього строку, тому заміна стягувача у виконавчому провадженні після закінчення строку пред`явлення наказу до виконання без поновлення цього строку є неможлива.

2.3. Апеляційний господарський суд частково погодився з доводами суду першої інстанції про відхилення заяви вказавши, що відповідно до реєстру договорів забезпечення від 11.04.2018, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" право вимоги за договором іпотеки №12/06/00358 від 01.10.2009 в рахунок часткового задоволення вимог Банка до Концерну "Група компаній "Капітель" за кредитним договором №012/05/00224 у загальному розмірі 13 724 728,47 грн. Водночас, Банк залишився стягувачем у наказі господарського суду про стягнення на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна" 73 084,00 грн судового збору, а отже Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" залишається кредитором боржника на зазначену суму, тому підстави для заміни сторони (позивача) у справі в цій частині відсутні.

2.4. Також, апеляційний господарський суд вказав на помилковість висновку суду першої інстанції, що ненадання доказів наявності відкритого виконавчого провадження є підставою для відмови у заміні сторони (стягувача) виконавчого провадження, оскільки юридична особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. При цьому, суд вказав, що помилкове обґрунтування підстав відмови у задоволенні заяви, не призвело до неправильності висновків по суті розгляду заяви.

2.5. Разом з тим, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо неможливості здійснити заміну сторони виконавчого провадження за наказом строк пред`явлення до виконання якого закінчився 03.02.2016, оскільки зміна сторони протягом необмеженого строку, не відповідає положенням статті 52 ГПК України та Закону України "Про виконавче провадження".

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" просить скасувати вказані судові рішення про відмову у здійснені заміни первісного кредитора (стягувача) правонаступником, та ухвалити нове рішення про задоволення заяви щодо здійснення процесуального правонаступництва.

Аргументи учасників справи

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

4.1. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на те, що судами зроблені помилкові висновки щодо відсутності підстав для зміни стягувача за виконавчим документом, у разі відсутності доказів відкритого виконавчого провадження; неправильно застосовані норми, які регулюють питання перебігу та переривання строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, у зв`язку з чим висновки судів суперечать чинному законодавству, а саме, положенням статей 512, 514 ЦК України, статей 52, 334 ГПК України, частини 5 статті 12, статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".

5. Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

5.1. Іншими учасниками справи відзивів на касаційну скаргу не надано, що у відповідності до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

5.2. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", із змінами і доповненнями, та постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19", продовжено з 22.05.2020 до 31.08.2020.

5.3. Ураховуючи викладене та положення пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України (в редакції змін і доповнень, внесених згідно із Законами України від 30.03.2020 № 540-IX та від 18.06.2020 № 731-IX), з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи та з урахуванням наведених рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також, з огляду на неподання учасниками справи, у встановлені процесуальним законом строки, заяв чи клопотань щодо продовження строків, суд здійснює розгляд касаційної скарги у цій справі у межах, визначених процесуальним законом строків, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

6.1. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 08.02.2020) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

6.3. Положеннями статті 8 та частини 1 статті 129 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.

6.4. За змістом статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

6.5. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

6.6. Пунктом 2 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

6.7. Отже, процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним.

6.8. За приписами частин 1, 2 статті 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

6.9. При цьому процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, а право звернення з заявою про заміну сторони її правонаступником надано, зокрема, заінтересованій особі.

6.10. Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Аналогічні положення були закріплені у статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, що були чинними на час видачі наказу Господарського суду Запорізької області від 03.02.2015 по справі №905/2084/14-908/4066/14.

6.11. Імперативними приписами частини 5 статті 334 ГПК України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

6.12. Правовий аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що юридична особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Отже, заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі, до відкриття виконавчого провадження.

6.13. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції правомірно вказав на помилковість висновків суду першої інстанції щодо можливості заміни стягувача лише після відкриття виконавчого провадження, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги в цій частин слід визнати безпідставними.

6.14. Водночас, Верховний Суд погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що за змістом положень статей 52, 334 ГПК України, статті 1, пункту 2 частини 4 статті 4, частин 1, 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, заміна сторони (стягувача) виконавчого провадження неможлива, якщо заява про правонаступництво подана після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом.

6.15. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13 та від 30.07.2019 у справі № 5/128 і суд касаційної інстанції у даній справі не вбачає підстав відступати від неї.

6.16. Проте, висновки судів попередніх інстанцій щодо закінчення строку пред`явлення наказу до виконання 03.02.2016 є передчасним, оскільки з копії наказу Господарського суду Запорізької області від 03.02.2015 по справі №905/2084/14-908/4066/14, наданої заявником до заяви про здійснення процесуального правонаступництва, вбачається, що 24.12.2015 наказ було повернуто з підстав, передбачених пунктом 9 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

6.17. Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, (в редакції чинній на момент повернення наказу), виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

6.18. Положеннями пункту 3.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, (в редакції чинній на момент повернення наказу) передбачалось, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у статті 47 Закону. При цьому в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання (крім випадку повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 частини першої статті 47 Закону, якщо таке повернення надалі є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження).

6.19. Відповідно до пункту 3.17 вказаної Інструкції у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

6.20. Водночас, на звороті копії наказу Господарського суду Запорізької області від 03.02.2015 по справі №905/2084/14-908/4066/14, долученого до матеріалів справи, міститься відмітка про повернення наказу стягувачу, проте суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки вказаним обставинам, які мають суттєве значення для правильного вирішення питання щодо заміни сторони виконавчого провадження у разі наявності підстав для переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання.

6.21. Також, колегія суддів звертає увагу, що частина 5 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХIV передбачає право стягувача повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

6.22. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV інші виконавчі документи, до яких віднесено й наказ господарського суду, можуть бути пред`явлені до виконання протягом року.

6.23. При цьому положеннями частин 1, 2 статті 23 вказаного Закону встановлено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

6.24. Отже, правовий аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц.

6.25. Проте, суди попередніх інстанцій з урахуванням вищенаведених правових положень не надали належної правової оцінки доводам заявника щодо перебігу строку пред`явлення наказу до виконання з урахуванням переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання.

6.26. За змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

6.27. Крім того, заявник у додаткових пояснення до заяви про здійснення правонаступництва вказував на те, що повторно наказ Господарського суду Запорізької області від 03.02.2015 по справі №905/2084/14-908/4066/14 повернуто 21.10.2016 з підстав, викладених у повідомленні про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 21.10.2016 № 550/6 (копію цього повідомлення долучено до матеріалів справи), які (підстави), за доводами заявника, викладеними і у касаційній скарзі, вказують на те, що повернення наказу здійснено відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VІІІ, тобто, у зв`язку із встановленою законом забороною звернення стягнення на майно боржника, що перебуває на території проведення антитерористичної операції, тому, в такому випадку, початок перебігу строку для пред`явлення наказу до виконання необхідно відраховувати з дня закінчення дії відповідної заборони.

6.28. Однак, суди не дослідили зазначене повідомлення від 21.10.2016 № 550/6, а лише формально послалися на ненадання заявником доказів поновлення строку пред`явлення наказу до виконання.

6.29. Отже, суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, а саме: 1) наказ Господарського суду Запорізької області від 03.02.2015 у даній справі з відміткою державного виконавця на звороті наказу про підставу його повернення, та не надали правової оцінки зазначеній на його звороті підставі з точки зору переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 21.10.2016 № 550/6 з точки зору чи є таке повідомлення "поверненням виконавчого документа стягувачу" у зв`язку з яким переривається строк давності пред`явлення наказу до виконання (стаття 23 Закону України "Про виконавче провадження") з огляду на зазначену в повідомленні правову підставу для повернення наказу та не прийняття його до виконання.

6.30. Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій не досліджено зібраних у справі доказів, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано належної правової оцінки доводам заявника щодо переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та обставин, які стали підставою для повернення наказу, тому висновки судів щодо пропуску строку пред`явлення наказу до виконання і, як наслідок відмови, у задоволенні заяви про зміну стягувача у виконавчому провадженні за наказ Господарського суду Запорізької області від 03.02.2015 по справі №905/2084/14-908/4066/14, є передчасним.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

7.2. Згідно з частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

7.3. Отже, оскільки допущені порушення судами попередніх інстанцій не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, тому зазначене є підставою для скасування постанови та ухвали судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

8. Щодо судових витрат

8.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2020 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.10.2019 у справі № 905/2084/14-908/4066/14 скасувати.

3. Справу № 905/2084/14-908/4066/14 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.