Рішення

від 31.08.2020 по справі 320/3467/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2020 року справа №320/3467/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача - Головного управління ДПС у Київській області від 14.11.2018 №Ф-135760-53 про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ у розмірі 14180,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач у період з 11.04.2012 по 31.10.2018 була зареєстрована як фізична особа-підприємець. У квітні 2019 року за місцем працевлаштування позивача надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.04.2019 щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 боргу зі сплати ЄСВ у розмірі 14180,92 грн. на підставі вимоги ГУ ДФС у Київській області від 14.11.2018 №Ф-135760-53. При цьому, позивач зазначає, що спірну вимогу вона не отримувала, а працедавцем без пояснень та з`ясування обставин протягом 2019 року утримувались та сплачувались з її заробітної плати грошові кошти в рахунок погашення боргу. Про існування вимоги позивачу стало відомо лише у квітні 2020 року, оскільки дану вимогу відповідачем було надіслано за адресою її реєстрації як внутрішньо переміщеної особи, за якою вона не проживала та не мала змоги бути обізнаною про існування боргу з ЄСВ.

Вважає, що нарахування контролюючим органом єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) здійснено за відсутності підстав, адже у період, за який відповідачем визначено борг зі сплати єдиного внеску (за 2017 рік, І, ІІ, ІІІ квартали 2018 року), позивач не здійснювала діяльності як фізична особа-підприємець і не отримувала доходу від такої діяльності, натомість у період з 01.01.2017 по 23.10.2017 вона працювала у ТОВ "Ес Інжиніринг" на посаді бухгалтера, та за період її роботи працедавцем було нараховано та перераховано до державного бюджету єдиний соціальний внесок на загальну суму 6684,32 грн. Крім того, позивач зазначає, що за І квартал 2018 року вона особисто сплатила єдиний внесок на загальну суму 4318,12 грн.

Вважає вимогу від 14.11.2018 №Ф-135760-53 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 14180,92 грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву (а.с.45-50) зазначив, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 11.04.2012 та перебувала на обліку як платник єдиного внеску з 12.04.2014 у Головному управлінні ДПС у Херсонській області, а з 15.05.2018 по 31.10.2018 (дата проведення державної реєстрації припинення ФОП ОСОБА_1 ) в Головному управлінні ДПС у Київській області на спрощеній системі оподаткування.

Відповідач вказує, що фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування і є одночасно найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов`язкової звітності за себе як фізичні особи-підприємці. При цьому, на думку відповідача, сплата ЄСВ у такому разі не здійснюється подвійно, адже єдиний внесок у даному випадку сплачується різними платниками, в різних розмірах та з інших правових підстав.

Відповідач зазначає, що згідно з даними інтегрованої картки платника податків у позивача по єдиному соціальному внеску автоматично здійснені нарахування за 2017 рік, I, II та III квартали 2018 року, а всього нараховано за 2017 - І,ІІ,ІІІ квартали 2018 року мінімального єдиного внеску в сумі 14180,92 грн. з урахуванням часткової оплати боргу.

У зв`язку з наявністю в ІКПП позивача за кодом бюджетної класифікації 71040000 заборгованості зі сплати ЄСВ та відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 №Ф-135760-53, яку направлено позивачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №826/11623/16, відповідно до якої обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу. Отже вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску.

Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив на позовну заяву (а.с.87-91) позивач зазначає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа - підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Керченським МУ ГУ МВС України в Київській області 13 лютого 2001 року. Зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_1 (а.с.7-9).

ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем (РНОКПП НОМЕР_2 ) з 11.04.2012, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.04.2020 за №1006584096 (а.с.35-38).

Як вбачається із зазначеного витягу, основним видом економічної діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код - 47.11).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку як платник єдиного внеску з 12.04.2014 у Головному управлінні ДПС у Херсонській області, а з 15.05.2018 по 31.10.2018 в Головному управлінні ДПС у Київській області на спрощеній системі оподаткування.

31.10.2018 позивачем припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця за власним рішенням, про що свідчать дані про відповідний реєстраційний запис від 31.10.2018 №23340060004008444 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем (а.с.37).

Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19.07.2016 №3240-2766, адресою фактичного місця проживання/перебування позивача з 19.07.2016 є: АДРЕСА_2 (а.с.97).

При цьому, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.04.2020 за №1006584096 вбачається, що КП "Вишгородське бюро технічної інвентаризації" 15.05.2018 здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 у зв`язку зі зміною місця проживання та відображено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.37).

Судом встановлено, що у період з 01.01.2017 по 23.10.2017 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ "Ес Інжиніринг" (ідентифікаційний код 36980485), що знаходиться за адресою: 03151, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 92-Б, працюючи на посаді бухгалтера у режимі неповний робочий день з окладом 3500,00 грн., і за даний період їй було нараховано і виплачено дохід в сумі 16796,58 грн., на який було нараховано та перераховано до бюджету єдиний соціальний внесок у загальній сумі 6684,32 грн., що підтверджується довідкою директора ТОВ "Ес Інжиніринг" від 13.04.2020 №1073 та записом у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 05.05.2003 (а.с.15, 16).

Також, у позовній заяві позивачем вказано, що у період роботи у ТОВ "Ес Інжиніринг" з 01.01.2017 по 23.10.2017 працедавцем було перераховано до державного бюджету єдиний соціальний внесок на загальну суму 6684,32 грн., а ЄСВ за І квартал 2018 року позивач сплатила самостійно у загальному розмірі 4318,12 грн.

14.11.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-135760-53, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2018 складає 14180,92 грн. (а.с.56).

На підтвердження доказів направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 №Ф-135760-53 на податкову адресу позивача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме на адресу: АДРЕСА_2 , відповідач надав копію чеку про відправлення поштового відправлення від 19.11.2018 (а.с.98) та копію конверту, в якому направлена поштовим відправленням за унікальним номером відправлення 0730110356410 вимога повернулась на адресу контролюючого органу, з відміткою оператора поштового зв`язку "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.56, зворотній бік).

Судом встановлено, що станом на 31.10.2018 згідно інтегрованої картки платника по коду класифікації доходів бюджету 71040000 "для фізичних осіб підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність" за позивачем обліковується заборгованість у сумі 14180,92 грн. як недоїмка з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с. 52).

За даними відповідача, контролюючим органом нарахований єдиний внесок в інтегрованій картці платника єдиного внеску позивача у розмірі мінімального страхового внеску, а саме: за 2017 рік (граничний термін сплати 09.02.2018) - 8448,00 грн. (мінімальна заробітна плата - 3200 грн. х 22% = 704,00 грн. х 12 місяців); за І квартал 2018 року (граничний термін сплати 19.04.2018) - 2457,18 грн. (мінімальна заробітна плата - 3723,00 грн. х 22% = 819,06 грн. х 3 місяці); за ІІ квартал 2018 року (по строку 19.07.2018) - 2457,18 грн. (мінімальна заробітна плата - 3723,00 грн. х 22% = 819,06 грн. х 3 місяці); за ІІІ квартал 2018 року (граничний термін сплати 19.10.2018) - 2457,18 грн. (мінімальна заробітна плата - 3723,00 грн. х 22% = 819,06 грн. х 3 місяці), а всього нараховано мінімального єдиного внеску за 2017 - І, ІІ, ІІІ квартали 2018 року в сумі 15819,54 грн.

Згідно з розрахунком боргу до вимоги від 14.11.2018 №Ф-135760-53, з урахуванням переплати станом на 31.12.2017 на суму 0,50 грн., а також оплати ЄСВ відповідно до платіжного доручення №@2PL246176 від 19.07.2018 на суму 1638,12 грн., сума боргу ФОП ОСОБА_1 станом на 31.10.2018 складає 14180,92 грн.(а.с.57).

04.04.2019 старшим державним виконавцем Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Яремчук О.І. відкрито виконавче провадження №58770050 з примусового виконання вимоги від 14.11.2018 №Ф-135760-53, що не заперечується сторонами.

В рамках виконавчого провадження №58770050 старшим державним виконавцем Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Яремчук О.І. 04.04.2019 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.77).

Вказану постанову від 04.04.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державним виконавцем було направлено на адресу роботодавця позивача - ПАТ "Сантехкомплект", яку отримано ТОВ ПАТ "Сантехкомплект" 16.04.2019 (а.с.76).

Не погоджуючись із вказаною вимогою Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 №Ф-135760-53 у розмірі 14180,92 грн., позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Предметом спору у цій справі, зокрема, є правомірність визначення позивачеві як фізичній особі-підприємцю, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, обов`язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відсутності здійснення нею підприємницької діяльності та з огляду на те, що позивач у період з 01.01.2017 по 23.10.2017 була найманим працівником та її роботодавець сплачував за неї ЄСВ у сумі, що не була меншою за мінімальний страховий внесок.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ("Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань") в частині відносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі також - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Законом № 2464-VI визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Вимогами п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 4 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (надалі по тексту - Інструкція №449).

Згідно з вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законом України від 06.12.2016 № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 1 січня 2017 року, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Законом України від 21.12.2016 № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року - 3200,00 грн.

Частиною п`ятою статті 8 Закону № 2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Враховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов`язані сплатити до 09.02.2018 за звітний 2017 рік, щонайменше 8448,00 грн. (3200,00 грн. х 12 х 22% = 8448,00 грн.).

Крім того, з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 1 січня 2018 року, зокрема щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, з 1 січня 2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464-VI категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 №2246-VIII, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року - 3723,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.), поквартально:

до 19.04.2018 за звітний І квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.);

до 19.07.2018 за ІІ квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.);

до 19.10.2018 за ІІІ квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.).

Статтею 6 Закону № 2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до вимог п.п. 6, 7 ст. 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Приписами статті 25 Закону № 2464-VI та пункту 3 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом (п. 3 Розділу VI Інструкції).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Враховуючи наведене, на підставі Закону №2464-VI та Інструкції №449, контролюючим органом визначено позивачу суму боргу з єдиного соціального внеску, яка з урахуванням переплати станом на 31.12.2017 на суму 0,50 грн. та сплати єдиного внеску відповідно до платіжного доручення №@2PL246176 від 19.07.2018 на суму 1638,12 грн., становить 14180,92 грн., про що складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 № Ф-135760-53.

До вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 № Ф-135760-53 увійшли суми єдиного соціального внеску за наступні періоди:

за 2017 рік (граничний термін сплати 09.02.2018) в сумі 8448 грн. (704 грн. х 12);

за І квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19.04.2018) в сумі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3);

за IІ квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19.07.2018) в сумі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3);

за ІІІ квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19.10.2018) в сумі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3).

З урахуванням переплати станом на 31.12.2017 на суму 0,50 грн., а також сплати єдиного внеску відповідно до платіжного доручення №@2PL246176 від 19.07.2018 на суму 1638,12 грн., сума боргу ФОП ОСОБА_1 станом на 31.10.2018 складає 14180,92 грн.(а.с.57).

Відтак, як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, за позивачем станом на час розгляду справи за даними відповідача обліковується заборгованість з єдиного соціального внеску станом на 31.10.2018 на загальну суму 14180,92 грн. як недоїмка з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка складається з суми боргу, яка нарахована відповідачем як мінімальний внесок за період з 2017 року - І,ІІ,ІІІ квартали 2018 року .

У позовній заяві позивач посилається на те, що у період з 01.01.2017 по 23.10.2017 була найманим працівником, перебувала у трудових відносинах з ТОВ "Ес Інжиніринг" (ідентифікаційний код 36980485), а роботодавцем виконувались всі вимоги щодо нарахування та своєчасності сплати за неї ЄСВ за вказаний період.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог у відзиві на позовну заяву вказує на те, що фізичні особи-підприємці, які одночасно є найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов`язкової звітності за себе як фізичні особи-підприємці. При цьому, на думку відповідача, сплата ЄСВ у такому разі не здійснюється подвійно, адже єдиний внесок у даному випадку сплачується різними платниками, в різних розмірах та з інших правових підстав.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Суд акцентує увагу на тому, що пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи - підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Враховуючи правовий висновок, викладений у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

За встановленими судом обставинами, позивач у період з 01.01.2017 по 23.10.2017 перебувала у трудових відносинах з ТОВ "Ес Інжиніринг" (ідентифікаційний код 36980485), що знаходиться за адресою: 03151, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 92-Б, що підтверджується довідкою директора ТОВ "Ес Інжиніринг" від 13.04.2020 №1073 та записом у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 05.05.2003 (а.с.15, 16).

Судом встановлено, що роботодавцем - ТОВ "Ес Інжиніринг" позивачу за роботу на посаді бухгалтера (у режимі неповний робочий день з окладом 3500,00 грн.), зокрема за період роботи з 01.01.2017 по 23.10.2017, нараховано заробітну плату в сумі 16796,58 грн., з суми якої сплачено єдиний соціальний внесок у розмірі 22%, а всього за 2017 рік сплачено ЄСВ до бюджету у розмірі 6684,32 грн., що підтверджується довідкою директора ТОВ "Ес Інжиніринг" від 13.04.2020 №1073 (а.с.16).

Таким чином, розмір сплаченого єдиного соціального внеску за позивача страхувальником ТОВ "Ес Інжиніринг" до державного бюджету за період з 01.01.2017 по 23.10.2017 склав 6684,32 грн.

Отже, ТОВ "Ес Інжиніринг" як роботодавець, нараховуючи позивачу заробітну плату за період з 01.01.2017 по 23.10.2017, сплачувало за нього як страхувальник єдиний соціальний внесок за вказаний період у розмірі не нижчому, ніж мінімальний страховий внесок за відповідний рік.

Доказів отримання позивачем, зокрема, у період з 01.01.2017 по 23.10.2017, доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено.

Контролюючий орган, при надісланні вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 № Ф-135760-53 керувався офіційною інформацією з ЄДР, оскільки позивач була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, з 11.04.2012 до 31.10.2018.

Факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач у період з 01.01.2017 по 23.10.2017 є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього за вказаний період нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Крім того, у позовній заяві позивач зазначає, що за І квартал 2018 року вона особисто сплатила єдиний внесок на загальну суму 4318,12 грн.

Судом встановлено, що згідно платіжних доручень від 26.04.2019 №N1CSV5066M на суму 1850,00 грн. та від 26.04.2019 №7 на суму 830,00 грн. (а.с.18,19) позивачем сплачено в рахунок погашення боргу з ЄСВ за 2018 рік суму у розмірі 2680,00 грн.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Суд зазначає, що не зважаючи на дату платіжних доручень від 26.04.2019 №N1CSV5066M та від 26.04.2019 №7 на загальну суму 2680,00 грн., вказані платіжні документи відповідно до вимог п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України мають бути зараховані в оплату боргу з ЄСВ за 2018 рік.

При цьому, пояснень з приводу вказаних невідповідностей фактичним обставинам представником відповідача у відзиву на позовну заяву не надано.

Отже, встановлені у цій справі обставини свідчать, що за період 2017 рік - І, ІІ, ІІІ квартали 2018 року, за який контролюючим органом позивачу нараховано єдиний внесок у сумі 14180,92 грн., ОСОБА_1 з 01.01.2017 по 23.10.2017 перебувала у трудових відносинах як найманий працівник та за неї роботодавцем сплачувався єдиний внесок у загальному розмірі 6684,32 грн., а також позивач самостійно сплачувала ЄСВ за 2018 рік на суму 2680,00 грн., а всього сплачено ЄСВ за 2017 рік та І, ІІ, ІІІ квартали 2018 року на суму 9364,32 грн.

Відтак суд вважає, що оскаржувану вимогу в частині суми боргу у розмірі 9364,32 грн. складено неправомірно, у зв`язку з чим дана вимога в цій частині підлягає скасуванню.

В решті суми єдиного внеску, нарахованої згідно оскаржуваної вимоги, доказів сплати єдиного внеску матеріали справи не містять, відтак вимога Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 №Ф-135760-53 в частині нарахування ОСОБА_1 суми боргу з єдиного соціального внеску в розмірі 4816,60 грн. є правомірною, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог . При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. згідно квитанції №0.0.1678848656.1 від 16.04.2020 на суму 840,80 грн. (а.с.1). Розмір задоволених вимог позивача становить 66 %, відтак стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області належить судовий збір у розмірі 554,93 грн. (840,80 х 66 : 100).

Витрати позивача, пов`язані з залученням свідків та проведенням судових експертиз відсутні.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 №Ф-135760-53 в частині нарахування ОСОБА_1 суми боргу з єдиного соціального внеску в розмірі 9364,32 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 554,93 грн. (п`ятсот п`ятдесят чотири грн. 93 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 31.08.2020.

Суддя Кушнова А.О.