Постанова

від 27.08.2020 по справі 905/2304/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 905/2304/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 (у складі колегії суддів: Медуниця О.Є. (головуючий), Білецька А.М., Барбашов С.В.)

у справі № 905/2304/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Терра Інвест

до Маріупольської міської ради Донецької області

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Терра Інвест (далі - ТОВ Гранд Терра Інвест ) звернулося до суду з позовом до Маріупольської міської ради Донецької області, у якому просило визнати право власності на громадський будинок - торгівельний павільйон, а саме: торгівельний павільйон літ. О-1, рампа літ. о, заїзд літ. о1, рампа літ. о2, заїзд літ. О3, рампа літ. о4, заїзд літ. о5, заїзд літ. о6, заїзд літ. о7, загальною площею 5 074,5 кв. м, що розташовано за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, Центральний ринок, вул. Купріна, 10.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем на орендованій земельній ділянці було побудовано об`єкт нерухомого майна без відповідних дозвільних документів, однак з дотриманням існуючих стандартів, норм і правил, тому, посилаючись на положення частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України, товариство просило визнати за ним право власності на зазначений об`єкт самочинного будівництва.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.04.2019 позов задоволено.

Судове рішення мотивовано тим, що з огляду на встановлені обставини справи при здійсненні позивачем самочинного будівництва не було порушено права інших осіб; об`єкт побудовано на орендованій позивачем для цієї мети земельній ділянці, з дотриманням вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва; питання про прийняття в експлуатацію самочинного будівництва було предметом розгляду компетентного державного органу, який вказав позивачу на необхідність звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

У червні 2019 року Заступник прокурора Харківської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради подав до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Донецької області від 10.04.2019.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 задоволено клопотання Прокурора про відновлення строку на апеляційне оскарження; визнано поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокурора в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради на рішення Господарського суду Донецької області від 10.04.2019 у справі № 905/2304/18.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокурора на рішення Господарського суду Донецької області від 10.04.2019 у справі №905/2304/18.

Ухвалу апеляційного господарського суду мотивовано тим, що Прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду з апеляційною скаргою від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які б підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва відповідно до статті 23 Закону України Про прокуратуру .

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у грудні 2019 року Прокурор в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2019, а справу передати до суду апеляційної інстанції для розгляду.

Касаційну скаргу обґрунтовано, зокрема, тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що Прокурором відповідно до положень статті 23 Закону України Про прокуратуру , статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, визначено у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначено орган, уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, тому у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для закриття апеляційного провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2020 поновлено Прокурору строк на касаційне оскарження ухвали Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 у справі № 905/2304/18; відкрито касаційне провадження у справі № 905/2304/18 за касаційною скаргою Прокурора на зазначену ухвалу суду апеляційної інстанції; зупинено провадження у справі № 905/2304/18 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 912/2385/18.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.07.2020 поновлено провадження у справі № 905/2304/18 за касаційною скаргою Прокурора на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2019. Постановлено здійснити перегляд ухвали Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

У справі, яка розглядається, Прокурор, звертаючись до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради на рішення Господарського суду Донецької області від 10.04.2019, обґрунтував підстави для представництва Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради в суді порушенням інтересів держави в сфері забезпечення державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об`єкті самочинного будівництва спірних нежитлових приміщень. Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради, на думку Прокурора, є особою, яка не брала участі у справі та щодо якої суд першої інстанції вирішив питання про її права та обов`язки, оскільки зазначений орган наділений виключною компетенцією у сфері архітектурно-будівельного контролю та не реалізація зазначеним органом своїх повноважень при будівництві спірного нерухомого майна унеможливлює його безпечну експлуатацію.

Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У частині 1 статті 254 ГПК закріплено норму, відповідно до якої учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

За змістом статті 53 ГПК у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина 3). Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина 4).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За положеннями Закону України Про прокуратуру (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення Прокурора з відповідним позовом до суду) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 зазначеного Закону).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Отже, за змістом наведених норм прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом, а саме: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, до закінчення перегляду у касаційному порядку судових рішень у якій було зупинено касаційне провадження у справі, яка розглядається, прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Касаційна інстанція погоджується з обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції про не доведення прокурором підстав для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, з огляду на таке.

Виходячи зі змісту наведених вище норм права, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Таким чином у кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд - перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора, у цьому випадку, з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції в інтересах держави в особі уповноваженого органу, який не брав участі у справі.

У справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції установлено, що Прокурором відповідно до статей 74, 76, 77, 79 ГПК не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, тобто не доведено наявності підстав, передбачених статтею 23 Закону України Про прокуратуру , для представництва прокурором інтересів держави в суді. При цьому Прокурором відповідно до вимог процесуального закону не надано суду належних і допустимих доказів нездійснення чи неналежного здійснення Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради своїх повноважень у спірних правовідносинах.

Прокурор, зазначивши в апеляційній скарзі про те, що зазначений суб`єкт владних повноважень наділений відповідними процесуальними правами для оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі, не навів причин, які перешкоджають захисту інтересів держави саме цим уповноваженим органом та не надав доказів того, що останній не має можливості самостійно ініціювати апеляційне провадження у разі необхідності вирішення питань, що стосуються предмета спору у цій справі. Разом із тим судом апеляційної інстанції зауважено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що особа, в інтересах якої звертається Прокурор, взагалі була обізнана про можливе порушення інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернулася.

Доводи, наведені у касаційній скарзі про те, що Прокурором в апеляційній скарзі зазначено відповідне обґрунтування, яке є підставою для представництва Прокурором інтересів держави в суді, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру , яка повинна передувати зверненню до суду, у цьому випадку з апеляційною скаргою, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки недотримання такої процедури унеможливлює розгляд справи за поданою прокурором апеляційною скаргою. При цьому саме лише посилання в апеляційній скарзі Прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції з метою захисту інтересів держави.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду, зокрема від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18, від 18.08.2020 у справі № 914/1844/18).

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що суб`єктом звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду з апеляційною скаргою від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які б підтверджували підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді відповідно до статті 23 Закону України Про прокуратуру .

З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду у справі № 912/2385/18 (постанова від 26.05.2020) дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 264 ГПК суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність закриття апеляційного провадження у справі з розгляду апеляційної скарги Заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Донецької області від 10.04.2019 у справі № 905/2304/18 відповідно до положень статті 264 ГПК.

Оскільки встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 (постанова від 26.05.2020) підтверджують підстави для закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 2 частини 1 статті 264 ГПК, тому посилання суду апеляційної інстанції в оскарженій ухвалі на пункт 3 частини 1 статті 264 ГПК не призвело до прийняття неправильного по суті рішення.

Доводи, викладені Прокурором у касаційній скарзі, зазначених висновків апеляційного суду не спростовують, а в силу положень частини 2 статті 300 ГПК (тут і далі - у редакції, чинній до 08.02.2020) встановлені апеляційним судом обставини не можуть набути інакшої оцінки суду касаційної інстанції, оскільки за приписами цієї норми процесуального права суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 300 ГПК).

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги Прокурора про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства при прийнятті оскарженого судового акта щодо закриття апеляційного провадження не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування законної ухвали апеляційного господарського суду суд касаційної інстанції не вбачає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 08.02.2020), Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради залишити без задоволення.

2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 у справі № 905/2304/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий