Ухвала

від 27.08.2020 по справі 200/7858/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

27 серпня 2020 р. Справа №200/7858/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) заяву товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-будівельна компанія Промбудсервіс про забезпечення позову товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-будівельна компанія Промбудсервіс до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу в частині анулювання ліцензії, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

25 серпня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-будівельна компанія Промбудсервіс (далі - ТОВ МБК Промбудсервіс ) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі також - ДАБІ), в якій позивач просить: 1) визнати протиправним та скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від І7.03.2020 № 22-Л в частині анулювання ліцензії №2013050090 від 01.06.2018 року, виданої товариству з обмеженою відповідальністю Монтажно-будівельна компанія Промбудсервіс на проведення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками; 2) зобов`язати відповідача внести відомості до Реєстру виданих ліцензій про скасування анулювання ліцензії реєстраційний номер №2013050090 від 01.06.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26 травня 2020 року на адресу ТОВ МБК Промбудсервіс надійшла відповідь ДАБІ за підписом начальника Управління ліцензування, обстеження та паспортизації за вих. № 40-402-20-1077 від 19.03.2020 року із наданням додатків, а саме витягів із наказів ДАБІ від 27.11.2019 року та від 13.12.2019 року Про затвердження річного плану здійснення заходів державного нагляду ДАБІ за діяльністю суб`єктів господарювання на 2020 рік відповідно до яких позивачу стало відомо, що з 10.03.2020 року відповідачем було призначено планову перевірку ТОВ МБК Промбудсервіс тривалістю 5 днів.

11 червня 2020 року з електронного реєстру Держархбудінспекції України позивачу стало відомо, що 17.03.2020 року ДАБІ, рішенням № 22-Л анульовано ліцензію ТОВ МБК Промбудсервіс на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середнім та значними наслідками за № 2013050090 від 01.06.2018 року. На теперішній час ТОВ МБК Промбудсервіс не отримало акту про проведення планової перевірки або про недопущення до проведення перевірки, а також самого рішення №22-Л від 17.03.2020 року про анулювання ліцензії, так й не відомі підстави відповідно до яких було здійснено анулювання ліцензії.

На думку представника позивача, підставою для анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середнім та значними наслідками за № 2013050090 від 01.06.2018 року став складений посадовими особами відповідача акт про неможливість проведення планової перевірки, який винесено без дотримання вимог законодавства умов та порядку проведення планових перевірок.

Позивач вважає вищевказане рішення протиправним, оскільки ТОВ МБК Промбудсервіс не отримувало письмового повідомлення щодо початку проведення планового заходу, що є порушенням приписів Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та постанови КМУ № 182 від 16.03.2016 року.

Представник позивача звертає увагу, що у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Разом з позовною заявою, позивачем надано заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення дії наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 17.03.2020 року № 22-Л Про результати розгляду питань щодо ліцензування в частині анулювання ТОВ МБК Промбудсервіс ліцензії на право провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середнім та значними наслідками (реєстраційний запис № 2013050090), до набрання законної сили рішенням суду в даній адміністративній справі.

В обґрунтування вищевказаної заяви зазначив, що оскаржуваний наказ від 17 березня 2020 року № 22-л прийнятий з порушеннями вимог законодавства, є необґрунтованим та незаконним. На думку позивача, вказаний наказ перешкоджає здійсненню господарської діяльності підприємства та призведе до порушення зобов`язань за договором підряду від 30.07.2019 року. Як зазначає заявник, згідно умов вищевказаного договору, порушення зобов`язань підприємством є підставою для застосування фінансових санкцій, що призведе до порушення трудових та соціальних прав працівників підприємства.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши додані до неї докази, суд встановив наступне.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з приписами частин 1,2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивачки, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданого клопотання про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ суд має навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.

В даному випадку позивачем не надано об`єктивних доказів, які б свідчили про існування порушеного права, свободи чи інтересу, який підлягає судовому захисту, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, так само як і в чому полягає істотна складність та неможливість виконання рішення суду про визнання протиправним та скасування спірного рішення.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі Беєлер проти Італії Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

У рішенні від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи і суспільства.

Згідно з Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Суд звертає увагу, що доводи позивача про очевидну протиправність спірного наказу є передчасними, оскільки такі аргументи є, за своєю суттю, підставами позову, надання оцінки яким буде надано за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належних, допустимих та достовірних доказів у їх сукупності.

За таких обставин вжиття заходів забезпечення позову у цій справі стане фактичним ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Окрім того, в заяві про забезпечення позову позивач вказує про наявність обов`язку виконання будівельно-монтажних та пуско-налагоджувальних робіт за договором підряду від 30.07.2019 року.

Суд до таких доводів позивача ставиться критично, оскільки як вбачається з доданих до позовної заяви матеріалів, строки виконання вказаних робіт за вказаним договором вже переносились сторонами, а відтак відсутні підстави вважати, що позивач понесе фінансових втрат до вирішення справи та ухвалення рішення.

До того ж, згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності ліцензування - засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, спрямований на забезпечення безпеки та захисту економічних і соціальних інтересів держави, суспільства, прав та законних інтересів, життя і здоров`я людини, екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища.

Отже, зупиняючи дію рішення про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середнім та значними наслідками до з`ясування всіх обставин та вирішення справи по суті може призвести до незворотних наслідків та порушення економічних і соціальних інтересів держави, суспільства, прав та законних інтересів, життя і здоров`я людини, екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища, що повністю протирічить принципам адміністративного судочинства, в тому числі принципу верховенства права.

За правилами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів покладається саме на позивачів, які ініціюють таке клопотання.

Суд зазначає, що позивачем не надано об`єктивних доказів, які б свідчили про існування порушеного права, свободи чи інтересу, який підлягає судовому захисту, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, так само як і в чому полягає істотна складність та неможливість виконання рішення суду про визнання протиправним та скасування спірного рішення.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги, що позивачем не доведено існування обставин, вказаних у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви позивача про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-будівельна компанія Промбудсервіс про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 17.03.2020 року № 22-Л Про результати розгляду питань щодо ліцензування в частині анулювання ТОВ МБК Промбудсервіс ліцензії на право провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середнім та значними наслідками (реєстраційний запис № 2013050090) - відмовити.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/)

Суддя В.В. Лазарєв