Постанова

від 15.08.2007 по справі 20-4/348-12/370

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-4/348-12/370

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 серпня 2007 р.                                                                                   № 20-4/348-12/370  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Данилової Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції уЛенінському районі м. Севастополя

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 р.

у справі№ 20-4/348-12/370

господарського судуміста Севастополя

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “СГС плюс”

доДержавної податкової інспекції уЛенінському районі м. Севастополя

за участюПрокуратури м. Севастополя

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:не з'явився;

відповідача:Гінтер К.Ф., дов. № 10-004/262 від 25.05.2007 р.;

прокуратури:Баклан Н.Ю., прокурор відділу ГПУ, посв. № 7 від 05.01.2005 р.,

В С ТА Н О В И В:

У серпні 2004 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “СГС плюс” (далі –Товариство) звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовною заявою, у якій просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (далі –Інспекція) № 0000242340/0 та № 0000272340/0 від 13.08.2004 р.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 23.11.2004 р. позовні вимоги Товариства задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.01.2005 р. рішення господарського суду м. Севастополя від 23.11.2004 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24-31.03.2005 р. постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.01.2005 р. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 20.09.2005 р. вказані судові акти скасовано, а справу передано на новий  розгляд до господарського суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 05.01.2006 р. (суддя Харченко І.А.), прийнятим за правилами ГПК України, у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 р. (колегія суддів: Дугаренко О.В., Горошко Н.П., Лисенко В.А.) рішення господарського суду м. Севастополя від 05.01.2006 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Товариства задоволено.

Інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.03.2007 р. за вказаною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.04.2007 р. касаційне провадження, відкрите за касаційною скаргою Інспекції на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 р., закрито у зв'язку з тим, що розгляд даної справи у господарських судах попередніх інстанцій здійснювався після набрання чинності КАС України за правилами ГПК України, тобто у порядку господарського судочинства, а компетенція Вищого адміністративного господарського суду України не поширюється на перегляд у касаційному порядку судових рішень, прийнятих не за правилами КАС України.

Інспекція звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду м. Севастополя від 05.01.2006 р. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Інспекція обґрунтовує тим, що апеляційний господарський суд порушив норми Закону України “Про податок на додану вартість” та не надав юридичної оцінки окремим обставинам справи.

Товариство не скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Інспекції до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. розгляд касаційної скарги здійснюється колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: судді Кравчука Г.А. – головуючого, суддів Мачульського Г.М. та Данилової Т.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Інспекції підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

01.09.2005 р. набрав чинності КАС України.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі –адміністративна справа) –переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 1 частини першої ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Виходячи з наведених норм КАС України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою), оскільки спір у ній виник між юридичною особою –Товариством та суб'єктом владних повноважень –Інспекцією щодо оскарження її рішень (актів індивідуальної дії) –податкових повідомлень-рішень № 0000242340/0 та № 0000272340/0 від 13.08.2004 р.

Абзаци перший та другий п. 7 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України встановлюють, що після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, заяви у справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану (глави 29-32 і 36 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року, позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. Такі заяви чи скарги (подання) не можуть бути залишені без руху або повернуті у порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог і правил підсудності, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України 1963 року або Господарським процесуальним кодексом України 1991 року.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що починаючи з 01.09.2005 р. позовна заява Товариства (після передачі справи постановою Верховного Суду України від 20.09.2005 р. на новий розгляд до господарського суду першої інстанції) мала розглядатись та вирішуватись місцевим господарським судоми в порядку, встановленому КАС України.

Поте, в порушення зазначеного, господарський суд першої інстанції розглянув і вирішив справу у порядку, встановленому ГПК України.

Господарський суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та помилково переглянув та скасував рішення господарського суду першої інстанції, прийнявши нове рішення у справі, хоча, виходячи з наведених вище положень п. 7 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, повинен був скасувати прийняте по справі рішення та передати справу до місцевого господарського суду для розгляду в порядку, встановленому КАС України.

Відповідно до частини першої ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 р. та рішення господарського суду м. Севастополя від 05.01.2006 р. у даній справі підлягає скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до вказаного суду для розгляду апеляційної скарги у порядку, встановленому КАС України.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 р. та рішення господарського суду м. Севастополя від 05.01.2006 р. у справі № 20-4/348-12/370 скасувати.

Справу передати до господарського суду м. Севастополя для розгляду у порядку, встановленому КАС України.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

Суддя                                                                          Т.Б. Данилова