Рішення

від 27.08.2020 по справі 420/915/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/915/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.,

секретаря судового засідання Назар С.М.,

за участю сторін:

представника відповідача Хлєбнікова Є.О. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новодофінівської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

06 лютого 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Новодофінівської сільської ради Лиманського району Одеської області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Новодофінівської сільської ради Лиманського району Одеської області щодо надання неповної інформації на пункт 2 інформаційного запиту ОСОБА_1 від 16.01.2020 року;

- визнати протиправними дії Новодофінівської сільської ради Лиманського району Одеської області щодо ненадання інформації на пункт 5 інформаційного запиту ОСОБА_1 від 16.01.2020 року;

- визнати протиправними дії Новодофінівської сільської ради Лиманського району Одеської області (далі - Новодофінівська сільська рада) щодо неправомірної відмови в надані ОСОБА_1 публічної інформації, оформленої листом від 20.01.2020 року № 02-19/36 на пункти 3,4,6 інформаційного запиту від 16.01.2020 року;

- зобов`язати Новодофінівську сільську раду Лиманського району Одеської області надати ОСОБА_1 повну, точну та достовірну інформацію на пункти 2,3,4,5,6 запиту від 16.01.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.01.2020 року ОСОБА_1 відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації звернулась до Новодофінівської сільської ради із запитом на отримання публічної інформації. У відповідь на запит відповідачем було надано інформацію лише на п.1 запиту, на п.2 запиту надано неповну інформацію, на п.5 запиту відповідачем не надано інформацію, та не зазначено визначених Законом України Про доступ до публічної інформації підстав, з яких розпорядник інформації має право відмовити запитувачу у наданні інформації. На інші питання запиту (п.п. 3, 4, 6) відповідачем було відмовлено в наданні інформації. Позивач вважає, протиправними дії відповідача щодо надання неповної інформації та неправомірної відмови в наданні публічної інформації, просить зобов`язати відповідача надати повну, точну та достовірну інформацію.

Ухвалою суду від 11.02.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

25 лютого 2020 року о 20 год. 38 хв. засобами електронної пошти надійшла заява представника відповідача із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, яка зареєстрована канцелярією суду 26.02.2020 року за номером ЕП/1953/20, та додатково ця заява надійшла до суду засобами поштового зв`язку 27.02.2010 року, та була відправлена 25.02.2020 р.

Ухвалою суду від 28.02.2020 року клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального провадження залишено без задоволення.

10 березня 2020 року засобами електронної пошти та додатково засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву разом із клопотанням представника відповідача про призначення справи №490/915/20 за позовом ОСОБА_1 до Новодофінівської сільської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії до розгляду за правилами спрощеного провадження із повідомленням сторін (т.1 а.с.41-55, 60-70).

Вказані відзив та клопотання направлені представником відповідача до суду 06.03.2020 року (т.1 а.с.56-59).

У відзиві відповідач зазначає, що в пункті 5 запиту, де позивач просить надати актуальні списки орендарів місцевих земельних ділянок, знов ж таки не вказан період, не зазначено на території якого села та відносно земельних ділянок якої форми власності необхідно надати інформацію, оскільки Новодофінівська сільська рада не володіє інформацією щодо орендарів земельних ділянок приватної або державної форми власності.

Відповідач вказує, що надав відповідь на пункт 3 запиту, де позивач просить надати перелік незадіяних земельних ділянок і майнових об`єктів (приміщень) комунальної форми власності, які можуть бути передані в користування, оскільки у відповіді зазначив, що на території Новодофінівської сільської ради відсутні вільні (незадіяні) земельні ділянки та приміщення комунальної форми власності, які можуть бути передані в користування.

Новодофінівська сільська рада зазначає, що в пункті 4 запиту, де позивач просить надати перелік земельних ділянок, що пропонується для здійснення забудови на території сільської ради не вказано земельні ділянки якої форми власності його цікавлять: державної, приватної або комунальної, проте відповідач надав відповідь, що вільні зщемельні ділянки комунальної форми власності на території Новодофінівської сільської ради відсутні взагалі.

Окремо зазначає, що Новодофінівська сільська рада не створила власного органу з питань містобудування та архітектури, документації землеустрою по інвентаризації земель не замовляються через брак коштів у місцевому бюджеті.

Щодо пункту 6 запиту в якому позивач просить надати інформацію про громадян, яким сільська рада затвердила проекти землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок та передала у власність у межах норм безоплатної приватизації відповідні земельні ділянки за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року, відповідач зазначає, що у нього відсутній готовий документ, у якому наявна запитувана інформація, Новодофінівською сільською радою облік такої інформації не ведеться.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Крім того, 10.03.2020 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

11.03.2020 року (вх.№11186/20) від представника позивача до суду нідйшла відповідь на відзив (т.1 а.с.71-76), в якій зазначено про необґрунтованість доводів відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву.

На думку представника позивача, не заслуговують на увагу твердження відповідача, що не сформульовано було періоду, за який необхідно надати відомості. Вказує, що відповідач є розпорядником запитуваної інформації та зобов`язаний володіти запитуваною інформацією, вважає позовні вимоги обгрунтованими.

Ухвалою суду від 12.03.2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення справи до розгляду за правилами спрощеного провадження із повідомленням сторін відмовлено.

17.03.2020 року (вх.№12265/20) від представника позивача до суду надійшло клопотання щодо розподілу судових витрат разом із додатками, згідно переліку, який у ньому наведено (т.1 а.с.84-100), в якому він просить вирішити питання про розподіл судових витрат - витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у сумі 4200,00 грн.

20.03.2020 року (вх.№12770/20) від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (т.1 а.с.101-108), в яких зазначено, що у зв`язку з незазначення періоду у пункті 2 запиту, відсутність незадіяних земельних ділянок, та земельних ділянок, що пропонуються для здійснення забудови надати інформацію, запитувану позивачем, не представляється можливим. У Новодофінівській сільській раді відсутній готовий документ, у якому наявна інформація, запитувана у пункті 5 запиту. Зважаючи на вказане, відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

23.03.2020 року (вз.№ЕП/3222/20 та вх.№ЕП/3230/20) від представника відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до закінчення карантину (т.1 а.с.109-118).

Ухвалою суду від 09.04.2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено.

Крім того з метою повного та всебічного розгляду даної адміністративної справи та вирішення її по суті, зважаючи на необхідність з`ясування обставин по наданим до суду відповідачем та позивачем заявам по суті, що безпосередньо стосуються предмету спору, а також, з урахуванням того, що станом на 13.04.2020 року спливав визначений строк для розгляду даної адміністративної справи в порядку ст.262 КАС України, а головуючий суддя по справі у період з 10.04.2020 по 30.04.2020 року включно перебував у відпустці, вказаною ухвалою суду від 09.04.2020 року судом вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 06.05.2020 року о 14:00 год.

05.05.2020 року (вх. №ЕП/6346/20, вх.№ЕП/6376/20) від представника відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення на підставі п. 1 ч. 2 ст. 236 КАС України провадження по справі до закінчення карантину згідно чинного законодавства та відкладення розгляду справи на іншу дату.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Соколенко О.М. на лікарняному, розгляд справи, призначений на 06.05.2020 року було перенесено на 26.05.2020 р. о 14:00 год.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Соколенко О.М. на лікарняному, розгляд справи, призначений на 26.05.2020 року було перенесено на 03.06 2020 р. о 14:00 год.

01.06.2020 року до суду від представника позивача за вх.№ЕП/8000/20 надійшла заява про передання справи №420/915/20 на повторний автоматичний розподіл.

Розпорядженням Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 року №72 «Щодо повторного автоматичного розподілу справи» на виконання рішення Зборів суддів Одеського окружного адміністративного суду №4 від 02.06.2020 року призначено повторний автоматичний розподіл справи №420/915/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2020 року справу №420/915/20 передано на розгляд головуючому судді Корой С.М.

Ухвалою суду від 09.06.2020 року прийнято до провадження адміністративну справу №420/1915/20 за позовом ОСОБА_1 до Новодофінівської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, вирішено розглядати справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Новодофінівської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.06.2020 року о 10:00 год.

15.04.2020 року (вх.№ЕП/5359/20) від представника відповідача надійшло повідомлення про те, що Новодофінівською сільською радою Лиманського району Одеської області буде наданий відзив на адміністративний позов.

21.05.2020 року (вх.№ ЕП/7395/20) до суду надійшли докази направлення на адресу Одеського окружного адміністративного суду та позивача додаткового відзиву.

25.05.2020 року (вх. №19943/20) засобами поштового зв`язку та 23.06.2020 року (вх.№ЕП/9446/20) від представника відповідача до суду надійшов додатковий відзив разом із додатками, згідно переліку, який у ньому наведено.

У відзиві Новодофінівська сільська рада зазначає, що доводи, викладені в позові, є необгрунтованими, а позовна заява не підлягає задоволенню, зазначивши, що оскільки у пункті 2 запиту на отримання публічної інформації де позивач просила надати перелік об`єктів, що передані в оренду чи інше право користування із зазначенням: номеру договору, дати укладення, найменування особи якій передано майно в оренду чи користування майно, строк дії договору - не зазначено період за який необхідно надати відомості, оскільки тільки в залежності від періоду можливо буде взагалі встановити чи є відповідач розпорядником запитуваної інформації.

Питання про долучення до матеріалів справи №420/915/20 вищевказаної заяви, листа та додаткового відзиву не було вирішено судом у складі головуючого судді Соколенко О.М.

25.06.2020 року (вх.№24410/20) від представника ОСОБА_1 надійшла заява, в якій зазначено, що представник позивача вважає за можливе закрити підготовче провадження та розглядати справу по суті без виклику сторін. Також, у заяві представником позивача вказано, що доводи, які викладені у додатковому відзиві є, на його думку, ідентичними раніше викладеним у заявах відповідача по суті справи.

25.06.2020 року (вх.№24389/20) від представника відповідача до суду надійшло клопотання, в якому представник Новодофінівської сільської ради Лиманського району Одеської області, зокрема, просить призначити справу до судового розгляду враховуючи вже наданий відзив, заперечення на відзив та додатковий відзив.

Ухвалою суду від 25.06.2020 року судом:

- відмовлено у задоволенні клопотання представника Новодофінівської сільської ради Лиманського району Одеської області про зупинення провадження по справі;

- долучено до матеріалів справи заяву представника Новодофінівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 15.04.2020 року за вх.№ЕП/5359/20; надані представником відповідача 21.05.2020 року за вх.№ЕП/7395/20 докази направлення на адресу Одеського окружного адміністративного суду та позивача додаткового відзиву; додатковий відзив разом із додатками, згідно переліку, який у ньому наведено, що надійшов до суду 25.05.2020 року за вх. №19943/20 та 23.06.2020 року за вх.№ЕП/9446/20;

- закрито підготовче провадження по справі № 420/915/20 за позовом ОСОБА_1 до Новодофінівської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії;

- призначено справу до судового розгляду на 17.08.2020 року о 10:00 год.

25.05.2020 року від відповідача надійшов додатковий відзив (вх.№ 19943/20), в якому Новодофінівська сільська рада зазначає, що сільська рада веде журнали, списки, звітність, однак для отримання запитуваної інформації потрібно прикласти зусилля та провести аналіз, вказує на відсутність вказівки на періоду запитуваної інформації та відсутність інформації у відповідача як її розпорядника, а також зветає увагу суду, що позивач сформулював розмивчато та не конкретизував пошук і просить у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належнм чином та своєчасно.

Представник відповідача у судовому засідання заперечував проти задоволення позовних вимог у поновму обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника відповідача , розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

16.01.2020 року ОСОБА_1 , відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації , звернулась до Новодофінівської сільської ради з інформаційним запитом на отримання публічної інформації (т.1 а.с.11), в якому просила: Згідно Закону України Про доступ до публічної інформації , Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 835 надатати наступну публічну інформацію:

1.Повний перелік об`єктів комунальної власності на території Новодофінівської сільської ради;

2.Перелік об`єктів комунальної власності, що передані в оренду чи інше право користування із зазначенням: номеру договору, дати укладення, найменування особи якій передано майно в оренду чи користування майно яке передано в оренду чи користування, строк дії договору;

3.Перелік незадіяних земельних ділянок і майнових об`єктів (приміщень) комунальної форми власності, які можуть бути передані в користування;

4.Перелік земельних ділянок, що пропонуються для здійснення забудови на території сільської ради;

5.Актуальні списки орендарів місцевих земельних ділянок.

6.Інформацію про громадян, яким сільська рада затвердила проекти проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок та передала у власність у межах норм безоплатної приватизації відповідні земельні ділянки (відповідно до ст.118 ЗК України) за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 р. із зазначенням: ПІБ громадянина, номер та дата прийнятого рішення сільської ради, площа земельної ділянки, цільове використання земельної ділянки, присвоєний кадастровий номер. .

Позивач просила відповідь надати на електрону пошту та у письмовому вигладяі направити поштою на вказану адресу.

20.01.2020 року Новодофінівська сільська рада Лиманського району Одеськї області у відповідь на вищевказаний запит надала ОСОБА_1 відповідь, оформлену листом № 02-18/36 за підписом сільського голови О.Б.Бойко (а.с.12-13), в якому відповідач процитувавши норми Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Земельного кодексу України, Закону України Про державний земельний кадастр , Закону України Про інформацію , зазначив: Оскільки земельні ділянки, про які Ви просите надати інформацію не сформовані відповідно до вимог чинного законодавства, то інформація про їх наявність у Новодофінівської сільської ради Лиманського району Одеської області відсутня. Додатково повідомляємо, що на території Новодофінівської сільської ради розташовані наступні об`єкти комунальної власності: адміністративна будівля сільської ради, частина якого зайнята Новодофінівським ФАПом, Новодофінівський сільський клуб, будівля ДНЗ Вербиченька , будівля Новодофінівської сільської школи, будівля Вапнянського ФАПу, Вапнянська сільська бібліотека, будівля, яка надана в користування Укрпошти. Такод слід зазначити, що сільською радою не ведуться списки громадян, яким затверджено проекти із землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок та передано у власність у межах норм безоплатної приватизації земельні ділянки .

Вважаючи дії Новодофінівської сільської ради Лиманського району Одеської області щодо надання неповної інформації на пункт 2 інформаційного запиту ОСОБА_1 від 16.01.2020 року, щодо ненадання інформації на пункт 5 інформаційного запиту ОСОБА_1 від 16.01.2020 року, щодо неправомірної відмови в надані ОСОБА_1 публічної інформації, оформленої листом від 20.01.2020 року № 02-19/36 на пункти 3,4,6 інформаційного запиту від 16.01.2020 року протиправними, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 підсудна Одеському окружному адміністративному суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно з ст.2 Закону України Про інформацію , основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України Про інформацію основними напрямами державної інформаційної політики є: забезпечення доступу кожного до інформації.

Згідно з ч.2 ст.20 Закону України Про інформацію будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України Про доступ до публічної інформації , публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

За частиною 1 ст.2 Закону України Про доступ до публічної інформації , метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Згідно з п.1 ч.1 ст.12 Закону України Про доступ до публічної інформації суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України Про доступ до публічної інформації розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3)інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Відповідно до ч.4 ст.13 Закону України Про доступ до публічної інформації усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Як передбачено ч.1 ст.14 цього Закону розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Відповідно до ст.2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно ст.4 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема законності.

Відповідно до ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно положень ст.16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Частина 3 статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначає, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з ч.1, 2 ст. 19 Закону України Про доступ до публічної інформації , запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України Про доступ до публічної інформації розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України Про доступ до публічної інформації , розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Таким чином, у ст. 22 Закону України Про доступ до публічної інформації визначений вичерпний перелік для відмови у задоволенні запиту на інформацію.

Отже, відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі.

Із вищенаведеного листа відповідача від 20.01.2020 року №01-18/36 слідує, що запитуваної інформації в процесі роботи Новодофінівської сільської ради Лиманського району Одеської області не створено. Тобто, позивачу відмовлено у задоволенні запиту щодо надання публічної інформації, яка є предметом спору з тих підстав, що розпорядник інформації не володіє такою інформацією, оскільки вона не створена.

Відтак, під час розгляду справи судом підлягає дослідженню перелік та види публічної інформації, якою відповідач, як орган місцевого самоврядування, зобов`язаний володіти та надавати запитувачам інформації на відповідні запити, а також оприлюднювати у визначений законом спосіб.

Перелік та види інформації яку розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати визначений в статті 15 Закону України Про доступ до публічної інформації .

Відповідно до ст. 18 вказаного Закону для забезпечення збереження та доступу до публічної інформації документи, що знаходяться у суб`єктів владних повноважень, підлягають обов`язковій реєстрації в системі обліку, що має містити: 1) назву документа; 2) дату створення документа; 3) дату надходження документа; 4) джерело інформації (автор, відповідний підрозділ); 5) передбачену законом підставу віднесення інформації до категорії з обмеженим доступом; 6) строк обмеження доступу до інформації, у разі якщо вона віднесена до інформації з обмеженим доступом; 7) галузь; 8) ключові слова; 9) тип, носій (текстовий документ, плівки, відеозаписи, аудіозаписи тощо); 10) вид (нормативні акти, угоди, рішення, протоколи, звіти, прес-релізи); 11) проекти рішень (доповідні записки, звернення, заяви, подання, пропозиції, листи тощо); 12) форму та місце зберігання документа тощо.

Доступ до системи обліку, що містить інформацію про документ та знаходиться у суб`єкта владних повноважень, забезпечується шляхом: 1) оприлюднення на офіційних веб-сайтах суб`єктів владних повноважень такої інформації, а в разі їх відсутності - в інший прийнятний спосіб; 2) надання доступу до системи за запитами.

Система обліку публічної інформації не може бути віднесена до категорії інформації з обмеженим доступом. Розпорядники інформації несуть відповідальність за забезпечення доступу до системи обліку відповідно до закону.

З комплексного аналізу зазначених норм, суд дійшов висновку, що вимогами чинного законодавства на суб`єктів владних повноважень покладено обов`язок формувати розповсюджувати та забезпечувати доступ осіб до загальнодоступної публічної інформації, яка виникає та створюється в процесі здійснення ними своїх владних, делегованих повноважень, шляхом розміщення та оприлюднення такої інформації у спосіб встановлений законодавством.

Зазначене за своєю суттю і є тим самим механізмом встановленим на забезпечення дотримання суб`єктами владних повноваження права громадян на доступ до публічної інформації.

Згідно з ч.1, 2, 4 ст. 10-1 Закону України Про доступ до публічної інформації , публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання.

Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

Публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення.

Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов`язковим посиланням на джерело отримання такої інформації.

Перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, вимоги до формату і структури таких наборів даних, періодичність їх оновлення визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому до такого переліку Кабінет Міністрів України обов`язково включає інформацію, доступ до якої у формі відкритих даних передбачено законом.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.15 Закону України Про доступ до публічної інформації розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати перелік наборів даних, що оприлюднюються у формі відкритих даних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №835 затверджено Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, яке визначає вимоги до формату і структури наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, періодичність оновлення та порядок їх оприлюднення, а також перелік таких наборів даних.

Розпорядники інформації згідно з цим Положенням оприлюднюють у формі відкритих даних набір даних, визначений у переліку наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, згідно з додатком, та будь-які інші наявні дані, що відповідають визначенню публічної інформації у формі відкритих даних (пункт 3 Положення).

Набори даних оприлюднюються та регулярно оновлюються розпорядником інформації на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних.

У разі внесення змін до переліку наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, розпорядник інформації у тримісячний строк з дати набрання чинності такими змінами здійснює їх оприлюднення та подальше оновлення на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних.

Відповідно до розділу Органи місцевого самоврядування Додатку до Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 409) органи місцевого самоврядування оприлюднюють наступну інформацію, зокрема: перелік незадіяних земельних ділянок і майнових об`єктів (приміщень) комунальної форми власності, які можуть бути передані у користування; перелік земельних ділянок, що пропонуються для здійснення забудови; актуальні списки власників/орендарів місцевих земельних ділянок; перелік об`єктів комунальної власності, які підлягають приватизації; чергу на отримання земельних ділянок із земель комунальної власності.

Отже, з вищезазначеного слідує, що відповідач, як орган місцевого самоврядування, зобов`язаний надавати таку публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача викладені у відповіді на звернення позивача, про те, що Новодофінівська сільська рада Лиманського району Одеської області не володіє запитуваною інформацією, тому що така інформація не створена в процесі її роботи, оскільки орган місцевого самоврядування є розпорядником такої інформації, та який зобов`язаний володіти такою інформацією відповідно до вищенаведених вимог законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, розглядаючи запит позивача, допустив протиправні дії щодо надання неповної інформації на пункт 2 інформаційного запиту ОСОБА_1 від 16.01.2020 року, щодо ненадання інформації на пункт 5 інформаційного запиту ОСОБА_1 від 16.01.2020 року, щодо неправомірної відмови в наданні ОСОБА_1 публічної інформації, оформленої листом від 20.01.2020 року № 02-19/36 на пункти 3,4,6 інформаційного запиту від 16.01.2020 року, хоча був зобов`язаний надати достовірну, точну та повну інформацію.

Відповідно до пункту 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. А згідно з пунктом 2 цієї статті здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Тобто, стаття 10 Конвенції має на меті гарантувати вільний обіг ідей та відомостей у суспільстві. Вона гарантує не лише право на передання інформації, але також право громадськості отримувати її. Більше того, визнане на національному рівні право на отримання інформації може бути підставою для реалізації права, гарантованого статтею 10 (див. рішення Європейського суду з прав людини від 17 лютого 2015 року у справі "Guseva v. Bulgaria", заява № 6987/07, § 36, 40; від 03 квітня 2012 року у справі "Gillberg v. Sweden", заява № 41723/06, § 93).

Реалізації вказаних прав не повинні перешкоджати органи держави, крім випадків втручання, передбачених пунктом 2 вказаної статті. Відмова у наданні інформації на запит є формою втручання у право на свободу одержувати інформацію. Тому таке втручання має розглядатися на предмет дотримання пункту 2 статті 10 Конвенції.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку субєкта владних повноважень.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певну суму, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Відповідачем було подано до суду відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (а.с.56-58) в якому представник Новодофінівської сільської ради зазначив, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу не надано суду детальний опис витраченого часу та виконаної роботи, суду не наданий розрахунок, з чого саме складається ця сума; просив врахувати що представник позивача - адвокат Бєлов О.О. подає ідентичні позови до Одеського окружного адміністративного суду. Просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу до загальної суми не більше 1000 грн.

Проте, відповідно до клопотання, поданого представником позивача щодо розподілу судових витрат (а.с.84-94) суду надано копію договору про надання правової допомоги № 019/1 від 30.01.2020 року (а.с.86), укладеного між адвокатом Бєловим Олегом Олеговичем та ОСОБА_1 . Предметом даного договору є надання правової допомоги в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.4.1. укладеного договору, клієнт здійснює письмове замовлення, оформлене у формі додатку та зобов`язується оплатити адвокату гонорар (винагороду) за надану правову (правничу) допомогу та виконані інші роботи щодо послуг наведених у замовленні та у виставленому клієнту рахунку за тарифами встановленими розділами І-ІІ прейскуранту.

Згідно до п.4.2. укладеного договору, гонорар за надані клієнту юридичні послуги сплачується адвокату по передоплаті в готівковій або безготівковій формі.

Відповідно до ставок гонорару адвоката Бєлова О.О. на 2020 рік (а.с.87-88), замовлення № 1 від 05.02.2020 року (а.с.89), рахунку № 19 від 12.03.2020 року (а.с.90), квитанції № 19 від 12.03.2020 року про сплату позивачем на користь адвоката 4200,00 грн (а.с.91), акту виконаних робіт № 1 від 12.03.2020 року (а.с.92), детального опису надання професійної правничої допомоги (послуг) під час розгляду справи № 420/915/20 (а.с.93), копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.94), керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, суд дійшов висновку про наявність підстав часткового задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 2000,00 грн. на користь позивача, оскільки такий розмір гонорару є співмірним зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Новодофінівської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Новодофінівської сільської ради Лиманського району Одеської області щодо надання неповної інформації на пункт 2 інформаційного запиту ОСОБА_1 від 16.01.2020 року.

Визнати протиправними дії Новодофінівської сільської ради Лиманського району Одеської області щодо ненадання інформації на пункт 5 інформаційного запиту ОСОБА_1 від 16.01.2020 року.

Визнати протиправними дії Новодофінівської сільської ради Лиманського району Одеської області щодо неправомірної відмови в надані ОСОБА_1 публічної інформації, оформленої листом від 20.01.2020 року № 02-19/36 на пункти 3,4,6 інформаційного запиту від 16.01.2020 року.

Зобов`язати Новодофінівську сільську раду Лиманського району Одеської області надати ОСОБА_1 повну, точну та достовірну інформацію на пункти 2,3,4,5,6 запиту ОСОБА_1 від 16.01.2020 року.

Стягнути з Новодофінівської сільської ради Лиманського району Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань Новодофінівської сільської ради Лиманського району Одеської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.08.2020 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Відповідач:

Новодофінівська сільська рада Лиманського району Одеської області (вул. Центральна, 54-а, с. Нова Дофінівка, Лиманський район, Одеська область, 67572, код ЄДРПОУ 20986405).

Суддя С.М. Корой

.