Рішення

від 02.12.2020 по справі 200/7858/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2020 р. Справа№200/7858/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-будівельна компанія Промбудсервіс до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу від 17.03.20 № 22-Л в частині анулювання ліцензії та зобов`язання внести відомості до реєстру виданих ліцензій про скасування анулювання ліцензії, -

В С Т А Н О В И В:

25 серпня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява з позовом товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-будівельна компанія Промбудсервіс до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі за тексом - Держархбудінспекція) про визнання протиправним та скасування наказу від 17.03.20 № 22-Л в частині анулювання ліцензії та зобов`язання внести відомості до реєстру виданих ліцензій про скасування анулювання ліцензії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.04.18 ТОВ Монтажно-будівельна компанія Промбудсервіс отримано ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками №22-Л від 18.04.2018 року (реєстраційний запис №2013050090). В квітні 2020 року, ТОВ МБК Промбудсервіс знаходилося у місті Києві за адресою вулиця Михайла Драгомирова, будинок 15 приміщення 183, м. Київ. Наприкінці квітня 2020 року позивач почав процедуру зміни міста розташування та перереєстрації. Але у зв`язку з карантином зазначені дії неможливо було здійснити у стислі строки. У червні 2020 року підприємство змінило місцезнаходження та зареєстровано за адресою місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 136А, офіс 408.

Рішенням Держархбудінспекції № 22-Л від 17.03.2020 Про результати питань щодо ліцензування (реєстраційний запис №2013070806 від 17.03.2020), ліцензія на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, видана ТОВ Монтажна-будівельна компанія Промбудсервіс анульована (реєстраційний запис №2013070806 від 17.03.2020 року). На думку позивача вищезазначене рішення Держархбудінспекції №22-Л від 17.03.2020, яке прийнято на підставі акту про відмову ліцензіата у проведенні перевірки, є не обґрунтованим, таким, що прийнято з порушенням вимог Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності та Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , оскільки позивача не було повідомлено про початок перевірки.

27 серпня 2020 року судом постановлена ухвала про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу (а.с. 89-91).

31 вересня 2020 року відкрито провадження у справі, керуючись статті 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, про що постановлена відповідна ухвала. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача (а.с. 94).

Вищевказана ухвала отримана відповідачем 08.10.20, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 48).

01 жовтня 2020 року судом постановлена ухвала про витребування доказів з Держархбудінспекції (а.с.99-100).

20 жовтня 2020 року судом постановлена ухвала про тимчасове вилучення доказів та ухвала про зупинення провадження до закінчення виконавчого провадження з вилучення доказів (а.с. 109-110, 113).

25 листопада 2020 року до суду надійшли витребувані докази (матеріали пов`язані з перевіркою), що необхідні для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи.

01 грудня 2020 року судом постановлена ухвала про поновлення провадження у справі.

У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина 2 статті 175 КАС України).

Враховуючи, що ухвала про відкриття провадження із визначенням п`ятнадцятиденного строку для подання відзиву, отримана відповідачем 08.09.20, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та станом на час розряду справи (01.12.20) відзив з боку Держархбудінспекції не надійшов, суд кваліфікує це, як визнання позову відповідачем.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відповідності до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-будівельна компанія Промбудсервіс є юридичною особою, яка зареєстрована та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом: 42042671, місцезнаходження юридичної особи: 87555, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Італійська, буд. 136А, офіс 408, про що свідчить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Попередня адреса місцезнаходження позивача: вулиця Михайла Драгомирова, буд. 15, приміщення 183, м. Київ.

Відповідач - Державна архітектурно-будівельна інспекція України, є юридичною особою, яка зареєстрована та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом: 37471912, місцезнаходження юридичної особи: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, на час розгляду справи перебуває у стані припинення, про що свідчить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

18 квітня 2018 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було видано наказ № 22-Л про видачу суб`єкту господарювання ТОВ Монтажно-будівельна компанія Промбудсервіс ліцензії (реєстраційний номер 2013050090) на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками (а.с.23).

На підставі річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Держархбудінспекцією за діяльністю суб`єктів господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками на 2020 рік, затвердженого наказом Держархбудінспекції від 27.11.2019 № 1332, було заплановано проведення перевірки ТОВ Монтажно-будівельна компанія Промбудсервіс , код ЄДРПОУ 42042671, вулиця Михайла Драгомирова, буд. 15, приміщення 183, м. Київ. Датою початку перевірки визначено - 10.03.20, строк здійснення заходу - 5 днів (а.с. 126-129).

10 лютого 2020 року відповідачем складено повідомлення № 10/26-9/1002/08 на адресу позивача щодо проведення вищевказаних заходів (а.с. 130).

Відповідачем надано до суду докази направлення вказаного повідомлення (а.с.131, 132, 133, 134). Однак, докази отримання позивачем повідомлення про проведення перевірки відповідачами не надано.

Матеріали перевірки, які наявні у справі свідчать, що за результатами проведення зазначеного планового заходу державного нагляду (контролю) посадовими особами Держархбудінспекції складено:

- акт від 16.03.20 № б/н про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування, у якому зазначено, що відповідачем встановлені наступні порушення: 1) з виїздом комісії за місцезнаходженням ТОВ Монтажно-будівельна компанія Промбудсервіс , код ЄДРПОУ 42042671, вулиця Михайла Драгомирова, буд. 15, приміщення 183, м. Київ підприємство відсутнє; 2) з виїздом комісії за місцезнаходженням офісного приміщення ТОВ Монтажно-будівельна компанія Промбудсервіс , код ЄДРПОУ 42042671, провулок Руслана Лужевського, буд. 14, м. Київ підприємство не знайдено, 3) департамент за місцезнаходженням ТОВ Монтажно-будівельна компанія Промбудсервіс надіслав рекомендованою поштою кореспонденцію повідомлення про проведення планової перевірки. Присутність керівника, його заступника або іншої уповноваженої особи під час проведення перевірки не забезпечено. Посадові особи органу ліцензування до здійснення перевірки не допущені. Відповідно до ч. 12 ст. 16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності цей акт є підставою для анулювання ліцензії реєстраційний запис 2013050090, наказ про видачу ліцензії Держархбудінспекції від 18.04.18 № 22-Л (а.с.136);

- акт від 16.03.20 № б/н складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками. Вищевказаний акт має прочерки у розділі Перелік питань щодо проведення заходу державного нагляду (а.с.154-161).

Враховуючи вищевикладене, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано наказ від 17.03.2020 №22-Л Про результати розгляду питань щодо ліцензування , яким на підставі актів про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування, анульовано ліцензію реєстраційний запис 2013050090, видану ТОВ Монтажно-будівельна компанія Промбудсервіс наказом Держархбудінспекції від 18.04.18 № 22-Л. (а.с. 125).

Позивачем оскаржено вищевказаний наказ, як такий, що видано з порушенням вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд відмічає, що в межах даної справи спірними є саме висновки контролюючого органу щодо відмови суб`єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки, зокрема, висновки Держархбудінспекції стосовно того, що під час здійснення планової перевірки з питань дотримання ліцензійних умов, посадові особи органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом ліцензійних умов суб`єктом господарювання не допущені.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також застосовує норми спеціального законодавства, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абзацом 2 статті 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V (надалі, також Закону №877), державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Приписами статті 3 Закону №877 зокрема передбачені такі принципи державного нагляду (контролю): - пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності; - рівності прав і законних інтересів усіх суб`єктів господарювання; - гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання; - об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; - відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю); - невтручання органу державного нагляду (контролю) у діяльність суб`єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону; - здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №877, державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 5 Закону №877 визначено, що уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством. Виключно в межах переліку питань орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу та ступеня ризику визначає питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль), та зазначає їх у направленні на перевірку.

Відповідно до частини 4 статті 5 Закону №877, органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного зв`язку (у тому числі через електронний кабінет чи іншу інформаційну систему, користувачами якої є відповідний орган державного нагляду (контролю) та суб`єкт господарювання, який ним перевіряється) або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Частиною 5 статті 5 Закону №877 визначено, що строк здійснення планового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів мікро-, малого підприємництва - п`яти робочих днів. Продовження строку здійснення планового заходу не допускається.

Згідно з частиною 5 статті 7 Закону №877, перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Приписами частини 6 статті 7 Закону №877 передбачено, що посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Статтею 10 Закону №877 визначено, що суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, - бути поінформованим про свої права та обов`язки; - держувати та ознайомлюватися з актами державного нагляду (контролю); - надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта.

Відповідно до абзаців 2, 4 статті 11 Закону №877, суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний: - допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом; - надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону.

Закон України від 02.03.2015 № 222-VIII Про ліцензування видів господарської діяльності (далі за текстом - Закону №222) регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

Згідно з частиною 12 статті 16 Закону №222 підставою для прийняття органом ліцензування рішення про анулювання ліцензії повністю або частково є:

1) заява ліцензіата про анулювання власної ліцензії повністю або частково. Не є підставою для анулювання ліцензії повністю або частково заява ліцензіата про анулювання власної ліцензії повністю або частково, поданої після видання органом ліцензування розпорядчого документа про проведення перевірки додержання цим ліцензіатом ліцензійних умов і до закінчення строку:

перевірки та усунення порушень ліцензійних умов (у разі їх наявності);

протягом 30 робочих днів після закінчення спливу строку виконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов (крім випадку видання протягом цього строку органом ліцензування розпорядчого документа про проведення позапланової перевірки виконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов);

2) акт про неусунення ліцензіатом протягом строку повного або часткового зупинення дії ліцензії підстав, що стали причиною для її повного або часткового зупинення;

3) наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця), крім випадку та строку, передбачених частинами четвертою, п`ятою і сьомою статті 15 цього Закону;

4) подання копії свідоцтва про смерть фізичної особи - підприємця (у разі відсутності правонаступника);

5) наявність судового рішення про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою у зв`язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою (у разі відсутності правонаступника);

6) акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов. Повторним порушенням ліцензіатом ліцензійних умов вважається вчинення таким ліцензіатом протягом року з дня видання органом ліцензування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов нового порушення однієї або більше вимог ліцензійних умов, щодо яких видавалося таке розпорядження;

7) акт про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб`єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії.

У разі якщо недостовірними даними в документах, поданих суб`єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії, є інформація про відсутність контролю за діяльністю ліцензіата у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України, у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України", складається акт, передбачений пунктом 9 цієї частини;

8) акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування для здійснення перевірки додержання ліцензіатом відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законних підстав (відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об`єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки);

9) акт про документальне підтвердження встановлення контролю за діяльністю ліцензіата у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України, у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України";

10) акт про ненадання органу ліцензування ліцензіатом документів, інформації про предмет перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування під час перевірки.

Анулювання ліцензії може бути застосовано як санкція до ліцензіатів відповідно до законів України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", "Про санкції".

У відповідності до частини 13 статті 16 Закону №222 акт, передбачений пунктом 2 частини дванадцятої цієї статті, складається органом ліцензування протягом п`яти робочих днів з дня закінчення строку зупинення дії ліцензії повністю або частково, якщо протягом такого строку ліцензіат не надав до органу ліцензування заяву разом із підтвердними документами про усунення підстав, що стали причиною для зупинення дії ліцензії повністю або частково; підтвердні документи не містять повної інформації про усунення підстав, що стали причиною для зупинення дії ліцензії повністю або частково; ліцензіат не сплатив штраф.

Акти, передбачені пунктами 6 - 8 і 10 частини дванадцятої цієї статті, мають містити викладення фактів порушення законодавства, їх обґрунтування та у випадках, якщо вони стосуються невиконання ліцензіатом відповідних ліцензійних умов, - посилання на конкретні пункти ліцензійних умов.

До актів можуть долучатися фото- та відеоматеріали, відзняті під час проведення перевірки.

Відповідно до абзацу 12 пункту 21 Порядку ліцензування господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 № 1396, (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, втратила чинність - 18.03.20) підставою для анулювання ліцензії є акт про відмову суб`єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки.

Системний аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що застосування до суб`єкта господарювання таких негативних наслідків, як анулювання ліцензії за відмову суб`єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки (в тому числі, недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування, відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об`єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки), може бути визнане правомірним лише за умови наявності у суб`єкта владних повноважень законних підстав здійснювати відповідні заходи та дотримання таким суб`єктом процедури їх здійснення, в тому числі завчасного повідомлення про проведення перевірки.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного нагляду (контролю), здійснюючи планові перевірки суб`єктів господарювання мають право на, зокрема, безперешкодний доступ на місце будівництва об`єкта та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню.

Вказаному праву контролюючого органу кореспондується право суб`єкта господарювання (уповноваженої особи суб`єкта) бути присутнім під час здійснення перевірки або забезпечити присутність своїх представників, в разі дотримання посадовими особами порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду (контролю). В такому разі допуск до проведення перевірки є обов`язком такого суб`єкта господарювання.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2019 року по справі №813/578/17, від 27 листопада 2019 року по справі №522/441/17.

Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавства передбачено обов`язок посадових осіб органу державного нагляду (контролю) письмово повідомляти суб`єкту господарювання не пізніш як за десять днів до дня здійснення саме планового заходу з державного нагляду (контролю).

За умови недотримання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) зазначеного обов`язку щодо повідомлення про здійснення планового заходу та неодержання суб`єктом господарювання такого повідомлення, останній отримує право не допускати таку посадову особу до здійснення планового заходу.

При цьому слід враховувати, що таке завчасне повідомлення забезпечує ліцензіату можливість бути присутнім під час проведення відповідної перевірки та надати суб`єкту владних повноважень необхідні документи.

Держархбудінспекцією, як доказ надіслання та вручення позивачу повідомлення про проведення планового заходу з державного нагляду, надано копії конвертів з повідомленням про вручення поштового відправлення, які повернулися з відміткою за письмовою заявою відправника, одержувача (а.с. 132, 133).

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано до суду доказів направлення позивачу повідомлення про проведення перевірки іншими засобами зв`язку, окрім поштового, що свідчить про невжиття органом ліцензування вичерпних заходів попереднього інформування (не менш як за десять робочих днів) ліцензіата про дату та місце проведення планової перевірки, зокрема за допомогою засобів поштового, телефонного, факсимільного та/або електронного поштового зв`язку.

До того ж, згідно інформації, що наявна на сайті Укрпошти (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html?barcode=8412206097065) вищевказана поштова кореспонденція взагалі не зареєстрована у системі Укрпошти.

Зазначені обставини свідчать, що позивач не був повідомлений про проведення планової перевірки.

В свою чергу, суд відмічає, що розміщення графіка планових перевірок на офіційному сайті контролюючого органу не може нівелювати процедуру належного повідомлення позивача про проведення такої перевірки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Держархбудінспекцією допущені грубі порушення під час процедури здійснення перевірки та складення актів перевірки, що призвело до неправомірного анулювання ліцензії позивачу. Суд зазначає, що оскаржений наказ видано виключно на підставі акту перевірки, порушеннями в якому визначено виключно не допуск до проведення перевірки.

У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року, справа № 210/3059/17(2-а/210/148/17) зазначено, що порушення процедури проведення перевірки є достатньої підставою для скасування результатів цієї перевірки. На підставі частини 5 статті 242 КАС України, судом взята до увага зазначена правова позиція.

Окрім того, при вирішенні справи по суті судом враховано практику Європейського суду з прав людини.

Так, предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес"АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

З наведених мотивів, аналізу положень чинного законодавства України та зібраних доказів, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття відповідного рішення.

Таким чином, наказ Держархбудінспекції від 17.03.2020 №22-Л Про результати розгляду питань щодо ліцензування , в частині анулювання ліцензії за реєстраційним номером 2013050090, виданої ТОВ Монтажно-будівельна компанія Промбудсервіс (код ЄДРПОУ 42042671) на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача внести відомості до реєстру виданих ліцензій про скасування рішення про анулювання ліцензії, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону №222, органи ліцензування вносять до ліцензійних реєстрів: - рішення, прийняті органами ліцензування відповідно до цього Закону, крім рішень про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, відмову у видачі ліцензії, - наступного робочого дня після їх прийняття; - відомості, зокрема про: - рішення суду із зазначенням результату розгляду оскаржуваного рішення органу ліцензування - наступного робочого дня після отримання органом ліцензування таких відомостей.

Отже, наведена норма Закону встановлює обов`язок органа ліцензування внести до відповідного реєстру відомості про рішення суду із зазначенням результату розгляду оскаржуваного рішення органу ліцензування - наступного робочого дня після отримання органом ліцензування таких відомостей.

У відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту наведеної норми слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Враховуючи, що права позивача в частині внесення відповідних відомостей до реєстру не порушені, суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому. Таким чином, вимоги в цій частині є передчасними.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача внести відомості до реєстру виданих ліцензій про скасування рішення про анулювання ліцензії.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відповідності до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Системний аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що сторона повинна подати певні докази в обґрунтування розміру понесених судових витрат у визначений законом строк.

Позивачем, разом з позовною заявою, подана заява про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (а.с. 42-43). Згідно вказаною заявою позивач зазначає, що судові витрати складаються із судового збору у розмірі 2732,00 грн., в тому числі за подання заяви по забезпечення позову, та витрат на професійну правничу допомогу,у сумі відповідно до тарифів до договору № 2020/06/18 від 18.06.20 про надання правничої допомоги, а саме: 4500,00 грн. - на вивчення документів та визначення перспективи вирішення спору, розробку правової позиції представником позивача; 10000,00 грн. - підготовка та подання позовної заяви. На дату подання позовної заяви витрати позивача складають - 17232,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

З вимог статті 134 КАС України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19.

Суд зазначає, що позивачем не подано доказів щодо розміру понесених витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, а саме: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), рахунки, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження, довідки), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги тощо.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позивачем сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2102,00 грн. суд вважає необхідним стягнути на його користь понесені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-будівельна компанія Промбудсервіс до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу від 17.03.20 № 22-Л в частині анулювання ліцензії та зобов`язання внести відомості до реєстру виданих ліцензій про скасування анулювання ліцензії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 17.03.2020 №22-Л Про результати розгляду питань щодо ліцензування , в частині анулювання ліцензії за реєстраційним номером 2013050090, виданої товариству з обмеженою відповідальністю Монтажно-будівельна компанія Промбудсервіс (код ЄДРПОУ 42042671) на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 37471912) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-будівельна компанія Промбудсервіс (місцезнаходження: 87555, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, буд. 136А, офіс 408, код ЄДРПОУ 42042671) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1577 (одну тисячу п`ятсот сімдесят сім) гривень 00 копійок.

Повне судове рішення складено 02 грудня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Лазарєв