Постанова

від 20.08.2020 по справі 924/725/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 924/725/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Міщенка І.С.

секретар судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

офісу ГПУ - Шекшеєва В.С.,

позивача - не з`явився,

відповідача - Стороженко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 (судді: Саврій В.А., Дужич С.П., Миханюк М.В.)

за позовом В.о. керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави в особі Сатанівської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська інвестиційна компанія"

про внесення змін до договору оренди землі від 10.02.2011,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. В.о. керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Сатанівської селищної ради (далі - Позивач, Рада) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом, в якому просив внести зміни до договору оренди землі від 10.02.2011, укладеного між Сатанівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільська інвестиційна компанія" (далі - Відповідач, ТОВ "Подільська інвестиційна компанія") із викладенням пунктів 5, 9 цього договору в наступній редакції: п. 5 "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3761267,49 грн (три мільйони сімсот шістдесят одна тисяча двісті шістдесят сім гривень сорок дев`ять копійок) "; п. 9 "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі: грошовій, 188063,37 грн (сто вісімдесят вісім тисяч шістдесят три гривні тридцять сім копійок, (5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки))".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489 затверджено новий Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, який застосовується з 01.01.2017, тому суттєво змінено коефіцієнти для обрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок, проте всупереч вимог Закону України "Про оренду землі", статті 288 Податкового кодексу України зміни до договору оренди землі від 10.02.2011 в частині розміру її нормативної грошової оцінки не внесені, що безпосередньо впливає на розмір орендної плати.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.11.2018 у справі №924/725/18 позовні вимоги задоволені. Внесено зміни до договору оренди землі від 10.02.2011, укладеного між Позивачем та Відповідачем із викладенням пунктів 5, 9 договору в редакції, викладеній в резолютивній частині судового рішення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

2.2. Місцевий господарський суд на підставі системного аналізу норм законодавства дійшов висновку, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 скасовано вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду та позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

2.4. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор; щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно; сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та позиція інших учасників

3.1. У касаційній скарзі Заступник прокурора Рівненської області просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

3.2. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави та невірно застосував норми матеріального права (статтю 131 1 Конституції України, статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53, 236 Господарського процесуального кодексу України).

3.3. На переконання скаржника виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави та ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтереси держави".

3.4. Також скаржник зазначає, що надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

3.5. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України від 15.01.2020 № 460-IX).

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки зазначену касаційну скаргу подано до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, касаційний розгляд здійснюється відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020.

4.2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №924/725/18 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Зуєва В.А. (головуючого), суддів - Могила С.К., Случа О.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2019.

4.3. Ухвалою Верховного Суду від 10.07.2019 касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 у справі №924/725/18 залишено без руху.

4.4 . Ухвалою Верховного Суду від 09.08.2019 відкрито касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою, визначено дату проведення судового засідання.

4.5. Ухвалою Верховного Суду від 05.09.2019 зупинено провадження у справі №924/725/18 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/1107/18.

4.6. У зв`язку з відпусткою судді Случа О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №924/725/18 визначено колегію суддів у складі: Зуєва В.А. (головуючого), суддів - Дроботової Т.Б., Могила С.К., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2019.

4.7. Ухвалою Верховного Суду від 11.11.2019 поновлено провадження у справі №924/725/18 та вирішено зупинити провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 з метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики.

4.8. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2020 у зв`язку з відпусткою судді Дроботової Т.Б. для розгляду справи №924/725/18 визначено колегію суддів у складі: Зуєва В.А. (головуючого), Міщенка І.С., Могила С.К.

4.9. Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2020 поновлено провадження у справі №924/725/18 у зв`язку із усуненням обставин, що викликали зупинення провадження та призначено розгляд справи на 20.08.2020.

4.10. У зв`язку з відпусткою судді Могила С.К. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №924/725/18 визначено колегію суддів у складі: Зуєва В.А. (головуючого), суддів - Багай Н.О., Міщенка І.С., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2020.

4.11. Крім того, з урахуванням карантину запровадженого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" з 12.03.2020, а також внесення змін та доповнень до Господарського процесуального кодексу України, зокрема щодо процесуальних строків відповідно до пункту 11 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та з огляду на зупинення провадження у справі до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/1107/18 та Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18, розгляд касаційної скарги здійснюється в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

5. Обставини встановлені судами

5.1. 10.02.2011 між Позивачем (орендодавець) та Відповідачем (орендар) укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове (49 років) платне користування земельну ділянку (належить на праві власності орендодавцю) разом з викупленим комплексом будівель та споруд загальною площею 0,8477 га, у тому числі: під складами 0,0291 га, під проходами та дворами 0,6981, під капітальними спорудами 0,1205 га.

5.2. Відповідно до пункту 9 договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі грошовій, щорічно 50 031,25 грн. (5% від нормативної грошової оціни земельної ділянки).

5.3. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (пункт 10 договору).

5.4. Згідно з пунктом 11 договору орендна плата вноситься у такі строки: помісячно в рівних частинах (по 1/12) до 10 числа кожного наступного місяця.

5.5. Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (пункт 13 договору).

5.6. У пунктах 36, 37 договору сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку. Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

5.7. Рішенням сесії Сатанівської селищної ради від 29.03.2017 №13/17-2017 "Про поновлення договорів оренди" зобов`язано орендарів земельних ділянок укласти додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок та подати в селищну раду витяг з технічної документації про оцінку земельної ділянки.

5.8. Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.05.2018, виданого Відділом у Городоцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, кадастровий номер земельної ділянки 6821255500:01:024:0015 розташованої по вул. Базарна площа 13. в смт. Сатанів Городоцького району, категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; площею 8477 кв.м; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки 1,5190; нормативна грошова оцінка земельної ділянки 3 761 267,49 грн.

5.9. 23.05.2018 та 10.07.2018 Рада повідомляла ТОВ "Подільська інвестиційна компанія" про необхідність внесення змін до договору оренди земельної ділянки, втім ці звернення залишені без відповіді та реагування.

5.10. Ураховуючи, що положення договору оренди земельної ділянки в частині встановлення грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати за землю не відповідають вимогам чинного законодавства, виконувач обов`язків керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави в особі Сатанівської селищної ради звернувся до суду із даним позовом.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

6.2. Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

6.3. Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді до юрисдикції якого вона віднесена законом.

6.4. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

6.5. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

6.6. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

Близькі за змістом висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18 та від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

6.7. У судовому процесі, зокрема у господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган

Подібний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц та від 27.02.2019 у справі №761/3884/18.

6.8. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

6.9. Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131 1 , пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

6.10. Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

6.10. Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

6.11. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1 - 3 частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

6.12. Системне тлумачення статті 53 Господарського процесуального кодексу України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

6.13. Згідно з частиною п`ятою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Близька за змістом вимога застосовується згідно з абзацами 1 і 2 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру": прокурор має обґрунтувати наявність підстав для представництва.

6.14. Однією з підстав для представництва прокурором є бездіяльність компетентного органу.

6.15. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

6.16. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

6.17. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

6.18. Отже, розумність строку визначається судом з урахуванням конкретних обставин справи.

6.19. Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

6.20. Крім того, судова колегія наголошує на тому, що суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

6.21. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

6.22. Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

6.23. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

6.24. У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

6.25. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

6.26. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 та частиною п`ятою статті 162 Господарського процесуального кодексу України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

6.27. Водночас, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати і в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц та від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

6.28. Залишаючи позов прокурора без розгляду апеляційна інстанція виходила з того, що прокурор не обґрунтував наявності правових підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді в особі Сатанівської селищної ради, не надав як доказів того, що остання не має можливості самостійно захистити права у наведеному випадку, так і не здійснення або неналежного здійснення відповідним суб`єктом владних повноважень такого захисту. Суд зазначив, що звернення прокурора з даним позовом мало місце за рік і сім місяців до закінчення у Сатанівської селищної ради позовної давності, а саме строку в межах якого орган державної влади міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права.

6.29. Однак, судова колегія касаційної інстанції не погоджується з наведеним висновком з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, листом від 21.05.2018 №80-4109вих18 Прокурор повідомив Позивача про необхідність вжиття заходів щодо внесення змін у договір оренди у зв`язку із зміною нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

У листі від 23.07.2018 №80-3235вих18 Прокурор просив Позивача надати інформацію про причини невжиття останнім заходів до укладення додаткової угоди у судовому порядку та чи будуть вживатись такі заходи у подальшому, на що отримав відповідь (лист від 24.07.2018 №770/02-33/2018), що Відповідачем відповідні звернення залишені без відповіді та реагування. При цьому, за змістом листа Позивач фактично повідомив Прокурора про те, що ним не буде здійснюватися звернення до суду.

У такий спосіб, вищезазначене у сукупності свідчить, що висновок апеляційного господарського суду про не підтвердження прокурором у цій справі підстав для здійснення представництва інтересів держави у суді зроблено без належної оцінки обставин справи, зазначених прокурором підстав представництва та норм права, які підлягають застосуванню до цих відносин.

6.30. Додатково, судова колегія зазначає, що процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (стаття 44 Господарського процесуального кодексу України). У випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи.

Для цілей залишення позову без розгляду на підставі пункт 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальна дієздатність має бути відсутня саме у учасника справи (позивача або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), а не його представника.

6.31. У такий спосіб, помилковим є залишення без розгляду на підставі цього припису позову, поданого прокурором в особі компетентного органу в інтересах держави, через відсутність у прокурора як представника держави процесуальної дієздатності або через відсутність у нього підстав для звернення до суду.

6.29. Судова колегія звертає увагу, що невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

6.30. Водночас, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати і в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду) .

6.31. Поряд з цим, як свідчать матеріали справи, відкриваючи провадження у цій справі суд першої інстанції встановив відповідність поданої прокурором позовної заяви вимогам статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України. Жодних недоліків цієї заяви в частині відсутності обґрунтування прокурором підстав для здійснення представництва інтересів держави місцевий господарський суд не виявив.

6.32. За таких обставин та виходячи з аналізу наведених правових норм, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції невірно застосував положення пункту 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до передчасного висновку про залишення без розгляду позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі компетентного органу.

6.33. Заявлене Відповідачем клопотання про зупинення касаційного провадження до розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №916/1134/18 не підлягає задоволенню, оскільки у наведеній справі вирішується питання чи є визнання договору укладеним єдиним способом захисту права судом, натомість, у справі №924/725/18 підставами касаційного оскарження визначено питання наявності підстав представництва прокурором інтересів держави у суді.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Пунктом 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

73. Підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

74. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи до цього суду для її розгляду.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 у справі №924/725/18 скасувати.

3. Справу №924/725/18 направити на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді Н. О. Багай І. С. Міщенко