Ухвала

від 26.08.2020 по справі 922/939/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"26" серпня 2020 р.Справа № 922/939/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши справу

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, місто Харків прокурор, який бере участь у справі: Прокуратура Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ", місто Запоріжжя про стягнення 2 057 666,87 грн. за участю представників:

прокурора - Клейн Л.В. посвідчення № 051089 від 02.10.2018;

позивача - не з`явився;

відповідача - адвокат Опалатенко А.О. довіреність № 23/12-8 від 23.12.2019;

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі позивача - Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" (відповідача), відповідно до якого прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь Харківської міської ради 2 057 666,87 грн., як безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за земельну ділянку площею 1,4889 з кадастровим номером 6310138500:13:002:0031, що розташована на території Немишлянського району міста Харкова за адресою: місто Харків, вулиця Хабарова 2, на якій знаходяться належні відповідачу на праві власності об`єкти нерухомості. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач належним чином (у встановленому законодавством порядку) не оформив речового права щодо користування земельною ділянкою, не сплачує орендну плату, а Харківська міська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.04.2020 позовну заяву заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі позивача - Харківської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/939/20; постановлено розглядати справу в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Цією ж ухвалою провадження у справі № 922/939/20 зупинено до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у справі № 912/2385/18 та оприлюднення повного тексту постанови.

Після офіційного оприлюднення повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, Господарським судом Харківської області постановлено ухвалу від 03.08.2020, якою провадження у справі № 922/939/20 поновлено та призначено її до розгляду на 26 серпня 2020 року.

В підготовчому засіданні на 26.08.2020 судом оголошено, що 14 серпня 2020 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" на позовну заяву (вх. № 18773), в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, 21 серпня 2020 року до суду надійшла відповідь заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 на відзив ТОВ "МД ІСТЕЙТ" (вх. № 19320) в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України.

Подані сторонами заяви по суті справи досліджено в підготовчому засіданні та прийнято судом до розгляду.

Судом також зазначено, що під час розгляду даної справи підлягають з`ясуванню питання щодо наявності підстав здійснення представництва в суді інтересів держави в особі Харківської міської ради саме прокурором. Відповідно до правових висновків, зроблених Великою Палатою Верховного Суду під час вирішення питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у справі № 912/2385/18, наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

За твердженням прокурора, у даному випадку порушенням інтересів держави є те, що місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому. У даному випадку, безоплатне використання ТОВ "МД ІСТЕЙТ" землі ослаблює економічні основи територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради, що потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції. Разом з цим, Харківською міською радою з 2017 року та до цього часу не вжито заходи захисту прав територіальної громади щодо стягнення з ТОВ "МД ІСТЕЙТ" безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати та відповідні позови до товариства з цим же предметом та з цих же підстав до судів не пред`являлись.

В підготовчому засіданні 26.08.2020 прокурор також зазначив, що Харківською місцевою прокуратурою № 3 дотримано процедури, передбаченої абзацом 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Зокрема, листом від 23.03.2020 за № 33-17000вих-20 Харківську міську раду було повідомлено про те, що прокуратурою будуть вжиті заходи представницького характеру шляхом звернення з позовною заявою до суду про стягнення з ТОВ "МД ІСТЕЙТ" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва заступником керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 інтересів держави в особі позивача - Харківської міської ради суд, у даному випадку, дійшов висновку про не доведення прокурором нездійснення чи неналежного здійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, з огляду на таке.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Суд звертає увагу і на те, що Харківська міська рада є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів у спірних правовідносинах у судовому порядку.

Враховуючи вищенаведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, господарський суд зазначає, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що Харківська міська рада не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ", а сама по собі обставина незвернення Харківської міської ради з позовом протягом певного часового періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неможливість виконання позивачами функцій із захисту інтересів держави.

Харківською місцевою прокуратурою № 3 недотримано також обов`язкової процедури, передбаченої абзацом 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Наразі бездіяльність Харківської міської ради не можна вважати встановленою за умов відсутності будь-яких звернень прокурора до зазначених органів місцевого самоврядування до подання позову з метою надання цим органам можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави. Водночас поданим до позовної заяви листом від 23.03.2020 за № 33-17000вих-20 керівник Харківської місцевої прокуратури № 3 лише повідомив відповідні органи про звернення до суду від їх імені та вже 30 березня 2020 року звернувся до Господарського суду Харківської області із відповідною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" (за вх. № 939/20).

З огляду на наведене в сукупності, суд доходить висновку, що прокурором жодним чином не доведено нездійснення чи неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах позивачем - Харківською міською радою (органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах).

Також згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, з метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду). Такого ж висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 925/226/18.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що прокурором належним чином не обґрунтовано, що: - цей випадок є виключним для представництва прокуратурою інтересів держави в суді; - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежно (оскільки сам лише факт відсутності звернення суб`єкта владних повноважень із позовом до суду, не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту прав та інтересів); - наявні причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, суд дійшов висновку що у даному конкретному випадку відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, а відтак, залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно пункту 4 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Таким чином, питання про повернення Прокуратурі Харківської області з державного бюджету суми сплаченого при поданні даного позову судового збору буде вирішено в окремому процесуальному документі, у разі звернення прокурора до суду із відповідним клопотанням.

Керуючись частиною четвертою статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд роз`ясняє також, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

На підставі викладеного, керуючись статтями 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі позивача - Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку статей 255 - 257 ГПК України до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, а також пункту 4 розділу X Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 31.08.2020.

Суддя В.В. Рильова

спарва № 922/939/20