Рішення

від 13.08.2020 по справі 925/324/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року м. Черкаси справа № 925/324/20

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Романенко Л.В., у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Юммі Фрутс , Черкаська область, Драбівський район, с. Мойсівка, вул. Мічуріна, 2

до фізичної особи-підприємця Візерського Сергія Леонідовича, АДРЕСА_1

про стягнення 1068079,01 грн передоплати,

за участю представників сторін:

від позивача: Єсик В.О. - за ордером;

від відповідача: Сизько Д.Б. - адвокат - за ордером.

Товариство з обмеженою відповідальністю Юммі Фрутс звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця Візерського Сергія Леонідовича про стягнення 1068079,01 грн за договором підряду №27-18 від 22.08.2018, з яких:

979889,00 грн - авансового платежу,

88190,01 грн - штрафу,

та відшкодування судових витрат.

Короткий опис руху справи:

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 19.03.2020, справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засіданні у справі призначено на 16.04.2020, відкладено на 12.05.2020.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.05.2020 підготовче засідання було відкладено на 14:30 год. 03 червня 2020 року.

Повторно підготовче засідання відкладено на 12:00 год. 09 липня 2020 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 09 липня 2020 року підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 15:00 год. 30.07.2020.

В судовому засіданні 30.07.2020 оголошувалась перерва до 15:00 год. 13.08.2020.

В засіданні суду13.08.2020 були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до приписів ст. 240 ГПК України.

В судовому засіданні:

Представник позивача вимоги підтримав з посиланням на приписи ст. 1212 ЦК України. Вказує на ухилення позивача від виконання робіт, безпідставне отримання ним грошових коштів та необхідність їх стягнення в примусовому порядку.

Представник відповідача вимоги заперечив, надав відзив на позовну заяву з додатками та доказами направлення позивачеві. Відповідач пропонував врегулювати спір за участю судді, але позивач на пропозицію не відреагував.

Інших доказів сторонами не подано.

Позивач не змінив підставу чи предмет спору.

Сторони не змогли вирішити спір в позасудовому порядку.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

Позивач звернувся в господарський суд з позовом про стягнення коштів з застосуванням приписів ст. 1212 ЦК України у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору підряду №27-18 від 22 серпня 2018 року. За твердженням позивача, на рахунок відповідача було перераховано 979889,00 грн як оплата за надані послуги.

22.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю ЮММІ ФРУТС (замовник за договором, позивач у справі) та фізична особа-підприємець Візерський Сергій Леонідович (підрядник за договором, відповідач у справі) уклали договір підряду №27-18.

Договір підписаний обома сторонами, скріплений їх печатками. Копія договору знаходиться в матеріалах справи (а.с.4-10). Далі - Договір.

Відповідно до п. 2.1. Договору у порядку та на умовах, визначених цим Договором, підрядник зобов`язується за замовленням замовника на свій ризик викоанти та здати йому в строк роботи з Встановлення огорожі саду в с. Мойсівка, Драбівського району, Черкаської області (надалі - Роботи ), а замовник зобов`язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати проектну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх, згідно з умовами даного Договору.

Відповідно до п. 4. 2 Договору договірна ціна становить 1098680,00 грн.

Згідно з п. 5.1. Договору розрахунки за виконання робіт здійснює замовник таким чином:

- авансовий платіж, у розмірі 50 (п`ятидесяти) % вартості 549340,60 грн, що здійснює замовник у якості попередньої оплати за майбутнє виконання робіт та/або придбання матеріалів, перераховується замовником протягом 10-ти банківських днів з дати підписання сторонами цього Договору;

- щомісячні розрахунки за виконані підрядником роботи за цим Договором здійснюються замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника протягом п`яти банківських днів із дати підписання сторонами Актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2 в, довідки за формою КБ-3 та надання рахунків. Які надаються замовнику не пізніше 20 числа кожного місяця, з урахуванням раніше перерахованого авансу та утримання коштів згідно з п. 5.4 даного Договору.

Порядок приймання-передачі закінчених робіт (об`єкта будівництва) сторони узгодили у Розділі 13 Договору.

Відповідно до п. 13.3 Договору передача закінчених робіт (об`єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється Актом приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 16.1 Договору внесення змін до нього чи його розірвання допускається за згодою Сторін, якщо інше не встановлено цим Договором або законом.

Цей Договір є укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2018 в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Таким чином, умовами спірного договору було передбачено встановлення огорожі саду в с. Мойсівка Драбівського району - металева сітка по залізобетонних стовпах без цоколя, висотою до 2,2 м.

07.02.2020 комісійно директором та агрономом позивача було перевірено стан огорожі саду та виявлено відсутність самої огорожі та ознак початку виконання робіт.

14.02.2020 відповідачеві вручена претензія позивача про розірвання спірного договору №27-18 в односторонньому порядку та вимога повернути позивачеві сплачений аванс в сумі 979889 грн.

Відповідач на претензію не відреагував, тому позивач вважає даний договір розірваним з 20.02.2020.

З посиланням на пункти 15.3, 15.3.1 договору позивач нараховує відповідачеві штраф за недотримання строків виконання робіт - 88190,01 грн. - як відсотки від вартості невиконаних робіт.

За твердженням позивача - неналежне виконання умов договору відповідачем стало причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення заборгованості та санкцій.

Відповідач вимоги заперечив та вказує на належне і своєчасне виконання умов договору №27-18, встановлення огорожі саду з матеріалу замовника, передачу роботи замовнику по акту і відсутність інших зобов`язань перед позивачем, тобто наявність між сторонами договірних зобов`язань, що виникли в зв`язку з укладенням та фактичним повним виконанням Договору підряду №27-18 від 22.08.2018р.

Саме на виконання умов вказаного Договору Відповідач виконав на замовлення та для Позивача роботи на загальну суму 1 098 680,00 грн, що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт, Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, Актом про відсутність зауважень до Договору підряду № 27-18 від 22.08.2018р. Вказані документи без жодних зауважень були підписані обома сторонами Договору.

На умовах договору Позивач перерахував частинами грошові кошти на користь Відповідача за час виконання останнім робіт - в розмірі 979 889,00 грн.:

22.08.2018р. - 389 889 грн.,

13.09.2018р. - 60 000 грн.,

24.09.2018р. - 450 000 грн.,

11.10.2018р. - 80 000 грн.

При цьому в усіх платіжних дорученнях в графі Призначення платежу зазначено часткова оплата рах№27_18 згідно дог. №27-18 від 22.08.2018р. (встановлення огорожі саду в с. Мойсівка), без ПДВ .

Здійснення вказаних платежів із вказівкою відповідного призначення, а також частинами з середньою періодичністю від 10 до 20 днів в період з 22.08.2018 до 11.10.2018 вказує на те, що зазначені платежі здійснювалися поетапно, впродовж виконання Відповідачем робіт за договором, а недоплата в розмірі 118791,00 грн (зафіксована в Акті про відсутність зауважень до Договору підряду № 27-18 від 22.08.2018р.) виникла внаслідок непроведення остаточного розрахунку Позивача з Відповідачем за виконаний об`єм робіт.

Відповідач вказує, що Позивачем були перераховані кошти саме на виконання умов Договору в якості розрахунку за виконані Відповідачем і прийняті Позивачем роботи, а не просто у зв`язку з укладенням Договору, до виконання якого сторони не приступили. Відповідач прийняв оплату за виконані роботи.

Дія договору припинена внаслідок його належного виконання.

Відповідач категорично заперечив одностороннє розірвання спірного договору та можливість застосування приписів ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин. Подано письмовий відзив на позов.

Інших доказів не надано.

Оцінюючи пояснення учасників та докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до приписів ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивач звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом про стягнення заборгованості та санкцій за неналежне виконання умов договору №27-18 від 22.08.2018.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суд погоджується з доводами учасників, що їх дії були направлені на настання певних юридичних наслідків, що охоплюється положеннями ст.ст. 4, 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом та підтверджується зібраними у справі доказами, за своєю правовою природою договір, укладений сторонами є договором підряду та регулюється положеннями Глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до положень ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до положень ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Як встановлено судом та підтверджується зібраними у справі доказами, договірна вартість робіт за Договором становить 1098680,00 грн, (п. 4.2 Договору).

Відповідач (підрядник) виконав свої зобов`язання за Договором належним чином (у встановлені Договором строки і у повному обсязі), що підтверджується наступними доказами:

- Актом приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 1098680,00 грн, який підписаний представниками обох сторін 24.12.2018. Копія вказаного Акта знаходиться в матеріалах справи (а.с. 86-87);

- Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати на загальну суму 1098680,00 грн, що підписана представниками обох сторін 24.12.2018 (а.с. 88);

- Актом про відсутність зауважень до Договору підряду №27-18 від 22.08.2018 (а.с. 89).

Як зазначено у Акті про відсутність зауважень до Договору підряду №27-18 від 22.08.2018, складеному 24.12.2018 та підписаному представниками обох сторін, замовник підписанням даного акту підтвердив, що роботи з Встановлення огорожі саду в с. Мойсівка, Драбівського району, Черкаської області виконані підрядником належним чином, в повному обсязі та у відповідності до вимог Договору сторін.

Підрядник підписанням даного акту підтвердив, що замовник на день підписання даного Акту провів з ним частковий розрахунок по Договору підряду №27-18 від 22.08.2018 за фактично виконані роботи з Встановлення огорожі саду в с. Мойсівка, Драбівського району, Черкаської області у розмірі 979889,00 гривень.

Замовник та підрядник підписанням даного Акту підтверджують відсутність одне до одного зауваження щодо повністю виконаних підрядником робіт за Договором (в т.ч. об`єму робіт, якості, строків і т. ін.), а також щодо проведеного замовником часткового розрахунку (в т. ч. строків розрахунків, розміру і т. ін.).

Замовник та підрядник дійшли згоди, що дорозрахунок по Договору в розмірі 118791,00 грн буде здійснений замовником протягом 5 робочих днів з дня підписання даного Акту шляхом перерахування коштів на рахунок підрядника.

Таким чином, як встановлено судом та підтверджується зібраними у справі доказами, відповідач виконав свої зобов`язання за Договором належним чином та у повному обсязі.

Суд вважає, що взаємні зобов`язання сторін за спірним договором №27-18 від 22.08.2018 на встановлення паркану в саду є припиненими внаслідок виконання, проведеного належним чином - приписи ст.ст. 598-599 ЦК України.

Твердження позивача про те, що сторони не приступили до виконання умов Договору, а також про те, що замовник (позивач) оплатив вартість наданих послуг - не відповідає дійсним обставинам справи.

Таким чином суд критично оцінює подані Позивачем документи та зазначені ним підстави позову, оскільки умови Договору №27-18 є виконаними та дія Договору є припиненою внаслідок належного виконання Відповідачем, волевиявлення сторін були направлені на настання певних юридичних наслідків.

Суд не бере до уваги при ухваленні рішення доводи Позивача про те, що відповідач не мав сил та засобів на виконання такого роду робіт по влаштуванню паркану навкруги плодового саду в с. Мойсівка Драбівського району Черкаської області. Відповідачем надано примірники наказів ФОП про прийняття на роботу слюсаря та зварювальника на період виконання умов договору №27-18, копії вказаних наказів долучені до матеріалів справи.

Суд при ухваленні рішення не враховує комісійний висновок від 07.02.2020 (а.с. 17) Позивача про відсутність огорожі саду в с. Мойсівка, оскільки роботи виконані з матеріалу Позивача та прийняті ним (позивачем) ще в 2018 році, та з цього моменту всі ризики утримання та збереження майна несе Позивач.

Суд враховує також, що відповідно до умов спірного договору Відповідач (як підрядник) мав виконати роботи по встановленню паркану саду в с. Мойсівка Драбівського району. Договором не передбачено обов`язок Відповідача застосовувати власні матеріали та заготовки для виготовлення паркану чи придбавати самостійно матеріали для паркану. З пояснення представника Відповідача вбачається, що за забезпечення робіт та підготовку майданчика для Відповідача відповідає замовник (Позивач).

Стосовно припинення дії договору. Суд вважає, що в даному випадку договір припинено внаслідок його належного виконання в силу приписів ст.ст. 598-599 ЦК України, що підтверджено актом приймання-передачі робіт за грудень 2018 (а.с. 87), та виплатою позивачем вартості виконаних робіт підряднику з чітким призначенням платежу.

Стосовно розірвання договору позивачем в односторонньому порядку Договору підряду №27-18 від 22.08.2018р. на підставі п. 15.3. та п.16.1 Договору в зв`язку з недотриманням Виконавцем строків виконання робіт (невиконання робіт) більше ніж на 30 робочих днів, то вказані доводи є безпідставними, такими що суперечать реальним обставинам справи і не заслуговують на увагу, оскільки, дійсно, розділом 15 Договору передбачено право Позивача вимагати в односторонньому порядку розірвати Договір у випадку недотримання Відповідачем строків виконання робіт (невиконання робіт) більше ніж на 30 робочих днів . Згідно п. 16.1. Договору, такий договір вважається розірваним на шостий календарний день з моменту отримання Підрядником повідомлення про його розірвання к односторонньому порядку.

Але:

- Договором підряду №27-18 від 22.08.2018р. строки виконання робіт (невиконання робіт) за цим Договором взагалі не встановлені;

- Договір підряду № 27-18 був укладений 22 серпня 2018 року, Відповідач виконав всі взяті на себе зобов`язання, що вбачається з проаналізованих вище доказів - ще 24 грудня 2018 року, а претензію (повідомлення) про невиконання договірних зобов`язань Позивач вручив Відповідачу 14 лютого 2020 року, в зв`язку з чим Позивач стверджує про розірвання Договору в односторонньому порядку з 20 лютого 2020 року, тобто майже через 1,5 роки з дня повного виконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань.

Отже, судом встановлено на підставі належних та допустимих доказів, що відповідач взяті на себе за Договором зобов`язання по виконанню робіт, передбачених Договором сторін, виконав у повному обсязі, що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 1098680,00 грн, Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати на загальну суму 1098680,00 грн, Актом про відсутність зауважень до Договору підряду №27-18 від 22.08.2018.

Тому одностороння заява позивача про розірвання вже виконаного та припиненого належним виконанням Договору не грунтується на приписах цивільного та господарського законодавства і не враховується судом при прийнятті рішення.

Стосовно застосування позивачем вимог 1212 ЦК України до спірних правовідносин.

Позивач наполягає на застосуванні приписів ст. 1212 ЦК України з мотивів розірвання договору, відсутності виконання робіт по встановленню огорожі плодового саду, отриманні відповідачем оплати за роботу безпідставно.

Відповідач такі доводи спростовує з посиланням на практику ВСУ:

Відносини між сторонами є договірними, що виключає застосування приписів ст. 1212 ЦК України.

Згідно з частиною 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України виникнення зобов`язання із безпідставного збагачення передбачає одночасне настання таких умов:

- набуття або збереження майна, тобто особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- таке набуття або збереження майна відбувається за рахунок іншої особи, тобто внаслідок втрати або недоотримання цього майна іншою особою - потерпілим;

- відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок потерпілого.

У ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання із безпідставного набуття (збереження) майна виникає незалежно від того, що стало причиною збагачення набувача: його діяння, діяння потерпілого, інших осіб, подія.

Частина 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України поширює дію положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями Цивільного кодексу України, зокрема, на випадки виконання зобов`язання однією із сторін:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у рішеннях:

- постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/9072/17 від 26.06.2018р.: щодо вимоги про повернення безпідставно набутого майна

6.6. Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

6.7. Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

6.9. Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

6.10. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави, чого в цьому спорі не відбулося .

- постанова Верховного Суду (Касаційного господарського суду) у справі № 910/13310/17 від 07.08.2018р.: Позиція Верховного Суду:

10. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Разом з цим відповідно до пункту 3 частини 3 статті 1212 ЦК України положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Втім зазначена норма не підлягає застосуванню у зобов`язаннях, які є припиненими у зв`язку з виконанням їх сторонами. Кошти, які Позивач просить стягнути з Відповідача, отримані відповідачем як оплата за роботи, які повинні бути виконані за Договором. Враховуючи встановлені судами обставини фактичного виконання робіт за цим Договором, такі кошти набуто за наявності правової підстави, тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що такі кошти не можуть бути повернуті відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставно набуте майно. Враховуючи наведене, Суд вважає помилковими посилання Скаржника (пункт 7) на те, що внаслідок припинення дії Договору та зобов`язань за цим Договором, які не були виконані Відповідачем, у Відповідача відпала підстава отримання здійснених Позивачем авансових платежів на загальну суму 1 496 756,06 грн, оскільки встановлено, що послуги саме на цю суму надані Відповідачем Позивачу та прийняті останнім як належно виконані.

Отже, вказані кошти за своєю правовою природою не можуть вважатись безпідставно набутим майном, а тому не підлягають поверненню на підставі пункту 3 частини 3 статті 1212 ЦК України.

Суд також звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, згідно з якою, оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України (пункт 6.9 постанови) .

- постанова Верховного Суду (Касаційного господарського суду) у справі № 910/12574/17 від 29.01.2018р.:

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, підстав для повернення грошових коштів у розмірі 83 561,76 грн. внаслідок того, що підстава для їх володіння відповідачем відпала.

Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за змістом положень ст. 1212 ЦК України про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов`язань породжується наявністю таких юридичних фактів:

1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи;

2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали. А отже, кошти, отримані як оплата за виконання робіт за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі N 5006/18/13/2012, від 14.10.2014 у справі № 922/1136/13) .

Аналогічні правові позиції, які розділяє і суд першої інстанції, викладені в постановах:

- постанова Верховного Суду (Касаційного господарського суду) у справі № 911/1903/18 від 08.05.2019р.;

- постанова Верховного Суду (Касаційного господарського суду) у справі № 911/3134/17 від 12.09.2018р.;

- постанова від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення Агрокомплекс проти України nо.23465/03 від 08.03.2012р.);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення Серявін проти України nо. 4909/04 від 10.02.2010р., рішення Трофімчук проти України nо. 4241/03 від 28.10.2010р.);

- принцип повноти та межі обгрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994р., серія А, N 303-А, п. 29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення Желтяков проти України nо. 4994/04 від 09.09.2011р.).

У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom"), заява N 27238/95, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

У пункті 49 Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень зазначається, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

Суд звертає увагу позивача на:

- неможливість визначення строків виконання робіт за Договором та моменту з якого цей строк вважався б пропущеним, оскільки встановити коли настане 31-ий день після завершення невстановлених Договором строків - неможливо;

- відсутність у Позивача права на розірвання Договору в односторонньому порядку як на підставі розділу 15 Договору так і на підставі норм ГК України і ЦК України, оскільки Відповідачем у встановлені строки належним чином і у повному обсязі були виконані взяті на себе договірні зобов`язання - роботи з Встановлення огорожі саду в с. Мойсівка, Драбівського району, Черкаської області відповідно до умов Договором підряду №27-18 від 22.08.2018р., проектної та кошторисної документації до нього, Державних будівельних норм і правил, що підтверджується підписаними сторонами документами;

- неможливість розірвання Договору з огляду на його повне фактичне виконання Відповідачем;

- подачу даного позову Позивачем з метою уникнення невідворотності виконання наявних у нього зобов`язань за Договором підряду №27-18 від 22.08.2018р. щодо остаточного розрахунку з Відповідачем на суму 118791 грн.

Суд вважає, що Позивачем не доведено порушення свого права з викладених ним підстав - з боку відповідача.

У суду відсутні правові підстави для задоволення позову, тому в задоволенні позову належить відмовити повністю з мотивів безпідставності, недоведеності та необґрунтованості вимог.

За таких умов судові витрати в розмірі судового збору відповідно до приписів ст. 129 ГПК України належить покласти на позивача та не стягувати.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Юммі Фрутс , Черкаська область, Драбівський район, с. Мойсівка, вул. Мічуріна, 2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41508927, номер рахунку в банку невідомий

до відповідача: фізичної особи-підприємця Візерського Сергія Леонідовича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер ЄДРПОУ НОМЕР_1 , номер рахунку в банку невідомий

про стягнення 1068079,01 грн передоплати та санкцій за договором підряду №27-18 від 22.08.2018 - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення чи через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 17.08.2020.

Суддя Скиба Г.М.