Постанова

від 27.08.2020 по справі 922/5/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2020 р. Справа № 922/5/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І. , суддя Гетьман Р.А. , суддя Терещенко О.І.,

при секретарі судового засідання Стойки В.В.,

за участю представників судового засідання:

від апелянта, Ткаченко К.О.,

від позивача, не з`явився,

від відповідачів 1,2, Скидан М.А.,

від відповідача 3, Воробйов В.В., адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області за вх. №1555 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від 01.06.20 (суддя Шарко Л.В., повний текст складено 11.06.2020) у справі № 922/5/20

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1, м. Харків,

до

1.Харківської міської ради, м. Харків,

2.Управління комунального майна та приватизації ДЕКМ Харківської міської ради,

м.Харків,

3.ТОВ Фірма "Юпіт", м. Харків,

про визнання недійсним договору, скасування рішення та повернення майна

ВСТАНОВИЛА:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області, м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 №283/16 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова в частині, а саме, п. 33 додатку до рішення.

- визнати недійсним договір №5424-В-С від 21.12.2016 купівлі - продажу нежитлових приміщень першого поверху № 1,6, загальною площею 30,8 кв.м. та 1/2 частин місць загального користування приміщень №3,4,5,7 площею 10,5 кв.м, загальною площею 41,3 в нежитловій будівлі літ. А-1 , які розташовані за адресом: м.Харків, вул. Чоботарська, будинок 15/17 укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ фірма ЮПІТ , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за №2242.

- зобов`язати ТОВ фірма ЮПІТ повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення першого поверху № 1, 6, загальною площею 30,8 кв.м. та 14 частин місць загального користування приміщень №3,4,5,7 площею 10,5 кв.м, загальною площею 41,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ. А-І , розташовані за адресом: м. Харків, вулиця Чоботарська, будинок 15/17, загальною вартістю 109850, 00 гривень.

- скасувати запис №18802000 від 21.01.2017 про проведену державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення першого поверху №1,6, загальною площею 30,8 кв.м. та 14 частин місць загального користування приміщень №3,4,5,7 площею 10,5 кв.м, загальною площею 41,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ. А-1 , розташовані за адресом: м. Харків, вул. Чоботарська, будинок 15,17 за ТОВ фірма ЮПІТ .

Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 08.01.20р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/5/20. Справа розглядалася за правилами загального позовного провадження.

Господарським судом Харківської області 01.06.2020 р. прийнято рішення по справі № 922/5/20, яким у задоволенні позову відмовлено. Рішення обґрунтовано не доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням , заступник прокурора звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення, про задоволення позовних вимог.

Вважає, що рішення по справі, прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права без врахування усіх обставин справи. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на безпідставність посилання суду першої інстанції на наявність у орендаря переважного права на викуп орендованого майна на підставі п. 5.6 договору оренди нежитлових приміщень. Вважає, що процедура приватизації шляхом викупу орендованого майна орендарем має здійснюватися відповідно до ст. 18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та п. 8.1 Порядку продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни) за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженого Наказом Фонду державного майна від 02.04.2012 року за №439 (який діяв на час прийняття Харківською міською радою оспорюваного рішення), згідно з якими продаж об`єктів малої приватизації (до яких відносяться спірні нежитлові приміщення) має бути проведений виключно шляхом проведення аукціону або конкурсу, і лише у виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, зокрема шляхом викупу орендарем об`єкту оренди, якщо ним за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення цього майна в розмірі не менше як 25 відсотків його ринкової вартості, але орендарем поліпшення орендованого майна не проводились. Вважає, що недотримання відповідачами зазначених норм чинного законодавства під час проведення приватизації унеможливило раціональне та ефективне використання комунального майна громади міста Харкова та порушило матеріальні інтереси держави та територіальної громади міста Харкова.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 р. відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2020 р. у справі № 922/5/20.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2020 р. розгляд справи призначено на 13.08.2020 р.

У зв`язку з відпусткою судді Дучал Н.М., яка входила до складу колегії на підставі Розпорядження Керівника апарату суду від 11.08.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи за наслідками якого визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Терещенко О.І.

У судовому засіданні, призначеному на 13.08.2020 р. оголошувалася перерва до 27.08.2020 р. (ухвала Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2020 р.)

У судове засідання, призначене на 27.08.2020 р. з`явилися представники сторін та прокурор.

Прокурор наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечували. Просили рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. (ч.1 ст.270 ГПК України)

Заслухавши доповідь головуючого по справі (судді доповідача), дослідивши матеріали справи. апеляційну скаргу. відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи.

22.09.2008 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі-Орендодавець) та ТОВ фірма ЮПІТ (далі-Орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 2946 (з подальшими змінами у вигляді додаткових угод до договору оренди).

На підставі вказаного договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху № 1,6, загальною площею 30,8 кв.м. та 1/2 частин місць загального користування приміщень №3,4,5,7 площею 10,5 кв.м, загальною площею 41,3 кв.м., технічний паспорт КП Харківське МіськБТІ інв. справа №31772 від 03.03.2009 року), далі Майно , яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресом: м. Харків, вул. Чоботарська, 15/17, літ. А-1 .

Додатковою угодою №5 від 22.08.2013 до договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) №2946 від 22.09.2008 Договір оренди викладено в новій редакції, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху №1,6 площею 30,8 кв.м. та 1/2 частин місць загального користування приміщень №3,4, 5,7 площею 10,5 кв.м. загальною площею 41,3 кв.м., які розташовані за адресом: м.Харків, вул. Чоботарська, 15/17, літ. А-1 .

Відповідно до п. 5.6. Договору орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.

Рішенням 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 №283/16 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова , вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу (згідно з додатком - переліком об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу).

У вказаному переліку зазначено, що приватизації (відчуженню) шляхом викупу Орендарем - ТОВ фірма ЮПІТ підлягають: п. 33 - нежитлові приміщення 1-го поверху в нежитловій будівлі за адресом: м. Харків, вул. Чоботарська, 15/17, літ. А-1 , площею 41,3 кв.м.

У подальшому на підставі вказаного рішення Харківської міської ради з ТОВ фірма ЮПІТ укладено договір купівлі-продажу №5424-В-С від 21.12.2016, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. зареєстрований в реєстрі за №2242, на підставі якого, шляхом викупу у власність ТОВ фірма ЮПІТ перейшло все Майно, яке було орендовано на підставі договору №2946 від 22.09.2008.

Відповідно до договору купівлі-продажу №5424-В-С від 21.12.2016 до ТОВ фірма ЮПІТ перейшло право власності на нежитлові приміщення першого поверху № 1, 6, загальною площею 30,8 кв.м. та 1/2 частин місць загального користування приміщень №3,4,5,7 площею 10,5 кв.м, загальною площею 41,3 в нежитловій будівлі літ. А-1 , розташовані за адресом: м. Харків, вул. Чоботарська, 15/17 , загальною вартістю 109 850,00 гривень.

Вважаючи, що під час прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, в процесі здійснення процедури відчуження об`єктів нерухомості та укладання спірних договорів купівлі-продажу відповідачами були порушені вимоги Закону України Про приватизацію державного майна , Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , що безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади м. Харкова, прокурор звернувся з відповідною позовною заявою до Господарського суду Харківської області.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами у відповідності до ст.74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Відповідно до ч. 2 ст. 16-2 Закону України Про приватизацію державного майна , викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) .

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 11 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств , приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 року №565/11 затверджено Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки (далі-Програма), яка діяла на момент приватизації майна.

Пунктом 5.1. Програми встановлено, що продаж об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова здійснюється способами, що визначені законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів

Пунктом 5.4. Програми передбачено, що продаж об`єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та цієї Програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.

Згідно п.5.7. Програми, орендар має переважне право на викуп орендованого майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснені за рахунок власних коштів поліпшення , які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна (будинки. Споруди, приміщення).

За змістом п. 8.1. Порядку продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженим ФДМУ від 02.04.2012 року №439, викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

З огляду на вищенаведене, продаж має бути проведений виключно шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Таким чином, Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом. У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

За таких обставин, помилковим є висновок суду першої інстанції, про фактичну можливість органом місцевого самоврядування самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених законодавчих

обмежень.

Посилання суду першої інстанції на положення ч.2 ст.777 Цивільного кодексу України є безпідставним з огляду на наступне.

Норми Цивільного кодексу України і норми інших законів співвідносяться між собою як загальні і спеціальні норми. Законодавчі акти, які містять спеціальні норми, мають пріоритет у застосуванні в правозастосовній практиці щодо інших законодавчих актів України.

Таким чином, викуп орендарем орендованого майна, якщо він здійснюється у процесі приватизації, повинен здійснюватися відповідно до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) .

Що стосується посилання суду першої інстанції на ст.289 Господарського кодексу України.

Дійсно, ч.1 ст.289 Господарського кодексу України встановлює, що орендар має право на викуп об`єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.

Про те, частиною 4 ст. 289 Господарського кодексу України передбачено, що приватизація єдиних майнових комплексів нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, зданих в оренду, здійснюється у випадках і порядку, передбачених законом.

Як зазначалося вище, спірні нежитлові приміщення перебували в оренді у третього відповідача та належали до комунальної власності, а тому їх приватизація в силу приписів саме ч. 4 ст.289 Господарського кодексу України повинна була здійснюватися у випадках і порядку, передбачених законом, а саме Законом України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)

Колегією суддів встановлено факт відсутності здійснення невід`ємних поліпшень спірного майна саме в період перебування нерухомого майна в оренді, що не спростовано відповідачами у своїх поясненнях та відзивах, відтак вказані обставини справи є встановленими та доведеними.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення Харківської міської ради щодо проведення приватизації шляхом викупу є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що регулює порядок здійснення приватизації, а саме ст. 1, 2, 4, 25, 29 Закону України Про приватизацію державного майна та ст. 11, 18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) .

Посилання на те, що п. 5.6 договору оренди від 08.02.2018 передбачено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, не може застосовуватись у даній ситуації, оскільки сама процедура викупу орендарем повинна здійснюватися відповідно до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) .

При цьому, необґрунтованим є посилання відповідачів на підтвердження свого висновку про право Ради самостійно обирати будь-який спосіб приватизації на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 року №14-рп/2000 у справі №1-16/2000 за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні №163 Черемшина щодо офіційного тлумачення окремих положень ст. 7 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (справа про визначення способу малої приватизації), оскільки Конституційний Суд України в цьому рішенні роз`яснив, що право органів, які здійснюють функції розпорядження державною власністю, самостійно визначати спосіб приватизації обмежується випадками, передбаченими законом.

Суд зазначає, що саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.06.2020 року у справі №922/2593/19, від 17.06.2020 року у справі №922/1958/19. Дана постанова була прийнята у справі яка склалася в аналогічних правовідносинах та з аналогічним предметом спору, а тому враховується судом при розгляді даної справи.

У даному випадку місцевий господарський суд, в порушення вимог 86 Господарського процесуального кодексу України безпідставно залишив поза увагою та не надав належної правової оцінки змісту наданих суб`єктом оціночної діяльності про вартість нежитлових приміщень, в яких відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у цих нежитлових приміщеннях, у т. ч. було здійснено їх невід`ємні поліпшення;

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки колегією суддів встановлено недотримання Харківською міською радою вимог законодавства при ухваленні рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 р. № 283/16 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова в частині п.33 додатку до рішення. останнє є незаконним та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим позовні вимоги в даній частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо позову в частині визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення недійсним, та зобов`язання повернути нежитлові приміщення які є предметом зазначеного договору, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 23 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації. Договір включає: назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; ціну продажу об`єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов`язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів. До договору включаються зобов`язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання. Договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об`єкт приватизації.

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У спірному договорі купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.12.2016 р. №5424-В-С, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ЮПІТ . та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, зазначено, що його укладено зокрема на підставі рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 р. № 283/16 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова

Оскільки п.33 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 р. № 283/16 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова підлягає визнанню незаконним та скасуванню згідно з даним судовим рішенням, вказане свідчить про наявність порушень вимог чинного законодавства України при укладанні вказаного вище договору купівлі-продажу нежитлових приміщень у зв`язку з чим вимоги позивача про визнання недійсним договору №5424-В-С від 21.12.2016 купівлі - продажу нежитлових приміщень першого поверху № 1,6, загальною площею 30,8 кв.м. та 1/2 частин місць загального користування приміщень №3,4,5,7 площею 10,5 кв.м, загальною площею 41,3 в нежитловій будівлі літ. А-1 , які розташовані за адресом: м.Харків, вул. Чоботарська, будинок 15/17, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ фірма ЮПІТ , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за №2242, зобов`язання ТОВ фірма ЮПІТ повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення першого поверху № 1, 6. Загальною площею 30,8 кв.м. та Ѕ частин міського загального користування приміщень № 3,4,5,7 площею 10,5 кв.м., загальною площею 41,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ А'-1 розташовані за адресом м.Харків. вул. Чоботарська, будинок 15/17, загальною вартістю 109 850, 00 грн. скасувати запис № 18802000 від 21.01.2017 про проведену державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення першого поверху № 1, 6, загальною площею 30,8 кв.м. та Ѕ частин міського загального користування приміщень № 3,4,5,7 площею 10,5 кв.м. , загальною площею 41,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ А'-1 розташовані за адресом м.Харків. вул. Чоботарська, будинок 15/17,за ТОВ фірма ЮПІТ є такими, що підлягає задоволенню.

При цьому колегія суддів погоджується з позицією заявника апеляційної скарги, про помилкове посилання суду першої інстанції, як підстави для відмови в задоволенні позову, на практику Європейського суду по правам людини в розрізі питання неможливості витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення ч. 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном (зокрема, рішення у справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986 року, Щокін проти України від 14.10.2010 року, Сєрков проти України від 07.07.2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 року, Трегубенко проти України від 02.11.2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014 року), якою напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Так, втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття суспільний інтерес має широке значення (рішення від 23.11.2000 року в справі Колишній король Греції та інші проти Греції ).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного , публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Особа може бути позбавлена її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримана справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 року зазначив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

У даному випадку вбачається недотримання першим та другим відповідачем процедури розпорядження комунальною власністю вимогам законодавства.

Отже, позбавлення набувача його майна, шляхом часткового скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є пропорційним втручанням з боку держави, яке переслідує суспільний та публічний інтерес , ґрунтується на розумних підставах.

При цьому відповідна особа не несе індивідуальний і надмірний тягар , оскільки часткове скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є єдиним законним та справедливим способом усунення виявленого судом порушення. Правовим наслідком задоволення позову є повернення сторонами усього, що вони одержали на виконання спірного правочину, тобто фактично повернення набувачу коштів, сплачених на виконання правочину.

Відтак, у даній справі позбавлення набувача його майна, шляхом часткового скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є пропорційним втручанням з боку держави, а отже є законним в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Щодо не доведення позивачем порушення спірним правочином інтересів держави і суспільства, його моральних засад, які були б співрозмірні із наслідком таких порушень слід зазначити таке.

Як було вище встановлено колегією суддів обраний органом місцевого самоврядування спосіб приватизації незаконним та фактично свідчить про не проведення конкурсного продажу об`єктів нерухомості, що виключає у тому числі можливість отримання за об`єкт приватизації більшої ринкової вартості. Така ситуація з не проведенням конкурсного продажу об`єктів суперечить меті, принципам та завданням приватизації щодо максимального наповнення бюджету, зазначеним у законодавстві, зокрема ст. 1 Закону України Про приватизацію державного майна та Програмі, що суперечить інтересам держави та територіальної громади.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що Господарським судом Харківської області неправильно застосовано положення Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) в частині визначення підстав викупу особою нерухомого майна, яке попередньо перебувало в оренді останньої, неповно досліджено всі обставини справи,

З огляду на наведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги Прокуратури Харківської області, скасування рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2020 р. у справі №922/5/20 з прийняттям нового рішення про задоволення позову Керівника Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області.

Щодо судових витрат, які складаються з судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, то колегія суддів дійшла висновку про їх розподіл у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 233, 240, 269, 270, п.2, ч.1 ст.275, ст. 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області - задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2020 у справі №922/5/20 - скасувати.

3.Прийняти нове судове рішення, яким позов Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1, м. Харків, - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 за № 283/16 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова в частині, а саме п.33 додатку до рішення.

Визнати недійсним договір № 5424-В-С від 21.12.2016 купівлі-продажу нежитлових приміщень першого поверху № 1, 6, загальною площею 30,8 кв.м. та Ѕ частини місць загального користування приміщень № 3, 4, 5, 7 площею 10,5 кв.м., загальною площею 41,3 в нежитловій будівлі літ А'-1 , які розташовані за адресою м.Харків. вул. Чоботарська, будинок 15/17, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ фірма ЮПІТ , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою. С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 2242.

Зобов`язати ТОВ фірма ЮПІТ повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення першого поверху № 1, 6, загальною площею 30,8 кв.м. та Ѕ частин місць загального користування приміщень № 3,4,5,7 площею 10,5 кв.м., загальною площею 41,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ А'-1 , розташовані за адресою: м. Харків. вул. Чоботарська, будинок 15/17, загальною вартістю 109 850, 00 грн.

Скасувати запис № 18802000 від 21.01.2017 про проведену державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення першого поверху № 1, 6, загальною площею 30,8 кв.м. та Ѕ частин місць загального користування приміщень № 3,4,5,7 площею 10,5 кв.м. , загальною площею 41,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ А'-1 , розташовані за адресою: м.Харків. вул. Чоботарська, будинок 15/17, за ТОВ фірма ЮПІТ .

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Прокуратури Харківської області (61001, м. Харків, вул.Б.Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 2561,33 грн. судового збору за подання позовної заяви та 3842,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь Прокуратури Харківської області (61001, м.Харків, вул. Б.Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 2561,33 грн. судового збору за подання позовної заяви та 3842,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ТОВ фірма ЮПІТ (61177, м. Харків, вул. Юннатів, буд. 8, код ЄДРПОУ 21267227) на користь Прокуратури Харківської області (61001, м.Харків, вул.Б.Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 2561,33 грн. судового збору за подання позовної заяви та 3842,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4.Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 31.08.2020

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Терещенко