Ухвала

від 27.08.2020 по справі 1/351

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

27 серпня 2020 року м. Харків Справа № 1/351

За позовом Державного підприємства "Енергоринок", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання", м. Луганськ

про стягнення 405903561 грн. 36 коп.,

Суддя Зюбанова Н.М.

Секретар судового засідання, проведеного у режимі відеоконференції з Старобільським районним судом Луганської області, - Медуниця Р.І.

За участю представників :

від стягувача - адвокат Деревинська О.М. (свідоцтво № 1320 від 13.10.2017) по довіреності від 01.07.2020 № 51;

від боржника - адвокат Григор`єв О.М., (свідоцтво № 000322 від 29.11.2019) по довіреності від 28.01.2020 № 80;

від виконавчої служби - гол. спеціаліст Богуцька В.В., підписант за Витягом з ЄДР;

На підставі ст. 216 ГПК України у судовому засіданні 21.08.2020 оголошувалась перерва до 27.08.2020, 11-30

- розгляд скарги боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганьке енергетичне об`єднання" за листом від 06.08.2020 № 01-19/2/228 на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М щодо неправомірного розподілу грошових коштів за ВП № 31947027.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників стягувача, боржника та виконавчої служби, суд дійшов до наступного.

Так, рішенням господарського суду Луганської області від 14.07.2007 у справі № 1/351 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 11091462 грн. 87 коп. 3% річних, 100000 грн. 00 коп. пені та 35409211 грн. 52 коп. інфляційних нарахувань, затверджено мирову угоду, укладену 06.11.2007 між Державним підприємством "Енергоринок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об"єднання" на суму 332138 625 грн. 29 коп. основного боргу за електроенергію провадження у справі припинено, надано ТОВ "ЛЕО" розстрочку відносно стягнення інфляційних та річних нарахувань, у задоволенні решти позову відмовлено.

Господарський суд Луганської області ухвалою від 22.07.2009 змінив порядок виконання рішення господарського суду Луганської області від 14.11.07 по справі № 1/351 та затвердив мирову угоду в частині сплати основного боргу на залишок непогашеної заборгованості в розмірі 306714876 грн 21 коп.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постановою від 30.03.2012 відкрив виконавче провадження № 31947027 з виконання ухвали господарського суду Луганської області від 22.07.2009 № 1/351.

11.08.2020 на адресу господарського суду Луганської області від боржника - ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" надійшла скарга за листом від 06.08.2020 № 01-19/2/228 на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М з вимогами:

- визнати неправомірними дії Головного державного виконавця Іванюти І.М. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо неправомірного розподілу стягнутих з ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" коштів 08.10.2018 в сумі 486234.75 грн. при примусовому виконанні ухвали господарського суду Луганської області від 22.07.2009 у даній справі № 1/351 у рамках ВП № 31947027 тільки на виконавчий збір без попереднього зарахування коштів на вимоги стягувача - Державного підприємства "Енергоринок", як встановлено п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження";

- зобов`язати Головного державного виконавця Іванюту І.М. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити розподіл стягнутих з ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" коштів 08.10.2018 в сумі 486234,75 грн. при примусовому виконанні Ухвали господарського суду Луганської області від 22.07.2009 у даній справі № 1/351 у рамках ВП № 31947027 згідно вимог п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження", а саме в першу чергу зарахувати кошти на вимоги стягувача - Державного підприємства "Енергоринок", в другу чергу зарахувати кошти на виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми.

Як зазначає скаржник, упродовж тривалого часу посадовими особами виконавчої служби виносились постанови щодо зупинення та поновлення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 31947027, останнім із яких була постанова про поновлення виконавчого провадження від 15.07.2016.

Крім виконавчого провадження № 31947027, у відділі виконавчої служби перебувають також інші виконавчі провадження про стягнення простроченої заборгованості з ТОВ "ЛЕО", зокрема: виконавче провадження № 31947023 щодо примусового виконання рішення у справі № 1/170 та виконавче провадження № 44736644 щодо примусового виконання рішення у справі № 3/5014/661/2012.

24.03.2017 головним державним виконавцем виконавчої служби Іванютою І.М. винесена постанова про об`єднання виконавчого провадження № 31947027 та виконавчих проваджень № 31947023 і № 44736644 у зведене виконавче провадження № 53645922.

08.10.2018 виконавчою службою з банківського рахунку ТОВ "ЛЕО", в рамках примусового виконання ухвали були стягнуті грошові кошти в сумі 486234,75 грн.

30.04.2020 ТОВ "ЛЕО" до виконавчої служби направило запит № 01-19/2/101 про надання інформації про розподіл вказаної суми грошових коштів, стягнутої з банківського рахунку ТОВ "ЛЕО" 08.10.2018 в рамках примусового виконання ухвали у ВП № 1947027.

У відповіді на запит від 05.06.2020 № 5468/12873- 33-20/20.1, який отримано боржником 16.06.2020, виконавча служба повідомила, що згідно розпорядження Головного державного виконавця Іванюти І.М. від 10.10.2018 № 31947027/15 та платіжного доручення від 11.10.2018 № 8285 на суму 486234.75 грн., зазначена сума була перерахована Головним державним виконавцем Іванютою І.М. на погашення виконавчого збору.

З огляду на викладене, предметом розгляду судом є оцінка законності дій Головного державного виконавця Іванюти І.М. при розподілі грошових коштів.

Статтею 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Строк для звернення зі скаргою визначений законодавцем у ст. 341 ГПК України в десять днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Як відомо, на цей час в Україні тривають карантинні заходи, запроваджені постановою КМ України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та встановлено карантин з 12.03.2020 до 31.08.2020 на усій території України.

Відповідно до п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, під час дії карантину строки, визначені певними статтями цього Кодексу, у т.ч. ст. 341 ГПК України, яка визначає строки на звернення до суду зі скаргою, продовжуються на строк дії такого карантину.

У той же час, відповідно до розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-ІХ від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом, тобто 06.08.2020.

Оскільки наданими боржником доказами підтверджено вчасне звернення до суду зі скаргою 06.08.2020, суд прийняв останню до розгляду.

Відділ ПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України у поясненнях на скаргу від 20.08.2020 проти її задоволення заперечує та зазначає про те, що у постанові про відкриття виконавчого провадження було вказано про стягнення виконавчого збору при відсутності документального підтвердження виконання рішення суду, стягнення виконавчого збору пов`язується з початком примусового виконання та є державним збором (платою) за таку процедуру. Оскільки 01.10.2018 ДП "Енергоринок" надіслало повідомлення № 01/44-12589 про відсутність на кінець 31.08.2018 простроченої заборгованості, було проведене списання коштів у сумі 486234,75 грн. у рахунок погашення виконавчого збору.

В частині вимог про проведення перерозподілу вказаних коштів Відділ посилається на відповідну правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/23967/16, яка полягає у тому, що набувачем сплаченого боржником виконавчого збору є Державний бюджет України, тому помилково або надмірно сплачені суми виконавчого збору підлягають стягненню саме з Державного бюджету України.

У поясненнях на скаргу від 18.08.2020 № 02/22-4001 стягувач проти її задоволення також заперечує з посиланням на наступне:

- стягнення виконавчого збору не порушило прав боржника, оскільки сума стягнення не перевищувала фактичної заборгованості за виконавчим провадженням № 31947027;

- про списання коштів боржник дізнався 08.10.2018, а тому пропустив строк на звернення зі скаргою;

- всі заходи, спрямовані на погашення заборгованості ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання", яка виникла до 18.10.2019, перебувають під дією мораторію у справі про банкрутство, а сама заборгованість не може бути погашена у зв`язку із забороною, встановленою абз. 3 ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства.

Встановивши фактичні обставини оскарження боржником дій виконавчої служби, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої скарги та відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Статтею 326 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Правове регулювання виконавчого провадження здійснюється Законом України "Про виконавче провадження" у редакції Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), ст. 1 якого, зокрема, передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

З 28.08.2018 частину 2 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ змінено Законом України № 2475-VIII від 03.07.2018) та визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Тобто, з урахуванням редакцій Закону №1404-VIII, які були чинними у період виконання ухвали у справі № 1/351, база обрахунку виконавчого збору змінювалась.

Так, у періоді до 28.08.2018 розмір виконавчого збору становив - 10 відсотків фактично стягнутої суми, тоді як, у періоді після 28.08.2018 розмір виконавчого збору складав - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 640/685/19 вказані зміни погіршують становище боржника, а тому не можуть застосовуватись.

Проте, у розпорядженні № 31947027/15 від 10.10.2018, дії за яким про перерахування 486234,75 грн. виконавчого збору на користь держави оскаржуються боржником, головний державний виконавець зазначив, що таке перерахування здійснене на підставі ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Так, в обгрунтування скарги боржник посилається на ст. 45 Закону № 1404-VIII, яка регулює розподіл стягнутих з боржника грошових сум, який здійснюється у такій черговості:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);

4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

При розгляді скарги судом оголошувалась перерва для надання боржником та органом виконання рішення відомостей, яка сума коштів була відповідно перерахована та примусово стягнута за ВП № 31947027/15 за час його існування.

Як свідчать матеріали справи, таких відомостей боржником надано не було, він керується відомостями, отриманими від установи обслуговуючого банку та які наведені у листі від 30.04.2020 № 01-19/2/101. У переліку операцій згідно "призначення платежу" немає списання коштів у рахунок погашення боргу за ухвалою у справі № 1/351, тому ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" робить висновок, що за ВП № 31947027/15 взагалі не було примусового виконання.

Однак, у засіданні суду представником органу виконання рішень надано розпорядження головного державного виконавця № 53645922/15 від 18.09.2017, яким, зокрема, перераховано з рахунку обліку депозитних сум 200868,27 грн. в рахунок погашення простроченого боргу з електроенергії згідно ухвали у справі № 1/351. Цей факт підтверджується також платіжним дорученням № 3956 від 20.09.2017.

Таким чином, доводи боржника про відсутність примусового списання коштів спростовуються вказаними доказами.

Крім цього, додана до матеріалів виконавчого провадження довідка ДП "Енергоринок" від 01.10.2018 № 01/44-12589 про відсутність станом на кінець дня простроченої заборгованості за справою № 1/351 свідчить про погашення боргу, яке відбувалось.

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для визнання неправомірними дій головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Іванюти І.М щодо розподілу грошових коштів за ВП № 31947027, тому у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 234, 339, 341-343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

у х в а л и в :

Скаргу боржника - ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" від 06.08.2020 № 01-19/2/228 на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М. щодо розподілу грошових коштів за ВП № 31947027 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення 27.08.2020 у відповідності до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду у порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України.

Суддя Н.М. Зюбанова