Постанова

від 30.11.2020 по справі 925/324/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2020 р. Справа№ 925/324/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Сизько Д.Б. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Юммі Фрутс

на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.08.2020, повний текст якого складено 17.08.2020

у справі № 925/324/20 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юммі Фрутс

до Фізичної особи-підприємця Візерського Сергія Леонідовича

про стягнення 1 068 079,01 грн. передоплати

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача 1 068 079,01 грн., з яких: 979 889,00 грн. - аванс, перерахований позивачем на рахунок відповідача на виконання умов укладеного між сторонами договору підряду № 27-18 від 22.08.2018, 29 396,67 грн. - штраф у розмірі 3%, нарахований згідно з п. 15.3 спірного договору підряду, 58 793,34 грн. - штраф у розмірі 6%, нарахований згідно з п. 15.3.1 спірного договору підряду.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного з відповідачем договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача авансовий платіж в розмірі 979 889,00 грн., однак відповідач не приступив до виконання своїх договірних обов`язків та встановлення металевої огорожі з сітки по залізобетонних стовпах без цоколя висотою 2,2 м., з огляду на що позивач направив відповідачу претензію № 1, у якій містилось повідомлення про розірвання спірного договору підряду в односторонньому порядку та вимога про сплату 980 879,01 грн.; що відповідач жодним чином не претензію не відреагував та не надав своїх заперечень щодо неї; що згідно з п. 16.1 спірного договору підряду такий договір вважається розірваним на шостий календарний день з моменту отримання підрядником повідомлення про його розірвання в односторонньому порядку; що претензію відповідач отримав 14.02.2020, а тому з 20.02.2020 договір підряду № 27-18 від 22.08.2018 вважається розірваним в односторонньому порядку, а сплачена позивачем сума, в силу статті 1212 ЦК України, втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутим відповідачем без достатньої правової підстави, яку останній має обов`язок повернути, а також сплатити визначені спірним договором штрафні санкцій.

У відзиві на позов (а.с. 81-84) відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що спірні роботи ним виконані у повному обсязі, на доказ чого долучив до матеріалів справи належним чином засвідчені копії Акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року (примірна форма № КБ-2В) від 24.12.2018, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2018 року (примірна форма КБ-3) від 24.12.2018 (а.с. 86-88), а також Акту від 24.12.2018 про відсутність зауважень до договору підряду № 27-18 від 22.08.2018.

З огляду на подання відповідачем вказаних доказів, позивач звернувся до суду першої інстанції з клопотаннями про:

- витребування у відповідача додаткових доказів (доказів на підтвердження факту залучення працівників для виконання спірних робіт, доказів прибуття працівників на територію саду, доказів, які підтверджують придбання або виготовлення матеріалу, необхідного для виконання спірних робіт, доказів, які підтверджують транспортування матеріалів на територію саду);

- поновлення процесуальних строків для подання позивачем клопотань про виклик свідків, про надання документів та про призначення експертизи;

- виклик свідків,

які судом першої інстанції були задоволені лише в частині зобов`язання відповідача надати суду оригінали документів, які підтверджують виконання спірних робіт.

З матеріалів справи слідує, що оригінали документів, копії яких додані відповідачем до відзиву на позов, були надані відповідачем та досліджені судом у судовому засіданні 30.07.2020.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.08.2020, повний текст якого складено 17.08.2020, у справі № 925/324/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором належним чином та у повному обсязі підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, (акт приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 1 098 680,00 грн., довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати на загальну суму 1 098 680,00 грн., акт про відсутність зауважень до договору підряду № 27-18 від 22.08.2018), а також виплатою позивачем вартості виконаних робіт підряднику з чітким призначенням платежу); що взаємні зобов`язання сторін за спірним договором № 27-18 від 22.08.2018 на встановлення паркану в саду є припиненими внаслідок виконання, проведеного належним чином (ст.ст. 598-599 ЦК України); що одностороння заява позивача про розірвання вже виконаного та припиненого належним виконанням договору не ґрунтується на приписах цивільного та господарського законодавства і не враховується судом при прийнятті рішення.

При цьому, доводи позивача стосовно розірвання ним в односторонньому порядку договору підряду № 27-18 від 22.08.2018 на підставі п. 15.3. та п.16.1 договору в зв`язку з недотриманням виконавцем строків виконання робіт (невиконання робіт) більше ніж на 30 робочих днів, суд визнав безпідставними, такими що суперечать реальним обставинам справи і не заслуговують на увагу, оскільки право вимагати в односторонньому порядку розірвати Договір виникає в позивача в випадку недотримання відповідачем строків виконання робіт (невиконання робіт) більше ніж на 30 робочих днів, проте договором підряду № 27-18 від 22.08.2018 строки виконання робіт за цим договором взагалі не встановлені.

Також суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи позивача про те, що відповідач не мав сил та засобів на виконання такого роду робіт по влаштуванню паркану навкруги плодового саду в с. Мойсівка Драбівського району Черкаської області, оскільки відповідачем надано примірники наказів ФОП про прийняття на роботу слюсаря та зварювальника на період виконання умов договору № 27-18, та не врахував наданий позивачем комісійний висновок від 07.02.2020 позивача про відсутність огорожі саду в с. Мойсівка (а.с. 17), оскільки роботи виконані з матеріалу позивача та прийняті ним (позивачем) ще в 2018 році, та з цього моменту всі ризики утримання та збереження майна несе позивач.

Крім того, суд першої інстанції визнав необґрунтованими посилання позивача на правомірність застосування приписів ст. 1212 ЦК України з мотивів розірвання договору, відсутності виконання робіт по встановленню огорожі плодового саду, отримання відповідачем оплати безпідставно, і - з огляду на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі № 5006/18/13/2012, від 14.10.2014 у справі № 922/1136/13, Верховного Суду (Касаційного господарського суду) у справі № 911/1903/18 від 08.05.2019, у справі № 911/3134/17 від 12.09.2018, Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/9072/17 від 26.06.2018, - при вирішенні спору виходив з того, що відносини між сторонами є договірними, що виключає застосування приписів ст. 1212 ЦК України, а кошти, отримані як оплата за виконання робіт за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Не погоджуючись з рішенням, 28.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Юммі Фрутс звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 13.08.2020 у справі № 925/324/20 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

У апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що він не може погодитись з оспорюваним рішенням з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У обґрунтування вказаної позиції позивач послався на те, що:

- позивач надав суду першої інстанції клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з карантинними обмеженнями, проте суд 09.07.2020 відмовив у задоволенні такого клопотання та закрив підготовче провадження, не прийнявши до уваги те, що факт існування карантину суттєво вплинув на організацію роботи позивача, що вимагало додаткових зусиль для підготовки доказів та подання їх до суду, проте суд першої інстанції вказаного не врахував і дана обставина позбавила позивача можливості надати необхідні документи у підготовчому засіданні;

- 14.02.2020 відповідач отримав повідомлення про розірвання спірного договору, проте жодних зауважень не надав, що підтверджує як той факт, що станом на вказану дату акту виконаних робіт та акту про відсутність зауважень від 24.12.2018 не існувало, так і те, що спірний договір є розірваними саме в односторонньому порядку;

- відповідачем до суду першої інстанції надано документи, які, на його думку, підтверджують виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, проте про вказані документи позивачу стало відомо лише під час розгляду справи в суді першої інстанції, з огляду на що позивач і звернувся до суду з клопотанням про надання для ознайомлення документів на підтвердження факту залучення працівників для виконання спірних робіт, факту прибуття працівників на територію саду, доказів, які підтверджують придбання або виготовлення матеріалу, необхідного для виконання спірних робіт, доказів, які підтверджують транспортування матеріалів на територію саду. Водночас надані відповідачем на підтвердження факту виконання спірних робіт накази про призначення та звільнення працівників не доводять факту перебування даних працівників на території саду та виконання ними спірних робіт, в той час як відповідач не зміг пояснити, коли розпочав виконання робіт та які матеріали використовувались для встановлення огорожі;

- документи, які підтверджують виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, не скріплені печатками, в той час як п. 19.2.1 спірного договору визначено, що додатки до цього договору мають юридичну силу у разі скріплення їх печатками.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2020 справа № 925/324/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.

При дослідженні матеріалів справи та апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, оскільки заявником не додано належних доказів на підтвердження наявності повноважень Громова А.О. як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Юммі Фрутс при поданні апеляційної скарги, з огляду на що ухвалою від 12.10.2020 апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту надано час для усунення недоліків шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали належних доказів на підтвердження правомірності повноважень Громова А.О. як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Юммі Фрутс при поданні апеляційної скарги.

26.10.2020 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань станом на 28.09.2020 (дата подання апеляційної скарги), що підтверджує повноваження керівника Громова А.О.

Розпорядженням № 09.1-08/4097/20 від 29.10.2020, у зв`язку перебуванням судді Дідиченко М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 920/324/20.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2020 справа № 920/324/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.

Ухвалою від 02.11.2020 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.:

- Товариству з обмеженою відповідальністю Юммі Фрутс поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 13.08.2020 у справі № 925/324/20;

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Юммі Фрутс на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.08.2020 у справі № 925/324/20;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 18.11.2020;

- учасникам процесу роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду Черкаської області від 13.08.2020 у справі № 925/324/20;

- призначено справу № 925/324/20 до розгляду на 30.11.2020 о 14:00 у приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденко, 1, зал судових засідань № 16;

- сторони попереджено, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

05.11.2020 до суду від позивача надійшла заява (клопотання) про участь представника позивача у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке ухвалою від 25.11.2020 задоволено (вказана ухвала винесена 25.11.2020 з огляду на перебування судді Калатай Н.Ф. з 09.11.2020 по 24.11.2020 на лікарняному - примітка суду).

26.11.2020 до суду від позивача надійшло клопотання від 23.11.2020, в якому позивач просив не проводити судове засідання у справі до зміни обставини, які унеможливлюють його проведення та якими позивача вважає встановлений на території України карантин.

30.11.2020 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач виклав власну правову позицію щодо спору сторін та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У обґрунтування необхідності подання вказаних письмових пояснень, в яких викладена його правова позиція, відповідач зазначив про можливість настання негативних наслідків, що можуть мати місце у зв`язку з технічними несправностями чи перериванням зв`язку інтернет-провайдером, що надає телекомунікаційні послуги, що фактично унеможливить участь представника відповідача в судовому зсіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Станом на 30.11.2020 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Щодо клопотання позивача про непроведення судового засідання у справі до зміни обставини, які унеможливлюють його проведення, якими позивач вважає встановлений на території України карантин, колегія суддів зазначає таке.

Враховуючи, що чинний ГПК України не надає суду можливості не проводити судове засідання за відповідним клопотанням сторін, колегія суддів розглядає вказане клопотання як клопотання про відкладення судового засідання.

Частиною 11 ст. 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-ІХ статтю 197 ГПК України доповнено новою частиною (частиною четвертою) наступного змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус , або Державною судовою адміністрацією України.

При цьому ст. 197 ГПК України надає учасникам судового процесу право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні іншого суду.

Згідно з ч. 2 ст. 197 ГПК України учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщена суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

Враховуючи, що про судове засідання 30.11.2020 з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Юммі Фрутс , яке призначене ухвалою суду від 02.11.2020, позивач був обізнаний щонайменш 23.11.2020 (дата звернення до суду з клопотанням про не проведення судового засідання - примітка суду), позивач не був позбавлений права звернутися до суду з відповідною заявою про участь в судовому засіданні 30.11.2020 в режимі відеоконференції на власний вибір, або поза межами суду або у приміщенні іншого суду, проте вказаним правом у порядку, встановленому законом, не скористався.

За обставин, що склалися, колегія суддів не вважає причини неявки представника позивача в судове засідання поважними.

До того ж, участь представників у судовому засіданні не визнана обов`язковою, а власну правову позицію позивач виклав у апеляційній скарзі.

При цьому, суд враховує те, що позивач у клопотанні фактично не повідомляє про неможливість направити власного представника для участі в судовому засіданні або про необхідність участі свого представника в судовому засіданні, посилаючись як на підставу для не проведення судового засідання в справі лише на карантин, введений на території України з 12.03.2020.

Колегія суддів звертає увагу позивача на те, що введений карантин триває вже дев`ятий місяць, в той час як чинне процесуальне законодавство не визначає наявність вказаного карантину як підставу для непроведення судових засідань, встановлюючи при цьому строк для розгляду судами апеляційної інстанції апеляційних скарг, якого суди мають дотримуватись.

При цьому, позивач фактично просить відкласти розгляд справи на невизначений термін, що, безумовно, є порушенням прав учасників судового процесу на розгляд справи судом у визначені законодавством строки.

Порадившись на місці, колегія суддів не зійшла підстав для задоволення поданого позивачем клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивач представників в судове засідання не направив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

22.08.2018 позивач як замовник та відповідач як підрядник уклали договір підряду № 27-18 (а.с. 4-10) (далі Договір), у п 2.1 якого погодили, що у порядку та на умовах, визначених цим Договором, відповідач зобов`язується за замовленням позивача на свій ризик виконати та здати йому в строк роботи з встановлення огорожі саду в с. Мойсівка, Драбівського району, Черкаської області (далі роботи), а позивач зобов`язується надати відповідачу будівельний майданчик (фронт робіт), передати проектну документацію, прийняти від відповідача закінчені роботи та оплатити їх згідно з умовами даного Договору.

Відповідно до п. 4. 2 Договору договірна ціна становить 1 098 680,00 грн.

Згідно з п. 5.1. Договору розрахунки за виконання робіт здійснює позивач таким чином:

- авансовий платіж, у розмірі 50 (п`ятидесяти) % вартості 549 340,60 грн., що здійснює позивач у якості попередньої оплати за майбутнє виконання робіт та/або придбання матеріалів, перераховується позивачем протягом 10-ти банківських днів з дати підписання сторонами цього Договору;

- щомісячні розрахунки за виконані відповідачем роботи за цим Договором здійснюються позивачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача протягом п`яти банківських днів із дати підписання сторонами Актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2 в, довідки за формою КБ-3 та надання рахунків. Які надаються позивачу не пізніше 20 числа кожного місяця, з урахуванням раніше перерахованого авансу та утримання коштів згідно з п. 5.4 даного Договору.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу 979 889,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями платіжних доручень № 175 від 22.08.2018, № 199 від 13.09.2018, № 209 від 24.09.2018 та № 235 від 11.10.2018 з призначенням платежу: часткова оплата рах №27_18 згідно Дог. № 27-18 від 22.08.2018 р. (встановлення огорожі саду в с. Мойсівка) без ПДВ (а.с. 13-16).

Згідно з п. 16.1 Договору, в разі наявності підстав для розірвання цього Договору в односторонньому порядку з боку позивача, позивач направляє повідомлення про розірвання цього Договору відповідачу за 15 календарних днів до дати його розірвання. В такому разі цей Договір вважається розірваним на шостий календарний день з моменту отримання відповідачем повідомлення.

07.02.2020 комісією в складі директора та агрономів ТОВ Юммі Фрутс проведено повторне обстеження саду в с. Мойсівка Драбівського р-ну Черкаської області на предмет виконання відповідачем своїх обов`язків за Договором та встановлення огорожі з сітки по залізобетонних стовпах без цоколя висотою 2,2 м., під час якого встановлено відсутність огорожі та будь-яких ознак початку виконання відповідачем своїх договірних обов`язків, про що складено відповідний Акт повторного обстеження саду в с. Мойсівка Драбівського р-ну Черкаської області (поблизу комплексу будівель за адресою: вул. Мічуріна 2, с. Мойсівка Драбівського р-ну) від 07.02.2020 (а.с. 17).

13.02.2020 позивач звернувся до відповідача з Претензією № 1 від 12.02.2020 (а.с. 21-22), в якій, з посиланням на відсутність огорожі з сітки по залізобетонних стовпах без цоколя висотою 2,2 м. саду в с. Мойсівка та будь-яких ознак початку виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, що було встановлено при проведенні директором та агрономами позивача обстеження саду, повідомив про розірвання Договору в односторонньому порядку, просив повернути кошти в сумі 899 889,00 грн. (оплачених, але не виконаних робіт) та сплатити штрафи в розмірі 80 990,01 грн. шляхом перерахування за визначеними у претензії реквізитами.

На доказ направлення вказаної претензії до матеріалів справи залучені належним чином засвідчені копії опису вкладення фіскального чеку від 13.02.2020 та накладної № 1800101732819 (а.с. 23).

Відповідач на претензії не відповів, кошти позивачу не перерахував.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що відповідач у строк, встановлений Договором, не виконав передбачені Договором роботи, з огляду на що позивач має право на розірвання Договору в односторонньому порядку, повернення перерахованих за цим Договором грошових коштів, а також на отримання передбачених Договором штрафних санкцій.

При цьому, позивач, виходячи з того, що Претензію № 1 відповідач отримав 14.02.2020, з посиланням на п. 16.1 Договору вважає його розірваним з 20.02.2020, і з огляду на розірвання Договору, просить стягнути з відповідача 979 889,00 грн. перерахованого за Договором авансу на підставі ст. 1212 ЦК України як безпідставно набуті кошти та штраф у загальному розмірі 88 190,01 грн., з яких 29 396,67 грн. - штраф у розмірі 3 %, передбачений п. 15.3 Договору, а 58 793,34 грн. - штраф у розмірі 6 %, передбачений п. 15.3.1 Договору.

Суд першої інстанції в задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду, до яких відноситься спірний договір, одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Порядок приймання-передачі закінчених робіт (об`єкта будівництва) сторонами визначений у Розділі 13 Договору, згідно з п. 13.3 якого передача закінчених робіт (об`єкта будівництва) відповідачем і приймання їх позивачем оформлюється Актом приймання виконаних робіт.

Отже, виходячи з умов Договору, належним доказом виконання відповідачем спірних робіт із встановлення огорожі саду в с. Мойсівка, Драбівського району Черкаської області є саме підписаний обома сторонами Акт приймання виконаних робіт.

Відповідач на підтвердження факту виконання ним спірних робіт у повному обсязі долучив до матеріалів справи належним чином засвідчені копії Акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року (примірна форма № КБ-2В) від 24.12.2018, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2018 року (примірна форма КБ-3) від 24.12.2018 (а.с. 86-88), а також Акту про відсутність зауважень до договору підряду № 27-18 від 22.08.2018 від 24.12.2018 (а.с. 89).

Оригінали вказаних документів досліджені судом першої інстанції в судовому засіданні. Факту укладення сторонами таких документів позивач належними та допустимими доказами не спростував.

Як слідує з тексту підписаного обома сторонами та скріпленого відбитками їх печаток Акту від 24.12.2018 про відсутність зауважень до Договору підряду № 27-18 від 22.08.2018, сторони підписанням вказаного акту підтвердили таке:

- позивач підтвердив, що роботи з Встановлення огорожі саду в с. Мойсівка, Драбівського району, Черкаської області виконані відповідачем належним чином, в повному обсязі та у відповідності до вимог Договору (п. 1);

- відповідач підтвердив, що позивач на день підписання даного Акту провів з ним частковий розрахунок по Договору за фактично виконані роботи з Встановлення огорожі саду в с. Мойсівка, Драбівського району, Черкаської області у розмірі 979 889,00 грн. (п. 2);

- позивач та відповідач підписанням даного Акту підтверджують відсутність одне до одного зауваження щодо повністю виконаних відповідачем робіт за Договором (в т.ч. об`єму робіт, якості, строків і т. ін.), а також щодо проведеного позивачем часткового розрахунку (в т. ч. строків розрахунків, розміру і т. і.) (п. 3).

У п. 4 вказаного Акту позивач та відповідач дійшли згоди, що дорозрахунок по Договору в розмірі 118 791,00 грн. буде здійснений позивачем протягом 5 робочих днів з дня підписання даного Акту шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача, що вказує на неврегульовані відносини щодо оплати позивачем виконаних відповідачем робіт, проте обставини, пов`язані з неповним розрахунком позивачем за виконані відповідачем роботи колегією суддів не досліджуються, оскільки правовідносини сторін з цього питання не є предметом розгляду в цій справі.

Отже, наявними у матеріалах справи документальними доказами підтверджується факт виконання відповідачем у повному обсязі та належним чином всіх, передбачених Договором робіт, що, відповідно, спростовує посилання позивача на невиконання відповідачем спірних робіт та виключає можливість повернення грошових коштів, перерахованих в рахунок оплати таких робіт.

Підстави для задоволення заявлених вимог позивача в цій частині відсутні.

При цьому, наданий позивачем на підтвердження факту невиконання відповідачем спірних робіт вищезгаданий Акт повторного обстеження саду в с. Мойсівка Драбівського р-ну Черкаської області (поблизу комплексу будівель за адресою: вул. Мічуріна 2, с. Мойсівка Драбівського р-ну) від 07.02.2020 не може вважатися належним доказом невиконання відповідачем спірних робіт, оскільки, по-перше, такий документ складений представниками позивача одноособово, а по-друге, він фіксує відсутність огорожі станом на 07.02.2020, у той час як наявними в матеріалах справи документальними доказами підтверджується виконання відповідачем таких робіт у грудні 2018 року, тобто майже за 1,5 роки до складення вказаного акту, що не виключає можливість розібрання такої огорожі у період з грудня 2018 року по лютий 2020 року.

При цьому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який при ухваленні рішення не врахував комісійний висновок від 07.02.2020 позивача про відсутність огорожі саду в с. Мойсівка з тих підстав, що з моменту прийняття позивачем у 2018 році виконаних відповідачем з матеріалу позивача робіт всі ризики утримання та збереження майна несе позивач.

Саме з вказаних вище підстав призначення на даний час експертизи для встановлення факту виконання спірних робіт також є недоцільним.

Щодо посилань позивача на те, що Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року (примірна форма № КБ-2В) від 24.12.2018 та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2018 року (примірна форма КБ-3) від 24.12.2018 не скріплені печатками, в той час як п. 19.2.1 Договору визначено, що додатки до цього договору мають юридичну силу у разі скріплення їх печатками, колегія суддів зазначає про те, що за своєю правовою природою документи, які підтверджують факт виконання робіт за Договором, не є додатками до Договору, що, відповідно, не потребує обов`язкового скріплення таких документів відбитками печаток сторін, у той час як обов`язкове використання печаток при підписанні вказаних акту і довідки законом не встановлено.

До того ж, позивач не заперечує проти факту підписання таких документів саме особою, яка виконувала обов`язки керівника позивача у період, яким вказані документи датовані, в той час як підписи керівників сторін на Акті від 24.12.2018 про відсутність зауважень до договору підряду № 27-18 від 22.08.2018 скріплені відтисками печаток сторін.

З огляду на вищевикладені обставини, враховуючи, що належним доказом виконання відповідачем робіт за Договором є підписаний обома сторонами акт приймання виконаних робіт, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який не знайшов підстав для витребування у відповідача додаткових документів на підтвердження вказаного факту (документів на підтвердження факту залучення працівників для виконання спірних робіт, факту прибуття працівників на територію саду, доказів, які підтверджують придбання або виготовлення матеріалу, необхідного для виконання спірних робіт, доказів, які підтверджують транспортування матеріалів на територію саду).

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано врахував відсутність доказів на підтвердження того, що матеріали для виконання робіт придбавав саме відповідач, та наявність доказів, а саме, відповідних кадрових наказів по підприємству відповідача (а.с.127-128), на спростування доводів позивача щодо того, що відповідач не мав сил та засобів на виконання такого роду робіт, як встановлення огорожі саду в с. Мойсівка.

Щодо вимог позивач про стягнення з відповідача штрафу у загальній сумі 88 190,01 грн. з яких 29 396,67 грн. - штраф, у розмірі 3 %, передбачений п. 15.3 Договору, а 58 793,34 грн. - в розмірі 6 %, передбачений п. 15.3.1 Договору колегія суддів зазначає про таке.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст. 846 ЦК України).

Згідно з п. 18.1 Договору, Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Згідно з п. 3.4 Договору датою закінчення виконання робіт вважається дата їх прийняття замовником після підписання актів приймання виконаних робіт.

Отже, в Договорі сторони не дійшли згоди щодо конкретного строку виконання відповідачем робіт.

Водночас:

- Відповідно до п. 15.3 Договору разі, якщо недотримання строків виконання робіт встановлених, установлених даним Договором або додатками до нього (невиконання робіт) та/або виконання робіт неналежної якості) перевищує 15 робочих днів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 3 % від вартості окремих виконаних робіт, по яким відбулися порушення;

- Згідно з п. 15.3.1 Договору, у разі, якщо недотримання строків виконання окремих видів робіт, встановлених даним Договором або додатками до нього, (невиконання робіт) та/або виконання робіт неналежної якості) виконання робіт перевищує 30 робочих днів, відповідач сплачує позивачу понад суму штрафу, указану в п. 15.3, суму штрафу в розмірі 6 % від вартості окремих видів робіт, по яким відбулися порушення;

- У пункті 15.3.2 Договору сторони домовились, що у випадку недотримання строків виконання окремих видів робіт встановлених даним Договором або додатками до нього (невиконання робіт) та/або виконання робіт неналежної якості виконання робіт та/або виконання окремих видів робіт неналежної якості) більш ніж на 30 робочих днів по відповідному зобов`язанню, позивач має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір шляхом направлення відповідачу відповідного письмового повідомлення. В такому випадку відповідач зобов`язується протягом 5 банківських днів з моменту отримання відповідного письмового повідомлення позивача про розірвання цього Договору повернути позивачу суму в розмірі оплачених, але не виконаних робіт, а також зобов`язаний сплатити штрафи, передбачені пп. 15.3, 15.3.1 цього Договору, та відшкодувати збитки, викликані невиконанням договірних зобов`язань.

Тобто право позивача на нарахування встановлених Договором штрафів пов`язано з порушенням відповідачем встановленого Договором строку виконання робіт, проте, враховуючи, що строк виконання робіт у Договорі сторони не встановили, не може вважатись доведеним розмір заявлених позивачем до стягнення з відповідача штрафів за порушення такого строку в зв`язку з неможливістю визначити період їх нарахування.

Підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача штрафів у заявленому до стягнення розмірі відсутні.

Щодо посилань позивача на те, що 14.02.2020 відповідач отримав повідомлення про розірвання Договору, проте жодних зауважень не надав, що підтверджує як той факт, що станом на вказану дату акту виконаних робіт та акту про відсутність зауважень від 24.12.2018 не існувало, так і те, що Договір є розірваними саме в односторонньому порядку, колегія суддів зазначає про те, що відсутність письмової відповіді відповідача не необґрунтовану вимогу позивача, відповідно до приписів чинного законодавства, не може свідчити про обґрунтованість такої вимоги.

Крім того, слід зазначити про таке.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною 2 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зі змісту ст. 1212 ЦК України слідує, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- по-перше, є факт набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. Наприклад, продавець надав покупцеві здачу в більшому розмірі, ніж потрібно, або передав неоплачений товар;

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- по-третє, обов`язково має бути наявною відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК).

Отже, вимоги про повернення коштів на підставі статті 1212 ЦК України можуть висуватися лише у випадку відсутності між сторонами правочину або будь-якої іншої підстави виникнення цивільних прав та обов`язків.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків.

Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом, між сторонами виникли зобов`язальні відносини, що регулюються нормами зобов`язального права, зокрема, положеннями глави 61 Підряд ЦК України, і відповідач набув спірні грошові кошти за наявності достатніх правових підстав (договору).

Враховуючи, що спірні кошти позивачем відповідачу були перераховані на виконання Договору і матеріалами справи доведено наявність між позивачем та відповідачем відповідної правової підстави для отримання останнім вказаних коштів, вказане виключає повернення таких коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати в сумі 979 889,00 грн., перерахованої на підставі укладеного між сторонами договору підряду 27-18 від 22.08.2018, та штрафів в сумі 88 190,01 грн. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Юммі Фрутс задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Черкаської області від 13.08.2020 у справі № 925/324/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Юммі Фрутс на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.08.2020 у справі № 925/324/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 13.08.2020 у справі № 925/324/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Черкаської області від 13.08.2020 у справі № 925/324/20.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/324/20.

Повний текст постанови складено: 07.12.2020

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко