Рішення

від 28.08.2020 по справі 913/96/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2020 року м. Харків Справа № 913/96/19

Провадження №1/913/96/19

За позовом заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до фізичної особи-підприємця Філоненко Марини Сергіївни, смт. Біловодськ Луганської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Біловодської районної державної адміністрації Луганської області, смт. Біловодськ Луганської області

про повернення земельної ділянки площею та скасування запису про державну реєстрацію речового права

Суддя Зюбанова Н.М.

Секретар судового засідання - Медуниця Р.І.

За участю прокурора прокуратури Харківської області Хряка О.О.

На підставі ст. 216 ГПК України у судовому засіданні 21.08.2020 оголошувалась перерва до 28.08.2020, 14-15.

Суть спору: про повернення земельної ділянки за кадастровим № 4420655100:15:011:0051 площею 13 га вартістю 56181 грн. 32 коп. та скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 11004137 від 01.09.2015, внесеного державним реєстратором Реєстраційної служби Біловодського РУЮ Луганської області.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 скасовано ухвалу господарського суду про відмову у прийнятті позовної заяви та справу направлено для подальшого розгляду справи. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що волевиявлення Біловодської РДА та Філоненко М.С. при вчиненні правочину було спрямоване на укладення угоди з останньою саме як підприємцем та правовий статус орендаря міг розглядатися виключно як суб`єкта підприємницької діяльності.

13.05.2019 суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Біловодську районну державну адміністрацію Луганської області, смт. Біловодськ Луганської області.

У ході розгляду справи провадження по ній зупинялось на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України до закінчення перегляду Об`єднаною Палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 696/1693/15-ц, яку у подальшому було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а також справи № 587/430/16-ц.

Строки розгляду справи продовжувались на підставі п. 4 розділ X ГПК України "Прикінцеві положення", який передбачає, що під час дії карантину строки, на які зупиняється провадження, продовжуються на строк дії такого карантину.

Дослідивши матеріали справи, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, вислухавши прокурора, суд дійшов наступних висновків щодо причин виникнення спору.

Так, в обґрунтування позову заступник керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області посилається на те, що договір оренди землі від 29.12.2012, укладений між Біловодською районною державною адміністрацією та ФОП Філоненко М.С. не зареєстрований у встановленому законом порядку, що підтверджується відсутністю відповідного запису у договорі, а також інформацією ГУ Держгеокадастру у Луганській області.

Ухвалою від 13.05.2019 суд підтвердив підстави представництва заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Луганській області за позовною заявою від 20.02.2018 № 01/106-193вих19.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 за позовом також органу прокуратури невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Як свідчать матеріали справи, перед зверненням прокурора до суду у лютому 2019 року між прокуратурою та ГУ Держгеокадастру у Луганській області відбувалось листування щодо спірних правовідносин з серпня 2018 року (листи №№ 10-12-0.11-6745/2-18, 10-12-0.45-10170/2-18, 10-12-0.45-1152/2-19 - арк. справи 52-54), що дало підстави суду для висновку про бездіяльність позивача, як компетентного органу, який зазначав про проведення перевірки, проте в суд не звертався.

При розгляді справи судом встановлено, що 29.12.2012 між Біловодською районною державною адміністрацією Луганської області та фізичною особою-підприємцем Філоненко Мариною Сергіївною, підписано договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області за межами населеного пункту загальною площею 13 га, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування вказану земельну ділянку, у тому числі пасовищ 13 га та сторони підписали акт приймання-передачі.

Пунктом 8 Договору передбачено, що строк дії договору становить 5 років.

Також відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 31.08.2018 за № 10-12-0.11-6745/2-18 нормативна грошова оцінка зазначеної земельної ділянки не проводилась.

Разом з цим, нормативна грошова оцінка одного гектара пасовищ по Луганській області (з урахуванням коефіцієнтів індексації) станом на 01.01.2018 складає 4321,64 гривень. Таким чином, зважаючи, що у користуванні ФОП Філоненко М.С. перебуває земельна ділянка площею 13 га, її вартість становить 56181,32 грн. (4321,64 грн. х 13 га = 56181,32 грн).

Відповідно до пункту 44 договору він набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 01.09.2015 Біловодським районним управлінням юстиції Луганської області за Філоненко Мариною Сергіївною зареєстровано право оренди земельної ділянки державної власності площею 13 га (кадастровий № 4420655100:15:0051) строком до 02.09.2020. Таким чином, орендарем здійснено реєстрацію права оренди земельної ділянки за договором оренди землі від 29.12.2012, в той час як сам договір, як самостійний правочин не був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Відповідач не надав відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

Додаткові пояснення від 20.08.2020, які надані представником відповідача адвокатом Гурським М.Р., які по суті є відзивом, а також клопотання про залишення позову без розгляду судом не оцінюються при прийнятті рішення, оскільки ці документи надані після закриття підготовчого провадження вже на стадії судового розгляду справи по суті та без клопотання про їх прийняття у порядку ст. 207 ГПК України.

Щодо заяви відповідача про застосування правил позовної давності, то вона прийнята судом до розгляду, оскільки не носить процесуального характеру, а обґрунтована нормами матеріального права, та з урахуванням правової позиції, яку висловлено у постанові від 27.03.2019 у справі № 727/5743/15-ц, де Велика Палата Верховного Суду зауважила, що відповідачка не заявляла про сплив позовної давності у суді першої інстанції, тоді як позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 ст. 267 ЦК України).

Оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необгрунтованість позову та відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Так, у відповідності до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV (в редакції Закону від 02.10.2003 № 1211- IV) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

20.06.2010 Біловодською РДА Луганської області розпорядженням № 264 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання її в оренду ФОП Філоненко М.С. для випасання худоби із земель державної власності, що знаходяться за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Біловодській селищній раді.

09.12.2012 Біловодська РДА затвердила вказаний проект землеустрою та надала в оренду відповідачу земельну ділянку площею 13,00 га строком на 5 років для випасання худоби.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У відповідності до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Положеннями ст. 13 цього Закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (чинних на час виникнення правовідносин з укладення договору) договір оренди землі підлягає державній реєстрації та набирає чинності після її проведення.

На час укладення договору згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1021 від 09.09.2009 державну реєстрацію договорів оренди землі здійснювали територіальні органи Держземагентства.

З 01.01.2013 набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11.02.2010 року № 1878-VI "Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України "Про оренду землі" були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі, а тому після 01.01.2013 відповідач вже не міг зареєструвати спірний правочин.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Таким чином, на виконання вказаних норм 02.09.2015 орендарем здійснено реєстрацію права оренди земельної ділянки за договором оренди землі від 29.12.2012, в той час як сам договір як самостійний правочин не був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Суд погоджується з доводами прокурора та вважає, що у зв`язку з відсутністю державної реєстрації договір оренди землі від 29.12.2012 між Біловодською РДА та ФОП Філоненко М.С. не є вчиненим, а тому земельна ділянка передана в оренду без достатньої на те правової підстави, у зв`язку з чим між сторонами виникли правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яку висловлено у постанові від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц проведення державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року. Отже, оскільки ДСП Агрокомплекс не здійснило державну реєстрацію договору оренди землі, договір між позивачем та відповідачем чинності не набрав і, відповідно вказане сільськогосподарське підприємство не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі. Враховуючи, що відповідач володіє спірною земельною ділянкою за відсутності вчиненого правочину, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме належить витребувати спірну земельну ділянку у відповідача на користь позивача.

Прокурор вважає, що договір оренди земельної ділянки від 29.12.2012 слід вважати не укладеним, а тому земельна ділянка з кадастровим номером 4420655100:15:011:0051, площею 13 га фактично перебуває у незаконному користуванні ФОП Філоненко М.С. та відповідно до ст. 1213 ЦК Україна підлягає витребуванню державою з незаконного чужого користування.

Як свідчать матеріали справи, відповідач заявив про застосування позовної давності та вважає, що з 28.04.2015, коли Головне управління Держгеокадастру у Луганській області було зареєстроване як юридична особа, позивач повинен був знати про факт відсутності реєстрації спірного договору, оскільки він є розпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, до яких відноситься й спірна земельна ділянка.

Позивач у запереченнях на вказане клопотання доводи відповідача відхиляє та посилається на те, що Головне управління Держгеокадастру у Луганській області дізналося про існування договору оренди землі від 29.12.2012 у вересні 2018 року під час здійснення своїх повноважень спеціальним підрозділом Управлінням з контролю за використанням та охороною земель.

Прокурор підтримав вказані заперечення позивача та зазначив також про те, що на вимоги, які обґрунтовані посиланням на ст. 387 ЦК України, позовна давність не розповсюджується.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яку висловлено у постанові від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду визнала необгрунтованим висновок апеляційного суду про те, що позовна давність до правовідносин, пов`язаних з витребуванням майна, не застосовується.

Суд не приймає вказані доводи позивача та прокурора та звертає їх увагу на ст. 261 ЦК України, згідно з якою перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як відомо, з 01.01.2013 у відповідності до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної та комунальної власності" розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності було передано до відання Держгеокадастру.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затв. постановою КМ України від 14.01.2015 № 15 Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Зокрема, відповідно до покладених на нього функцій, Держгеокадастр організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

З огляду на зазначені повноваження суд вважає, що позивач міг дізнатися про порушення порядку реєстрації договору оренди від 29.12.2012 з часу створення установи 28.04.2015, а тому трирічний строк позовної давності для спірних позовних вимог закінчився 28.04.2018.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно відмітки Укрпошти на поштовому конверті прокурор звернувся з позовом у цій справі 15.02.2019 (арк.. справи 66), що свідчить про пропуск строку позовної давності та є підставою для відмови у позові.

Витрати по судовому збору покладаються на прокуратуру Луганської області у відповідності до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 53, 129, 232-233, 236-241 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області до фізичної особи-підприємця Філоненко Марини Сергіївни, смт. Біловодськ Луганської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Біловодської районної державної адміністрації Луганської області, смт. Біловодськ Луганської області про повернення земельної ділянки кадастровий номер 4420655100:15:011:0051, площею 13 га та скасування запису про державну реєстрацію речового права в і д м о в и т и.

2. Судові витрати покласти на прокуратуру Луганської області.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення - 31.08.2020 .

Суддя Н.М.Зюбанова