Постанова

від 31.08.2020 по справі 925/332/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2020 р. Справа№ 925/332/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

в порядку письмового провадження, відповідно до п. 13 ст. 8 ГПК України

розглянувши матеріали апеляційної скарги Управління соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації,

на рішення Господарського суду Черкаської області від 27 квітня 2020 року

у справі № 925/332/20 (суддя Васянович А.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Черкаської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком",

до Управління соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації,

про стягнення 96 182,61 грн., -

в с т а н о в и в :

1. Короткий зміст позовних вимог:

1.1. ПАТ "Укртелеком" в особі Черкаської філії ПАТ "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Управління соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації боргу по компенсації витрат на надання телекомунікаційних послуг на пільговій основі в розмірі 96 182,61 грн. (а.с. 1-3).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протягом січня-грудня 2019 року позивач надавав послуги зв`язку пільговим категоріям населення, проте, відповідач всупереч положенням чинного законодавства України не компенсував йому витрати за вказаний період в сумі 96 182,1 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.04.2020 у справі №925/332/20 позов задоволено частково, стягнуто з Управління соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації на користь ПАТ "Укртелеком" в особі Черкаської філії ПАТ товариства "Укртелеком" 96 041,28 грн. боргу та 2 098, 85 грн. судового збору. В решті вимог відмовлено (а.с. 98-108).

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги:

3.1. Управління соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмови повністю.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:

4.1 У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що не брав на себе встановлених ст. 2 Бюджетного кодексу України зобов`язань, оскільки між сторонами не укладався договір про відшкодування витрат за встановлення телефонів та користування телефонами пільговою категорією громадян на 2019 р.

4.2 Також скаржник зазначає про те про те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" не передбачена субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян, тому у відповідача відсутня вина в несвоєчасному виконанні зобов`язання, а також те, що згідно листа фінансового управління Катеринопільської райдержадміністрації від 23.03.2020 р. №31/4-08 протягом 2019 року кошти субвенції на надання пільг з послуг зв`язку не виділялися.

4.3 Відповідач вважає себе неналежним відповідачем з огляду на наступне. Відповідно до Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" на території Катеринопільського району в жовтні 2015 року утворено дві об`єднані територіальні громади Єрківська та Мокрокалигірська при кожній з яких створено відділ соціального захисту населення, який здійснює діяльність згідно відповідного положення. Стаття 89 Бюджетного кодексу визначає, що видатки, здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад. Листом від 07 лютого 2020 року №279 позивача повідомлено, що об`єднані територіальні громади мають можливість розробляти власні програми щодо відшкодування послуг та проводити їх фінансування. Відповідач вважає помилковим висновок позивача, що відповідач є головним розпорядником бюджетних коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, належним відповідачем у справі та належним боржником, оскільки лише у разі отримання бюджетних призначень Управління в особі керівника матиме повноваження головного розпорядника бюджетних коштів.

5. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

5.1 Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її державних органів відшкодувати такі пільги.

5.2 Вирішення питання щодо отримання коштів від розпорядників коштів вищого рівня для проведення розрахунків з постачальниками послуг віднесено до компетенції саме органів соціального захисту населення.

6. Розподіл справи:

6.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2020 року, матеріали судової справи № 925/332/20 разом з апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Агрикова О.В.

6.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.04.2020 у справі № 925/332/20 залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

6.3. Управління соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації звернулось з листом про усунення недоліків апеляційної скарги.

6.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації на рішення Господарського суду Черкаської області від 27 квітня 2020 року у справі №925/332/20 та повідомлено сторін про те, що розгляд даної апеляційної скарги вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

7. Інші процесуальні дії у справі: не вчинялись.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

8. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи:

8.1. Протягом січня - грудня 2019 року позивач надавав послуги зв`язку пільговим категоріям населення у Катеринопільському районі Черкаської області.

8.2. Розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, які містять переліки споживачів-пільговиків за видами пільг, складались позивачем за формою № 2-пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 р. № 535 "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування ви трат, пов`язаних з наданням пільг "2-пільга" та Інструкції про порядок її заповнення, зареє строваним в Міністерстві юстиції України 12 жовтня 2007 року за № 1172/14439 та направля лись відповідачу щомісячно (а.с. 5-51).

9. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

9.1. Обов`язок надання послуг на пільгових умовах окрім Закону України "Про телекомунікації" передбачено також іншими спеціальними законами, зокрема, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України "Про жертви нацистських переслідувань", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" та Законом України "Про охорону дитинства" встановлені пільги з оплати за послуги зв`язку для категорій осіб, визначених цими законами.

9.2. Позивач, як оператор телекомунікації, який на виконання вимог законодавчих актів надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах категоріям споживачів, які мають на це право.

Натомість держава, в силу положень Конституції України (ч. 3 ст. 142) та Законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, взяла на себе обов`язок відшкодовувати витрати підприємствам, які надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги.

9.3. Матеріалами справи підтверджується, що позивачем надавалися відповідачу відповідні розрахунки в порядку та у спосіб, передбачений Положенням №117.

9.4. Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону, має ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.

9.5. Розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг (державних програм соціального захисту населення), в силу положень п. 3 Порядку №256 є Управління соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації, а отже, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян здійснюється відповідачем.

9.6. Управління соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

9.7. З 01 січня 2017 року внесено зміни до Бюджетного кодексу України, зокрема, п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України викладено у редакції відповідно якої до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку.

Дана норма не забороняє здійснювати з усіх місцевих бюджетів видатки на пільги з послуг зв`язку. Разом з тим, вказаним нормативним актом не перекладається відповідальність держави за невиконання взятих своїх зобов`язань перед громадянами, що мають відповідні пільги та перед операторами зв`язку, які належним чином виконали свій обов`язок і надали послуги на органи місцевого самоврядування.

9.8. Питання соціального захисту населення відноситься до компетенції відповідача.

З 01 жовтня 2019 втратив чинність п. 11 Положення №117 (якими було встановлено необхідність складення уповноваженим структурним підрозділом з соціального захисту акту звіряння розрахунків за надані пільговиками послуги згідно з формою "3-пільга" у випадку виявлення розбіжностей між інформацією, що міститься у Реєстрі з інформацією, що надійшла від підприємства, що на дає послуги (з актами форми "2-пільга".

Проте з 01.01. 2019 р. по 01.10.2019 р. Акти форми-3 пільга відповідачем не складалися та не підпи сувалися з позивачем.

Доказів відшкодування відповідачем протягом усього спірного періоду наданих позивачем пільговим категоріям населення послуги зв`язку - матеріали справи не містять.

9.9. Подані позивачем уповноваженому органу розрахунки щодо вартості наданих пільговикам послуг (згідно з формою "2-пільга") свідчать про те, що всього у спірний період було надано послуг зв`язку пільговикам на загальну суму 98 701,22 грн., а сааме:

- за січень 2019 року складає 10 258,30 грн.;

- за лютий 2019 року -10 239,55 грн.;

- за березень 2019 року - 9 641,25 грн.;

- за квітень 2019 року - 9 726,98 грн.;

- за травень 2019 року - 3 009,25 грн.;

- за червень 2019 року - 8 622,47 грн.;

- за липень 2019 року - 8 541,08 грн.;

- за серпень 2019 року - 8 270,87 грн.;

- за вересень 2019 року - 8 030,81 грн.;

- за жовтень 2019 року - 7 763,49 грн.;

- за листопад 2019 року - 7 451,09 грн.;

- за грудень 2019 року - 7 146,08 грн.

Натомість у доданому до позовної заяви розрахунку боргу вказано, що на момент звернення до суду борг відповідача становить 96 182,61 грн., а саме:

- за січень 2019 року - 9 975,83 грн.;

- за лютий 2019 року - 9 955,33 грн.;

- за березень 2019 року - 9 782,58 грн.;

- за квітень 2019 року - 9 471,99 грн.;

- за травень 2019 року - 2 758,59 грн.;

- за червень 2019 року - 8 366,60 грн.;

- за липень 2019 року - 8 311,21 грн.;

- за серпень 2019 року - 8 046,64 грн.;

- за вересень 2019 року - 7 809,14 грн.;

- за жовтень 2019 року - 7 535,35 грн.;

- за листопад 2019 року - 7 226,73 грн.;

- за грудень 2019 року - 6 942,62 грн.

Вказане свідчить про те, що позивач безпідставно заявив до стягнення 141,33 грн. боргу за березень 2019 року (9 782 грн. 58 коп. - 9 641 грн. 25 коп.), а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Таким чином сума боргу в розмірі 96 041 грн. 28 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку, а в решті вимог слід відмовити.

10. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

10.1. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачем, як оператором телекомунікації, в період з 01.01.2019 до 31.12.2019 надано телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян за пільговими тарифами на загальну суму 96041,28 грн., однак відповідач не виконав своїх зобов`язань з відшкодування понесених позивачем втрат внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у спірному періоді в зазначеній сумі.

11. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

11.1. Твердження відповідача щодо безпідставності позовних вимог у зв`язку з відсутністю укладеного договору про порядок відшкодування витрат на надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян за рахунок коштів місцевого бюджету на 2019 рік правильних висновків суду першої інстанції не спростовують з огляду на те, що чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України. Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 17.04.2018 у справах №927/291/17, №906/621/17, №911/4249/16, Касаційний господарський суд у постановах зі справ від 16.01.2020 № 911/1165/19, від 28.10.2019 №911/2575/18, від 24.07.2018 №907/609/17, від 04.07.2018 №908/938/17, від 27.06.2018 №905/280/17, від 26.06.2018 №924/781/17, від 21.06.2018 №915/1561/17, від 18.06.2018 №909/519/17, від 06.06.2018 №911/1541/17, від 05.06.2018 №922/2141/17, від 04.06.2018 №905/2074/17, від 23.05.2018 №909/1014/16, від 08.05.2018 №908/657/17, від 07.05.2018 №921/442/17-г/7, від 13.04.2018 №908/985/17, від 05.04.2018 №921/373/17-г/14, від 27.03.2018 №925/246/17, від 23.03.2018 №904/6252/17.

11.2. Не спростовують правильних висновків суду першої інстанції і твердження відповідача про те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" не передбачена субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян, а також посилання на лист фінансового управління Катеринопільської райдержадміністрації від 23.03.2020 р. №31/4-08, з огляду на те, що законодавством не встановлено залежності відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій із державного бюджету.

При цьому ні Законом України "Про телекомунікації", ні Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Оскільки телекомунікаційні послуги на пільгових умовах ПАТ "Укртелеком" надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, то у результаті уповноважений на те державою орган - відповідач у справі - у силу закону має відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів понесені ним витрати.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2018 р. у справі № 924/781/17 про стягнення коштів (вартості наданих телекомунікаційних послуг) з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутської міської ради за період з 01.01.2017 р. по 01.06.2017 р., тобто період, коли набули чинності відповідні зміни до ст. 91 Бюджетного кодексу України.

12. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду:

12.1. Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем порушено право позивача на отримання відшкодування вартості послуг, наданих позивачем пільговим категоріям населення.

13. Посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:

13.1. Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

13.2. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 14 ГПК України).

13.3. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

13.4. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

13.5. За змістом 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

13.6. Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

13.7. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

13.8. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.10 ст.270 ГПК України).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - матеріали справи не містять.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи положення зазначених правових норм з урахуванням відсутності клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

13.9. Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ№295 від 11.04.2012 р., споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

13.10. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути безпосередньо акти цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 ЦК України).

13.11. Майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом (ч.1 ст. 144 ГК України).

13.12. Крім того, ч. 1 статті 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, в тому числі, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.

13.13. Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

13.14. Частиною 3 статті 142 Конституції України встановлено, що витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

13.15. Відповідно до п. 10. Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

13.16. Відповідно до п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117, структурний підрозділ з соціального захисту щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги (з актами форми "2-пільга"), і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжності, до уточнення цієї інформації, та складає акти звіряння розрахунків за надані пільговиками послуги згідно з формою "3-пільга". Акти звіряння складаються за формою "№ 3-пільга", встановленою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28 березня 2003 року № 83 "Про затвердження форми № 3-пільга". Вказана норма втратила чинність з 31.10.2019 р.

13.17. Відповідно до постанови КМУ № 373 від 17.04.2019 виключено пункти 10 та 11 постанови КМУ №117.

У п. 5. постанови КМУ № 373 від 17.04.2019 зазначено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 1 травня 2019 р., крім пунктів 1 і 3 цієї постанови та пунктів 3, 4, 6 змін, затверджених цією постановою, які застосовуються з 1 жовтня 2019 року .

13.18. Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256 (далі-постанова №256) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

13.19. Пунктом 2 Постанови №256 визначено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об`єднаних територіальних громад на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

13.20. Відповідно до пункту 3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

13.21. Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку №256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) перераховуються протягом двох операційних днів на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

13.22. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) здійснюють протягом двох операційних днів розрахунки із постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п. 8 Порядку № 256).

13.23. Бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень (ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України).

13.24. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

13.25. Частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо у залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007).

Зокрема, у Рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України наголосив, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом із тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ (справа "Кечко проти України", заява № 63134/00) держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення ЄСПЛ). У пункті 26 цього рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Наведену правову позицію також викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справах № 911/4249/16, № 906/621/17, постановах Верховного Суду від 07.05.2018р. у справі №920/724/17, від 05.06.2018р. у справі 915/827/17 та постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №905/2358/16.

14. Висновки Північного апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги:

14.1. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним, - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і обґрунтоване, - прийняте на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

14.2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 27 квітня 2020 року у справі №925/332/20 залишити без змін.

14.3. Апеляційну скаргу Катеринопільської районної державної адміністрації на рішення Господарського суду Черкаської області від 27 квітня 2020 року у справі №925/332/20 залишити без задоволення.

15. Розподіл судових витрат :

15.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Катеринопільської районної державної адміністрації на рішення Господарського суду Черкаської області від 27 квітня 2020 року у справі №925/332/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 27 квітня 2020 року у справі №925/332/20 залишити без змін.

3. Судові витрати, у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, покласти на Катеринопільську районну державну адміністрацію.

4. Справу №925/332/20 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 31.08.2020 р.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова