Рішення

від 21.10.2008 по справі 2-734/2008

КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-734

2008рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2008   року   Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді:   ОСОБА_1,

секретаря : Гулій Л.І.,

адвокатів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про виселення та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання спільної часткової власності на житловий будинок, визначення права власності на частку в спільному майні і реальний поділ майна внатурі,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась із позовом до    відповідача    про виселення, а відповідач звернувся із зустрічним позовом про визнання спільної часткової власності на житловий будинок, визначення права власності на частку в спільному майні і реальний поділ майна в натурі.

В судовому засіданні позивачка - відповідачка позов підтримала, а зустрічний не визнала та пояснила, що вона являється власником житлового будинку та господарських споруд, які знаходяться в с Рожнів, Косівського району. Вказане будівництво вона проводила сама особисто на свої власні кошти, що стверджується квитанціями на придбання будівельних матеріалів та отриманих в банку кредитних коштів. 20.06.1989 року будинок був закінчений та зданий в експлуатацію, після чого було видано їй свідоцтво про право власності на дане майно та зареєстровано в Коломийському МБТІ. Із відповідачем вона перебувала в фактичних шлюбних відносинах з 1993 року та проживали в даному будинку. За час проживання в господарстві, яке належало їй на праві власності відповідач допомагав проводити ремонт будинку та благоустрій подвір»я, однак всі витрати за вказані роботи були проведені виключно за її рахунок так як він ніде не працював і не мав реальних доходів. Більше того відповідач в даному будинку не був прописаний, оскільки має своє житло в якому також проводив будівельні та ремонтні роботи. На даний час вони не пітримують шлюбних відносин, оскільки відповідач зловживає спиртними напитками та вчиняє скандали, сварки та бійки, нищить майно і погрожує вбивством. Внаслідок чого вона неодноразово зверталась в правоохоронні органи про притягнення його до відповідальності, про що відповідача неодноразово попереджували, проте він і надалі продовжує вчиняти скандали. Тому просить виселити відповідача із належного їй житлового будинку, так як сумісне проживання в даному будинку неможливе.

Що стосується зустрічного позову, то вважає, що він закладений безпідставно, оскільки будинок був збудований нею повністю ще до їхнього спільного проживання, жодних коштів в проведення ремонтних робіт відповідач не давав. А стосовно робіт які відповідач допомагав по господарству, то вона згідна відшкодувати йому конпенсацію, однак він відмовляється.

Просить її позов задоволити, а в зустрічному відмовити.

Відповідач - позивач позов не визнав, а свій підтримав та пояснив, що він проживав із позивачкою в незареєстрованому шлюбі із 1993 року. На даний час шлюбних відносин вони не пітримують, а тому просить виділити йому половину будинковолодіння яке належить позивачці, так як вони за час спільного проживання проводили капітальний ремонт будинку та проводили будівництво літньої кухні та господарських споруд. А так як він не мав коштів для проведення оплат за виконані роботи, тому особисто допомагав проводити всі роботи по будівництву та облаштуванню господарства. До даного будинку він не прописаний так як має своє житло на праві власності.

Вважає,   що   позов   про   його   виселення   є   безпідставний,   оскільки   частина будинковолодіння     має належати йому   як спільно придбане за час   проживання в фактичних шлюбних відносинах.  І вказаним майном   він має намір розпорядитись   на свій розсуд, а на отримання грошової компенсації не згідний. Просить в позові відмовити, а зустрічний задоволити.

Суд заслухавши сторони, свідків та вивчивши матеріали справи вважає, що позов про виселення підлягає до задоволення, а в зусрічному слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст.57 СК України особистою приватною власністю чоловіка чи дружини є майно набуте ними до шлюбу, тобто майно яке належить кожній фізичній особі незалежно від перебування в шлюбі є її приватною власністю.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Рожнівської с\ ради від 25.03.1987 року ОСОБА_6 виділено земельну ділянку для будівництва житлового будинку та господарських споруд, про що свідчить акт відведення земельної ділянки в натурі. Відповідно до виданої технічної документації на будинковолодіння вбачається, що проведено будівництво житлового будинку та господарських споруд в тому числі і літньої кухні.

Згідно свідоцтва про право власності виданого 20.06. 1989 року виконкомом Рожнівської с\ради вбачається, що будівництво житлового будинку та господарських споруд закінчено в 1989 році, відповідно до акту введення в експлуатацію та зареєстровано в Коломийському МБТІ.

Висновком будівельно -технічної експертизи зазначено, що будівництво будинку закінчено в 1989 році і належить на праві особистої власності ОСОБА_4, та із моменту реєстрації в Коломийському МБТІ будинковолодінння являється введеним в експлуатацію. Вартість будинку та господарських споруд в цілому становить 229348 грн. Експертом зазначено, що в господастві постійно проводився поточний підтримуючий ремонт.

Із пояснень сторін даних в судовому засіданні вбачається, що вони перебували у фактичних шлюбних відносинах із 1993 року та проживали в житловому будинку який належить позивачці.

Довідкою Рожнівської с\ради від 15.04.2004 року стверджується, що гоподарство позивачки відноситься до суспільної групи колгоспники, де також прописані та проживають дочки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Аналогічною довідкою зазначено, що відповідач не зареєстрований в господарстві позивачки, а прописаний в житловому будинку який належить йому на праві власності по вул.Молодіжній, що в с Рожнів. Однак зазначено, що фактично він проживає у господарстві позивачки про що він і сам не заперечує.

Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 сверджується, що відповідач перебуває у фактичних шлюбних відносинах із позивачкою та проживає в її господарстві. Однак зловживаючи спитними напитками та перебуваючи в нетверезому стані постійно вчиняє скандали та бійки із членами сім«ї ОСОБА_6, нищить майно та  погрожує розправою.

Даний факт стверджується також відношеннями із Косівського РВ УМВС, де відповідача неодноразово попереджували про недопустимість протиправних дій та зазначили, що в його діях вбачається склад злочину передбачений ст.126 КК України .

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ствердили, що відповідач проживає в господарстві позивачки хоча має на праві власності своє житло, однак перебуваючи в нетверезому стані постійно вчиняє скандали та сварки.

Відповідно до ст. 116 Ж К України якщо наймач , члени його сім»ї або інші особи які проживають разом, систематично руйнують чи псують жиле приміщення або використовують його не за призначенням, або систематичне порушення правил співжиття роблять неможливим для інших проживання в одній квартирі чи одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, тому виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб проводиться без надання іншого житлового приміщення.

Таким чином із наведених обставин вбачається, що відповідач - позивач чинить прешкоди позивачці - відповідачці в користуванні належним їй на праві власності майном, спільне проживання їх в одному будинку являється неможливим через протиправну поведінку відповідача, який не реагує на жодні заходи правоохоронних органів, тому його слід виселити із житлового будинку № 120, що знаходиться в с Рожнів по вул. Шевченка та належить на праві власності ОСОБА_6 без надання іншого житлового приміщення.

Оскільки відповідно до ст.ст. 386, 391 ЦК України власник майна який маючи підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Що стосується зустрічного позову відповідача, то слід відмовити за недоведеністю в судовому засіданні  з наступних підстав.

Твердження ОСОБА_5 про те, що вони проживаючи у фактичних шлюбних відносинах із позивачкою, спільно будували житловий будинок та господарські будівлі, не відповідають дійсності та спростовуються наведеними обставинами по справі.

Зокрема представлене позивачкою свідоцтво про право власності свідчить, що єдиним власником житлового будинку № 120, що в с Рожнів являється ОСОБА_6 який закінчений і зареєстрований в Коломийському МБТІ  в 1989 році.

Представлені суду квитанції за 1989 рік на придбання будівельних матеріалів свідчать про те, що іменно позивачкою було закуплено ряд будівельних матеріалів для будівництва житлового будинку, також отримання нею житлово- будівельного кредиту .

Даний факт стверджується частково і показами самого ОСОБА_5 який зазначив, що вони стали спільно проживати з 1993 року, тобто коли будинок вже був збудований і разом вони проводили тільки ремонтні роботи, зокрема побілки, штукатурки та облаштування подвір»я .

Допитані судом свідки ОСОБА_12, ОСОБА_11»юк Г., ОСОБА_13 Ствердили, що вони працювали по найму у позивачки та проводити ремонтні роботи житлового будинку. Більше того сам відповідач зазначив, що допомагав тільки власною працею, а всі кошти за проведені роботи оплачувала позивачка, оскільки він ніде не працював і не мав фінансової можливості оплачувати проведені  роботи.

Тобто із даних обставини видно, що відповідачем -позивачем нічим не підтверджено, що він брав участь спільно із позивачкою у будівництві житлового будинку чи господарських споруд, ним не доведено, що його грошові та трудові затрати являються вагомими внаслідок чого майно істотно збільшилось у своїй вартості, а тому має право на частку спільної сумісної власності.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998 року « Про застосування судами деяких норм К п ШС України» встановлено, що майно яке належало   одному із подружжя, може   бути віднесено до спільної сумісної власності

тільки в тому випадку коли за час спільного проживання воно істотно збільшилось внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або обох .

А ст. ст. 62 , 74 СК України передбачено, що якщо майно дружини чоловіка за час спільного проживання збільшилось у своїй вартості, то воно може бути визнано за рішенням суду об»єктом спільної сумісної власності.

Проте в судовому засіданні відповідачем не доведено, що за час їхнього спільного проживання майно яке належало позивачці істотно збільшилось за рахунок їхньої спільної праці.

Висновком судово будівельно-технічної експертизи зазначено, що загальна вартість будинковолодінння на даний час становить 229 348 грн., а відповідно до технічного паспорта вартість будинку становила 227 365 грн., тобто експертизою не встановлено, що за час спільного проживання сторін вартість житлового будинку істотно збільшилась .

Крім цього відповідач - позивач не оскаржує свідоцтво про право власноті на будинковолодіння видане на ОСОБА_4 і по даний час не прописаний до даного господарства.

Таким чином, враховуючи наведені обставини судом встановлено, що за час спільного проживання сторін внесок відповідача - позивача у спільне майно є незначним, тому підстав для визнання за ним частки спільної сумісної власності будинковолодінння № 120 яке знаходиться в с Рожнів по вул.   Шевченка суд не вбачає .

У цьому разі той з подружжя хто поніс відповідні затрати на ремонт, переобладнання речі, має право на їх відшкодування .

Зокрема відповідно до ст.364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим то співвласник який бажає виділу має право на одерджанння грошової компенсації, яка надається тільки за його згодою.

В судовому засіданні відповідач - позивач категорично заперечив, що не бажає отримати компенсацію за участь у ремонтних роботах по утриманню господарства яке знаходиться в с Рожнів по вул. Шевченка 120 .

А тому, враховуючи наведені обставини суд вважає, що зустрічний позов відповідачем- позивачем про визнання спільної часткової власності на житловий будинок, визначення права власності на частку в спільному майні і реальний поділ майна в натурі закладений безпідставно та недоведенйй в судовому засіданні.

На підставі ст. 62 , 74 СК України ст.. 355 , 364,391 ЦК України 116 ЖК України . Постанови Верховного Суду України від 12.06.1998 року « Про застосування судами деяких норм К п ШС України « , суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про виселення -задоволити.

Виселити ОСОБА_5, 1957р.н. з належного ОСОБА_4 на праві власності житлового будинку, що розташований у с.Рожнів по вул.Шевченка,120, Косівського району.

В зустрічному позові ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання спільної часткової власності на житловий будинок, визначення права власності на частку в спільному майні і реальний поділ майна внатурі - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 -516 грн. судових витрат.

Рішення суду вступає в законну силу після десяти днів з дня проголошення, якщо не буде подано заяву про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Косівського районного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до

Івано-Франківського   апеляційного   суду   через   Косівський   районний   суд   протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.