Рішення

від 19.08.2020 по справі 620/1330/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2020 року Чернігів Справа № 620/1330/20

Чернігівський окружний адміністративний суд:

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

представника позивача Прохоренко М.М.,

від відповідача Качанок О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Щорський завод продовольчих товарів" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство Щорський завод продовольчих товарів (далі також - ПрАТ Щорський завод продовольчих товарів , позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі також - ГУ ДПС у Чернігівській області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 20.03.2020 №00001060500, №00001070500, №00001080500, №00001090500, №00001100500.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки винесені контролюючим органом за наслідками перевірки, яка, на думку позивача, проведена без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Так, позивач зазначив, що самостійне виправлення помилки у бухгалтерському обліку у зазначений законодавством спосіб не вплинуло на податкові зобов`язання, які були відображені своєчасно і в повному обсязі та повністю сплачені до бюджету. Висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій при використанні автомобіля та за відсутності розрахункових документів - чеків з АЗС на отримання ПММ є необґрунтованими, оскільки відповідачем реальність господарських операцій в даному випадку не досліджувалась. Також позивач зазначив, що відповідач не надав акт перевірки на підпис посадовим особам платника податків у спосіб, встановлений Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727, а факти, викладені в акті про відсутність посадових осіб на підприємстві від 17.02.2020, не відповідають дійсності. Отже, прийняті на підставі акту перевірки № 212/05/00381143 податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 21.04.2020 розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Відповідач надіслав відзив, в якому позов не визнав та вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зазначив, що вони винесені на підставі та у відповідності до норм чинного податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що податкові зобов`язання донараховані позивачеві за результатом дослідження первинних документів та бухгалтерського обліку позивача, а позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними. Також просив врахувати доводи та аргументи, викладені у додаткових письмових поясненнях від 19.08.2020.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з доводів, викладених у відзиві та письмових додаткових поясненнях.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ПрАТ Щорський завод продовольчих товарів є юридичною особою, код ЄДРПОУ 00381143, перебуває на податковому обліку з 18.09.1996, є платником податку на додану вартість. Основний вид діяльності виробництво фруктових і овочевих соків.

У період з 26.12.2019 по 10.02.2020 посадовими особами ГУ ДПС у Чернігівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ Щорський завод продовольчих товарів з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2019, іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2019, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 17.02.2020 № 212/05/00381143 (далі-акт перевірки), в якому зафіксовано порушення, а саме :

- п. 4.4, 4.5 розділу 4 Концептуальної основи складання та подання фінансових звітів, затвердженої Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, п. 17, п. 18 МСФЗ (ІА8) 37 Забезпечення, непередбачені зобов`язання та непередбачені активи , ст. ст. 10, 34 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 Запаси , абзацу б §4.25 Концептуальної основи складання та подання фінансових звітів, п. 44.1 ст. 44, п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138, п.п. 139.2.1 п.139.2 ст.139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) (далі також ПК), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 236 438 грн., в тому числі за 2016 рік у сумі 145 645 грн., за 2018 рік у сумі 78 883 грн., за 3 квартали 2019р. в сумі 11910 грн. та завищено всього у сумі 66 892 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 66 892 грн.;

- п. 198.3, 198.5 ст.198, п. 200.1, п.200.4 ст. 200 ПК та Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015р. №1307 Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної , в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті всього у розмірі 137 246 грн., в тому числі за травень 2017р. у сумі 26100грн., за листопад 2017р. у сумі 111 146 грн., завищено від`ємне значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню всього у сумі 736 050грн., у тому числі за: травень 2016р. в сумі 4 390 грн., червень 2016р. в сумі 51 074 грн., листопад 2016р. в сумі 11 040 грн., грудень 2016р. в сумі 20 717 грн., січень 2017р. в сумі 11 727 грн., лютий 2017р. в сумі 42 863 грн., березень 2017р. в сумі 22 088 грн., квітень 2017р. в сумі 2 029 грн., серпень 2017р. в сумі 16 190 грн., вересень 2017р. в сумі 105 530 грн., жовтень 2017р. в сумі 24 711 грн., грудень 2017р. в сумі 28 790 грн., лютий 2018р. в сумі ЗО 207 грн., березень 2018р. в сумі 23 487 грн., травень 2018р. в сумі 47 274 грн., липень 2018р. в сумі 19 362 грн., серпень 2018р. в сумі 23 135 грн., жовтень 2018р. в сумі 15 147 грн., листопад 2018р. в сумі 44 457грн., грудень 2018р. в сумі 24 823 грн., січень 2019р. в сумі 15 286 грн., лютий 2019р. в сумі 22 889 грн., березень 2019р. в сумі 15 323 грн., квітень 2019р. в сумі 17 970 грн., травень 2019р. в сумі 20 458 грн., червень 2019р. в сумі 20 569 грн., липень 2019р. в сумі 20 364 грн., серпень 2019р. в сумі 31 442 грн., вересень 2019р. в сумі 2 708 грн. та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього у сумі 13 049 грн. в тому числі за вересень 2019р. в сумі 13 049 грн.;

- п. 201.10 статті 201 ПК в частині не реєстрації податкових накладних;

- Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку зі змінами та доповненнями, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4, зареєстрованого в МЮУ від 30.01.2015р. №111/26556;

- п.п. 164.2.11 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164; п.п. 168.1.1, п.п.168.1.2 п. 168.1 ст.168; абз. б п. п. 170.9.1 п.170.9 ст. 170; абз. "а" п.171.2 ст. 171; п.176.2 ст.176 ПК, п.2.11 гл.2, п.3.1 гл. 3, п.7.41, п.7.47 гл.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджене постановою правління Нацбанку України від 15.12.2004р. № 637, зареєстровано в Мін`юсті 13.01.2005 за № 40/10320, зі змінами та доповненнями, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на суму - 680,97 грн., в тому числі за 2018рік -342,48; за 2019 рік -338,49 грн;

- п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14; п.п. 164.2.11 п.164.2; п.п.165.1.24 п.165.1 ст. 165; п.167.1 ст. 167; п.168.1 ст.168; абз. б п.п.170.9.1 п.170.9 ст.170; п.п. "а" п.171.2 ст. 171; п .176.2 ст.176; п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору при виплаті платникам податків доходів за період, що перевірявся на суму - 1532,09 грн., в тому числі за 2018 рік - 1508,96 грн., за 2019 рік-23,13 грн.;

- частина 5 ст. 8 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-УІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зі змінами та доповненнями, у результаті чого донараховано своєчасно не нарахований єдиний внесок за період, що перевірявся на суму 3286,69 грн. в т.ч за 2016 рік в сумі 338,91 грн., за 2017 рік в сумі 537,75 грн., за 2018 рік в сумі 2098,76 грн., за 2019 рік в сумі 311,27 грн.

Не погодившись з вказаними висновками, викладеними в акті перевірки, 04.03.2020 позивачем подано заперечення за № 310, за результатами розгляду якого отримано відповідь від 17.03.2020 року за № 3436/10/25-01-05-01-06, що висновки акту перевірки від 17.02.2020 за № 212/05/00381143 залишено без змін.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС в Чернігівській області прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення № 00001060500 від 20.03.2020, яким відповідачем збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 211933,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням + 169546,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 42387,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 00001070500 від 20.03.2020 року, яким відповідачем збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ на загальну суму 171557,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням + 137246,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 34311,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 00001080500 від 20.03.2020 року, яким відповідачем зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку на загальну суму 796378,00 грн., в тому числі сума завищення бюджетного відшкодування 637102,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 159276,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 00001090500 від 20.03.2020 року, яким відповідачем зменшено позивачу розмір від`ємного значення суми ПДВ за листопад 2019 року на суму 13049,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 00001100500 від 20.03.2020 року, яким відповідачем донараховано штраф у розмірі 360407,50 грн.

Не погодившись з вказаними рішеннями позивач звернувся до суду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України) він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

З приводу дотримання процедури оформлення результатів перевірки.

Так, відповідно до підпункту 86.1, пункту 86.3 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи регулюється Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727 (далі - Порядок № 727).

Пунктом 2 розділу І Порядку № 727 визначено, що акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно положень пунктів 1, 2, 3, 4, 5 розділу II Порядку №727 до підписання акта (довідки) документальної перевірки враховуються пояснення (у разі наявності), надані посадовими особами платника податків або його законними представниками під час перевірки.

Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими особами контролюючого органу, який проводив перевірку, а також посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою).

Акт (довідка) документальної перевірки після його (її) реєстрації надається платнику податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі), який зобов`язаний його підписати.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі відмови платника податків (керівника платника податків або уповноваженої ним особи) від отримання примірника акта (довідки) документальної перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв`язку з відсутністю платника податків (керівника платника податків або уповноваженої ним особи) за місцезнаходженням такий акт (довідка) надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 глави 4 розділу II Податкового кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У таких випадках контролюючим органом складається відповідний акт (пункт 3 розділ У Порядку № 727).

Згідно з вище викладеним, оскільки в акті фіксуються порушення норм законодавства, всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, факти виявлених порушень законодавства з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, і до його підписання враховуються пояснення, надані посадовими особами платника податків під час перевірки, то, такий акт є службовим документом, який для набрання ним юридичної сили за формою і змістом повинен відповідати вимогам нормативних актів.

Як видно з матеріалів справи, акт перевірки директором та головним бухгалтером ПрАТ Щорський завод продовольчих товарів не підписаний (т.1 а.с.106).

Відповідач посилається на те, що 17.02.2020 неможливо було вручити акт перевірки посадовим особам ПрАТ Щорський завод продовольчих товарів у зв`язку з відсутністю їх за місцем знаходження підприємства, про що складений відповідний акт (т. 21, а.с. 83).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_1 , яка є головним державним ревізором ГУ ДПС у Чернігівській області підтвердила, що дійсно 17.02.2020 прибула за місцем знаходження ПрАТ Щорський завод продовольчих товарів для вручення акта перевірки, проте на прохідній заводу їй повідомили про відсутність посадових осіб на роботі, про що складений відповідний акт.

Однак, наданий відповідачем акт про відсутність платника податків (керівника платника податків або уповноваженої ним особи) за місцезнаходженням від 17.02.2020, суд не вважає належним доказом в розумінні статті 73 КАС України, оскільки останній не містить інформації о котрій годині, у присутності якої особи підприємства та на підставі яких документів встановлений вказаний факт.

У той же час на спростування вказаних обставин позивачем суду надано витяг з Журналу відвідувачів, в якому 17.02.2020 відсутній запис про прибуття ревізора ГУ ДПС в Чернігівській області на підприємство для вручення акту перевірки. Крім того, як видно із витягу Журналу реєстрації посвідчень про відрядження, у період з 27.01.2020 по 25.02.2020, керівник та головний бухгалтер підприємства у відрядженні не були (т.21, а.с. 134-144).

Інші докази, які б спростували вказані обставини, відповідач суду не надав.

У рішенні від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України", Європейський Суду з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до статей 73, 74 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, допустимість як властивість доказів поєднує в собі декілька вимог. Доказ вважається допустимим, якщо він отриманий уповноваженим суб`єктом, з дотриманням належної правової процедури та є закріпленим у відповідному джерелі.

Так, суд встановив, що акт перевірки не містить підпис директора та головного бухгалтера ПрАТ Щорський завод продовольчих товарів , а акт про відсутність посадових осіб підприємства від 17.02.2020 не є належним та допустимим доказом для встановлення цих обставин, оскільки складений з порушенням правової процедури.

З урахуванням наведеного, податковий орган, як суб`єкт владних повноважень, в силу положень Основного Закону, повинен виконувати свої повноваження лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак зобов`язани дотримуватись вимог Порядку № 727. Адже, згідно пункту 2 розділу ІІ Порядку № 727 акт документальної перевірки підписується посадовими особами контролюючого органу, який проводив перевірку, а також посадовими особами платника податків, і лише у разі відмови платника податків (керівника платника податків або уповноваженої ним особи) від отримання примірника акта (довідки) документальної перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв`язку з відсутністю платника податків (керівника платника податків або уповноваженої ним особи) за місцезнаходженням, такий акт (довідка) надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 глави 4 розділу II Податкового кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (пункт 3 розділу У Порядку № 727).

При цьому посилання відповідача на те, що податковим органом реалізована його компетенція щодо направлення акта перевірки платнику податків, тому оспорюваний факт щодо недотримання Порядку № 727 не є таким, що порушує права позивача, суд відхиляє, оскільки державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Отже, за таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами дотримання процедури, встановленої Порядком № 727 щодо підписання акту перевірки.

Визначаючись щодо змісту порушень, встановлених в ході перевірки, суд виходить з наступного.

Відповідач в акті перевірки від 17.02.2020 № 212/05/00381143 зазначає про порушення п. 4.4, 4.5 розділу 4 Концептуальної основи складання та подання фінансових звітів, затвердженої Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, п. 17, п. 18 МСФЗ (ІА8) 37 Забезпечення, непередбачені зобов`язання та непередбачені активи , ст. ст. 10, 34 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 Запаси , абзацу б §4.25 Концептуальної основи складання та подання фінансових звітів, п. 44.1 ст. 44, п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138, п.п. 139.2.1 п.139.2 ст.139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) (далі також ПК), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 236438 грн., в тому числі за 2016 рік у сумі 145645 грн., за 2018 рік у сумі 78 883 грн., за 3 квартали 2019р. в сумі 11910 грн. та завищено всього у сумі 66892 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 66892 грн., в результаті чого занижено показник у рядку 2120 Звіту про фінансовий результат Інші операційні доходи всього у сумі 357400,00 грн., в тому числі за 2018р. у сумі 357400,00грн.

Проте такі висновки відповідача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, фактичних обставинах справи та не підтверджені доказами.

Згідно з пунктом 44.1 статті ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).,

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Отже, податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені Податковим кодексом України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

ПрАТ Щорський завод продовольчих товарів застосовує міжнародні стандарти фінансової звітності. У Концептуальній основі складання та подання фінансових звітів (абзац б §4.25) витрати розглядаються як зменшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або у вигляді виникнення зобов`язань, результатом чого є зменшення власного капіталу, за винятком зменшення, пов`язаного з виплатами учасникам.

Статтями 10, 34 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 Запаси визначено, що собівартість запасів повинна включати всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, понесені під час доставки запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан. Коли запаси реалізовані, їхня балансова вартість повинна визнаватися витратами періоду, в якому визнається відповідний дохід. Сума будь-якого часткового списання запасів до їх чистої вартості реалізації та всі витрати запасів повинні визнаватися витратами періоду, в якому відбувається часткове списання або збиток. Сума будь-якого сторнування будь-якого часткового списання запасів, що виникає в результаті збільшення чистої вартості реалізації, повинна визнаватися як зменшення суми запасів, визнаної як витрати в періоді, в якому відбулося сторнування .

У свою чергу, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV).

Частинами першою - четвертою статті 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій (визначення яких як фактів підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів міститься в абзаці 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88) є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами частини п`ятої цієї статті Закону № 996-ХІV, господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 996-ХІV, регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу і звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Згідно з пунктом 4.2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1999, помилки поточного року в первинних документах та регістрах можуть виправлятися методом червоне сторно , додаткових бухгалтерських проводок або коректурним.

Як видно з матеріалів справи, у березні місяці 2018 року було помилково віднесено прострочену кредиторську заборгованість на прибуток від основної діяльності, сплачено податок на прибуток, було оформлено помилковою проводкою Дт 374 Кт 791. Фактично ж необхідно було відобразити проводку Дт374 Кт/Д 77 - 356750,99 грн. У відповіді на запит від 03.02.2020 №03\02- 2020/1 позивачем були надані письмові пояснення з даного питання, в яких вказано про виправлення, проведені в грудні 2018 року, на підставі бухгалтерської довідки методом сторно. Відповідно згадувану бухгалтерську довідку додано до заперечень №310 від 04.03.2020, яка знаходиться в матеріалах справи (т.с. 21). Ці відомості відображені також в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 374 за 2018 рік та аналізу рахунку 374 за 2018 рік.

Щодо розбіжності даних звіту про фінансові результати з даними бухгалтерського обліку.

Як зазначає позивач, розбіжності даних звіту про фінансові результати з даними бухгалтерського обліку рахунків сьомого класу за 2016 рік обумовлено тим, що в звіті про фінансовий результат дані зазначені в цілих числах тисячах гривень, а в бухгалтерському обліку в гривнях. В результаті заокруглення виникла розбіжність в 1,02 тис. грн. Розбіжність звіту про фінансовий результат з даними бухгалтерського обліку дев`ятого класу виникла у зв`язку не подачею уточнюючого звіту про фінансовий результат за 2016 рік. Розбіжність даних за 2017 рік між звітом про фінансовий результат та даними бухгалтерського обліку в сумі 0,34 тис. грн виникла за рахунок заокруглень звіту про фінансовий результат до цілих чисел в тисячах гривень а в бухгалтерському обліку в гривнях. Розбіжності в даних за 2017 рік в частині витрат в сумі 131,31 тис. грн. виникла за рахунок того, що в звіті про фінансовий результат, балансі та декларації зроблено виправлення в частині донарахування резерв сумнівних боргів на суму 131310,04 грн, проте проводку зроблено неправильно. Позивачем за минулі періоди у 2018 році зроблені відповідні виправлення резерву сумнівних боргів в сумі 691157,12 грн., однак ці виправлення посадові особи контролюючого органу не врахували. Дані обставини підтверджують: оборотно - сальдова відомість за 2016 рік, оборотно - сальдова відомість за 2017 рік; аналіз рахунків: 70,71,90,91,92,93,94,95 за 2016 рік; аналіз рахунків: 70,71,90,91,92,93,94,95 за 2017 рік, бухгалтерська довідка за грудень 2017 року. Вказана інформація також була відображена у листі ПрАТ Щорський завод продовольчих товарів від 03.02.2020 № 03/02-2020/1 (т.с. 21, а.с. 29).

Щодо списання нестач і втрат у листопаді 2017 року.

В акті перевірки вказано на порушення позивачем пункту 198.5 статті 198 ПК України занижено податкові зобов`язання на загальну суму 493691,73 грн у зв`язку з використанням списаних товарно-матеріальних цінностей не в господарській діяльності. При цьому позивачем не надано додаткових доказів, документального підтвердження, які б спростували вказане порушення.

Як зазначає підприємство у своєму запереченні від 04.03.2020р. №310, в акті перевірки безпідставно нараховано ПДВ на помилково віднесену суму вартості матеріалів замість собівартості продукції на рахунок нестач, однак у грудні місяці 2017 року на основі бухгалтерської довідки виправлено запис і суму 493691,73 грн віднесено на собівартість продукції, дане виправлення не вплинуло на оподатковуваний дохід .

Вказана інформація також була відображена у листі ПрАТ Щорський завод продовольчих товарів від 10.02.2020 № 10/02-2020/1 (т.с. 21, а.с. 47).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , яка була під час перевірки головним бухгалтером ПрАТ Щорський завод продовольчих товарів підтвердила факт того, що під час перевірки бухгалтерські документи досліджувались вибірково, а наданим підприємством документам, на запити податкового органу, взагалі не надавалась оцінка.

Посилання відповідача, що до листа від 03.02.2020 № 03/02-2020 не надана бухгалтерська довідка за 2018 рік, а копія бухгалтерської довідки за 2011 рік суд відхиляє, оскільки до заперечень від 04.08.2020 № 310 позивачем надано бухгалтерську довідку за 2018 рік, що свідчить про допущену описку в листі від 03.02.2020 № 03/02-2020.

Крім того, у відповіді на заперечення до акту перевірки відповідач зазначає, що в ході аналізу наданих на перевірку документів, а саме документу (мовою оригіналу) Движение документа: Операция 145 (30.11.2017) встановлено, що згідно бухгалтерського запису Д-т 947 К-т 201 списані матеріали.

Дана операція може свідчити або ж про те, що матеріали використані на виробництво, беручи до уваги розшифровку субконто по Дебету та Кредиту, або ж списання нестач з урахуванням зазначеної кореспонденції рахунків. Проте, в першому випадку, якщо матеріали використані на виробництво, а це бухгалтерський рахунок 231, який не приймає участь у витратах підприємства, то відповідно, необхідно методом сторно виправити бухгалтерський запис: Д-т 947 К-т 201 на суму 493435,41 грн.

Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення в цій частині, відповідачем приймалися на підставі припущень, що є недопустимим. Між тим позивачем до заперечень додавалися документи, які підтверджують позицію позивача щодо того, що на основі бухгалтерської довідки було саме виправлено запис і суму 493691,73 грн. віднесено на собівартість продукції, проте такі документи не були враховані відповідачем під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Докази, чому саме в ході перевірки відповідачем не враховані письмові пояснення та аргументи позивача, викладені у листі від 03.02.2020 № 03/02-2020/1, відповідачем суду не надано.

При цьому суд зазначає, що пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 727 визначено, що акт перевірки має містити такі дані, зокрема інформацію про складені акти про ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації, акти відмови керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначених актів.

Проте таких даних акт перевірки не містить

Аналогічна ситуація і по адміністративним витратам.

Суд зауважує, що під час проведення перевірки позивачем було надано усі первинні документи. При цьому відповідачем не складався під час перевірки акт про ненадання документів, що свідчить про їх повноту та обґрунтованість.

Оскільки вказані факти відповідачем в повній мірі не перевірялись, а контроль за дотриманням законодавства з питань податкового законодавства і перевірка документів бухгалтерського обліку під час перевірки згідно положень Порядку № 727 покладено на контролюючі органи, то суд вважає, що висновок відповідача щодо вказаних обставин є передчасним.

Посилання відповідача у додаткових письмових поясненнях від 19.08.2020 на те, що підприємством не подавався уточнюючий Звіт про фінансові результати за 2018 рік та, відповідно, уточнююча Декларації з податку на прибуток за 2018 рік, що передбачає застосування штрафних (фінансових) санкцій суд відхиляє, оскільки вказані доводи не були покладені в основу оскаржуваних рішень.

Щодо висновків податкового органу, що у період з 01.10.2017 по 30.09.2019р. ПрАТ Щорський завод продтоварів здійснювало нарахування амортизації по об`єкту основних засобів, що не використовується в господарській діяльності підприємства, а саме по легковому автомобілю, придбаному у Дочірнього підприємства АУДІ ЦЕНТР ВШОС , суд зазначає таке.

26.09.2017 між ПрАТ Щорський завод продовольчих товарів (надалі -Покупець) та Дочірнім підприємством АУДІ ЦЕНТР ВШОС (надалі - Продавець) укладений договір купівлі - продажу № 1428-523574 , умовами якого визначено, що Продавець зобов`язується передати майно у власність Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти майно надалі "Автомобіль", зазначений у Додатку №1 до цього Договору (специфікація разом із зазначенням кількості товару, моделі кольору продукції та кількістю додаткового обладнання та інше), та сплатити грошові суми в розмірі та порядку, які передбачені розділами 2 та 5 цього договору. Автомобіль передається Продавцем Покупцю за наступною адресою: м. Київ, вул. Оранжерейна 1. У додатку №1 до договору купівлі - продажу від 26.09.2017 № 1428-523574 вказана марка автомобіля - AUDI, модель АЗ Sportback 8VAAFGA2, модельний рік 2015.

Відповідно до пункту 23 П(с)БО 7 Основні засоби нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об`єкта активом при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Підпунктом 1.1.5 пункту 1.1 розділу 1 Наказу про облікову політику підприємства від 03.01.2017р. №1§1 передбачено: Амортизацію об`єктів основних засобів нараховувати прямолінійним методом .

Підпунктом 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України визначено мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, які для групи 5 - транспортні засоби складають 5 років (або 60 місяців).

Згідно наданих до перевірки Відомостей нарахування амортизації за 2019р. - 3 квартали 2019р. встановлено, що сума нарахованої амортизації за автомобілем AUDI АЗ Sportback, державний номер НОМЕР_1 , що знаходиться у користуванні ОСОБА_3 складає: 2017 рік (Х-ХІІ) - 14703,38 грн, 2018 рік - 80868,59 грн, 3 квартали 2019-66165,21 грн.

На адресу платника податковим органом направлено запит від 07 02.2020 №б/н з метою отримання пояснень.

Листом від 10.02.2020р. №07/02-2020/2 (вх. від 12.02.2020р. N23615/10) підприємство повідомило, що з жовтня місяця 2017 року по теперішній час автомобілі використовуються керівниками для виробничих потреб, поїздок для укладення договорів на збут продукції, постачання сировини та пошуків нових ринків збуту. До листа надані такі документи: договори купівлі - продажу від 26.09.2017 № 1428_523574, № 1426_5118624; накладні від 29.09.2017 № 0000000222, №0000000223; акти приймання - передачі від 29.09.2017 до договорів купівлі продажу 26.09.2017 № 1428_523574, № 1426_5118624; акти приймання - передачі(внутрішнього переміщення) основних засобів на автомобілі; оборотно - сальдові відомості по рахунках 631,105,131; звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт за період з 23.10.2017 по 20.09.2019 та чеки на заправку пального; наказ від 19.10.2017 про надання ОСОБА_3 автомобіля для виконання повноважень здійснення члена наглядової ради ПрАТ Щорський завод продтоварів . Наведені документи містяться в матеріалах справи.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що один із автомобілів а саме AUDI АЗ Sportback, державний номер НОМЕР_2 , що знаходиться у користуванні ОСОБА_3 в період з 29.09.2017р. по 30.09.2019р. використовувався поза межами господарської діяльності ПрАТ Щорський завод продовольчих товарів .

Однак з таким висновком відповідача суд не погоджується, з огляду на таке.

До компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених Законом та Статутом (ст. 52 Закону України Про акціонерні товариства ).

Пунктом 13.17 Статуту ПрАТ Щорський завод продовольчих товарів визначено, що член Наглядової ради товариства здійснює свої повноваження на підставі цивільно-правового договору (контракту).

21.04.2017 між ПрАТ Щорський завод продовольчих товарів та ОСОБА_3 укладений цивільно-правовий договір про виконання функцій члена наглядової ради, пунктами 2.1.1, 2.1.5, 2.1.7 якого визначено, що ОСОБА_3 зобов`язаний сумлінно виконувати обов`язки члена Наглядової Ради, забезпечувати реалізацію та захист прав акціонерів Товариства, здійснювати заходи щодо запобігання порушень прав акціонерів Товариства. Здійснювати свої повноваження на підставі діючого законодавства, Статуту Товариства, внутрішніх документів Товариства, положень даного Договору. Забезпечувати ефективний контроль за фінансово - господарською діяльністю товариства та діяльністю виконавчого органу товариства

Наказом ПрАТ Щорський завод продовольчих товарів № 48 § 3 від 19.11.2017, для ефективного вирішення виробничих питань та виконання повноважень члена Наглядової ради, наказано на період повноважень члена наглядової ради ОСОБА_3 надавати за його вимогою автомобіль AUDI АЗ для поїздок з метою виконання повноважень.

Отже, враховуючи положення Закону України Про акціонерні товариства , Статуту ПрАТ Щорський завод продовольчих товарів , цивільно-правового договору про виконання функцій члена наглядової ради, наказу № 48 § 3 від 19.11.2017, до повноважень ОСОБА_3 входить здійснення певних заходів щодо запобігання порушень прав акціонерів та забезпечення контролю за фінансово-господарською діяльністю товариства ПрАТ Щорський завод продовольчих товарів .

На підтвердження використання автомобіля AUDI АЗ Sportback, державний номер НОМЕР_2 в межах господарської діяльності, позивачем надані звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт за період з 23.10.2017 по 20.09.2019 та чеки на заправку пального, копії яких містяться в матеріалах справи.

Отже, позивачем доведено належними доказами використання ОСОБА_3 автомобіля марки AUDI АЗ Sportback в межах господарської діяльності ПрАТ Щорський завод продовольчих товарів , в той же час, відповідачем належними доказами вказаний факт не спростований.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442, де вказано, що розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. Зокрема, в ході перевірки не надано документи, що підтверджують фактичне отримання ПММ ( дизельного палива та бензину) від ТОВ Астра згідно договору- чеків, що свідчить про нереальність господарських операцій.

Пунктом 7.1 статті 7 Податкового кодексу України визначено, що під час встановлення податку обов`язково визначаються такі елементи: платники податку; об`єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Згідно з пунктом 7.3 вказаної статті Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

При цьому, пунктом 7.4 ст.7 Податкового кодексу України встановлено, що елементи податку, визначені в пункті 7.1 вказаної норми, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.

Враховуючи наведене, Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442, не регулюють питання щодо оподаткування, відтак не можуть визначати елементи податку, зокрема, платника податку, об`єкт оподаткування, порядок обчислення податку.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. 16.1.3 п. 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/ послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України).

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 цієї ж статті, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже відповідно до наведеного нормативного регулювання податкових правовідносин, в даній справі суд перевіряє правомірність включення позивачем до витрат у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом періоду, який перевірявся із своїми контрагентами та реальності господарських правовідносин з врахуванням поданих сторонами доказами щодо оцінки яких виник спір.

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створюють фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Основний зміст порушень, викладений в акті перевірки, зводиться до того, що в ході проведення перевірки встановлено, що ПрАТ Щорський завод продовольчих товарів відобразило в бухгалтерському обліку господарські операції з придбання у постачальника ТОВ Астра дизельного пального, по яким, на думку відповідача, неможливо підтвердити реальність здійснення фінансово-господарських операцій.

Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За положеннями частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

07.08.2015 між ПрАТ Щорський завод продовольчих товарів (надалі - Покупець) та ТОВ Астра (надалі - Постачальник) укладений Договір поставки нафтопродуктів №АС-0000257 (надалі-договір поставки) (т. 1 а.с.187), умовами пункту 1.1 та 1.2 якого передбачено, що Постачальник зобов`язується передавати (поставляти) в обумовлені строки другій Стороні - Покупцеві нафтопродукти (бензин А-92,бензин А-95, дизпаливо, мастила), надалі Товар, а Покупець зобов`язується приймати Товар і сплачувати за нього певні грошові суми. Предметом поставки є визначений Товар з найменуванням, зазначеним у специфікаціях (або інших аналогічних документах), підписаних Постачальником та Покупцем.

При цьому відповідачем не враховано, що на практиці є великою рідкістю те, що поставлений підприємству товар реалізується в той самий період і в тій самій кількості.

Порядок розрахунків визначено пунктом 7 договору поставки, зокрема оплата здійснюється в розмірі повної вартості Товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах у даному Договорі.

Пунктом 8.3 договору поставки встановлено, що у разі несплати вартості Товару Покупцем у строк, установлений відповідно до специфікацій та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої партії Товару за кожний день прострочення.

Тобто умовами договору поставки від 07.08.2015 чітко визначено умови поставки та порядок розрахунків, за невиконання яких передбачена відповідальність, і будь -які зміни до договору щодо розрахункових документів можливі лише за згодою сторін договору.

Укладений договір позивача з постачальником ТОВ Астра в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства їх змісту, жодне положення договору не суперечить інтересам держави та суспільства, не порушує жодних прав.

Щодо висновків відповідача про ненадання позивачем для перевірки документів, а саме чеків на отримання дизельного пального, то суд зауважує, що договором поставки не покладено відповідний обов`язок на сторін договору, а передбачений двосторонній порядок дій за участі обох сторін договору, який полягає у погодженні сторонами будь-яких змін до договору, є невід`ємною частиною договору. За змістом договору порядок розрахунків визначений шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника. До того ж, в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень про оплату за поставку нафтопродуктів, які дозволяють встановити реальність виконання договору за відповідний звітний період (т.с.17 а.с.95-119). На підтвердження отримання пального позивачем також надано первинні документи бухгалтерського обліку: лімітно-забірні картки, подорожні листи, в яких вказано маршрут, дата, час здійснення перевезення товару, проте оцінка вказаним документам в акті перевірки не надана.

Отже, аргументи відповідача в акті перевірки (т.1 а.с. 71), що …в ході перевірки не надано документи, що підтверджують фактичне отримання ПММ (дизельного палива та бензину) від ТОВ Астра згідно договору-чеків , суд відхиляє, оскільки умовами договору поставки такого порядку розрахунку не передбачено.

Відповідно до принципу офіційності контролюючий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення. У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами, та доведено, що укладений договір відповідає економічному змісту та діловій меті.

Оцінивши описані вище первинні документи, суд приходить до висновку, що документи бухгалтерського обліку оформлені відповідно до вимог законодавства і є належними та достатніми доказами підтвердження факту реальності господарських операцій з постачальником ТОВ Астра дизельного пального позивачу. А відсутність чеків на отримання пального, умовами договору поставки не передбачено, отже, не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших документів видно, що отримання пального мало місце. При цьому суд зазначає, що у даному випадку відповідачем використання пального в господарській діяльності не досліджувалось, що суперечить меті формування податкового кредиту.

Отже, суд не приймає до уваги доводи відповідача в цій частині.

Суд вважає неприйнятною позицію відповідача про необхідність врахування судом висновку, викладеного у постанові Верховного суду від 12.11.2019 у справі № 620/4196/18, оскільки у даній справі досліджується договір поставки, а у справі № 620/4196/18 досліджувався договір купівлі-продажу нафтопродуктів, якій відповідно до положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України є відмінним від договору поставки.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Договір поставки має такі ознаки: сторонами договору є суб`єкти підприємницької діяльності, тобто підприємства будь-якої організаційної форми і фізичні особи-підприємці; постачальником товару може бути як його виробник, так і посередницька організація; покупцем виступає суб`єкт, який одержує товар для виробничого споживання чи для наступної реалізації; предметом поставки є товар, призначений для ведення підприємницької діяльності чи іншої діяльності, яка не пов`язана з особистим споживанням; тривалий характер взаємовідносин сторін. Поставка товарів може здійснюватися не одноразово, а декількома партіями; особливістю договору поставки є також те, що укладення договору і передача товару не збігаються в часі; остання, як правило, має відбуватися пізніше. Товар, що його належить поставити, до часу оформлення договору може бути відсутнім у натурі; сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі ГК України чи законами України.

Отже, договір поставки та договір купівлі-продажу мають дві істотні відмінності. Перша полягає у призначенні товару (на неї вказує ч. 1 ст. 712 ЦК): товар, який є предметом договору поставки, має використовуватися покупцем у його підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням. На другу відмінність вказує ч. 3 ст. 265 ГК сторонами договору поставки є виключно суб`єкти господарювання. Зазначені відмінності є тими особливими рисами, що відрізняють господарський договір від цивільно-правового. Розмежування між договором поставки та договором купівлі-продажу відбувається за наступними критеріями: сторони - на противагу договору поставки, договір купівлі-продажу може бути укладений між будь-якими суб`єктами - як між підприємцями, так і між фізичними особами; мета придбання товару - за договором поставки товар має придбаватися для використання у підприємницькій діяльності або для інших цілей, що не пов`язані з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням. Договір купівлі-продажу таких обмежень не містить. Отже, основними відмінностями між договором поставки та договором купівлі-продажу, що визначені чинним законодавством України є мета придбавання товару та правовий статус постачальника товару.

У даному випадку в силу закону товар поставлений за договором поставки має використовуватися у діяльності суб`єкта господарювання або інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, тому додаткового обґрунтування не потребує.

Щодо застосування штрафу за статтею 120 -1.2 ст. 120 ПК України, суд зазначає таке.

Аналізуючи наведені в акті перевірки обставини, податковий орган виходив з того, що позивачем не складено та не зареєстровано податкові накладні при списанні нестач і втрат -98700 грн; при використанні ПММ поза межами господарської діяльності -672748 грн, при використанні легкового автомобіля поза межами господарської діяльності( т. 1, а.с. 55).

Однак суд звертає увагу, що в акті перевірки не зазначено ні реквізитів податкових накладних, які не зареєстровано, ні господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, ні перших подій, за якими у товариства виникли обов`язки зареєструвати податкові накладні.

Отже, не є документально підтвердженими висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог п.201.10 ст.201 ПК України.

Крім того, відповідно до п. 120 -1.2 ст. 120 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2017 року) було визначено, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

В свою чергу, Законом України від 16.01.2020 року №466-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві (далі - Закон №466-ІХ), який набрав чинності 23.05.2020 року, підрозділ 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України доповнено пунктом 73, відповідно до абзацу другого якого:

Штрафи, застосовані через відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень .

Виходячи зі змістовного та синтаксичного аналізу побудови наведеної вище норми права, можна зробити висновок, що таким чином законодавець мав на меті убезпечити платників податків від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними положеннями п. 120-1.2 ст. 120 ПК України, у випадках та за умов, наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

При цьому, відповідно до вказаних змін, контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним), без вчинення будь-яких додаткових дій з боку контролюючого органу, тобто в силу закону.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зворотна дія нормативно-правового акта у часі (ex post facto) - це дія нового нормативно - правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності.

В даному випадку законодавець передбачив ретроспективну дію положень пункту 73, підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України в частині порядку застосування штрафів за порушення платниками податку на додану вартість порядку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, визначеними таким пунктом, яка проявляється в тому, що такі положення поширюють свою дію на всі штрафні санкції нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, у разі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом.

З огляду на наведені вище обставини, а також враховуючи те, що правовідносини щодо реєстрації спірних податкових накладних виникли у 2017 та 2019 роках та знаходяться в процедурі судового оскарження, відповідно, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій в сумі, визначеній у податковому повідомленні- рішенні від 20.03.2020 № 00001100500 (т.с.1 а.с.166).

При цьому суд не бере до уваги докази, надані представником відповідача до додаткових пояснень від 19.08.2020 вх № 17587/20, які, на його думку підтверджують правомірність доводів відповідача, адже відповідно до частини третьої статті 79 КАС України докази подаються відповідачем разом з відзивом у строк, встановлений частиною п`ятою статті 162 КАС України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї ( частини восьма статті 79 КАС України), тобто подані вже після закінчення цього строку, а жодних обставин щодо поважності причин неможливості їх подання в межах підготовчого провадження представником відповідача не наведено.

Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 77 КАС України).

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16 та, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковим для суду при вирішенні даної справи.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, суд також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в сумі 21020,00 грн.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь ПрАТ Щорський завод продовольчих товарів підлягає стягненню судовий збір в розмірі 21020,00 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області №00001060500, №00001070500, №00001080500, №00001090500, №00001100500, від 20.03.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь Приватного акціонерного товариства "Щорський завод продовольчих товарів" судовий збір в розмірі 21020,00грн (двадцять одну тисячу двадцять грн) 00 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення № 681 від 01.04.2020.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Щорський завод продовольчих товарів", вул.30років Перемоги, 31-А,м.Сновськ,Чернігівська область,15200, код ЄДРПОУ 00381143.

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області, вул.Реміснича, буд.11,м.Чернігів,14000, код ЄЖРПОУ 43143966.

Повний текст рішення виготовлено 28 серпня 2020 року.

Суддя І.І. Соломко