Постанова

від 19.08.2020 по справі 446/1953/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 446/1953/16-ц

провадження № 61-20693 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду :

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів : Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , редакція Кам`янка-Бузької газети Життя і слово ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.

від 05 лютого 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_3 та редакції Кам`янка-Бузької газети Життя і слово , в якому,

з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд: визнати недостовірною інформацію, викладену в статті ІНФОРМАЦІЯ_2 , опубліковану в газеті Життя і слово за ІНФОРМАЦІЯ_1 № НОМЕР_1; зобов`язати ОСОБА_3 та редакцію Кам`янка-Бузької газети Життя і слово спростувати недостовірну інформацію, викладену в наведений статті газети, шляхом написання нової статті зі спростуванням недостовірної інформації в цьому самому друкованому виданні: абз. 2 При тому, виділення земельної ділянки відбулося без наявних майнових обтяжень, потай, без відома членів ТМР ; абз. 3 Тобто, це саме той час, за який можна знайти нове місце і забиратися з усіма речами ; абз. 4 Але за ширмою нікому незрозумілої аргументації - простий і цілком прагматичний розрахунок, коли на передодні звітно-виборчої конференції нас знову будуть шантажувати, тепер вже пролонгацією договору оренди і можна не сумніватись, що ця пропозиція не буде довгостроковою ; абз. 5 Комісія районної ради була лаконічно одностайною - ознаки злочину є ; абз. 6 Другим надзвичайно пекучим, принаймні для ОСОБА_1 , було питання про можливі зловживання під час освоєння коштів від полювання на копитних, сезонів 2011-2013 років по обходу № 7 Новоставського низового колективу… Є суттєва різниця, значить хтось, по дорозі від лісу до каси, банально крав! ; абз. 7 Але напругу ситуації додало те, коли ОСОБА_1 самочинно, всупереч рішенню ради Товариства, тобто незаконно, закриває для полювання цілий лісовий масив в обході № 7 Новоставського низового колективу, чим наносить не тільки моральну шкоду членам Товариства, але й створює додаткове навантаження на інші мисливські угіддя ТМР. Нічого спільного з нормами права чи мисливським законодавством таке волюнтаристське рішення немає. А аргументація самого пана ОСОБА_1 - лише гра на публіку і посилання на норми Закону, яких реально не існує. Про моральну шкоду годі й говорити, бо іншої назви, як підла помста, такі дії пана ОСОБА_1 не мають. ; абз. 8 Останньою краплею стало чергове ігнорування рішення колегіального органу ТМР Крижень - ради Товариства, в компетенції якої проводити цінову політику щодо встановлення вартості на полювання на копитного звіра сезону 2017-2018 років. Протизаконність і зловживання службовим становищем, встановлення непомірних для простого мисливця цін на полювання не вкладається в жодні моральні рамки! ; абз. 11 Все інше, що будуть вам пропонувати до оплати - є незаконним! Мало того, введення фактичної оплати за відстріляного звіра з врахуванням ваги м`яса, знову повертає нас до корупційної складової, коли від начальника буде залежати, скільки вам треба буде заплатити, а питання про те, що з того доробку потрапить в касу Товариства, може так і залишитися риторичним … і не опускатися до рівня бидла, за яке вже 25 років намагаються нас мати на рівні держави, а тепер, на превеликий жаль, ще й до середовища нашого Товариства .

Позивач також просив відшкодувати з відповідачів на його користь 60 000,00 грн моральної шкоди, а саме зі ОСОБА_3 50 000,00 грн, а з редакції Кам`янка-Бузької газети Життя і слово - 10 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 21 жовтня 2016 року в газеті Життя і слово № НОМЕР_1 вийшла стаття під авторством ОСОБА_3 , в якій той виклав неправдиву інформацію та відверті образи в його сторону з метою очорнити його перед жителями міста, принизити його честь, гідність та знищити ділову репутацію.

Вказував, що він очолює громадську організацію Кам`янка-Бузького районного товариства мисливців і рибалок Крижень (далі - ТМР Крижень ) , а ОСОБА_3 опублікував статтю для того, щоб будь-яким способом усунути його з посади голови товариства, а самому очолити цю громадську організацію. Стверджував, що висловлювання про факти крадіжки з каси грошей є безпідставними, так як жодної кримінальної справи чи вироку суду з цього приводу немає. При цьому зазначав, що він є власником земельної ділянки, яку передав в оренду товариству, а окремі члени товариства наполягають, щоб він її подарував товариству. ОСОБА_3 розгніваний щодо закриття для полювання лісового масиву № 7, однак таке закриття відбулось у зв`язку з вимогами, які були в обов`язковому для виконання приписі Державної екологічної інспекції у Львівській області від 04 березня 2016 року № 115/04, для збільшення чисельності мисливської фауни та покращення екологічного стану. Вважав, що порушує його права і вислів в останньому абзаці статті, а саме не опускатися до рівня бидла .

Позивач зазначав, що недостовірною інформацією відповідачі порушили його немайнові права та завдали моральної шкоди.

З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

РішеннямКам`янка-Бузького районного суду Львівської області

від 07 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, розміщену на сторінці 8 газети Життя і слово від ІНФОРМАЦІЯ_1 № НОМЕР_1 , устатті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 , автором якої є ОСОБА_3 , а саме інформації: Але напруги ситуації додало те, коли

ОСОБА_1 самочинно, всупереч рішенню ради товариства, тобто незаконно, закриває для полювання цілий лісовий масив в обході № 7 Новоставського низового колективу, чим наносить не тільки моральну шкоду членам товариства, але й створює додаткове навантаження на інші мисливські угіддя ТМР .

Зобов`язано комунальне підприємство редакцію Кам`янка-Бузької газети Життя і слово спростувати недостовірну інформацію ,розміщену на сторінці 8 газети Життя і слово від ІНФОРМАЦІЯ_1 № НОМЕР_1, устатті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 , автором якої є ОСОБА_3 , а саме інформації: Але напруги ситуації додало те, коли ОСОБА_1 самочинно, всупереч рішенню ради товариства, тобто незаконно, закриває для полювання цілий лісовий масив в обході № 7 Новоставського низового колективу, чим наносить не тільки моральну шкоду членам товариства, але й створює додаткове навантаження на інші мисливські угіддя ТМР шляхом оприлюднення в найближчому номері газети Життя і слово резолютивної частини цього рішення суду.

Стягнуто солідарно зі ОСОБА_3 та комунального підприємства редакції Кам`янка-Бузької газети Життя і слово на користь ОСОБА_1 500,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, позивач, як голова товариства, приймаючи рішення про створення відтворюючої ділянки в частині мисливського угіддя, виконував обов`язкові вимоги припису компетентного державного органу в межах своєї компетенції як керівника, а його рішення відповідає вимогам закону, ніким не скасовано та не оскаржено. Тому, аналізуючи зміст абзацу 7 спірної статті, суд дійшов до переконання, що в ньому міститься інформація, яка є неправдивою та порушує права позивача. Сам факт поширення недостовірної інформації свідчить про те, що відповідачі завдали позивачу моральної шкоди, при визначенні розміру якого суд виходив із засад справедливості, добросовісності та розумності.

Решта поширеної інформації, яку просив спростувати позивач, є оціночним судженням, яка не підлягяє спростуванню.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 05 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 07 червня 2017 року

в частині задоволених позовних вимог про визнання недостовірною і спростування інформації скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 у такій частині вимог задоволено.

Визнано недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, розміщену на сторінці 8 газети Життя і слово від ІНФОРМАЦІЯ_1 № НОМЕР_1 , устатті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 , автором якої є ОСОБА_3 , а саме інформацію: Але напругу ситуації додало те, коли ОСОБА_1 самочинно, всупереч рішенню ради товариства, тобто незаконно, закриває для полювання цілий лісовий масив в обході № 7 Новоставського низового колективу, чим наносить не тільки моральну шкоду членам товариства, але й створює додаткове навантаження на інші мисливські угіддя ТМР . Зобов`язано комунальне підприємство редакцію Кам`янка-Бузької газети Життя і слово спростувати цю недостовірну інформацію шляхом оприлюднення в найближчому номері газети Життя і слово резолютивної частини рішення суду.

У решті рішення районного суду залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що ОСОБА_1 ,приймаючи рішення (наказ Про створення відтворюючої ділянки від 06 квітня 2016 року№ 22) діяв відповідно до вимог статуту та згідно повноважень його як керівника, оскільки відповіднодо пункту 5.8. нової редакції Статуту громадської організації Кам`янка-Бузького районного товариства мисливців та рибалок ТМР Крижень та пункту к) чинного Положення Про Раду ТМР Крижень , затвердженого рішенням Ради ТМР Крижень від 05 березня

2016 року № 2, саме Рада Товариства організовує використання та впорядкування мисливських угідь: приймає рішення про створення та встановлює межі мисливських угідь; приймає рішення про проведення таксації мисливської фауни; приймає рішення про тимчасову заборону чи обмеження полювання в окремих мисливських угіддях у відповідності до статті 20 Закону України Про мисливське господарство та полювання .Разом з тим, позов слід задовольнити з інших мотивів, так як, використовуючи в публікації терміни самочинно та незаконно , які повинні оцінюватися цілісно, як доповнюючи зміст одне одного, автор статті порушив права позивача, оскільки зазначений вище наказ № 22 не оскаржено в суді і він не скасований.

Апеляційний суд зазначив, що розповсюдження недостовірної інформації, які спростував районний суд, порушує особисті немайнові права позивача, а тому така інформація підлягає спростуванню, оскільки є фактичним твердженням і може бути перевірена на предмет дійсності.

Розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції,

є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

У частині відмови в задоволенні позову рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Додатковою постановою Апеляційного суду Львівської області від 10 травня 2018 року заяву адвоката позивача задоволено й стягнуто солідарно зі ОСОБА_3 та комунального підприємства редакції Кам`янка-Бузької газети Життя і слово витрати на послуги адвоката в сумі 1 500,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовити.

ОСОБА_1 та редакція Кам`янка-Бузької газети Життя і слово судові рішення не оскаржували, тому в частині відмови в позові судові рішення в касаційному порядку не переглядаються (стаття 400 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 11 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 446/1953/16-ц із Кам`янка - Бузького районного суду Львівської області та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У квітні 2020 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно оцінили зміст спростованого абзацу 7 спірної статті, оскільки, зазначаючи, що ОСОБА_1 діяв самочинно і всупереч рішенню ради товариства, тобто незаконно, ОСОБА_3 лише мав на увазі те, що позивач не мав повноважень приймати наказ Про створення відтворюючої ділянки від 06 квітня

2016 року № 22, тобто діяв незаконно, а це значить, що всупереч статтям 20, 30 Закону України Про мисливське господарство та полювання і для такого твердження були обґрунтовані підстави. Цим не було умислу принижувати честь, гідність чи ділову репутацію позивача. Так, виконуючи припис Державної екологічної інспекції Львівської області від 04 березня 2016 року, саме на засіданні Ради ТМР Крижень 17 квітня 2016 року він обговорювався і згідно з пунктом 5.8. Статуту відноситься до повноважень саме Ради, а не керівника громадської організації. Крім того, на засіданні Ради ТМР Крижень , де було проголосовано про виконання припису екологічної інспекції, але іншим способом, позивач навіть не повідомив, що ще 06 квітня 2016 року він видав наказ іншого змісту. Вказане не є поширенням неправдивої інформації, а є висловленням ним своїх власних оціночних суджень, як члена товариства, та критики дій керівника громадської організації.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сергєєва О. І., подала до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому вказує,

що редакція Кам`янка-Бузької газети Життя і слово виконало судове рішення суду першої інстанції, оприлюднивши в найближчому номері газети Життя і слово від 16 червня 2017 року № 24 (2885) резолютивну частину судового рішення, що свідчить про згоду з висновком суду першої інстанції. Зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 у випуску № НОМЕР_1 газети Життя і слово на сторінці 8 вийшла стаття під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 , автором якої є ОСОБА_3 (а. с. 8, т. 1).

В абзаці 7 даної статті вказано таке: Але напруги ситуації додало те, коли

ОСОБА_1 самочинно, всупереч рішенню ради Товариства, тобто незаконно, закриває для полювання цілий лісовий масив в обході № 7 Новоставського низового колективу, чим наносить не тільки моральну шкоду членам Товариства, але й створює додаткове навантаження на інші мисливські угіддя ТМР .

Приписом Державної екологічної інспекції у Львівській області

від 04 березня 2016 року № 115/40 голові Кам`янка-Бузького районного ТМР Крижень ОСОБА_1 приписано, зокрема, в єгерському обході № 7 провести заходи щодо збільшення чисельності мисливської фауни, покращення екологічного стану мисливських угідь в строк до 04 травня 2016 року (а. с. 21-22, т. 1).

Згідно зі вказаного припису, Закону України Про мисливське господарство та полювання , 06 квітня 2016 року ОСОБА_1 , як голова ТМР Крижень , видав наказ № 22 Про створення відтворюючої ділянки , яким Лісовий масив єгерського обходу № 7 Зіболківського лісництва площею 938 га та Кам`янка-Бузького Галсільліс площею 503 га - створити відтворюючу ділянку (а. с. 23,т. 1).

Відповідно до пункту 5.8. нової редакції Статуту громадської організації Кам`янка-Бузького районного товариства мисливців та рибалок ТМР Крижень Рада Товариства здійснює керівництво його діяльністю у період між конференціями чи загальними зборами.

Згідно з пунктом 5.9. нової редакції Статуту громадської організації Кам`янка-Бузького районного товариства мисливців та рибалок ТМР Крижень голова товариства здійснює дії від імені товариства; без доручення репрезентує товариство в зовнішніх стосунках, представляє товариство в офіційних стосунках з державними органами, громадськими об`єднаннями та іншими юридичними особами (а. с. 58, т. 1).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що керівником громадської організації Кам`янка-Бузького районного товариства мисливців та рибалок ТМР Крижень є ОСОБА_1 (а. с. 138-140, т. 1).

Відповідно до пункту к) Положення Про Раду ТМР Крижень , затвердженого рішенням Ради ТМР Крижень від 05 березня

2016 року № 2, Рада Товариства організовує використання та впорядкування мисливських угідь: приймає рішення про створення та встановлює межі мисливських угідь; приймає рішення про проведення таксації мисливської фауни; приймає рішення про тимчасову заборону чи обмеження полювання в окремих мисливських угіддях (а. с. 64-66, т. 1).

Згідно з протоколом засідання Ради ТМР Крижень від 17 квітня 2016 року Радою ТМР Крижень було прийняте рішення про заходи, які необхідно вжити для виконання припису № 115/04 Державної екологічної інспекції

у Львівській області від 04 березня 2016 року (а. с. 72-74, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460- IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-IX)передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга подана у квітні 2018 року, її розгляд не завершився до набрання чинності Законом № 460-IX, Верховний Суд переглядає оскаржене судове рішення на підставі норм ЦПК України у редакції, чинній до набрання чинності Законом № 460-IX.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі

в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно з частиною першою статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення , наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин : а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 19 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України судам також роз`яснено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Тобто, суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії від 08 липня 1986 року).

Відповідно до пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8рп/2003 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 про офіційне тлумачення положення частини першої статті 7 Цивільного кодексу Української РСР (справа про поширення відомостей), проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах Нікула проти Фінляндії від 21 березня 2002 року, Яновський проти Польщі від 21 січня 1999 року та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

У порушення наведених норм матеріального права та прецедентної практики Європейського суду з прав людини апеляційний суд належним чином не дослідив та не розрізнив фактичні твердження і оціночні судження.При цьому суд без будь-якого фактичного й правового мотивування послалися лише на те, що поширена інформація про позивача не є оціночним судженням, а є твердженням про факт. Отже, висновок суду ґрунтуються на припущеннях, що є порушенням вимог частини шостої статті 81 ЦПК України.

При цьому, визначаючи частину публікації авторства ОСОБА_3 недостовірною, апеляційний суд без будь-якого обґрунтування, без правового аналізу, зазначив узагальнюючу фразу, а саме: що використання в статті термінів самочинно і незаконно , оскільки наказ є чинним, принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , містить некоректні висловлювання та являється фактичними твердженнями.

Також апеляційний суд не врахував, що поширена інформація, яка містила оціночні судження, стосувалися критики керівника громадської організації, інтерес до діяльності якого є високим, а тому рівень критики цієї особи або суб`єктивні думки про неї є значно ширшим.

При цьому апеляційний суд зазначив, що враховує практику Європейського суду з прав людини, проте на вказав жодного рішення Європейського суду з прав людини, без посилання та аналізу яких таку фразу в судовому рішенні використовувати не має сенсу. Саме застосування судового прецеденту, виробленого рішеннями Європейського суду з прав людини, сприяє чіткості та універсалізації розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, встановлює певні стандарти правосуддя, яких повинен додержуватися суд, конкретизує та розвиває конвенційні положення, надає змогу правильно зрозуміти їх букву і дух, дисциплінує суддів, які ухвалюють рішення

А, зазначивши норми національного матеріального права й пославшись на постанову Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , суд неправильно їх застосував до встановлених фактичних обставин справи.

Щодо використання в статті автора термінів самочинно і незаконно , які апеляційний суд вважав достатніми для задоволення позову, оскільки наказ, прийнятий позивачем, є чинним і ці терміни принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , то Верховний Суд зазначає таке.

Для захисту честі, гідності та ділової репутації суду необхідно чітко визначити предмет доказування у справі і що саме було предметом поширення інформації, тобто чи є об`єктивні підстави для відповідальності за статтею 277 ЦК України. Для цього слід було визначитися із діями, явищами, фактами, на який направлений матеріал, а також безпосередній, чи опосередкований характер мають ці дії, явища, факти з особою позивача. Тобто, поширена інформація від імені автора стосується безпосередньо особи позивача, чи цим самим опосередковано висвітлюються події, що стосуються позивача, у суспільному, колективному житті через призму думок автора. Це можливо зробити, лише проаналізувавши весь контекст поширеної інформації, а не вирвані з нього терміни, чого апеляційний суд не зробив.

Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що використання у статті термінів самочинно і незаконно стосувалися саме подій, пов`язаних з прийнятим позивачем наказом, з аналізом його повноважень, передбачених статутом, як керівника громадської організації, і не стосувалися безпосередньо особи позивача. Так, ОСОБА_3 у статті посилався на те, що ОСОБА_1 діяв самочинно, тобто всупереч рішенню Ради товариства, яке на зборах прийняло інше рішення про виконання припису екологічної інспекції, й незаконно, тобто не маючи повноважень приймати наказ від 06 квітня 2016 року № 22, так як це відносилось до виключних повноважень Ради ТМР Крижень (пункти 5.8, 5.9 Статуту), що підтверджено наведеними вище доказами, встановленими судами.

У зв`язку з цим Верховний Суд вважає, що спростований судом абзац 7 статті авторства ОСОБА_3 не містить недостовірної інформації, яка би порушувала немайнові права позивача, оскільки є оціночними судженнями автора і певною власною критичною думкою дій позивача.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, а, отже, відсутні підстави й для відшкодування на його користь моральної шкоди, яка стягнута рішенням районного суду, а не апеляційним судом, і яке ОСОБА_3 у касаційному порядку не оскаржено, хоча в касаційній скарзі й проситься відмовити ОСОБА_1 у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди.

У зв`язку з цим, з урахуванням вимог статті 400 ЦПК України (межі розгляду справи судом касаційної інстанції), Верховний Суд виходить за межі касаційної скарги й скасовує рішення районного суду.

Додаткове рішення апеляційного суду від 10 травня 2018 року в касаційному порядку ОСОБА_3 не оскаржено, проте згідно з роз`ясненнями, наданими судам у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Частиною першою статті 412 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи те, що під час розгляду справи судами повно встановлені обставини справи, однак суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували вищенаведені норми права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з цим з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню понесені судові витрати у сумі 1 266,32 грн за подання апеляційної скарги та 3 858,40 грн за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області

від 07 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 05 лютого 2018 року у задоволеній частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , редакції Кам`янка-Бузької газети Життя і слово про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди скасувати і в цій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати у сумі 1 266,32 грн за подання апеляційної скарги та 3 858,40 грн за подання касаційної скарги

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк