Постанова

від 26.08.2020 по справі 310/2403/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 26.08.2020 Справа № 310/2403/18

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 310/2403/18Головуючий у 1-й інстанції Черткова Н.І. Повний текст рішення складено 25.11.2019 року. Пр. № 22-ц/807/778/20Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.

за участі секретаря Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення авансу

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, який в подальшому уточнив (т.с. 1 а.с. 160-161) та в якому просив стягнути з: - ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 17500,00 доларів США, - з ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 32500,00 доларів США.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 11 червня 2017 року між відповідачами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та позивачем - ОСОБА_4 було укладено договір завдатку № А11, за яким сторони домовились укласти і належним чином оформити передачу прав власності нерухомого майна, що являє собою житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є співвласниками житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , їм належить по 1/3 частці кожному. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є чоловіком та дружиною. ОСОБА_5 є їх спільною дитиною. Відповідно до умов договору завдатку № А11 від 11 червня 2017 року, ОСОБА_4 , в якості завдатку передав, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали суму в розмірі 15000,00 доларів США. Відповідно до умов договору завдатку № А11 від 11 червня 2017 року, розрахунок проводився в доларах США. За домовленістю сторін укладення та нотаріальне посвідчення основного договору повинно було відбутись не пізніше 10 серпня 2017 року, через певний час, дату укладення договору купівлі-продажу житлового будинку зазначену в договорі завдатку № А11 від 11 червня 2017 року було перенесено з незалежних від ОСОБА_4 причин. При цьому, за час очікування ОСОБА_4 за вказаним договором, подружжю ОСОБА_6 було передано певні суми грошових коштів, а саме: 16.08.17 року ОСОБА_1 було передано 5000,00 доларів США за частину будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 ; 26.08.2017 року ОСОБА_1 було передано 2000,00 доларів США в рахунок передплати за вказаний будинок; 28.08.2017 року ОСОБА_2 було передано 25000,00 доларів США за 1/3 частину зазначеного будинку; 31.09.2017 року ОСОБА_1 було передано 3 000,00 доларів США, в якості завдатку за будинок, розташований по АДРЕСА_1 . Факти отримання грошових коштів підтверджуються відповідними розписками, оригінали яких знаходяться у ОСОБА_4 . Зі слів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказані грошові кошти потрібні їм були для купівлі ОСОБА_5 (малолітній дитині) житла. Але, по сьогоднішній день, житло ОСОБА_5 придбане так і не було. Протягом тривалого часу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухиляються від укладення договору купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Кожен раз перенесення дати нотаріального оформлення відбувалось з різних причин. Відповідачі уникають будь-якого контакту з ОСОБА_4 і про нотаріальне укладення договору купівлі-продажу або про повернення отриманих подружжям сум грошових коштів взагалі не йде мова. 20 березня 2018 року ОСОБА_4 направив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги про повернення авансу, але, ані відповіді, ані грошових коштів ОСОБА_4 на теперішній час так і не отримав. Стягнення суми боргу в іноземній валюті, доларах США, узгоджується з висновком щодо застосування відповідних норм права, викладених у постанові Великої палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі № 761/12665/14-ц.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Черткову Н.І. (а.с. 20).

Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с. 22) відкрито провадження у цій справі та призначено за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2019 року (а.с. 223-228) позов ОСОБА_4 у цій справі задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 17500,00 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 32500,00 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 4405,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 4405,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 у своїй апеляційні скарзі (т.с. 1 а.с. 235-239, т.с. 2 а.с. 9-14) просили рішення суду першої інстанції скасувати в частині та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_4 частково: стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10000,00 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 10 квітня 2018 року (дата пред`явлення позову до суду) еквівалентно 260269,00 грн., в іншій частині позову ОСОБА_4 - в задоволенні відмовити.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 2 а.с. 2).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 06 лютого 2020 року (т.с. 2 а.с. 27), справу призначено до апеляційного розгляду (т.с. 2 а.с. 29), з урахуванням навантаженості судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 18 суддів замість 40 суддів за штатом).

Позивач ОСОБА_4 подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідачів у цій справі (т.с. 2 а.с. 41-45).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2020 року (т.с. 2 а.с. 49) розгляд справи призначено в режимі відеоконференції за клопотанням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 .

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 25 березня 2020 року, не відбувся та був відкладений, оскільки суддя-член колегії Маловічко С.В. перебувала на нетривалому лікарняному (т.с. 2 а.с. 59), якій не давав її заміни іншим суддею у цій справі в автоматизованому порядку.

Розгляд справи, призначений апеляційним судом на 20 травня 2020 року, не відбувся та був відкладений, оскільки суддя-доповідач перебувала на лікарняному з 17.05.2020 року по 03.06.2020 року включно (т.с. 2 а.с. 72), з урахуванням відпустки судді-доповідача у період з 06 липня 2020 року по 07 серпня 2020 року включно (т.с. 2 а.с. 87-88).

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Проте, за змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII Прикінцевих положень ЦПК України в редакції Закону № 540-IX, якій набрав чинності з 02 квітня 2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. …. 371… цього Кодексу.. , а також строк…розгляду апеляційної скарги … продовжуються на строк дії такого карантину.

В Україні на час розгляду цієї справи апеляційним судом карантин діє з 12 березня 2020 року по 31 серпня 2020 року включно, що є загальновідомою інформацією.

У судове засідання 26 серпня 2020 року повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи, у тому числі позивач через свого представника, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, (а.с. 81-83) всі учасники цієї справи не з`явились, окрім представника позивача ОСОБА_4 - адвоката Переверзева І.В. (т.с. 2 а.с. 94).

Сторони у цій справі - позивач ОСОБА_4 та відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

Представник відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - адвокат Ємельяненко С.А. подала апеляційному суду клопотання про відкладення розгляду цієї справи (т.с. 2 а.с. 93) через її зайнятість в іншій справі в іншому суді в інтересах іншої особи, при цьому, навіть, не додавши до своєї заяви доказів останнього.

Проте, в силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажними причини неявки у дане судове засідання всіх учасників цієї справи, що не з`явились, і на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України ухвалив: у задоволенні клопотання представника відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи відмовити, розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю останніх за присутністю представника позивача ОСОБА_4 - адвоката Переверзева І.В. (т.с. 2 а.с. 94).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 у цій справі не підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі у повному обсязі, керувався ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є співвласниками житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (т.с. 1 а.с. 29-30).

11 червня 2017 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір завдатку № А11, за умовами якого сторони домовилися на умовах і в порядку, у строк не пізніше 10 серпня 2017 року, укласти і належним чином оформити передачу прав власності нерухомого майна: житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т.с. 1 а.с. 13-14, оригінал договору т.с. 1 а.с. 122-123, наданий у матеріали цієї справи для долучення стороною позивача ).

За умовами п. 5.1 вказаного договору завдатку № А11 від 11 червня 2017 року, до підписання договору , в рахунок належних за основним договором вартості, на підтвердження зобов`язання щодо намірів придбання нерухомого майна та своєї платіжної спроможності, ОСОБА_4 передав , а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли суму завдатку у розмірі 15000,00 доларів США.

В подальшому, 16 серпня 2017 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 5000,00 доларів США в рахунок оплати за готель за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується розпискою (копія т.с. 1 а.с. 15, оригінал а.с. 119, наданий у матеріали цієї справи для долучення стороною позивача ) .

26 серпня 2017 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 2000,00 доларів США в рахунок передплати за будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується розпискою (копія т.с. 1 а.с. 16, оригінал а.с. 120, наданий у матеріали цієї справи для долучення стороною позивача ) .

28 серпня 2017 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 25000,00 доларів США за одну третю частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується розпискою (копія т.с. 1 а.с. 17, оригінал а.с. 121, наданий у матеріали цієї справи для долучення стороною позивача ).

26 вересня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до служби у справах дітей виконкому Бердянської міської ради щодо надання дозволу від імені малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на продаж житлового будинку АДРЕСА_1 , та прилеглої до нього земельної ділянки, площею 0,0402 га, за умови оформлення договору купівлі-продажу на ім`я малолітньої дитини житлового будинку АДРЕСА_2 та прилеглої до нього земельної ділянки площею 0,06 га, що підтверджується листом виконавчого комітету Бердянської міської ради від 05 червня 2018 року за № 01-3774/47 (т.с. 1 а.с. 74).

31 вересня 2017 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 3000,00 доларів США: завдаток за будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується розпискою (копія т.с. 1 а.с. 18).

10 жовтня 2017 року рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради № 346 було вирішено відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у наданні згоди на продаж житлового будинку АДРЕСА_1 , та прилеглої до нього земельної ділянки, площею 0,0402 га, оскільки даний правочин призведе до звуження обсягу існуючих прав дитини, з одночасним зверненням до нотаріуса для накладення заборони на відчуження майна, що підтверджується листом виконавчого комітету Бердянської міської ради від 05 червня 2018 року за № 01-3774/47 (копія т.с. 1 а.с. 74, оригінал а.с. 118, наданий у матеріали цієї справи для долучення стороною позивача ).

Судом першої інстанції також було правильно встановлено, що 20 березня 2018 року ОСОБА_4 направив ОСОБА_1 вимогу про повернення авансу (копія т.с. 1 а.с. 8-12), за якою просив повернути сплачені авансово грошові кошти у розмірі 17500 доларів США до 3 квітня 2018 року, що підтверджується копією вимоги від 20 березня 2018 року, фіскальним чеком ПАТ УКРПОШТА від 20 березня 2018 року та описом вкладення до цінного листа на ім`я ОСОБА_2 , а також 20 березня 2018 року ОСОБА_4 направив ОСОБА_2 вимогу про повернення авансу, за якою просив повернути сплачені авансово грошові кошти у розмірі 32 500 доларів США до 3 квітня 2018 року, що підтверджується копією вимоги від 20 березня 2018 року, фіскальним чеком ПАТ УКРПОШТА від 20 березня 2018 року та описом вкладення до цінного листа на ім`я ОСОБА_2

12 лютого 2019 року рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради № 346 Про надання дозволу на вчинення правочину щодо нерухомого майна було надано дозвіл на продаж житлового будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки, площею 0,0402 га, що розташована за цією ж адресою та надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що належить ОСОБА_1 - 1/3 частка, ОСОБА_2 - 1/3 частка та неповнолітньому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - 1/3 частка, за умови оформлення договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,0354 га, що розташована за цією ж адресою та надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Дозволено неповнолітньому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за згодою та в присутності батьків підписати договори купівлі-продажу.

Пункт 4 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 10 жовтня 2017 року № 346 Про розгляд заяв вважати таким, що втратив чинність.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , які були допитані судом в ході судового розгляду в суді першої інстанції, підтвердили обставини укладання договору завдатку № А11 від 11 червня 2017 року з метою подальшого укладання договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , факт передачі ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 15 000,00 доларів США ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для вирішення житлових питань їхнього неповнолітнього сина - ОСОБА_5 ОСОБА_4 надав показання щодо надання ним 16 серпня 2017 року ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 5000,00 доларів США, 26 серпня 2017 року ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 2000,00 доларів США, 28 серпня 2017 року ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 25000,00 доларів США, та пояснив, що сім`я відповідачів з`їхала з будинку, підтверджуючи намір продати будинок, він разом зі своєю сім`єю заїхав до будинку у зв`язку з чим в цей час будинок був повністю в його розпорядженні.

Таким чином, судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивач ОСОБА_4 та відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали намір укласти договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим ОСОБА_4 передав в рахунок належних з нього в майбутньому платежів грошові кошти ОСОБА_2 у розмірі 17500,00 доларів США та ОСОБА_1 у розмірі 32500,00 доларів США.

Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_1 пояснила, що текст розписки від 28 серпня 2017 року написано не нею, однак підпис вчинено нею особисто. Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ємельяненко С.А., підтвердила наведені обставини.

Судом також встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено не було, отримані відповідачами ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 32500,00 доларів США та ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 17500,00 доларів США від ОСОБА_4 останньому не повертались.

При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що права та інтереси позивача ОСОБА_4 порушені відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 638 ч. 1. ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст. 655 ч. 1 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 657 ч. 1 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до положень ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Суд першої інстанції правильно встановив правову природу переданих позивачем відповідачам, коштів, що вони є саме авансом.

Відповідно до висновку Великої палати Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року по справі № 761/12665/14-ц, правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.

Оскільки, попередній договір та договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який за своєю формою та змістом відповідав би вимогам закону, між сторонами у справі укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, передана відповідачу ОСОБА_2 грошова сума у розмірі 17500,00 доларів США та ОСОБА_1 грошова сума у розмірі 32500,00 доларів США є авансом, який підлягає поверненню позивачу ОСОБА_4 .

Суд першої інстанції також правильно не взяв до уваги доводи відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з приводу визначення правової природи укладеного договору завдатку № А11 від 11 червня 2017 року, як попереднього договору, оскільки як вбачається зі змісту договору, - останній не посвідчено нотаріально, натомість приписи ст. ст. 635, 639, 657 ЦК України передбачають необхідність укладання попереднього договору купівлі-продажу житлового будинку у письмовій формі з нотаріальним посвідченням.

Суд першої інстанції також правильно відхилив доводи представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвоката Ємельяненко С.А. щодо відсутності доказів розміру переданих позивачем ОСОБА_4 відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошових коштів, оскільки ці обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи оригіналами розписок від 16 серпня 2017 року, від 26 серпня 2017 року, від 28 серпня 2017 року, від 31 вересня 2017 року та договором завдатку № А11 від 11 червня 2017 року.

Суд першої інстанції також правильно вважав необґрунтованими доводи представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвоката Ємельяненко С.А. щодо того, що підписання ОСОБА_2 розписки від 28 серпня 2017 року відбувалось під погрозами з боку знайомої позивача ОСОБА_4 , оскільки останні не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, сам по собі витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до якого 16.08.2019 року до ЄРДР внесені дані за заявою ОСОБА_2 про скоєння відносно неї невстановленою особою факту заподіяння їй тілесних ушкоджень 31.08.2017 року (т.с. 1 а.с. 189) не свідчить про те, що розписка від 28.08.2017 року написана нею під загрозами вбивства, по-перше, заява написана ОСОБА_2 лише 16.08.2019 року, вже після надходження позову до суду, по-друге, ніяких розписок в день заподіяння їй тілесних ушкоджень - 31.08.2017 року вона не підписувала і окрім, цього в її заяві написано, що невстановлена особа заподіяла їй тілесні ушкодження, в той час, як у відзиві на позов чітко зазначена особа, яка нібито заподіяла ОСОБА_2 тілесні ушкодження і погрожувала вбивством - ОСОБА_8 .

Суд першої інстанції правильно критично оцінив посилання представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвоката Ємельяненко С.А. на неналежність, недопустимість та недостовірність розписки від 31 вересня 2017 року, оскільки технічна помилка при складанні документу не може свідчити про його відсутність обставин, які він підтверджує. Окрім іншого, обставини передачі ОСОБА_4 ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 3000,00 доларів США в якості завдатку за будинок за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджені показаннями свідка в судовому засіданні та не спростовані відповідачем - ОСОБА_1 в ході судового розгляду належними доказами.

При вищевикладених обставинах, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача у цій справі є законними та обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідачів у цій справі, яку вони та їх представник вважають єдино вірною та правильною.

Суд першої інстанції мав право при вищевикладених правильно встановлених встановлених фактичних обставинах цієї справи та в межах позовних вимог позивача стягувати борг з відповідачів на користь позивача у доларах США без зазначення еквіваленту останнього у гривнях України.

Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи: заслуховував пояснення учасників цієї справи, досліджував докази сторін, у тому числі допитував свідків, оглядав оригінали документів тощо.

Відповідачі та їх представник у суді першої інстанції та в апеляційному суді (в апеляційній скарзі чи окремо) не заявляли клопотання про призначення у цій справі будь-якої експертизи (почеркознавчої тощо) та не надавали суду будь-який висновок будь-якого останньої, якій міг бути виготовлений на виконання вимог ст. 102 ч. 3 ЦПК України, навіть, на замовлення відповідачів, як учасників цієї справи, в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача та у спростування позову позивача у цій справі.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України).

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування відповідачів, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 не надали суду першої інстанції належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача та у спростування позову позивача у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 .

Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Клопотання представника відповідачів від 14.11.2019 року про виклик свідка ОСОБА_8 та інше (копія т.с. 1 а.с. 245) було предметом розгляду у суді першої інстанції, у задоволенні останнього було відмовлено. Апеляційним судом не вбачається порушень судом першої інстанції норм цивільного процесуального права при вирішенні цього клопотання. Відповідачі чи їх представник в апеляційній скарзі чи окремо не заявляли в апеляційному суді повторно такого клопотання, тому останнє не могло бути і не було предметом розгляду апеляційного суду у цій справі.

Апеляційним судом не може бути прийнятий до уваги у цій справі як доказ, передбачений ст. 367 ч. 3 ЦПК України, для перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі від 14 листопада 2019 року , витяг із ЄДРДР про реєстрацію кримінального провадження № 12019080130003558 від 18 грудня 2019 року (т.с. 1 а.с. 246), доданий відповідачами до їх вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі.

Витяг із ЄДРДР про реєстрацію кримінального провадження № 12019080130002325 від 16.08.2019 року (т.с. 1 а.с. 247), доданий відповідачами до їх вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі, також не може бути прийнятий апеляційним судом до уваги у цій справі як доказ, передбачений ст. 367 ч. 3 ЦПК України, оскільки останній вже наявний у матеріалах цієї справи (т.с. 1 а.с. 189), досліджувався судом першої інстанції та йому останнім надавалась відповідна оцінка судом першої інстанції, з якою погоджується апеляційний суд.

Доказами, які можуть бути прийняті у цій справі як, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПП України, апеляційним судом на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідачів, є свідоцтво про народження дитини відповідачів - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (копія т.с. 1 а.с. 248) та свідоцтво про право власності на нерухоме майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 від 24.03.2009 року (копія т.с. 1 а.с. 249), за змістом якого, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на праві приватної спільної часткової власності по 1/3 кожному належить цей будинок.

Проте, останніми не спростовуються, а лише підтверджуються правильні висновки суду першої інстанції у цій справі.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України у цій справі було вирішено питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції , у цій справі або ж його зміни.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачам у задоволенні їх вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останні не мають права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 листопада 2019 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 28.08.2020 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.