Рішення

від 19.08.2020 по справі 926/2435/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року Справа № 926/2435/19

За позовом Керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави

до 1. Чернівецької міської ради;

2. Обслуговуючого кооперативу "Торговий ряд "Лілея"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області,

про визнання незаконним та скасування рішення Чернівецької міської ради, визнання недійсним договору оренди землі

Суддя О.В. Гончарук

Секретар судового засідання Л.В. Терещенко

Представники сторін:

від позивача - Балицька Р.С. - начальник відділу забезпечення представництва в суді Чернівецької обласної прокуратури;

від відповідача №1 - Юзьків М.І. - заступник начальника, начальник відділу правового забезпечення земельних відносин та будівництва юридичного управління Чернівецької міської ради;

від відповідача №2 - Мацьоцький О.І. - адвокат;

від третьої особи - не з`явився.

Обставини справи: Керівник Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької міської ради (відповідач №1) та Обслуговуючого кооперативу "Торговий ряд "Лілея" (відповідач №2) в якому просив: визнати незаконним та скасувати пункт 24 рішення 69 ceciї Чернівецької міської ради VII скликання за № 1704 вiд 11.04.2019, яким Обслуговуючому кооперативу "Торговий ряд "Лілея" надано в оренду на 5 років земельну ділянку, розташовану за адресою: проспект Незалежності, 129-Д, м. Чернівці, площею 0,1160 га (кадастровий номер 7310136300:11:002:0103) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі код "03.07" (обслуговування торговельного павільйону з продажу квітів); визнати недійсним договір оренди землі № 11074 вiд 24.04.2019 року, укладений між Чернівецькою міською радою та Обслуговуючим кооперативом "Торговий ряд "Лілея"; зобов`язати Обслуговуючий кооператив "Торговий ряд "Лілея" повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку, розташовану за адресою: проспект Незалежності, 129-Д, м. Чернівці, площею 0,1160 га (кадастровий номер 7310136300:11:002:0103) територіальній громаді м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради.

Прокурор свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Обслуговуючий кооператив "Торговий ряд "Лілея", на час передачі оскаржуваним рішенням в оренду земельної ділянки на проспекті Незалежності, 129-Д, в м. Чернівці, не був власником нерухомого майна, яке б знаходилось на цій земельній ділянці, а отже, не мав права на її отримання в користування без проведення земельних торгів (аукціону), у відповідності з імперативними вимогами ст. ст. 124, 134-139 Земельного кодексу України.

Натомість, розташовані на земельній ділянці під кадастровим номером 7310136300:11:002:0103 торговельні павільйони не є нерухомим майном в розумінні цивільного та земельного законодавства, оскільки відносяться до об`єктів самочинного будівництва, які розміщені в межах так званих червоних ліній .

На думку прокурора, розміщення самочинно збудованих споруд, а саме - торгівельних павільйонів в межах "червоних ліній" проспекту Незалежності м. Чернівці є незаконним, а тому надання відповідачем №1 в користування відповідачу №2 земельної ділянки комунальної форми власності для обслуговування даних споруд суперечить вимогам статті 39 Земельного кодексу України, Генеральному плану м. Чернівці, а також порушує інтереси територіальної громади м. Чернівці.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06.11.2019 позовну заяву Керівника Чернівецької місцевої прокуратури залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків вказаних в ухвалі.

19 листопада 2019 року через службу діловодства Господарського суду Чернівецької області від позивача надійшла заява (вх. № 2595) про відмову від позовної вимоги про зобов`язання Обслуговуючого кооперативу "Торговий ряд "Лілея" повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку, розташовану за адресою: проспект Незалежності, 129-Д, м. Чернівці, площею 0,1160 га (кадастровий номер 7310136300:11:002:0103) територіальній громаді м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради, у якій прокурор просить розглядати позовні вимоги про визнання незаконним та скасування пункту 24 рішення 69 ceciї Чернівецької міської ради VII скликання за № 1704 вiд 11.04.2019, яким Обслуговуючому кооперативу "Торговий ряд "Лілея" надано в оренду на 5 років земельну ділянку, розташовану за адресою: проспект Незалежності, 129-Д, м. Чернівці, площею 0,1160 га (кадастровий номер 7310136300:11:002:0103) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі код " 03.07" (обслуговування торговельного павільйону з продажу квітів) та визнання недійсним договору оренди землі № 11074 вiд 24.04.2019 року, укладеного між Чернівецькою міською радою та ОК "Торговий ряд "Лілея".

Ухвалою від 19.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на "10" грудня 2019 року.

05 грудня 2019 року від відповідача №1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому Чернівецька міська рада проти позову заперечує, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідач №1 зазначає, що у позовній заяві вказується про визначення чинним законодавством органу уповноваженого державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом, а Чернівецька міська рада, на користь якої необхідно повернути спірну земельну ділянку розпорядилася нею з порушенням вимог чинного законодавства.

За таких обставин, на думку відповідача №1, в даному спорі потрібно надати оцінку правильності визначення прокурором органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а також, чи порушені права та інтереси даного органу - Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру та, зокрема, Головного Управління Держгеокадастру у Чернівецькій області.

На законодавчому рівні Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області визначено як орган державної влади уповноважений здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель у Чернівецькій області, разом з тим, зазначає відповідач №1, перевірка фактів викладених у позові у даній справі Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області, не проводились. Тому, відповідач №1 констатує, що у даній справі прокурор, подавши позов в інтересах держави, зазначив про відсутність повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду контролю в агропромисловому комплексі, однак про наявність цього спору, Головному управлінню Держгеокадастру у Чернівецькій області, невідомо.

Крім цього, відповідач №1 зазначає, що у разі звернення з позовом про визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії органу місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства, так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулася за їх захистом до суду.

Разом з тим, прокурор, в порушення вказаних вимог законодавства, не надано доказів належності спірної земельної ділянки до земель державної власності, а також не надано доказів здійснення відповідним органом заходів державного контролю за використанням та охороною земель.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору, відповідач №1 звертає увагу на те, що при розгляді позовів про визнання недійсним правочину при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, що у подальшому скасовані згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам лише факт такого скасування не може вважається достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин пов`язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.

На думку відповідача №1, в порушення статей 203, 215 Цивільного кодексу України прокурором у позовній заяві не наведено підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, а його доводи в частині цієї позовної вимоги зводяться лише до правових наслідків незаконності рішення міської ради.

Відповідач №1 також зазначає, що прокурор помилково зазначає про порушення міською радою, внаслідок прийняття спірного рішення, статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки в матеріалах справи відсутні докази про приналежність спірної земельної ділянки до категорії земель транспорту чи дорожнього господарства.

10 грудня 2019 року від обслуговуючого кооперативу "Торговий ряд "Лілея" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач №2 позов не визнає з тих підстав, що відсутні чіткі обґрунтування, які саме права чи інтереси порушені внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, у позовній заяві відсутні докази звернення органів Держгеокадастру до позивача, де б вказувалось про порушення при прийнятті відповідачем оспорюваного рішення.

Відповідач №2 вважає необґрунтованими твердження прокурора про наявність самочинного будівництва за адресою: місто Чернівці, проспект Незалежності, 129-Д, оскільки рішенням Господарського суду Чернівецької області у справі №926/616/16 не встановлено факт наявності самочинного будівництва торгівельних павільйонів.

Одночасно, відповідач №2 зазначає, що ним будуть подані докази наявності у власності фізичних осіб учасників обслуговуючого кооперативу "Торговий ряд "Лілея" торгівельних павільйонів як об`єктів нерухомого майна, що спростовує твердження прокурора про відсутність нерухомого майна на спірній земельній ділянці.

Також відповідач №2 стверджує про необґрунтованість позиції прокурора щодо будівництва торгівельних павільйонів в межах червоних ліній , оскільки не надано таких доказів на момент прийняття торгівельних павільйонів в експлуатацію; прокурор також не надав відомості щодо дати затвердження Генерального плану міста Чернівці.

У підготовчому засіданні 10.12.2019 оголошено перерву до 23.12.2019.

18 грудня 2019 року від Чернівецької місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача №1 (вх. № 4087) та відповідь на відзив відповідача №2 (вх. № 4106), які судом долучено до матеріалів справи.

23 грудня 2019 року від відповідача №2 надійшла заява про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів (вх. № 4124).

У підготовчому засіданні 23 грудня 2019 року оголошено перерву до 20.01.2020.

Ухвалою від 20.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 18.02.2020, відкладено підготовче засідання на "11" лютого 2020 року та витребувано у Чернівецької міської ради докази, необхідні для правильного вирішення спору а саме: відомості про час затвердження існуючого Генерального плану міста Чернівці та час встановлення червоних ліній на земельній ділянці за адресою: місто Чернівці, проспект Незалежності 129-Д.

11 лютого 2020 відповідачем №1 надано витребувані ухвалою від 20.01.2020 докази, необхідні для вирішення спору, які долучаються судом до матеріалів справи.

Ухвалою від 11.02.2020 залучено Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18 лютого 2020 року.

18 лютого 2020 року від третьої особи надійшли пояснення на позов, згідно з якими третя особа підтримує позов прокурора.

Ухвалою суду від 18 лютого 2020 року розгляд справи відкладено на 18.03.2020, а ухвалою від 18.03.2020 відкладено розгляд справи на час до завершення дії карантину, установленого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 COVID-19", з урахуванням внесених до цієї постанови змін.

Ухвалою суду від 11.06.2020 призначено розгляд справи на 23.06.2020.

Ухвалою від 23.06.2020, за клопотанням відповідачів, розгляд справи відкладено на 11.08.2020, а у судовому засіданні 11.08.2020 оголошено перерву до 19.08.2020.

У судових засіданнях 11.08.2020, 19.08.2020 прокурор наполягав на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві, а представники відповідачів проти позову заперечували, посилаючись на обставини та вимоги законодавства, зазначені у відзиві на позовну заяву.

У судове засідання 19.08.2020 представник третьої особи не з`явився, що не перешкоджає продовженню розгляду справи, оскільки позиція цього учасника справи щодо позову, яка узгоджуються з його письмовими поясненнями на позов, з`ясовано у попередньому судовому засіданні.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третьої особи, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

Рішенням Чернівецької міської ради від 11 квітня 2019 року за №1704 (пункт 24) надано Обслуговуючому кооперативу "Торговий ряд "Лілея", який зареєстрований за адресою: м. Чернівці, проспект Незалежності, 129-Д, земельну ділянку за цією ж адресою, площею 0,1160 га з кадастровим номером 7310136300:11:002:0103 в оренду на 5 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07 - обслуговування торговельного павільйону з продажу квітів).

Попереднім орендарем вищезазначеної земельної ділянки було Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "Інвестбуд" на підставі договору оренди від 09.10.2003, якому рішенням Чернівецької міської ради від 27.12.2013 №900 заперечено у продовженні терміну оренди земельної ділянки у зв`язку з закінченням терміну оренди.

На підставі Рішення Чернівецької міської ради від 11 квітня 2019 року за №1704, 24 квітня 2019 року між Чернівецькою міською радою, як орендодавцем, та Обслуговуючим кооперативом "Торговий ряд "Лілея", як орендарем, укладено договір оренди землі № 11074, згідно з умовами якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування торговельного павільйону з продажу квітів, яка знаходиться за адресою: місто Чернівці, проспект Незалежності 129-Д, площею 0,1160 га з кадастровим номером 7310136300:11:002:0103. Договір укладено строком на п`ять років - до 24 квітня 2024 року включно.

За актом прийому-передачі від 24 квітня 2019 року, орендодавцем спірну земельну ділянку передано орендарю.

У провадженні Господарського суду Чернівецької області перебувала справа за №926/616/16 за позовом Обслуговуючому кооперативу "Торговий ряд "Лілея" про визнання права власності на нерухоме майно (торгівельного павільйону з продажу квітів на проспекті Незалежності, 129-Д у м. Чернівці), у якій рішенням господарського суду від 3 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14 листопада 2018 року, відмовлено у задоволенні позову

У процесі розгляду справи №926/616/19 судом, у тому числі на основі проведеної судової експертизи, встановлено наявність на проспекті Незалежності, 129-Д у м. Чернівці новоствореного майна, яке є нерухомістю, однак не зареєстрованого у відповідності до чинного законодавства України.

Звертаючись з позовом у справі №926/2435/19, прокурором подано докази відсутності зареєстрованого права власності на об`єкти нерухомого майна на спірній земельній ділянці, зокрема це вбачається з відповідної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Згідно з довідкою Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації № 993 від 02 вересня 2019 року, за даними інвентаризаційних та реєстраційних справ, право власності за Обслуговуючим кооперативом "Торговий ряд "Лілея" на проспекті Незалежності 129-Д в місті Чернівцях, бюро не зареєстровано.

Крім цього, у відповідності до викопіювання з Генерального плану міста Чернівці, земельна ділянка за адресою: місто Чернівці, проспект Незалежності 129-Д, площею 0,1160 га з кадастровим номером 7310136300:11:002:0103, знаходиться в межах так званих "червоних ліній".

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до приписів статті 13 Конституції України землі є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких є, зокрема, визнання правочину недійсним (пункт 1), визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10).

Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з частиною 1 статті 392 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно пункту г частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною 2 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно з частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ч.1). Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2).

Отже, чинним на час прийняття оскаржуваного рішення земельним законодавством передбачений порядок передачі земельних ділянок комунальної власності на конкурентних засадах, за виключенням випадків передачі земельних ділянок, на яких розташоване належне особі на праві приватної власності нерухоме майно. У цьому випадку за приписами частини 2 статті 134 Земельного кодексу України власник нерухомості має право на отримання на позаконкурентних засадах тільки земельної ділянки, на якій безпосередньо розташоване таке майно (будівля, споруда).

Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази розташування, станом на 11.04.2019, на земельній ділянці за адресою: проспект Незалежностi, 129-Д, м. Чернівці, площею 0,1160 га (кадастровий номер 7310136300:11:002:0103), належного Обслуговуючому кооперативу Лілея на праві приватної власності нерухомого майна.

Крім цього, згідно зі статтею 39 Земельного кодексу України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про планування і забудову територій", генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - містобудівна документація, що визначає зонування територій, розташування червоних ліній, інших ліній регулювання забудови, зон, у яких встановлюються планувальні обмеження, розміщення та функціональне призначення об`єктів містобудування, види забудови для окремих районів, мікрорайонів, кварталів та районів реконструкції існуючої забудови населених пунктів; червоні лінії - визначені в містобудівній документації відносно пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які відмежовують території мікрорайонів, кварталів та території іншого призначення.

У відповідності до Державних будівельних норм України ДБН В.2.3-5-2001, затверджених наказом Держбуду України від 11 квітня 2001 року за N 89, розміщення і будівництво наземних об`єктів житлово-цивільного, промислового призначення та інших капітальних споруд, крім об`єктів транспорту та інженерних мереж, в межах червоних ліній вулиць і доріг забороняється.

Споруди торговельно-побутового призначення (крім кіосків з продажу проїзних квитків на зупинках маршрутних транспортних засобів) і рекламоносії повинні розміщуватися за межами тротуарів або узбіч згідно з вимогами існуючих законодавчих та нормативних актів, затвердженою містобудівною документацією та місцевими правилами забудови населених пунктів.

Межі вулиці за її шириною визначаються "червоними лініями". Розташування будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоних ліній" вулиці не допускається.

Відповідачу №2 надано в користування земельну ділянку для обслуговування торговельного павільйону з продажу квітів, яка знаходиться за адресою: місто Чернівці, проспект Незалежності 129-Д, площею 0,1160 га з кадастровим номером 7310136300:11:002:0103 саме в межах червоних ліній , що суперечить вищезазначеним нормативним актам.

За таких обставин, прокурором правомірно заявлено вимогу про визнання незаконним та скасування пункту 24 рішення 69 ceciї Чернівецької міської ради VII скликання за № 1704 вiд 11.04.2019.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Судом в процесі розгляду прави встановлено, що вищенаведеними нормами земельного законодавства визначено порядок та підстави набуття права на оренду земельної ділянки, яке (право на оренду земельної ділянки) у цьому випадку набувається згідно з вимогами статті 134 Земельного кодексу України лише на конкурентних засадах (земельних торгах).

Порушення органом місцевого самоврядування цієї процедури під час укладення договору оренди землі є підставою визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі № 11074 вiд 24.04.2019, укладеного між Чернівецькою міською радою та Обслуговуючим кооперативом "Торговий ряд "Лілея", а отже позов в цілому підлягає задоволенню.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відтак, щодо посилань відповідача №1 на обставини, пов`язані з передчасністю подання цього позову у зв`язку з непроведенням третьою особи перевірки дотримання вимог земельного законодавства, то слід зазначити наступне.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У відповідності із ч. 4, 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відсутності органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до абзацу 4 статті 15-2 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр).

Відповідно до Положення діяльність Держгеокадастру спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо- геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

На органи Держгеокадастру покладено, у тому числі, функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

При цьому органи Держгеокадастру не наділені повноваженнями розпорядника земель комунальної власності з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгеокадастр правом звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування рішень органів місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності, а також похідними від них позовними вимогами.

Аналогічну правову позицію щодо підстав звернення прокурора до суду самостійно в інтересах держави та відсутності для цього повноважень в органів Держгеокадастру сформував Верховний Суд у справах №910/7813/18 від 05.02.2019 та № 926/1577/18 від 20.08.2019)

Крім цього, у постанові від 07.11.2018 року у справі № 916/749/17 Верховний Суд вказав, що безпосередність звернення до суду прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, правомірно обґрунтовується перевищенням органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить. Захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте, у разі якщо саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, позаяк іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.

Обґрунтованість вищевказаної конструкції представництва інтересів держави прокурором в якості позивача без уповноваженого органу також була неодноразово підтримана Верховним Судом, зокрема й Великою Палатою Верховного Суду в тотожних спорах (постанови від 26.06.2019 у справі за № 587/430/16-ц, від 21.03.2019№ 922/2751/16, від 11.12.2018 у справі № 922/651/17, від 07.11.2018 року у справі № 916/749/17, від 05.12.2018 № 922/2495/17, від 05.09.2018 № 922/3165/17, від 04.09.2018 у справі № 922/2614/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1 111/15).

У відповідності із вимогами ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на вищенаведене, суб`єкт, наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави та територіальної громади у випадку прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення, яким відчужено земельну ділянку комунальної власності, відсутній, що становить виключний випадок, коли прокурор має право звернутися до суду для захисту інтересів держави.

Враховуючи вищенаведене, керівник Чернівецької місцевої прокуратури правомріно звернувся до суду з даною позовною заявою самостійно в інтересах держави.

При цьому, захист інтересів держави не може ставитись в залежність від виконання іншими правомочними у цих правовідносинах суб`єктами своїх обов`язків. Прокурор не позбавлений права самостійно зібрати докази на які він посилається в межах цієї справи як на підставу позову - докази відсутності на спірній земельній ділянці належного відповідачу №2 на праві приватної власності нерухомого майна, незалежно від проведення органом Держгеокадастру перевірки дотримання з боку відповідачів вимог земельного законодавства.

Інші доводи відповідачів спростовуються вимогами вищезазначеного законодавства України.

Судові витрати у вигляді судового збору відшкодовуються відповідачами.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати пункт 24 рішення 69 ceciї Чернівецької міської ради VII скликання за № 1704 вiд 11.04.2019, яким Обслуговуючому кооперативу "Торговий ряд "Лілея" надано в оренду на 5 років земельну ділянку, розташовану за адресою: проспект Незалежностi, 129-Д, м. Чернівці, площею 0,1160 га (кадастровий номер 7310136300:11:002:0103) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі код "03.07" (обслуговування торговельного павільйону з продажу квітів).

3. Визнати недійсним договір оренди землі № 11074 вiд 24.04.2019 року, укладений між Чернівецькою міською радою та Обслуговуючим кооперативом "Торговий ряд "Лілея".

4. Стягнути з Чернівецької міської ради (м. Чернівці, площа Центральна, 1, код 36068147) на користь прокуратури Чернівецької області (58000, м. Чернівці, вул. Мирона Кордуби, 21, код 02910120, банк платника ДКСУ м. Київ, код банку 820172, р/р 35219056004946, класифікація видатків бюджету - 2800) 3407 грн судового збору.

5. Стягнути з Обслуговуючому кооперативу "Торговий ряд "Лілея" (м. Чернівці, проспект Незалежності, 129-Д, код 39589860) на користь прокуратури Чернівецької області (58000, м. Чернівці, вул. Мирона Кордуби, 21, код 02910120, банк платника ДКСУ м. Київ, код банку 820172, р/р 35219056004946, класифікація видатків бюджету - 2800) 1486 грн судового збору.

6. З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне судове рішення складено 31.08.2020.

Суддя О.В. Гончарук