Рішення

від 19.08.2020 по справі 235/1195/20

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/235/790/20

Справа № 235/1195/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2020 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючогосуддіХмельової С.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Малиновського Д.В.

представника відповідача адвоката Смаль О.П.

секретаря судового засіданняЛебеденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Комунального підприємства «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 03.07.2019р. був прийнятий на роботу до Комунального підприємства «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області на посаду провідного інспектора згідно наказу № 4к від 02.07.2019р.

31.01.2020 року позивач дізнався, що його звільнено з роботи 31.01.2020р. на підставі наказу № 1к від 31.01.2020 року, згідно п. 4 ст.40 КЗпІІ, за прогули 11.12.2019р. та 31.01.2020р.

03.02.2020 року позивач отримав копію наказу про звільнення та подав відповідачу заяву про його скасування.

29.01.2020 року між позивачем та Міністерством оборони України укладено контракт.

Позивач стверджує, що 11.12.2019р. та 31.01.2020р, він не здійснював прогули, так як:

11.12.2019р. виконував обов`язки трудові обов`язки, 31.01.2020р. знаходився на лікарняному, що підтверджується листом непрацездатності серія АДК №992687.

На думку позивача, підстави для звільнення, які наведені в наказі відповідача є незаконними та надуманими.

Фактичною підставою для звільнення є те, що в період з 11.11.2019р. по 10.12.2019р. (включно) позивач знаходився на навчальних зборах, відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Вже під час проходження зборів керівник КП "Муніципальна служба правопорядку» в ультимативній формі вимагав від позивача написати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням.

Підтвердженням того, що позивач 11.12.2019 року не здійснював прогул, є також те, що в грудні 2019 року він отримав від ОСОБА_2 повідомлення про вивільнення в зв`язку з скороченням.

Внаслідок незаконного звільнення з роботи позивач тимчасово був позбавлений частини свого доходу, крім того сам факт порушення його прав спричиняє дискомфорт та стан занепокоєння та обурення.

Враховуючи всі обставини звільнення та протиправність дій відповідача позивач визначає, як достатній та співрозмірний розмір відшкодування йому моральної шкоди, суму в 3 000 грн.

Позивач просить суд визнання незаконним та скасувати наказ № 1к від 31.01.20р. про звільнення з 31.01.2020р. ОСОБА_1 провідного інспектора, за п. 4 ст. 40 КЗпП України. Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного інспектора або на рівнозначній посаді Комунального підприємства «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області. Стягнути з Комунального підприємства «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення з 31 січня 2020 року по день ухвалення рішення суду. Стягнути відшкодування моральної шкоди в розмірі 3 000 грн. Стягнути судовий збір в розмірі 840,80 грн. Стягнути відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 3000 грн. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць та поновлення на роботі.

Ухвалою суду від 21 лютого 2020 року позов залишено без руху у зв`язку з тим, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди не оплачена судовим збором в розмірі 840,80 гривень. Вказані недоліки позивачем усунуті.

Ухвалою суду від 26 лютого 2020 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Від представника відповідача КП «Муніципальна служба правопорядку» надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що КП «Муніципальна служба правопорядку» уклало з представником відповідача-адвокатом Смаль О.П. договір на правничу допомогу адвоката в цій справі як представника відповідача зі всіма правами без обмежень.

Ознайомившись з позовними вимогами ОСОБА_1 , доводами які позивач приводить як обґрунтування своїх вимог і наданими доказами, представник відповідача прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог з наступних підстав:

03.07.2019 року у відповідності до наказу №4-к від 02.07.2019 р. комунальне підприємство «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради уклало трудовий договір з ОСОБА_1 , якого було прийнято на посаду провідного інспектора і у відповідності до посадової інструкції, затвердженої наказом керівника №9 від 03.07.2019 р., зобов`язаний виконувати поручену йому роботу у відповідності до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, затверджених наказом №2а від 03.07.2019 р.

ОСОБА_1 прийняв усі ці вимоги, в тому числі і 11.12.2019 р., на підтвердження надається копія з журналу нарядів, де ОСОБА_1 о 09- 00 годині отримав наряд від керівництва на виконання дорученої йому роботи - рейд по парку до 18 години разом з іншим інспектором - Хохловим Ю., було отримано інструктаж, про що в журналі є відповідна підпис в тому числі і ОСОБА_3 . За результатом перевірки виконання роботи, яку здійснював заступник начальника КП ОСОБА_4 , було встановлено відсутність на роботі ОСОБА_1 весь день.

У відповідності до доповідної записки ОСОБА_5 провідний інспектор Малиновський С.В. до виконання наряду не приступив, і увесь день за місцем виконання наряду був відсутній, на телефонні дзвінки не відповідав, залишивши робоче місце без поважних причин.

Вказана інформація також підтверджується доповідною запискою ОСОБА_4 від 11.12.2019 р.

Починаючи з 11.12.2019 р. ОСОБА_1 більше до роботи не повертався, про причини відсутності повідомляти відмовився, тому керівництвом було прийнято рішення про проведення службового розслідування його відсутності на роботі 11.12.2019 р., оформлене у вигляді наказу №27 від 11.12.2019 р.

В рамках цього розслідування було отримано вказані вище доповідні записки від ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , була проведена робота з отримання пояснень від ОСОБА_1 , який телефоном повідомив керівника про те, що знаходиться на лікарняному.

25.12.2019 року ОСОБА_1 надав лікарняний, який було відкрито 12.12.2019р. КМУ ЦПМСД Покровська, з діагнозом - гостра респіраторна вірусна інфекція, продовжений 17.12.2019 р. до 20.12.2019р., до роботи 21.12.2019р.

21.12.2019р. відкрито новий лікарняний з діагнозом - двобічний гастрит, катаральний середній отит, закритий 24.12.2019 р., до роботи 25.12.2019 р.

Перший раз ОСОБА_1 з`явився на роботі під час передавання лікарняного 25.12.2019 р. і особисто повідомив про те, що він продовжує хворіти, але письмові пояснення з причин відсутності на роботі 11.12.2019 р. відмовився надавати.

25.12.2019р. КНП «Добропільська лікарня інтенсивного лікування» відкрито лікарняний з діагнозом - розтягнення зв`язок лівого колінного суглобу. Гемартроз. Лікування на стаціонарі з 25.12.2019 р. по 22.01.2020 р., і продовжує хворіти з відкриттям лікарняного в КНП ЦПМСД Покровська з 21.01.2020 р. по 30.01.2020 р. До роботи приступити 31.01.2020р.

Лікарняні за період хвороби з 25.12.2019 р. по 31.01.2020 р. ОСОБА_6 надав особисто лише 03.02.2020 р. із супровідною заявою, де повідомляє, що продовжує хворіти з 31.01.2020 р. і підтверджуючи документи надасть пізніше.

Під час службового розслідування причин відсутності на роботі, приймаючи до уваги поведінку самого ОСОБА_1 , а саме відсутність будь якого повідомлення про причини своєї відсутності починаючи з 11.12.2019 р., небажання співпрацювати під час проведення службового розслідування з причини відсутності на роботі, різний характер захворювань, які вказуються у лікарняних ОСОБА_1 , лікування у різних медичних закладах, навіть не за місцем свого постійного мешкання (місто Добропілля) призвели до необхідності комісійного відвідування за місцем реєстрації постійного місця мешкання ОСОБА_1 , яке вказано у паспортних даних та у заяві про прийняття на роботу: АДРЕСА_1 , з метою підтвердження факту проходження амбулаторного лікування, і здійснення численних запитів до медичних закладів, де ОСОБА_1 міг проходити як амбулаторне так і стаціонарне лікування.

08.01.2020р. наказом №2 було створено комісію у складі з начальником ОСОБА_7 , уповноваженого із соціального страхування головного бухгалтера підприємства ОСОБА_8 , заступника начальника ОСОБА_9 , старшого інспектора Дерделя Ю., інспектора Хохлова Ю.

Вказана комісія 08.01.2020 р. склала акт про відсутність ОСОБА_1 за адресом реєстрації, на телефонні дзвінки не відповідає.

24.01.2020 р. було здійснено аналогічне відвідування з аналогічними результатами: вдома ніхто не відчинив, на телефонні дзвінки не відповідав.

29.01.2020р. за черговим відвідуванням вдома за місцем реєстрації ОСОБА_3 було встановлено батька ОСОБА_1 (представився особисто), який вхідні двері не відчинив, але крізь двері повідомив, що місцезнаходження ОСОБА_10 йому невідоме.

На телефоннідзвінки ОСОБА_1 не відповідаєз 11.12.2019р.,а 30.01.2020р.було отримановідповідь відКМУ «ЦПМСДПокровська» прозакриття лікарняногоі датоюприступити дороботи 31.01.2020р.,але нароботу ОСОБА_11 31.01.2020р.не з`явився,тому керівництвомбуло прийняторішення 31.01.2020р.розірвати зним трудовийдоговір напідставі п.4ст.40КЗпП України,про щобуло постановленовідповідний наказ№1квід 31.01.2020р. Підставою звільнення було вказано безпідставна відсутність на роботі ОСОБА_1 11.12.2019 р. та 31.01.2020 р., службовим розслідуванням, яке проводилось з 11.12.2019 р. було підтверджено небажання ОСОБА_1 співпрацювати з керівництвом КП «Муніципальна служба правопорядку», не надання реального місця свого проживання, приховування реального місця мешкання і місць проходження лікування.

13.03.2020р. у відповідності до вимог пункту 4 ст. 40 КЗпП України було постановлено наказ №7к «про внесення змін до наказу №1к від 31.01.2020 р.», яким наказ від 31.01.2020 р. було приведено у відповідність до вимог пункту 4 статті 40 КЗпП України, а саме що ОСОБА_1 було звільнено 11.12.2019 року, з дати коли ОСОБА_1 вперше покинув роботу, а у зв`язку з тим, що після цієї дати більше до роботи ОСОБА_1 не приступав, є датою припинення трудових відносин.

У відповідності до пункту 4 статті 40 КЗпП України наказ про звільнення потрібно виносити після проведення службового розслідування і після докладання усіх зусиль для отримання пояснень від порушника причин пропуску роботи і обґрунтування їх поважності у відповідності до статті 149 КЗпП України, але дату звільнення в наказі необхідно вказувати днем відсутності на роботі. Проміжок часу між датою звільнення і датою наказу про звільнення не має значення, але обмежується часом проведення службового розслідування - один місяць, що передбачено статтею 148 КЗпП, але який продовжується на час тимчасової непрацездатності.

З вказаних вище підстав наказ про звільнення ОСОБА_1 11.12.2019 р. за № 1к від 31.01.2020 р. із змінами від 13.03.2020 р. згідно наказу №7к, на думку представника відповідача, є законним та обґрунтованим.

Позивач надав суду відповідь на відзив в якій зазначив, що посилання представника відповідача на посадову інструкцію, затверджену наказом № 9 від 03.07.19р., та правила внутрішнього трудового розпорядку, затверджені наказом № 2а від 03.07.19р., як на доказ того, що він повинен був «викопувати поручену йому роботу» не відповідає дійсності. З інструкцією, затвердженою наказом № 9 від 03.07.19р., та правила внутрішнього трудового розпорядку, затверджені наказом № 2а від 03.07.19р., в момент прийняття на роботу так і підчас роботи у відповідача не був ознайомлений та не підписував.

Надання представником відповідача сторінок Книги нарядів за 11.12.2019 року, як доказ відсутності позивача на роботі в період з 10.00г. до 18.00г., та, як наслідок, вчинення позивачем прогулу, є не достовірним та недостатнім доказом в розумінні ст. ст. 79, 80 ЦПК. Вказане твердження позивач доказує наступним:

-значення в книзі нарядів час 9.00, як час початку несення служби (стовбець 4 розділу 2 книги нарядів за 11.12.19р), не відповідає дійсності, так як в цьому випадку (припускаючи 8 годинний робочий день та годину на перерву) позивач (як і всі працівники, які зазначені в книзі) вже з 9.00 повинні його виконувати на місці рейду (стовбець 2 розділу 4 книги нарядів), але в такому випадку відсутній час для отримання наряду, ознайомлення з інструктажем та часом необхідним для прибуття (враховуючи, що згідно книги нарядів у позивача начеб то був піший рейд) на місце рейду. Таким чином, інформація про момент початку прогулу (9.00), про що зазначено в доповідній записці ОСОБА_12 та ОСОБА_4 від 11.12.19р. та в стовбці 4 розділу 6 книзі нарядів («зі слів ОСОБА_13 був відсутній цілий день»), є невірним. Якщо моментом початку прогулу вважати 10.00, про що зазначено в наказі про звільнення, актах, протоколі № 1, то в такому випадку «не збирається» 7 годин прогулу враховуючи 8 годинний робочий день, 1 роботи та 1 годину перерви. Зазначені обставини позивач описує детально для того, щоб показати надуманість інформації наведеної в доказах відповідача та невідповідність її дійсності.

-позначення прізвища « ОСОБА_11 » в 1 стовбці в розділі 4 «Примітка» книги нарядів взагалі не може свідчити про будь який факт, так як по-перше, воно внесене без «прив`язки» до будь-якого «рейду, інспектування, реагування на звернення або інше», які він повинен вчинити; по-друге, немає його підпису або підпису інших працівників, які б підтверджували отримання наряду; по-третє, наряд «рейд по парку» відноситься до прізвища « ОСОБА_14 »; сам запис прізвища позивача до запису «рейд по парку» навіть теоретично не дає можливості визначити місце виконання обов`язків та його зміст.

-за весь період робити у відповідача позивач жодного разу (окрім 11.12.19р. в розділі 5 «Інструктаж співробітника») не розписувався в Книзі нарядів, копії сторінок якої падав представник відповідача. Даний факт свідчить про те, що до його обов`язків ніколи не входили обов`язки з проведення рейдів, інспектувань, реагувань на звернення або інше в парках. Згідно ст. 31 КЗпП «власник абоуповноважений ниморган немає прававимагати відпрацівника виконанняроботи,не обумовленоїтрудовим договором».

Намагання відповідача, після отримання позовної заяви, надати наказу про звільнення від 31.01.20р. більшої законності та «підправити» його шляхом видання наказу № 7к від 13.03.2020 к «про внесення змін до наказу № 1к від 31.01.2020» не витримує жодної критики.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду станові від 12 вересня 2018 року по справі N 205/6983/16-ц зазначив наступне - «звільнення - триваючий у часі процес, який закінчуєтьсявидачею трудовоїкнижки і копією наказу про звільнення та остаточним розрахунком».

Таким чином, на думку позивача, всі дії відповідача вчиненні після 31.01.2020р. (дати видання наказу) та направленні на внесення змін до наказу про звільнення не мають жодного значення та є нікчемними. Іншими словами, керівництво відповідача при прийнятті рішення про звільнення керувалось саме тими документами, які існували на 31.01.2020р., і намагання їх «викреслити» з підстав для прийняття наказу є протиправним.

Стосовно наданих представником відповідача копій листів непрацездатності, які засвідчували поважність відсутності позивача на роботі в період з 12.11.2019р. по 31.01.2020р. та листування керівника відповідача з лікарняними закладами з питання стану здоров`я, позивач вважає, що надані копії доказів жодним чином не відносять до предмету спору, так як це стосується подій 11.12.19р. та 31.01.20р. Вважає, що вказані докази не відповідають вимогам ст.80 ЦПК України.

Так само, на думку позивача, не мають жодного значення наступні докази: акт від 31.01.2020р., наказ від 08.01.2020р. №2, акт про відсутність знаходження за місцем проживання від 08.01.2020р., акт про відсутність знаходження за місцем проживання від 24.01.2020р., акт про відсутність знаходження за місцем проживання від 29.01.2020р., наказ № 4 від 04.02.2020р., наказ № 10 від 14.02.2020р., акт про нещасний випадок від 03.03.2020р.

Вказані документи або складені в період непрацездатності позивача або в період після видання наказу про звільнення, або не містять інформації щодо предмету спору.

Відповідач жодного разу не зажадав від позивача письмових пояснень. Позивач приходив на місце роботи 25.12.19р. (зазначений факт відповідач визнає в відзиві) та після 23.12.19р. зустрічався з Антипенко (керівником відповідача), про що свідчить повідомлення про вивільнення в зв`язку з скороченням (доказ - копія листа від 23.12.19р. № 101), проте жодного разу йому не запропонували надати письмові пояснення з приводу прогулу за 11.12.19р. Це може свідчити лише про те, що станом на 25.12.19р. адміністрація і не вважала, що позивач вчиняв будь які протиправні дії. В наданих відповідачем копіях протоколу № 1 від 31.01.20р. та наказу про звільнення немає жодної інформації про те, що при їх прийнятті рішення про звільнення враховано «ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника».

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача зазначив, що ознайомившись з доводами які позивач приводить у відзиві як обґрунтування своїх вимог і наданими доказами, приходить до висновку про їх безпідставність.

Посадова інструкціязатверджена наказомкерівника №9від 03.07.2019р.,у відповідностідо якої ОСОБА_1 зобов`язаний виконуватипоручену йомуроботу увідповідності доправил внутрішньоготрудового розпорядкупідприємства,який такожзатверджений наказом№2авід 03.07.2019р. Як вказувалосяу відзиві-у відповідностідо вимогстатті 21Кодексу законівпро працюУкраїни Трудовийдоговір єугода міжпрацівником івласником підприємства,установи,організації абоуповноваженим ниморганом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Крім цього у відповідності до вимог статті 30 КЗпП України працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

ОСОБА_1 прийняв усі ці вимоги, в тому числі коли вчасно з`являвся до керівника для отримання інструктажів та нарядів весь цей час з 03.07.2019р. і по 11.12.2019 р. включно.

Так дійсно він не виконав вимогу керівництва і не підписав свою посадову інструкцію, як і в інших випадках, коли ОСОБА_1 відмовлявся виконувати інші вимоги керівництва.

Але, як вказувалось у відзиві на позов, на підтвердження надається копія з журналу нарядів, де ОСОБА_1 о 09-00 годині отримав наряд від керівництва на виконання дорученої йому роботи - рейд по парку до 18 години разом з іншим інспектором - Хохловим Ю., було отримано інструктаж, про що в журналі є відповідна підпис в тому числі і ОСОБА_1 .

У відповіді на відзив ОСОБА_1 визнає що підписався під інструктажем, але заперечує проти отримання наряду на виконання роботи, що суперечить самої суті інструктажу, який передбачає саме інструктування робітника про поручену йому роботу і порядок її виконання, дотримання безпеки праці під час її виконання.

За результатом перевірки виконання роботи, (про що є помітка у журналі нарядів) яку здійснював заступник начальника КП ОСОБА_4 , було встановлено відсутність в 14 годин на роботі ОСОБА_1 , що сам ОСОБА_4 підтвердив під час надання доповідної керівництву під час проведення службового розслідування прогулу яка датована 11.12.2019 р.

У відповідності до доповідної записки ОСОБА_5 провідний інспектор ОСОБА_1 до виконання наряду не приступив, і увесь день за місцем виконання наряду був відсутній.

Є безпідставнимипосилання ОСОБА_1 на хронологіюподій яківідбувались 11.12.2019р.і начебтоневідповідності часамроботи (7годин),отриманню наряду,проведення інструктажу,перерви наобід ітаке інше,у зв`язкуз тим,що іотримання нарядуі проведенняінструктажу входятьсаме вцей часроботи,як ічас длятого щобдобратися домісця виконанняроботи,і самеця хронологіяподій івказує нате,що післяотримання нарядуо 09годині ранку ОСОБА_1 не приступивдо їївиконання іне витрачавробочий часдля тогощоб дійтиабо доїхатидо місцявиконання роботи,не витрачавчас дляобідньої перервиі такеінше,його весьцей часне булона робочомумісці івін відмовивсяпояснити чомусаме. На підтвердження надаються оформлені акти від 23.12.2019 р., 24.12.2019р. про вимагання від ОСОБА_1 дати такі пояснення, але він відмовився від надання пояснень.

Щодо внесення змін у наказ, то вони були внесенні з метою дотримання законності і відповідності нормам трудового законодавства, а саме 11.12.2019 р. ОСОБА_1 не працював і після цього дня не приступав до виконання своїх обов`язків, на роботу не приходив, а тому роботодавець був зобов`язаний його звільнити з роботи днем останнім з`явленням на роботі у відповідності до статті 40 КЗпП України.

Під час внесення змін у наказ про звільнення всі ці вимоги були дотримані, нових доказів порушення законодавства з боку ОСОБА_1 які були отримані 31.01.2020 р. до наказу не використовувались, заява про їх нікчемність безпідставна і незаконна.

З 11.12.2019 року по 31.01.2020 р. роботодавець у відповідності до чинного законодавства мав право проводити розслідування, але не мав права приймати рішення, так як приймаючи до уваги листи непрацездатності Малиновський хворів, але і закінчити до цієї дати це розслідування роботодавець не мав права. За період з 31.01.2020 р. по 13.03.2020 р. ніяких нових доказів не було отримано і зміни до наказу вносились лише для того, щоб цей наказ про звільнення відповідав діючому законодавству, а тому дії про внесення змін в наказ не можуть бути нікчемними (недійсними, як такі що не відповідають нормам передбаченим в діючому законодавстві).

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у їх задоволенні.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_10 03.07.2019 року прийнято на посаду провідного інспектора КП «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради. 31.01.2020 року звільнено з посади провідного інспектора згідно п.4 ст. 40 КЗпП України (а.с.11-12).

Відповідно до повідомлення військового комісару Покровсько-Ясинуватського ОМВК від 11.11.2019 року, молодшого лейтенанта запасу ОСОБА_10 призвано на навчальні збори та направлено для проходження зборів до Покровсько-Ясинуватського ОМВК з 11 листопада по 11 грудня 2019 року (а.с.13).

Згідно витягу із наказу військового комісара від 10.12.2019 року за № 286 ОСОБА_1 з 10 грудня 2019 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.87).

Відповідно до витягу із наказу командиру військової частини НОМЕР_1 від 29.01.2020 року за № 25, молодшого лейтенанта запасу ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Збройних Сил України та призначено офіцером відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу Покровсько-Ясинватського об`єднаного міського військового комісаріаті Донецької області (а.с.18).

Інспектор Хохлов Ю.О у доповідній записці від 11.12.2018 року зазначив, що 11.12.2019 року згідно наряду він повинен був працювати у парі з ОСОБА_1 з 9.00 до 18.00 по забезпеченню правил благоустрою на маршруті № 3. Але протягом доби ОСОБА_1 на робочому місці не був, на телефонні дзвінки не відповідав (а.с.29). Заступник начальника КП «Муніципальна служба правопорядку» у доповідній записці від 11.12.2019 року вказує, що ним було проведено перевірку маршруту №3. Згідно з записом у книзі нарядів заступили на маршрут інспектор Хохлов та провідний інспектор Малиновський. Малиновський був відсутній (а.с.40).

Акт від 24.12.2019 року складений про те, що 11 грудня 2019 року провідний інспектор Малиновський С.В. був відсутній на роботі цілий день без попередження відсутності і без поважних причин з 10.00 до 18.00. Документів, що підтверджують поважну причину відсутності 11.12.2019 року не надав (а.с.41).

Акт від 31.12.2020 року складений про те, що 31 січня 2020 року провідний інспектор Малиновський С.В. був відсутній на роботі цілий день без попередження відсутності і без поважних причин з 09.00 до 12.00 (а.с.41).

31.01.2020 року відбулися загальні збори трудового КП «Муніципальна служба правопорядку». На даних зборах розглядалось питання відсутності на робочому місці 11.12.2019 року та 31.01.2020 року провідного інспектора ОСОБА_1 за результатами обговорення питання збори ухвалили рекомендувати керівнику звільнити ОСОБА_1 за прогули без поважних причин (а.с.43-45).

Наказом № 1к від 31.01.2020 року ОСОБА_1 , провідного інспектора КП «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради звільнено 31.01.2020 року через відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, п.4 с. 40 КЗпП України (а.с.46).

Підставами для звільнення стали доповідна записка інспектора ОСОБА_15 , доповідна записка заступника начальника ОСОБА_16 , акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці, протокол загальних зборів трудового колективу.

ОСОБА_1 31.01.2020 року направлено повідомлення про те, що його 31.01.2020 року звільнено, запропоновано з`явитися для отримання трудової книжки та копії наказу (а.с.47), отримано Малиновським 01.02.2020 року (а.с.49).

Наказом начальника № 7к від 13.03.2020 року КП «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради внесено зміни до наказу № 1к від 31.01.2020 року, а саме в вступній частині виключено речення «та 31 січня 2020 року протягом робочого дня 3 години». Пункт 1 викладено в наступній редакції: ОСОБА_10 провідного інспектора КП «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради звільнити 11 грудня 2019 року через відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, п.4 с. 40 КЗпП України (а.с.50).

Наказом № 2 від 08.01.2020 року створено комісію з метою перевірки знаходження та додержання лікарняного режиму ОСОБА_1 (а.с.54).

Комісія 24.01.2020 року та 29.01.2020 року відвідувала адресу, за якою зареєстрований позивач. Комісія встановила, що ОСОБА_1 відсутній за даною адресою (а.с.56, 57).

На запит відповідача КНП «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» 30.01.2020 р. надано відповідь про те, що ОСОБА_1 знаходиться на амбулаторному лікуванні з 23.01.2020р. по 30.01.2020р. Стати до роботи 31.01.2020 (а.с.59).

Наказом начальника КП «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради № 4 від 04.02.2020 року створено комісію з розслідування нещасного випадку невиробничого характеру, що трапився з ОСОБА_1 (а.с.61).

Адміністрація КНП «Добропільська лікарня інтенсивного лікування» листом від 03.03.2020 року повідомила про те, що 24.12.2019 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок невиробничого характеру, діагноз: розтягнення зв`язок лівого колінного суглобу (а.с.65-66).

14.02.2020 року КП «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради повернуто ОСОБА_1 лікарняний лист АДУ № 893404, виданий 25.12.2019 року для належного оформлення (а.с.67).

Відповідно до акту про нещасний випадок невиробничого характеру у зв`язку з відсутністю пояснень ОСОБА_1 розслідування призупинено до отримання всіх необхідних документів (а.с.69-70).

03.02.2020 року ОСОБА_1 надав керівнику відповідача три лікарняних листка: АДК № 893404 (а.с.88) хворіє з 25.12.2019р., АДК № 992357 (а.с.92) хворів з 21.12.2019 року, стати до роботи 25.12.2019 р., АДК № 992687 (а.с.89)- стати до роботи 31.01.2020р. За лікарняним АДЛ № 050621 ОСОБА_1 хворів з 12.12.2019 року, стати до роботи 21.12.2019 року (а.с.91).

З пояснень позивача та представника відповідача в судовому засідання встановлено, що лікарняні повернуті позивачу для належного оформлення, на даний час перебувають у позивача, та підприємством не оплачені.

Відповідно до книги нарядів КП «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради 11.12.2019 року ОСОБА_1 пройдено інструктаж, про що в книзі наявна його підпис (а.с.93-96). Який саме інструктаж пройдено у книзі не зазначено. В розділі 4 Примітка наявний запис: ОСОБА_14 , ОСОБА_11 рейд по парку. В розділі 6 Результати перевірок співробітника наявні записи: 11.12.2019, 14.55, у рядку після прізвищ ОСОБА_14 , ОСОБА_11 мається запис: при перевірці був відсутній ОСОБА_11 , зі слів ОСОБА_13 був відсутній цілий день. Ким саме проведено перевірку не зазначено.

Таким чином, з книги нарядів суд вбачає, що про отримання наряду у вигляді рейду по парку відсутній підпис позивача ОСОБА_1 , виконання наряду перевірено о 14 годині 55 хвилин та зроблено висновок про відсутність ОСОБА_1 цілий день.

В судовому засіданні до матеріалів справи долучено копію листка непрацездатності АДЛ № 041185, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 31.01.2020 року, стати до роботи 11.02.2020 року (а.с.141).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні, відповідно до статті 92 ЦПК України, був допитаний в якості свідка. Суду показав, що 11 грудня 2019 року прийшов на роботу біля 8 годину ранку, о дев`ятій годині приїхав начальник Антипенко. Під час бесіди, яка тривала біля 40 хвилин, позивача з начальником наодинці, останній пропонував позивачу написати заяву про звільнення без вказання дати. Позивач не погодився. Начальник цікався як проходили навчальні збори та що робив ОСОБА_1 . В кінці розмови ОСОБА_1 поцікався у начальника чим йому займатися, начальник сказав займатися тим що і робив раніше, більш конкретних вказівок не надходило. К десятої години зібрались інші працівники муніципальної поліції. ОСОБА_1 підійшов до начальника патрулів та поцікавився який наряд буде для нього, останній запропонував йому розписатися в журналі за інструктаж. Про існування книги нарядів не знав та ніколи її раніше не бачив. Після наради знову підійшов до начальника Антипенко та сказав, що в нього нема форми та спеціального взуття, тому він не може бути в патрулі. Антипенко дав вказівку знаходитися на робочому місці в кабінеті та проводити моніторинг соціальних мереж. ОСОБА_1 залишився у робочому кабінеті. Ближче до обіду бухгалтер сказала, що треба заповнити відомості по розходу палива, тому в обідню перерву ОСОБА_1 , поїхав додому за чеками на пальне, потім заїхав на станцію техобслуговування. Повернувся на робочу місце на початку другої години дня. Продовжував перебувати у робочому кабінеті та виконувати свою роботу. Періодично виходив на вулицю. Приблизно о 16 годині 30 хвилин закінчив роботу. Патрулювання містом не входило до обов`язків, та раніше таких вказівок не отримував. З посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку його не ознайомлювали. Після 11 грудня 2019 року перебував на лікарняних. Під час вручення повідомлення про майбутнє скорочення йому про прогул ніхто не казав та пояснень не вимагав. Безпосередній керівник Антипенко, заступнику Масло не підпорядковувся. Під час роботи у відповідача виконував роботу по моніторингу соціальних мереж та новин з метою вишукування скарг населення на роботу комунальних підприємств, в тому числі і їх служби, незаконних дій керівників підприємств, виявлення фактів отримання неправомірної вигоди, випадків крадіжок. При виявлені факти повідомляв безпосередньо керівнику в усній формі. Вважає, що ОСОБА_4 написав на нього доповідну під впливом керівництва.

Відповідачем не спростовані твердження позивача про те, що 11 грудня 2019 він перебував на робочому місці, а саме у службовому кабінеті. Матеріали справи не містять доказів про те, що цей факт перевірявся.

У пункті 4 частини 1 статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадк у прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення запунктом 5цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Пунктом 18постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів"передбачено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.

Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі. Про це вказано у Постанові Верховного Суду у справі № 489/1609/17.

В наказі № 1 к від 31.01.2020 року в первісній його редакції у вступній частині вказано: ОСОБА_1 , провідний інспектор КП «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області, 11 грудня 2019 року був відсутній на роботі протягом робочого дня 7 годин та 30 січня 2020 року протягом робочого дня 3 години.

30 січня 2020 року позивач перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності АДК № 992687 (а.с.89), в якому зазначено що він повинен стати до роботи 31 січня 2020 року.

Фактично для звільнення позивача за п. 4 статті 40 КЗпП України, відповідач вказує два порушення, це прогули 11.12.2019 року та 31.01.2020 року. Про ці дати велась розмова на загальних зборах трудового колективу 31.01.2020 року, де і було рекомендовано керівнику звільнити ОСОБА_1 за прогули без поважних причин. Разом з тим, не приймаючи до оплати листки непрацездатності, відповідач в подальшому враховує, що ОСОБА_1 не стає до роботи 31.01.2020 року, а продовжує хворіти, тому вносить зміни до первісного наказу та визначає дату звільнення 11.12.2019 року.

Акт про відсутність на робочому місці складено 24 грудня 2019 року. В цьому акті не вказано про те, де саме був відсутній ОСОБА_1 - на рейді у парку чи в робочому кабінеті, не вказано про отримання будь-яких нарядів чи завдань від керівництва, які не виконав позивач.

Таким чином, при винесенні наказу про звільнення позивача відповідачем було допущено неточності, наказ прийнято передчасно, не перевірені належним чином обставини та не встановлено в повному обсязі події, які мали місце 11 грудня 2019 року.

Враховуючи викладене,суд приходитьдо висновку, що наказ начальника Комунального підприємства «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області № 1к від 31.01.2020 року про звільнення ОСОБА_10 провідного інспектора, за п. 4 ст. 40 КЗпП України, підлягає визнанню незаконним та повинен бути скасованим.

Оскільки, після звернення позивача до суду з позовом про визнання наказу № 1к від 31.01.2020 року незаконним та його скасування, відкриття судом провадження у справі, відповідачем було видано наказ № 7к від 13.03.2020 року про внесення змін до оскаржуваного наказу, суд вважає за необхідне у резолютивній частині рішення суду вказати, що наказ № 1к від 31.01.2020 року підлягає визнанню незаконним та скасуванню з урахуванням змін внесених наказом № 7к від 13.03.2020 року.

Позивачем заявлена вимога про його поновлення на посаді провідного інспектора або на рівнозначній посаді. Щодо поновлення позивача на рівнозначній посаді, суд зазначає наступне.

Відповідно дост. 235 КЗпП Українив разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За змістом п. 18постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»звільнений без законних підстав або з порушенням установленого порядку працівник не поновлюється на попередній роботі лише у випадку, коли поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації.

КП «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області не ліквідовано. Таким чином, звільнений з порушенням працівник має поновлюватися на попередній посаді, а його поновлення на рівнозначній посаді не допускається.

У зв`язку з тим, що наказ про звільнення позивача судом визнається незаконним та скасовується, як наслідок ОСОБА_1 повинен бути поновлений на посаді провідного інспектора Комунального підприємства «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області з 11 грудня 2019 року. Датою поновлення позивача на посаді суд визначає 11.12.2019 року, оскільки після внесення змін до наказу про звільнення, саме ця дата є датою з якої звільнено позивача та з цієї дати він повинен бути поновлений на посаді.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Згідно п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, у разі вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Тобто, враховуючи, що позивач був звільнений 11.12.2019 року, його середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за жовтень та листопад 2019 року, що передували звільненню. З 11 листопада 2019 року позивач перебував на навчальних зборах, тому для обчислення середньомісячну заробітну плату слід обчислювати з виплат за вересень та жовтень 2019 року.

На підтвердження розміру заробітної плати позивачем надано виписку з рахунку приватного клієнта за період з 01.07.2019 року по 11.11.2019 року (а.с.23-25). З даної виписки вбачається, що ОСОБА_1 отримував наступні кошти: липень 2019 року 15038,10, серпень 2019 року 7245,00 та 10423,14 гривень, вересень 2019 року 7245,00 та 7728,00 гривень, жовтень 2019 року 7245,00 та 7728,00 гривень. Дані кошти зараховувались за призначенням заробітна плата на особові рахунки, платник ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42955430. Тобто ці кошти надходили позивачу від КП «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області як заробітна плата, яка визначена без урахування обов`язків податків та зборів. Відповідачем не надано суду доказів які б спростували дані відомості.

Згідно п. 8 зазначеного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Заробітна плата за вересень 2019 року склала 14973,00 гривень, за жовтень 2019 року 14973,00 гривень. Кількість робочих днів у вересні 2019 року 21, у жовтні 2019 року 22. Таким чином середньоденна заробітна плата позивача складає: (14973,00+14973,00)/(21+22)=696,42 гривні.

Згідно розрахунку норми тривалості робочого часу на 2019 та 2020 роки, розрахованої за календарем п`ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу та неділю при однаковій тривалості часу роботи за день впродовж робочого тижня та зменшенням тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів, кількість робочих днів з 11 грудня 2019 року склала 14 днів; у 2020 році: січень - 21 робочий день, лютий 20 робочих днів, березень 21 робочий день, квітень 21 робочий день, травень 19 робочих дня, червень 20 робочих дня, липень 23 робочих дня, по 20 серпня 14 робочих днів. Тобто, вимушений прогул позивача у зв`язку з незаконним звільненням з 11.12.2019 року (дата з якої звільнено відповідно до наказу№ 1к від 31.01.2020 року про звільнення ОСОБА_10 провідного інспектора, за п. 4 ст. 40 КЗпП України, до якого внесено зміни наказом № 7к від 13.03.2020 року) по 20.08.2020 року (дата ухвалення рішення судом про поновлення на роботі) складає 173 робочих дні.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення 11.12.2019 року по день ухвалення рішення суду (20.08.2020 року) складає: 173 дні *696,42 гривень = 120480 гривень 66 копійок. Дана сума порахована безпосередньо із заробітної плати, яку отримував позивач, за винятком обов`язкових податків та зборів, та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно дост. 2371КЗпП Українивідшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що відповідно дост. 2371КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Звертаючись до суду з позовом, позивач свої моральні страждання обґрунтовував незаконним звільненням, тимчасовим позбавленням частини доходу, що спричинили йому дискомфорт стан занепокоєння та обурення.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про незаконність звільнення позивача, його позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими. У зв`язку із незаконним звільненням позивач залишився без роботи, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, в тому числі для захисту свого порушеного конституційного права на працю та завдавало моральних страждань.

Відповідно до п. 9постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи характер та обсяг моральних страждань позивача, їх тривалість та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, моральні страждання позивача, пов`язані із незаконним звільненням, суд оцінює в 500 гривень.

Відповідно достатті 5Закону України«Про судовийзбір» відсплати судовогозбору підчас розглядусправи вусіх судовихінстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 840,80 гривень за вимогу майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу). На виконання ухвали суду від 21 лютого 2020 року про залишення позовної заяви без руху позивачем надано суду квитанцію про сплату судового збору в розмірі 840,80 гривень (позовна вимога про відшкодування моральної шкоди).

Відповідно до частини 1 статті141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840,80 гривень.

На користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 980,83 гривень (840,80 + (500*840,80/3000).

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 133 КЗпП України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частина 3цієї статтіпередбачає,що довитрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати,крім інших, на професійну правничу допомогу .

Згідно частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до наданого договору про надання правової (юридичної) допомоги від 08.02.2020 року (а.с.19), квитанції до прибуткового касового ордера від 18 лютого 2020 року (а.с. 22), розрахунку витрат на правову допомогу (а.с.20) позивачем сплачено адвокату 3000,00 гривень.

Враховуючи викладені обставини справи, а саме те, що позивач був вимушений звертатися за правничою допомогою, витрачаючи на це грошові кошти, враховуючи складність справи, те, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає, що, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, за надання правничої допомоги адвокатом на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати, а саме витрати пов`язані з розглядом справи на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. Таким чином, рішення суду в частині стягнення заробітної плати у межах виплати за один місяць та поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 81, 141, 264, 265, 273, 430 ЦПК України, ст. ст. 3, 4, 22, 40, 235, 237-1 КЗпП України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_10 до Комунального підприємства «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ начальника Комунального підприємства «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області № 1к від 31.01.2020 року про звільнення ОСОБА_10 провідного інспектора, за п. 4 ст. 40 КЗпП України, до якого внесено зміни наказом № 7к від 13.03.2020 року.

Поновити ОСОБА_10 на посаді провідного інспектора Комунального підприємства «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області з 11 грудня 2019 року.

Стягнути з Комунального підприємства «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_10 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення 11.12.2019 року по день ухвалення рішення суду (20.08.2020 року) в розмірі 120480 (сто двадцять тисяч чотириста вісімдесят) гривень 66 копійок.

Стягнути з Комунального підприємства «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_10 моральну шкоду в розмірі 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з Комунального підприємства «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_10 , сплачений ним при зверненні до суду судовий збір, в розмірі 980 (дев`ятсот вісімдесят) гривень 93 копійки.

Стягнути з Комунального підприємства «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_10 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3000 (три тисячі) гривні 00 копійок.

Стягнути з Комунального підприємства «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення в частині стягнення заробітної плати у межах виплати за один місяць та поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду або через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42955430, місцезнаходження м.Покровськ, Донецької області, пл. Шибанкова, 11.

В судовому засіданні 20 серпня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено 25 .08.2020 року.

Суддя: