Рішення

від 27.08.2020 по справі 280/5666/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 серпня 2020 року Справа № 280/5666/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр захисту і допомоги"

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Вознесенівський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області

про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр захисту і допомоги" (надалі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Вознесенівський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, в якому позивач (з урахуванням уточноного позову вх. №14257 від 26.03.2020) просить суд :

-визнати дії відповідача стосовно нарахування штрафних санкцій та пені протиправними;

-скасувати рішення № 0089875002 від 14.08.2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) єдиного внеску на загальну суму 7326, 24 грн. (штрафні санкції - 5937,81 грн., пеня -1388, 43 грн) та рішення № 0158305005 від 26.11.2019 року на загальну суму 1338,62 грн. (штрафні санкції-626,57 грн., пеня -712,05 грн)

-скасувати вимогу про сплату боргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області № Ю30975-50 05.06.2019 на суму 6195 грн., у тому числі недоїмка 6195 грн. та похідні від неї вимоги від 09 серпня 2019 року на загальну суму 6656,79грн., у тому числі недоїмка 6656,79 грн.; від 03.12.2019 року на загальну суму 9068, 89 грн., від 14.01.2020 на загальну суму 10444, 29 грн у тому числі 6325, 69 грн.,- недоїмка, 2328, 72 - штрафні санкції, 1779, 88 грн., - пені; від 04.03.2020 року на загальну суму 10745, 95 грн., у тому числі 6627, 35 недоїмка, 2338, 72 грн. - штрафні санкції, 1779, 88 грн. пені.

-зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області СДРПОУ 41699983 списати, як безнадійну недоїмку зі сплати ЄСВ у частині нарахованих штрафних санкцій та пені у сумі 10 745, 95 гривень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що він не погоджується із вимогою відповідача № Ю30975-50 від 05.06.2019 на суму 6195 грн., вважає, що вказана сума, визначена як недоїмка, насправді є пенею та штрафними санкціями, безпідставно нарахованими відповідачем. Також стверджує, що відповідач всупереч Порядку №610 прийняв похідні від першої - податкові вимоги від 09.08.2019, від 10.10.2019, від 03.12.2020, від 04.03.2020 та від 14.01.2020, незважаючи на те, що на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається. Зазначає, що підприємство було зареєстровано у м.Донецьк, та у зв`язку з проведенням антитерористичної операції товариство не проводило господарську діяльність з грудня 2014 року. У зв`язку з тим, що звіт за листопад 2014 року надійшов до органу ДФС лише 12.02.2015, з 13.02.2015 утворилася недоїмка зі сплати ЄСВ у сумі 1513,25 грн. З березня 2016 року позивач відновив свою діяльність у м.Авдіївка. З квітня 2016 року товариство звітувало та своєчасно в повному обсязі сплачувало та поточними зобов`язаннями з ЄСВ. Звертає увагу, що протягом 2015, 2016, 2017 та до серпня 2018 року за даними податкового блоку ЄСВ існувала заборгованість тільки зі сплати суми основного боргу, штрафні санкції та пеня протягом цього періоду не нараховувалися. Разом із тим, з 14.08.2018 пеня та штрафні санкції почали наростати, тобто відповідач прийняв рішення про нарахування штрафних санкцій та пені за той період коли підприємство позивача знаходилось на обліку у ГУ ДПС Донецької області. Позивач зауважує, що дії відповідача стосовно прийняття рішення про застосування штрафних санкцій протирічать приписам п.9-4 розділу VІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , оскільки недоїмка виникла у час коли товариство знаходилося на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції . Відмова відповідача у списанні недоїмки стала підставою для звернення до суду. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнає з підстав викладених у письмовому відзиві (вх. №52976 від 16.12.2019). Вказує, що станом на 21.08.2014 згідно картки особового рахунку платника у ТОВ Центр захисту та допомоги рахувалася недоїмка. Стверджує, що платником у період з 21.04.2014 по 06.08.2018 було несвоєчасно сплачено єдиний внесок (за кодом платежу 71010000). На підставі ст.25 Закону №2464-VІ контролюючим органом прийнято рішення від 14.08.2018 №0089875002 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 7326,24 грн. (у т.ч. штрафні санкції 5937,81 грн. та пенсі 1388,43 грн.) Також у відповідності до п.4 ст.25 Закону №2464-VІ було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю30975-50. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою судді від 25.11.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

30.01.2020 призначено розгляд справи у загальному позовному провадженні на 24.02.2020.

24.02.2020 відкладено підготовче засідання на 18.03.2020; задоволено клопотання представника позивача про призначення підготовчого засідання 18.03.2020 в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 18.03.2020 наданий позивачу час для усунення недоліків позовної заяви .

15.04.2020 продовжено розгляд справи; прийнято уточнену позовну заяву; витребувано від відповідача додаткові докази та відкладено підготовче засідання на 18.05.2020.

18.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання на 15.06.2020.

15.06.2020 представником позивача подано клопотання про розгляд справи без його участі.

За клопотанням представника відповідача залучено до участі у справі в якості другого відповідача - ГУ ДПС у Запорізькій області.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео - та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Як свідчить наявний в матеріалах справи Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005745819 (а.с. 50-52), Товариство з обмеженою відповідальністю Центр захисту і допомоги (код ЄДРПОУ 31906365) зареєстровано як юридична особа 11.03.2002, дата включення відомостей про юридичну особу - 24.12.2004.

Сторонами визнається, що з 2002 року позивач перебував на обліку в ДПІ у Калинівському районі м.Донецька.

З 12.12.2016 підприємство ТОВ Центр захисту і допомоги обліковується у Вознесенівському управлінні м.Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області.

14.08.2018 ГУ ДФС у Запорізькій області винесено Рішення №0089875002, яким за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування застосовано до ТОВ Центр захисту та допомоги штраф у розмірі 5937,81 грн. (20%) за період з 21.08.2014 до 06.08.2018 та нараховано пеню у розмірі 1388,43 грн. (0,1%) (а.с. 77).

В подальшому Головним управлінням ДФС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2019 року №Ю 30975-50 У, відповідно до якої, станом на 31 травня 2019 року позивач має заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 6195 грн., у т.ч. недоїмка у сумі 6195,00 грн. (а.с. 191). Вимога сформована на підставі статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

В подальшому контролюючим органом сформовано податкові вимоги:

- № Ю-30975-50 від 09.08.2019 на суму 6656,79 грн., у т.ч. недоїмка -6656,79 грн. (а.с. 10);

- № Ю-30975-50 від 02.10.2019 на суму 9876,58 грн., ут.ч. недоїмка -7096,60 грн., штраф- 1712,15 грн., пеня-1067,83 грн. (а.с. 8);

- № Ю-30975-50 від 03.12.2019 на суму 9061,89 грн., у т.ч. недоїмка - 6281,91 грн.; штраф - 1712,15 грн., пеня - 1067,83 грн. (а.с. 147);

- № Ю-30975-50 від 14.01.2020 на суму 10444,29 грн., у т.ч. недоїмка 6325,69 грн., 2338,72 грн. штрафні санкції, пеня 1779,88 грн. (а.с. 153);

- № Ю-30975-50 від 04.03.2020 на загальну суму 10745,95 грн., у т.ч. 6627,35 грн. недоїмка, 2338,72 грн. штрафні санкції, 1779,88 грн. пеня (а.с. 192);

Рішенням ГУ ДПС у Запорізькій області №0158305005 від 26.11.2019 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування застосовано до ТОВ Центр захисту та допомоги штраф у розмірі 626,57 грн. (20%) за період з 22.01.2019 до 19.11.2019 та нараховано пеню у розмірі 712,05 грн. (0,1%) (а.с. 212).

Не погоджуючись з діями відповідача щодо нарахування позивачу штрафних санкцій та пені, а також з прийнятими податковими вимогами та рішеннями про застосування штрафних санкцій, позивач звернувся до суду із цим позовом у т.ч. з вимогою про зобов`язання відповідача списати як безнадійну недоїмку зі сплати ЄСВ у частині нарахованих штрафних санкцій та пені у сумі 10 745,95 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно ч. 1 та 2 ст. 12 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08 липня 2010 року (далі - Закон №2464-VI), завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В той же час, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно п.2 статті 6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пункт 1 частини 8 статті 9 Закону №2464-VІ зобов`язує платників єдиного внеску, крім платників зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої ст.4 цього Закону, сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

При цьому, п. 12 статті 9 цього Закону встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Стаття 25 Закону №2464-VI передбачає норму, згідно якої суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів, а саме: пункт 10 - на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, а частина 2 пункту 11 - за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (згідно змін до Закону з 01.01.2015 року - 20 %). При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджену Наказом Міндоходів України від 20.04.15р №449.

Позиція податкового органу полягає в тому, що оскільки за підприємством рахувалась недоїмка з 2014 року до нього на підставі ст. 25 Закону №2464-VI в законному порядку застосовано штрафні санкції та донараховано пеню.

Позивачем визнається в уточненому позові, що з лютого 2015 року у нього утворилася недоїмка зі сплати ЄСВ у сумі 1513,25 грн. згідно звіту за листопад 2014 року №1506947912 від 12.02.2015, що було пов`язано з переміщенням органів ДФС на підконтрольну уряду України територію, а позивач залишався в зоні проведення АТО.

Позивач стверджує, що відповідачем порушено вимоги Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610 (далі- Порядок 610).

На думку позивача після винесення Вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю 30975-50 від 05.06.2019 на суму 6195 грн. відповідач не мав підстав для винесення в подальшому податкових вимог похідних від першої податкової вимоги, оскільки на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Проте таке посилання позивача є помилковим, оскільки Порядок №610 розроблений відповідно до статей 59 та 60 глави 4 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс) (з урахуванням статей 42 та 58 Кодексу) і визначає механізм формування, надсилання (вручення) та відкликання податкових вимог контролюючими органами.

Однак, оскаржувані у даній справі Вимоги про сплату боргу (недоїмки) сформовані контролюючим органом на виконання Закону №2464-VI.

При цьому процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначено Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449.

Разом із тим, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 2 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон №1669-VII; набрав чинності з 15 жовтня 2014 року) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Зі змісту преамбули Закону № 1669-VII вбачається, що його прийнято з метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону №1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт б розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту:

9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу .

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України .

Аналізуючи зміст вищенаведених норм, суд зазначає, що платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, надано можливість у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану не виконувати встановлені частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI обов`язки щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Разом із тим, Закон № 2464-VI не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Вимоги щодо заяви платника єдиного внеску як підстави для звільнення від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 цього Закону, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення атитерористичної операції, не можна виривати з контексту норми, яка вимагає системного аналізу положень у сукупності статей 6, 25 та пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ. Необхідність подання заяви обумовлена низкою підстав, зокрема визнання безнадійною недоїмки, яка підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. Подання такої заяви можливе не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Недоїмка у позивача утворилась у лютому 2015 року (а.с. 24 зворотній бік), що також визнано відповідачем в листі ГУ ДФС у Запорізькій області від 13.12.2018 №45271/10/50-08 (а.с. 76).

Місцезнаходженям позивача на момент виникнення недоїмки є адреса: 83003, м.Донецьк, вул. Лівобережна, б. 11.

З 2002 року і на момент виникнення недоїмки позивач перебував на обліку в контролюючому органі в Державній податковій інспекції Калінівського району м.Донецька Головного управління ДФС, який розташований на території населеного пункту, визначеного переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція (а.с. 84).

12.12.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №12661050020006245 про зміну місцезнаходження ТОВ Центр захисту і допомоги , з цього часу позивач обліковується у Вознесенівському управлінні м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, що також визнається відповідачем.

Згідно розрахунків до спірних вимог, штрафні санкції позивачу нараховані починаючи з лютого 2015 року, тобто з моменту виникнення недоїмки у сумі 1513,25 грн. (а.с. 68-73), зворотнього відповідачем не доведено.

Так, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р м. Донецьк включено до Переліку населених пунктів, натериторії яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з положеннями Закону № 1669-VII достатньою підставою для звільнення від відповідальності за невиконання вимог щодо вчасності нарахування та сплати єдиного внеску є встановлення факту знаходження платника податку на обліку в контролюючих органах, розміщених на території проведення антитерористичної операції.

Отже, позивач звільняється від відповідальності за невиконання вимог щодо вчасності нарахування та сплати єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Таким чином, враховуючи що позивач на час виникнення спірних правовідносин перебував на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводиться антитерористична операція, то згідно з положеннями Закону № 1669-VII не несе фінансової відповідальності за порушення вимог Закону № 2464-VI в частині невиконання обов`язків з нарахування, обчислення чи сплати єдиного внеску.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 березня 2018 року під час розгляду зразкової справи № 812/292/18.

Заходи по стягненню недоїмки (в даному випадку направлення вимоги), яка виникла у позивача як платника єдиного внеску, який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014, можуть вживатись контролюючим органом після закінчення антитерористичної операції.

Не впливає на вказаний зміст правового регулювання також і подальше виключення згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII із Закону № 1669 підпункту 8 пункту 4 статті 11, яким і було доповнено розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 пунктом 9-3 (у подальшому - пункт 9-4), оскільки до Закону № 2464 у зв`язку з цим відповідних змін внесено не було й вказана норма залишилась чинною.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, суд вважає, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для формування та направлення позивачу спірних вимог, оскільки на момент виникнення недоїмки (лютий 2015 року) позивач за законом був звільнений від обов`язків платника єдиного внеску щодо своєчасного нарахування та його своєчасної сплати, а орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника в період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464.

В свою чергу, недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Порядок виникнення та списання безнадійного податкового боргу регламентується пунктом 14.1.11 частини 14.1 статті 14, статті 101 ПК України, Наказом Міністерства доходів і зборів України Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків від 10 жовтня 2013 року № 577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року №1844/24376 (далі - Порядок № 577).

У відповідності до пункту 14.1.11 частини 14.1 статті 14 ПК України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до пункту 101.1 статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Відповідно до норм пункту 101.2 статті 101 ПК України під терміном безнадійний розуміється: податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута; податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; 720 днів перебуває у розшуку; податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом; податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин); податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II Порядку № 577 під терміном безнадійний податковий борг слід розуміти, зокрема, податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 розділу II Порядку такий факт непереборної сили підтверджується Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України; уповноваженими органами іншої держави, які легалізовані консульськими установами України, - у разі настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави; рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха, у тому числі рішеннями щодо визначення окремих місцевостей потерпілими від несприятливих погодних умов, які спричинили втрату врожаю сільськогосподарських культур в обсягах, що перевищують 30 відсотків середнього врожаю за попередні п`ять календарних років; рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад - у випадках, встановлених Кодексом; висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати форс-мажорні обставини.

Статтею 11 Закону № 1669-VІІ Торгово-промисловій палаті України надано право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини.

Відповідно до статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР (далі - Закон № 671/97-ВР), Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно пункту 6.2 Регламенту, затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року № 44(5,) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Тобто, Торгово-промислова палата України, за наявністю підстав, засвідчує факт настання форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) у наслідок чого видає сертифікат.

Верховний Суд в рішенні у зразковій справі від 30 березня 2018 року у справі №812/292/18 зазначив, що потреба у сертифікаті Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, які призвели до несвоєчасної сплати єдиного внеску, виникне при визнанні безнадійної недоїмки та її списанні. Отже, у вказаній зразковій справі суд підтвердив необхідність сертифікату для списання.

В даному випадку факт непереборної сили підтверджується сертифікатом Запорізької Торгово-промислової палати України - про настання обставин непереборної сили: акти тероризму на території Донецької області, в тому числі і щодо обов`язку (зобов`язання) сплати єдиного соціального внеску у термін : до 20 числа місяця, наступного за звітним, а саме до 20.05.2014 - 20.11.2016; дата настання- 01.05.2014, дата закінчення 11.12.2016 (а.с. 84-85).

За таких обставин суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача стосовно нарахування штрафних санкцій та пені, та вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення № 0089875002 від 14.08.2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) єдиного внеску на загальну суму 7326, 24 грн. (штрафні санкції - 5937,81 грн., пеня -1388, 43 грн) ; рішення №0158305005 від 26.11.2019 року на загальну суму 1338,62 грн. (штрафні санкції-626,57 грн., пеня -712,05 грн); вимогу про сплату боргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області № Ю30975-50 05.06.2019 на суму 6195 грн., у тому числі недоїмка 6195 грн. та похідні від неї вимоги від 09 серпня 2019 року на загальну суму 6656,79грн., у тому числі недоїмка 6656,79 грн.; від 03.12.2019 року на загальну суму 9068, 89 грн., від 14.01.2020 на загальну суму 10444, 29 грн у тому числі 6325, 69 грн.,- недоїмка, 2328, 72 - штрафні санкції, 1779, 88 грн., - пені; від 04.03.2020 року на загальну суму 10745, 95 грн., у тому числі 6627, 35 недоїмка, 2338, 72 грн. - штрафні санкції, 1779, 88 грн. пені.

Крім того, враховуючи те, що позивач вимушений був сплатити суму недоїмки у розмірі 1513,25 грн., про що свідчить банківська квитанція від 29.05.2019 №0.0.1368021960.1 (а.с. 17) підлягає задоволенню вимога позивача про зобов`язання відповідача списати як безнадійну недоїмку зі сплати ЄСВ у частині нарахування штрафних санкцій та пені у сумі 10745,95 грн. Спір між сторонами щодо розміру штрафних санкцій та пені нарахованих на суму недоїмки у розмірі 1513,25 грн, яка утворилась у лютому 2015 року відсутній.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати під час звернення до суду із даним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр захисту і допомоги" до Головного управління ДФС у Запорізькій області, до Головного управління ДПС у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Вознесенівський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Запорізькій області та Головного управління ДПС у Запорізькій області стосовно нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр захисту і допомоги" штрафних санкцій та пені на суму недоїмки, яка виникла у лютому 2015 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Запорізькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) єдиного внеску № 0089875002 від 14.08.2018.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) єдиного внеску ГУ ДПС у Запорізькій області № 0158305005 від 26.11.2019 року.

Визнати протиправними та скасувати Вимоги Головного управління ДФС України у Запорізькій області про сплату боргу №Ю30975-50 від 05.06.2019, №Ю-30975-50 від 09 серпня 2019 року.

Визнати протиправними та скасувати Вимоги Головного управління ДПС України у Запорізькій області про сплату боргу №Ю-30975-50 від 03.12.2019 року, №Ю-30975-50У від 14.01.2020, №Ю-30975-50 від 04.03.2020 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області списати як безнадійну недоїмку зі сплати ЄСВ у частині нарахування штрафних санкцій та пені у сумі 10745,95 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43143945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр захисту і допомоги" (місцезнаходження: 69035, м.Запоріжжя, вул. Феросплавна, 38, код ЄДРПОУ 31906365) судові витрати у розмірі 1921 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В.Стрельнікова