Постанова

від 18.02.2021 по справі 913/96/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2021 р. Справа № 913/96/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Дучал Н.М. , суддя Склярук О.І. , суддя Терещенко О.І.

секретар судового засідання Рудик Т.С.,

за участю представників:

від прокурора: Горгуль Н.В., посвідчення

від позивача: без участі представника

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Харківської обласної прокуратури, м. Харків (вх. № 2515 Х/1)

на рішення господарського суду Луганської області від 28.08.2020, повне рішення складено 31.08.2020 (суддя Зюбанова Н.М.)

у справі № 913/96/19

за позовом заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Фізичної особи-підприємця Філоненко Марини Сергіївни, смт. Біловодськ Луганської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Біловодської районної державної адміністрації Луганської області, смт. Біловодськ Луганської області,

про повернення земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію речового права,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Старобільської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з позовом до фізичної особи-підприємця Філоненко Марини Сергіївни, яким просив зобов`язати фізичну особу-підприємця Філоненко Марину Сергіївну повернути на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області земельну ділянку за кадастровим номером 4420655100:15:011:0051, площею 13 га, вартістю 56181,32 грн., розташовану на території Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області за межами населеного пункту; скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 11004137 від 01.09.2015 щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 24079318 від 02.09.2015.

Обґрунтовуючи позов заступник керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області посилався на те, що договір оренди землі від 29.12.2012, укладений між Біловодською районною державною адміністрацією та ФОП Філоненко М.С. не зареєстрований у встановленому законом порядку, що підтверджується відсутністю відповідного запису на договорі, а також інформацією ГУ Держгеокадастру у Луганській області. Отже, земельна ділянка передана в оренду без достатньої на те правової підстави, у зв`язку з чим між сторонами виникли правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 13.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/96/19, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Біловодську районну державну адміністрацію Луганської області, смт. Біловодськ Луганської області.

Рішенням господарського суду Луганської області від 28.08.2020 у справі №913/96/19 відмовлено у задоволенні позову заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області до фізичної особи-підприємця Філоненко Марини Сергіївни, смт. Біловодськ Луганської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Біловодської районної державної адміністрації Луганської області, смт. Біловодськ Луганської області про повернення земельної ділянки кадастровий номер 4420655100:15:011:0051, площею 13 га та скасування запису про державну реєстрацію речового права, судові витрати покладено на прокуратуру Луганської області.

Суд першої інстанції погодився з доводами прокурора та дійшов висновку, що у зв`язку з відсутністю державної реєстрації, договір оренди землі від 29.12.2012 між Біловодською РДА та ФОП Філоненко М.С. не є вчиненим, а тому земельна ділянка передана в оренду без достатньої на те правової підстави, у зв`язку з чим між сторонами виникли правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. При цьому, судом задоволено заяву відповідача про застосування позовної давності, зауваживши на тому, що Головне управління Держгеокадастру у Луганській області могло дізнатися про порушення порядку реєстрації договору оренди від 29.12.2012 з часу створення установи 28.04.2015, а тому трирічний строк позовної давності для спірних позовних вимог закінчився 28.04.2018.

Не погодившись з прийнятим рішенням, керівник Харківської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду; скасувати рішення господарського суду Луганської області від 28.08.2020 у справі №913/96/19 та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Наголошує на помилковості застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин строку позовної давності, оскільки заявлений позов необхідно кваліфікувати як негаторний, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав та законних інтересів володільця відповідної земельної ділянки. Вказує, що спірна земельна ділянка перебуває в користуванні ФОП Філоненко М.С. без достатніх правових підстав, що позбавляє законного власника можливості користуватися та розпоряджатися нею.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2020 сформовано колегію Східного апеляційного господарського суду у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Гетьман Р.А., Склярук О.І.

За результатами усунення недоліків, встановлених ухвалою від 05.10.2020 про залишення апеляційної скарги без руху у справі №913/96/19, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 поновлено керівнику Харківської обласної прокуратури пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Луганської області від 28.08.2020 у справі №913/96/19 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Луганської області від 28.08.2020 у справі №913/96/19. Встановлено строк для подання іншими учасниками справи відзивів на апеляційну скаргу, в порядку визначеному статтею 263 Господарського процесуального кодексу України.

10.11.2020 від Головного управління Держгеокадастру у Луганській області надійшли пояснення у справі (вх.№10924), в яких позивачем зазначено, що 07.09.2020 наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області № 3669-сг договір оренди земельної ділянки від 29.12.2012 припинений у зв`язку із закінченням строку. 16.10.2020 за заявою уповноваженої особи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинено інше речове право - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 4420655100:15:011:051, Філоненко М.С., на підтвердження чого надано Витяг. Справу просить розглянути з урахуванням вказаних пояснень без участі представника позивача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 розгляд апеляційної скарги керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Луганської області від 28.08.2020 у справі №913/96/19 призначено на 08.12.2020 о 12:30 год.

07.12.2020 Східним апеляційним господарським судом отримано клопотання (вх. №12077) керівника Старобільської місцевої прокуратури, яким останній просить провадження у справі №913/96/19 закрити на підставі ч.1 ст.278 та п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки строк дії договору закінчився 02.09.2020 і державна реєстрація права оренди була припинена.

Щодо позовної вимоги заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури в частині скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 11004137 від 01.09.2015 зазначає, що на цей час вказана земельна ділянка зареєстрована за Державою Україна в особі ГУ Держгеокадастру у Луганській області, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за індексним номером 228423089 від 16.10.2020.

У судовому засіданні 08.12.2020 у справі № 913/96/19 оголошено перерву до 22.12.2020 об 11:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2020.

У зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії судді Гетьмана Р.А., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2020 року визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Дучал Н.М., судді Склярук О.І., Терещенко О.І.

Прокурором у судовому засіданні 22.12.2020 підтримано клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору. Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явилися.

У судовому засіданні оголошувалися перерви до 26.01.2021 об 11:00 год. та до 18.02.2021 о 12:00 год., про що учасники справи повідомлялися ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 та від 26.01.2021 у справі № 913/96/19 відповідно.

15.01.2021 на адресу суду від Старобільської місцевої прокуратури надійшли додаткові пояснення стосовно обставин справи, якими прокурор просить приєднати до справи № 913/96/19 копії наступних документів: витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 239389919 від 30.12.2020; копію наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області «Про припинення дії договору оренди землі, укладеного з Філоненко М.С.» № 3669-сг від 07.09.2020; копію листа Головного управління Держгеокадастру у Луганській області № 31-12-0.6368/2-20 від 08.09.2020. При вирішенні справи просить прийняти до уваги доводи, викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі.

26.01.2021 електронною поштою на адресу суду надійшла заява Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (вх.№ 285) про проведення засідання у відсутності представника позивача з урахуванням наявних у справі пояснень; зазначено про підтримання клопотання керівника Старобільської місцевої прокуратури від 03.12.2020 № 34/1-1-1363 вих-20 про закриття провадження у справі.

Прокурор у судових засіданнях підтримував доводи та вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити клопотання про закриття провадження у справі.

Інші учасники справи не скористалися правом участі представника у судових засіданнях апеляційної інстанції, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися шляхом надсилання процесуальних документів по справі на адреси, що містяться у справі, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; ухвали суду оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Явка представників у судове засідання не визнавалася обов`язковою. Відповідно до ст.42 Господарського процесуального кодексу України, участь представника у судовому засіданні є правом учасника справи, а не його обов`язком.

Клопотання керівника Старобільської місцевої прокуратури про закриття провадження у справі № 913/96/19 на підставі ч.2 п.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору, залишено судовою колегією без задоволення, виходячи з наступного.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті, незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самі сторони врегулювали спірні питання.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

На підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України закриття провадження у справі можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що предмет спору (певна матеріально-правова вимога) та предмет апеляційного оскарження (судовий акт) не є тотожними поняттями.

Станом на час розгляду судом першої інстанції спору, предмет спору існував, прокурор та позивач підтримували позовні вимоги, у зв`язку з чим господарським судом Луганської області вирішено спір по суті та ухвалено рішення від 28.08.2020 у справі № 913/96/19, на яке подано апеляційну скаргу.

Крім того, судова колегія зауважує, що предметом спору у розглядуваній справі є вимоги про зобов`язання ФОП Філоненко Марину Сергіївну повернути на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області земельну ділянку за кадастровим номером 4420655100:15:011:0051, площею 13 га, вартістю 56181,32 грн., розташовану на території Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області за межами населеного пункту; про скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 11004137 від 01.09.2015 щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 24079318 від 02.09.2015.

Прокурором та позивачем не надано акту приймання-передачі про повернення фізичною особою-підприємцем Філоненко М.С. земельної ділянки, яка є предметом спору, також не представлено доказів скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію іншого речового права № 11004137 від 01.09.2015 за Філоненко М.С.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника прокуратури, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією Східного апеляційного господарського суду встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, розпорядженням голови Біловодської райдержадміністрації Луганської області від 20.06.2012 № 264 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання її в оренду ФОП Філоненко М.С. для випасання худоби із земель державної власності, що знаходяться за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Біловодській селищній раді.

Розпорядженням голови Біловодської районної державної адміністрації від 29.12.2012 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ФОП Філоненко М.С. для випасання худоби із земель державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Біловодській селищній раді. Надано в оренду ФОП Філоненко М.С. земельну ділянку площею 13,00га, строком на 5 років для випасання худоби із земель державної власності, що знаходяться за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Біловодській селищній раді.

29.12.2012 між Біловодською районною державною адміністрацією Луганської області та фізичною особою-підприємцем Філоненко Мариною Сергіївною укладено договір оренди землі, згідно з п.п.1,2 якого в оренду передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області, загальною площею 13 га, у тому числі пасовищ 13 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 40 493,70 грн. станом на 01.01.2012 (п.5 договору).

Договір укладено на 5 років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк (п. 8 договору).

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.44 договору) .

За актом приймання-передачі земельна ділянка площею 13,0 га передана Біловодською РДА Філоненко М.С. в платне строкове користування терміном на 5 років для випасання худоби.

Прокурор наполягає, що державну реєстрацію договору оренди здійснено не було, що не заперечується жодним з учасників справи.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 01.09.2015 Біловодським районним управлінням юстиції Луганської області за Філоненко Мариною Сергіївною зареєстровано право оренди земельної ділянки державної власності площею 13 га (кадастровий № 4420655100:15:0051) строком до 02.09.2020.

З огляду на те, що орендарем здійснено реєстрацію права оренди земельної ділянки за договором оренди землі від 29.12.2012, в той час як сам договір, як самостійний правочин не був зареєстрований у встановленому законом порядку, що свідчить про передання земельної ділянки відповідачу без належних правових підстав, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з даним позовом.

Як свідчать матеріали справи, перед зверненням прокурора до суду у лютому 2019 року між прокуратурою та ГУ Держгеокадастру у Луганській області відбувалось листування щодо спірних правовідносин з серпня 2018 року (листи №№ 10-12-0.11-6745/2-18, 10-12-0.45-10170/2-18, 10-12-0.45-1152/2-19), що дало підстави суду для висновку про бездіяльність позивача, як компетентного органу, який зазначав про проведення перевірки, проте до суду не звертався.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткову обгрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 13 Конституції України, статті 324 Цивільного кодексу України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав ( ст.125 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону (ч.5 ст.126 Земельного кодексу України в редакції на час підписання договору оренди).

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час підписання договору оренди) визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За положеннями ст. 13 наведеного Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (чинних на час виникнення правовідносин з укладення договору) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

На час укладення договору оренди від 29.12.2012, Постановою Кабінету Міністрів України № 1021 від 09.09.2009 Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі визначалося, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності здійснювалася територіальним органом Держземагентства за її місцезнаходженням.

За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) обов`язковій державній реєстрації підлягали речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Матеріали справи свідчать, що у відповідності до чинних на той час приписів законодавства, державної реєстрації договору оренди від 29.12.2012, підписаного між Біловодською РДА та ФОП Філоненко М.С., здійснено не було.

Законом України від 11.02.2010 року № 1878-VI "Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" із змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 р. N 4152-V), з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 Цивільного кодексу України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України "Про оренду землі" виключені статті 18 та 20. Наведений Закон у зазначених частинах набрав чинності з 01.01.2013.

Державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за договором оренди землі від 29.12.2012, здійснено відповідачем лише 01.09.2015 (майже через 3 роки) , в той час як сам договір як самостійний правочин не був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яку висловлено у постанові від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц, проведення державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року.

Оскільки державну реєстрацію договору оренди землі від 29.12.2012 здійснено не було, договір оренди між Біловодською РДА та ФОП Філоненко М.С. чинності не набрав і, відповідно фізична особа-підприємець Філоненко М.С. не набула прав орендаря за спірним договором оренди землі.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно погодився з доводами прокурора, дійшовши висновку, що у зв`язку з відсутністю державної реєстрації договір оренди землі від 29.12.2012 між Біловодською РДА та ФОП Філоненко М.С. не є вчиненим, а тому земельна ділянка передана в оренду без достатньої на те правової підстави, у зв`язку з чим між сторонами виникли правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

У відповідності до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної та комунальної власності" з 01.01.2013 розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності було передано до відання Держгеокадастру.

Згідно із ч.2 ст. 90 Земельного кодексу України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Згідно з ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідачем у суді першої інстанції заявлено клопотання про застосування позовної давності, вважаючи, що з 28.04.2015, коли Головне управління Держгеокадастру у Луганській області було зареєстроване як юридична особа, позивач повинен був знати про факт відсутності реєстрації спірного договору, оскільки він є розпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, до яких відноситься й спірна земельна ділянка.

Суд першої інстанції погодився з наведеним, зазначивши, що позивач міг дізнатися про порушення порядку реєстрації договору оренди від 29.12.2012 з часу створення установи 28.04.2015, а тому встановлений ст. 261 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності для заявлених позовних вимог закінчився 28.04.2018. Згідно відмітки Укрпошти на поштовому конверті прокурор звернувся з позовом у цій справі 15.02.2019, що свідчить про пропуск строку позовної давності та є підставою для відмови у позові.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

На землі державної форми власності розповсюджується особливий порядок відчуження та надання їх у користування, тому використання земельної ділянки державної форми власності з порушенням, зокрема, ст. ст. 84, 125 Земельного кодексу України, ст. ст. 18, 20 Закону України Про оренду землі розглядається як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном ( ст.391 ЦК України).

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц зазначено, що залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов. Такий позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 наголошено на неможливості одночасного пред`явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (оскільки віндикація - це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого невласника) і про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном (оскільки негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння).

Так, віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними. При цьому одна з умов застосування як віндикаційного, так і негаторного позову - відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів.

Великою Палатою Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц зазначено, що позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, пункт 97 постанови від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц).

Оскільки відповідачем не здійснено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 29.12.2012 та не набуто прав орендаря за спірним договором, то спірна земельна ділянка перебуває в користуванні ФОП Філоненко М.С. без достатньої правової підстави і позбавляє законного власника (державу в особі уповноваженого органу) можливості користуватися та розпоряджатися нею.

У додаткових поясненнях прокурором зазначено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області Про припинення дії договору оренди землі, укладеного з Філоненко М.С. № 3669-сг від 07.09.2020 визнано припиненим договір оренди землі від 29.12.2012 і на виконання п. 2.1 вказаного наказу 09.10.2020 право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за Державою Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 239389919 від 30.12.2020.

Проте, доказів повернення ФОП Філоненко М.С. земельної ділянки за актом приймання-передачі до суду не надано.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про зобов`язання ФОП Філоненко Марину Сергіївну повернути на користь держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, земельну ділянку з кадастровим номером 4420655100:15:011:0051, площею 13 га, вартістю 56181,32 грн, розташовану на території Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області за межами населеного пункту, є обгрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 28.08.2020 у справі № 913/96/19 в цій частині має бути скасовано.

Також прокурор у позовній заяві просив скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 11004137 від 01.09.2015 щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 24079318 від 02.09.2015.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Законом України від 05.12.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що на відміну від частини 2 статті 26 зазначеного Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1)судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що на час ухвалення оскаржуваного рішення, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак, визначений у позовній заяві спосіб судового захисту у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а отже не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 910/7648/19, від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19 та від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19.

З огляду на викладене, вірним є висновок суду першої інстанції про відмову в позові в частині позовних вимог про скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 11004137 від 01.09.2015 щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 24079318 від 02.09.2015.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (Заява N4909/04) вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 (Заява N4241/03) Європейським Судом зазначено, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на наведене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Луганської області від 28.08.2020 у справі № 913/96/19 скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання фізичної особи-підприємця Філоненко Марини Сергіївни повернути на користь держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, земельну ділянку за кадастровим номером 4420655100:15:011:0051, площею 13 га, вартістю 56181,32 грн, розташовану на території Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області за межами населеного пункту, з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову. В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 28.08.2020 у справі № 913/96/19 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Луганської області від 28.08.2020 у справі № 913/96/19 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 28.08.2020 (повне рішення складено 31.08.2020) у справі № 913/96/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання фізичної особи-підприємця Філоненко Марини Сергіївни повернути на користь держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, земельну ділянку за кадастровим номером 4420655100:15:011:0051, площею 13 га, вартістю 56181,32 грн, розташовану на території Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області за межами населеного пункту скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Зобов`язати фізичну особу-підприємця Філоненко Марину Сергіївну (ід.код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) повернути на користь держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, земельну ділянку за кадастровим номером 4420655100:15:011:0051, площею 13 га, вартістю 56181,32 грн, розташовану на території Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області за межами населеного пункту.

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 28.08.2020 у справі № 913/96/19 залишити без змін.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Філоненко Марини Сергіївни (ід.код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Прокуратури Луганської області (код ЄДРПОУ 02909921) 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Філоненко Марини Сергіївни (ід.код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108) 2 881,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.02.2021.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Суддя О.І. Склярук

Суддя О.І. Терещенко