Рішення

від 14.08.2020 по справі 490/876/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/876/20

н\п 2/490/2365/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2020 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючого - судді Чулуп О.С.

при секретарі - Балдич Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаїв цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

до

ОСОБА_5 , приватного підприємства "Никвести Продакшн"

про захист честі гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, зобов?язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом про визнання інформації недостовірною та про зобов?язання спростувати опубліковану інформацію на захист честі, гідності та ділової репутації. Позивачі вказують, що:

- 24 жовтня 2019 року на сторінці, що належить відповідачу ОСОБА_5 в соціальній мережі Фейсбук (http://facebook.com) була розмішена стаття (публікація) під назвою "Хочу задать вопрос новому начальнику Николаевского управления СБУ" автором якої є відповідач ОСОБА_5 (посилання на статтю ІНФОРМАЦІЯ_1

- ІНФОРМАЦІЯ_2 о 16.год.32хв. в інтернет виданні "НикВести" власником якого є приватне підприємство "Никвести Продакшн" було опубліковано статтю " ІНФОРМАЦІЯ_3 );

- ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідач ОСОБА_5 на своїй сторінці у Фейсбук опублікував статтю " ІНФОРМАЦІЯ_5 "(посилання на статтю ІНФОРМАЦІЯ_6 ).

Позивачі вказують, що дані публікації набули широкого поширення серед громадськості м.Миколаєва та області а також в інших ЗМІ. Позивачі вказують, що доступ до зазначених вище публікацій є вільним для кожної особи, та ці публікації вільно поширюються в мережі Інтернет.

Позивачі вказують, що інформація у зазначених вище статтях є недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивачів, факти у цих статтях викладені не об?эктивно, носять образливий характер і не мають жодного фактичного підгрунття. Позивачі також вказують, що вказана розповсюджена негативна інформація викликає неповагу до позивачів, та може сформувати у інших людей думку про причетність позивачів до кримінальної діяльності, що не відповідає дійсності та ганьбить їх, порушує право на повагу до гідності та честі.

В обгрунтування позовних вимог позивачі вказують, що норми статтей 16,210,277,297,299 ЦК України визначають честь та гідність особи - особистим немайновим благом, яке підлягає захисту. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила таку інформацію.

Щодо недостовірності відомостей викладених в статті 1 та 2 , то в позові, зокрема, зазначається, що недостовірною інформацією про позивачів є наступні висловлювання, що наведенні в даних статтях: "........займаються тиском на бізнес і співпрацюють з криміналітетом", " список сотрудников, которые по его словам, входят в преступную группировку", " ОСОБА_6 , совместно с бандой силовиков, продолжает кошмарить предпринимателей, "крышевать" конвертационные центры, незаконные АЗС, коррупционные схемы связанные с таможней, хищением дизельного топлива, экспортом зерновых культур и другой продукции", " ... кассиры ОСОБА_7 по направлениям ............."

ОСОБА_8 вказують, що наведена інформація є недостовірною, оскільки містить в собі такі поняття як "співробітники які входять в злочинне угрупування", "крышевать"(наведено мовою оригіналу) .

Позивачі вказують, що автор статті - відповідач-1 зазначає в статті: "Вищевказані співробітники спеціалізуються на зливі оперативної інформації і кримінальних справ представникам місцевого криміналітету.

"А також, допомагають платоспроможним бізнесменам, зводити особисті рахунки зі своїми бізнес-конкурентами, організовуючи прослуховування, стеження і збір іншої оперативної інформації." Позивачі вказують, що зміст вказаної статті має негативну неправдиву інформацію, яка полягає в змалюванні їх негативного образу, тобто осіб, які у своїй службовій діяльності нехтують нормами моралі та етики та використовують незаконні та явно злочинні шляхи.

Щодо недостовірності відомостей викладених в статті 2 , то в статті йдеться зокрема : "Сьогодні була обезголовлена банда конторських перевертнів в погонах - виведений в розпорядження заступник начальника відділу К Миколаївського УСБУ Костянтин Бурченко і його васали-подільники , - начальник контрабандного сектора ОСОБА_9 і начальник правоохоронного сектора ОСОБА_10 " "...після моєї публікації, начальник Миколаївського управління СБУ ОСОБА_11 ініціював проведення службового розслідування з приводу масштабної корупції у відділі К ".

Позивачі вказують, що автор наводить недостовірну інформацію в статті , - відносить позивачів до корупціонерів, тобто до осіб, які злочинно використовують своє службове становище, права та можливості з метою власного збагачення. Корупційна діяльність за законодавством України є злочинною діяльністю, яка підпадає під ознаки злочинів, передбачених ст.ст.364-370 КК України.

Позивачі вказують, що третя стаття опублікована в інтернет виданні"НикВести" власником якого є приватне підприємство"Никвести Продакшн", яку було опубліковано ІНФОРМАЦІЯ_7 під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_8 " хоча і було відтворено текс та зміст статті відповідача-1 ОСОБА_5 на його сторінці у Фейсбук , проте додано висловлювання про вчинення позивачами вимагання. Позивачі вказують, що інформація у зазначеній вище статті є недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивачів, факти у цих статтях викладені не об?эктивно, носять образливий характер і не мають жодного фактичного підгрунття.

Позивачі стверджують, що вказана наведена про позивачів інформація в статтях відповідачів була подана в якості фактичних тверджень, а не оціночних суджень.

Відповідач-1 ОСОБА_5 позов не визнав. У відзиві на позов представник відповідача визнав ту обставину, що автором статтей , що містяться на сторінці ОСОБА_5 в соціальній мережі Фейсбук за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_6 - є відповідач ОСОБА_5 . Представник відповідача в обґрунтування своїх заперечень послався на норми Цивільного кодексу України, зокрема, і на ст.277 ЦК України, яка визначає способи захисту особистих немайнових прав, внаслідок порушення таких поширення про особу та(або) членів її сім`ї недостовірної інформації.

Представник відповідача в своїх запереченнях посилається також і на практику ВСУ, надану як правова позиція по справі № 6-639цс17, - згідно якої, якщо позивачі є публічними особами , то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист їх гідності, честі чи ділової репутації повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації відповідно до якої такі особи підлягають ретельному громадському контролю та можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації.

Представник відповідача вказує, що таке поширення відомостей, що наведені в статті та оцінка отриманої інформації є оціночним судженням відповідача, яке ґрунтуються на його особистому трактуванні отриманої з інших джерел інформації. Поширення таких висновків відповідачем повинно оцінюватися з точки зору суспільно відповідальної поведінки будь-якої особи перед суспільством, а аналіз таких висновків повинен здійснюватися суспільством на основі усієї інформації , отриманої з різних джерел, з урахуванням статусу журналіста, що має відповідач ОСОБА_5 , який є головним редактором газети Профспілка Миколаєва Сильні разом . Окрім цього, відповідач вказує, що використання в тексті статті певних фраз та висловлювань є суто побутовими та використовуються для оцінки певних особистих якостей фігурантів публікації (особи) з точки зору автора статті, є вираженням негативного ставлення автора до таких співробітників (фігурантів публікації), цілісного враження від їх діяльності, що склалась у автора публікації як стороннього спостерігача.Представник відповідача вказує, що згідно нормам статті 3 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, то така особа вправі скористатися наданим їй правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності

Відповідач-2, приватне підприємство "Никвести Продакшн", позовних вимог не визнало. У відзиві на позов відповідач-2 вказав, що інтернет-сторінка "НикВести" є електронною версією друкованого МІ - газети " НикВести". Представник у відзиві на позов посилався на номи Закону України "Про друковані засоби масової інформації", згідно яких кожен має право на оперативне одержання через друковані засоби масової інформації публічно поширювати інформацію про діяльність державних органів і організацій, об?єднань громадян та їх посадових осіб. Відповідач-2 вказує, що не підлягають відповідальності за поширення інформації в друкованому органі, оскільки наведення у статті під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_8 " в інтернет-виданні "НикВести" (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 є відтворенням статті ОСОБА_5 (опубліковано ІНФОРМАЦІЯ_7 на йото сторінці в соціальній мережі Фейсбук за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Отже, відповідач-2 вказує, що автором даної статті є відповідач-1, тому відповідач-2 не повинен нестивідповідальність за поширену інформацію.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволення з наступних підстав.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також право кожного на повагу до його гідності (ст.ст. 3 , 28 Конституції України ).

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України ) та право на недоторканість ділової репутації (стаття 299 ЦК України ).

Відповідно до ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Положеннями норми ч.1 ст.297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов?язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності їх діянь загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових,службових, громадських чи інших обов?язків.

Згідно ст.275 ЦК України фізична особа має право на захист свого немайнового права від протиправних посягань з боку інших осіб. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду із позовом про захист її гідності та честі.

Судом досліджено статті на сторінці ОСОБА_5 в соціальній мережі Фейсбук за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_6 ; та статтю в інтернет-виданні "НикВести" за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стаття-1 під назвою (за першим рядком ) ІНФОРМАЦІЯ_9 (публікація від ІНФОРМАЦІЯ_7 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 ) , - містить наступні відомості (мовою оригіналу):

Хочу задать вопрос новому начальнику Николаевского управления СБУ Виталию Герсаку: По какой причине, до сих пор находится на службе бизнесмен в погонах , заместитель начальника отдела К СБУ в Николаевской области ОСОБА_6 , который совместно с бандой силовиков, продолжает кошмарить предпринимателей, крышевать конвертационные центры, незаконные АЗС, коррупционные схемы связанные с таможней, хищением дизельного топлива, экспортом зерновых культур и другой продукции………….. .

Артём Янковский - оперативный сотрудник отдела К ………………

ОСОБА_12 - начальник правоохранительного сектора отдела К ………………

Александр Бурдюжа - начальник контрабандного сектора отдела К ………………….

Вышеуказанные сотрудники специализируются на сливе оперативной информации и уголовных дел представителям местного криминалитета.

А также, помогают платежеспособным бизнесменам, сводить личные счёты со своими бизнес-конкурентами, организовывая прослушку, слежку и сбор другой оперативной информации.

………о борьбе с организованной преступностью - во времена правления команды ОСОБА_7 , она стала ещё более организованной

Беспринципный и продажный ОСОБА_7 - оказался подарком судьбы для всего преступного мира нашего региона.

Виталий ОСОБА_13 , готов вам предоставить имеющуюся у меня документальную информацию, касаемо преступной деятельности вышеуказанных коррупционных персонажей……………………

Также, хочу обратиться к николаевским народным депутатам Украины ОСОБА_14 ( ОСОБА_15 ) ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , чтобы они взяли данную тему под личный контроль и донесли данную проблему до Президента Украины и начальника СБУ.

Я уже давал публичную огласку коррупционной деятельности этого персонажа и даже официально обращался к Президенту Украины ОСОБА_22 (посилання на звернення в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Стаття-2 під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_5 " (публікація від ІНФОРМАЦІЯ_11 ,за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 ), - містить наступну інформацію (мовою оригіналу):

ОСОБА_23 была обезглавлена банда конторских оборотней в погонах - выведен в распоряжение заместитель начальника отдела К Николаевского УСБУ ОСОБА_6 и его вассалы-подельники - начальник контрабандного сектора ОСОБА_24 и начальник правоохранительного сектора ОСОБА_12 .Об этом мне сообщил начальник Николаевского УСБУ………. .

ОСОБА_25 , что после моей публикации, начальник Николаевского управления СБУ ОСОБА_26 инициировал проведение служебного расследования по поводу масштабной коррупции в отделе К . (посилання ІНФОРМАЦІЯ_3 )

Проверку проводит ОВБ СБУ. По окончанию проверки будем добиваться того, чтобы документы передали в ГБР для проведения дальнейшего расследования.

В Центральном аппарате СБУ уже подписали соответствующие документы.

Стаття-3(опублікована ІНФОРМАЦІЯ_7 ) під назвою ІНФОРМАЦІЯ_8 " в інтернет-виданні "НикВести" за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 , - міститься наступна інформація (мовою оригіналу):

" ОСОБА_27 обратился к новому начальнику Николаевского управления СБУ ОСОБА_28 с просьбой обратить внимание на ряд сотрудников отдела К , которые, по его словам, занимаются вымогательством, давлением на бизнес и сотрудничеством с криминалитетом. Он опубликовал список сотрудников, которые, по его словам, входят в преступную группировку, с указанием ролей в ней."

В подальшому в статті інтернет-видання "НикВести" наводиться переказ статті відповідача ОСОБА_5 під назвою ІНФОРМАЦІЯ_9 ....." опубліковану 24.10.2019р. на сторінці ОСОБА_5 в соціальній мережі Фейсбук .

Судом досліджено лист від 26.12.2019р. Генеральної прокуратури України згідно якого відомості про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності в якості підозрюваного, обвинуваченого станом на 25.12.2019р. не встановлено.

Судом досліджено лист від 26.12.2019р. Генеральної прокуратури України згідно якого відомості про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності в якості підозрюваного, обвинуваченого станом на 25.12.2019р. не встановлено.

Судом досліджено лист від 26.12.2019р. Генеральної прокуратури України згідно якого відомості про притягнення ОСОБА_29 до кримінальної відповідальності в якості підозрюваного, обвинуваченого станом на 25.12.2019р. не встановлено.

Судом досліджено лист від 11.01.2020р. Офісу Генерального прокурора згідно якого здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокурорами Офісу Генерального прокурора щодо підозрюваного ОСОБА_30 на той час не встановлено

Судом досліджено лист від 03.01.2020р. Управління СБУ в Миколаївській області згідно якого інформація, яка розміщена на сайті "НикВести" про можливе вчинення неправомірних дій ОСОБА_1 та іншими співробітниками УСБУ в Миколаївській області, не підтвердилась.

Відповідно до правової позиції, що міститься у п.п.15,18 постанови №1 від 27.02.2009р. Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і всебічно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до правової позиції, що міститься у п.19 постанови №1 від 27.02.2009р. Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до правової позиції, що міститься у п.16 постанови №1 від 27.02.2009р. Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" то відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, які не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції 475/97-ВР.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК України (435-15) та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") 3759-12 у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів.

Модальні слова окремий розряд лексичних одиниць, який утворився в результаті постійного використання форм різних частин мови у вставній функції з метою вираження ставлення мовця до змісту висловлювання. Функціональна місткість модальних слів із значенням невпевненості визначається їх здатністю виражати як логіко-смислові, так і емоційно-експресивні відтінки. Використовуючи такі слова, мовець дає свою логічну оцінку достовірності висловлювання. Вона виступає як припущення про відповідність висловленого реальній дійсності або сумнів у цьому і характеризується не категоричністю, проблематичністю. Вибір мовцем тих чи інших модальних слів залежить від його здатності до вираження потрібного ступеня впевненості в конкретній ситуації.

За положеннями статті 29 Закону України Про інформацію суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

При цьому суспільство також має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка поширюється будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності, з одного боку, а з другого була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.

За таких обставин, з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка поширюється щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо поширення цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими, ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.

Публічна особа, державний службовець повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.

Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 липня 1986 року у справі Лінгенс проти Австрії (Lingens v. Austria).

Суд приймає доводи відповідачів, що позивачі є публічними особами, оскільки такі(позивачі) займали посади в аппараті Упраління СБУ в Миколаївській області (на час подій, відображених в вищезазначених публікаціях), тобто були співробітниками правоохоронного органу регіонального рівня, відповідно межа допустимої критики та обсяги поширеної інформації щодо таких осіб є значно ширшими, оскільки вони безпосередньо відіграють певну роль у діяльності правоохоронних органів на обласному рівні, а безпосередні дії позивачів становлять суспільний інтерес.

У Резолюції №1165 Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У ст.ст.3,4,6 "Декларації Комітету міністрів Ради Європи "Про свободу вираження поглядів та інформації" (Ухвалено Комітетом міністрів Ради Європи на 70-й сесії 29.04.1982р.)- зазначається, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У рішенні ЄСПЛ від 08 липня 1986 року у справі Лінгенс проти Австрії (Lingens v. Austria) суд зазначив про необхідність розрізняти факти та оціночні судження, оскільки наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень ні. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею10 Конвенції.

У рішенні від 10 серпня 2006 року у справі Ляшко проти України (Lyshkо v.Ukraine) Європейський суд з прав людини зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 Конвенції застосовується не тільки до інформації чи ідей , які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе демократичне суспільство . Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Правова позиція ВСУ вказує на те, що при вирішенні справ про захист честі та гідності та спростуванні недостовірної інформації слід враховувати загальний характер та направленність статті в цілому.

Щодо тексту статтей 1 та 2 (публікації ОСОБА_5 ) то аналіз мовно-стилістичних засобів, використаних при написанні статті приводить суд до наступних висновків щодо характеру та направленості статті.

В тексті статтей використовуються такі мовні засоби, як то - порівняння, метафора.

Зокрема, текс статті 1 містить наступні фрази:"........ молчу о борьбе с организованной преступностью - во времена правления команды ОСОБА_7 , она стала ещё более организованной". Автор статті вказує, що до часу служби Бурченко корупція була менше, після Бурченко - розквітла.....". В даному випадку автор статті наводить порівняння результатів діяльності позивачів з плином часу, тобто йде порівняння в часі та за величиною дії, йде оцінка дій: більше-менше.

Використання автором статті в тексті побутових термінів, а не юридичних направлене на опис певних особистих рис та дій осіб, про яких йдеться в статті(позивачів), причому ця характеристика дій осіб (позивачів) відбувається на побутовому рівні, мають місце розмірковування звичайного (як вказує відповідач стороннього спостерігача) громадянина про долю рідного міста та краю.

Тобто йде опис дій, йде оцінка осіб, мають місце оціночні судження автора, тобто автор висловлює свою особисту суб`єктивну думку щодо осіб про які йдеться в статті.

Терміни які відповідач-1 використовує для характеристики позивачів не можуть бути сприйняті однозначно - оскільки ці терміни вжиті в метафоричному значенні: ОСОБА_7 та його підлеглих порівнюють то з "бізнесменом" але він в "погонах", то з ".....подарком судьбы"(мовою оригіналу) Іншого фігуранта статті порівнюють - з "касовим апаратом", тобто з неживою річчю, предметом, що дає підстави суду зробити висновок, що йде порівняння фігурантів статті із явищами чи об?єктами (речами) метафорично. При цьому очевидно, що автор порівнюючи високо посадовців регіонального рівня з кимось іншим -- фактично дає їм таким чином свою оцінку, тобто оцінює їх зі своєї точки зору, зокрема автор оцінює всіх позивачів одночасно разом і як "команда ОСОБА_7 ", і як "банда силовиков". А отже, суд приходить до висновку, що в даному випадку має місце суб?єктивне вираження автором статтей своїх оцінок діяльності тих чи інших осіб як представників правоохоронних органів, тобто мають місце оціночні судження відповідачаі-1.

На оціночний характер статті вказує також і використання автором статті таких термінів щодо фігурантів статті як "персонаж". Зокрема статті від 24.10.2019р. йдеться (мовою оригіналу): "......готов вам предоставить имеющуюся у меня документальную информацию, касаемо .................... деятельности вышеуказанных персонажей ." Тобто автор статті має на увазі суб?єктів, що використовуються в художній літературі, це - персонажі, тобто ті чи інші художні образи. Змальовуючи їх у той чи інший спосіб автор статті надає цим "персонажам" певних характеристик, в тому числі і в гострій, сатиричній формі.

Застосовані до характеристики позивачів висловлювання як то: "безпринципний і продажний" -- це до ОСОБА_7 , "кришувати" та "кошмарити" - це до всіх інших співробітників (позивачів), та до службовців відділу "К" загалом, вказують на характеристику фігурантів статті стосовно їх професійних якостей, та мають явно оціночний характер, оскільки дають оцінку певної сторони життя позивачів - їх професійної діяльності як працівників правоохоронних органів. Надаючи фігурантам статті тих чи інших характеристик - автор так чи інакше оцінює їх, оцінює гостро, з сатирою. Даючи свої суб?єктивні оцінки позивачам як службовцям правоохоронного органу автор статтей (відповідач-1), проте, не переходить межі моральних засад суспільства, не застосовує висловлювань, які ганблять честь та гідність осіб, про яких йдеться в статті.

На направленість статтей на висловлювання автором публікацій своєї особистої думки (позиції) вказує і та обставина, що автор статті як громадський активіст звертається і до народних депутатів України від Миколаївського регіону з пропозицією (мовою оригіналу): " ............ чтобы они взяли данную тему под личный контроль и донесли данную проблему до Президента Украины и начальника СБУ". Тобто автор статтей(відповідач-1) звертається до представників органу влади - не стояти осторонь процесів оновлення правоохоронних органів, та пропонує народним депутатам надати свою оцінку вказаним подіям та службовцям УСБУ в Миколаївській області та донести свою позицію до вищого керівництва країни.

Щодо визнання недостовірною інформацією щодо нібито вчинення позивачами корупційних правопорушень чи злочинів - то інформація вказана в статті-1 та статті-2 враховуючи загальну направленність статті та її загальний характер - є оцінкою діяльності співробітників відділу "К" Управління СБУ у Миколаївській області та направлена на спонукання керівництва правоохоронного органу провести перевірку діяльності окремих співробітників, то суд приходить до висновку, що ці висловлювання мають характер оцінки, характеристики діяльності позивачів, тобто ці висловлювання відповідача-1 носять суб?єктивний характер, зокрема є відображенням особистої думки автора публікацій щодо діяльності позивачів як службовців правоохоронного органу, а за такого є оціночними судженнями. Автор статті вказуючи на нібито злочинну діяльність позивачів вказує, що у нього в наявності є документальні дані щодо такої діяльності, тобто автор вказує на свої суб?єктивні оцінки тих об?єктивних даних, що містяться в наявних у нього матеріалах, та в яких відображені на його думку діяння позивачів, що можливо містять ознаки правопорушень. Та автор бажає звернути увагу керівництва організації, де служать позивачі на те, що така діяльність позивачів повинна бути перевірена на її відповідність закону. На направленість статтей на висловлювання автором публікацій своїх оцінок службової діяльності позивачів вказує і та обставина, що автор статті звертається до народних депутатів України від Миколаївського регіону з пропозицією донесли дану проблему до вищого керівництва країни, - до Президента України.

Щодо висловлюванні в статті-3 під назвою ІНФОРМАЦІЯ_8 " в інтернет-виданні "НикВести" - " ОСОБА_27 обратился к новому начальнику Николаевского управления СБУ Виталию Герсаку с просьбой обратить внимание на ряд сотрудников отдела К , которые, по его словам, занимаются вымогательством, давлением на бизнес и сотрудничеством с криминалитетом."

Щодо характеру статті-3 загалом (опублікована ІНФОРМАЦІЯ_7 під назвою ІНФОРМАЦІЯ_12 "), то текст вказаної статті, за винятком висловлювання щодо "вимагання", - повністю відтворює зміст статті відповідача-1 ОСОБА_5 опублікованої раніше того ж дня на сторінці ОСОБА_5 в соціальній мережі Фейсбук .

Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (справа Газета Україна центр проти України від 15 липня 2010 року (Gazeta Ukraine-tsentr v. Ukraine).

У таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у поширенні висловлювань інших осіб суттєво заважали пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин. Законодавство надає журналістам імунітет від цивільної відповідальності за дослівне відтворення матеріалу.

Суд звертає увагу на те, що це положення у загальному плані відповідає його підходу до свободи журналістів поширювати висловлювання, зроблені іншими (справа від 23.09.1994р. Jersild v. Denmark ).

Повідомлення новин, засноване на інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль сторожового пса суспільства (справа від 26.11.1991р. The Observer and The Guardian v. The United Kingdom ).

Тому вказівка у статті -3 "НикВести" щодо вчинення позивачами "вимагання" (ст.189 КК. Укр) сприймається читачем в контексті статтей 1 та 2 (автор ОСОБА_5 ) як оцінка діяльності позивачів яка потребує перевірки. Оскільки за першим абзацем статті "НикВЕсти" йде повністю перепис статті ОСОБА_5 , то суд вважає, що і дана стаття, що фактично є відтворенням статті ОСОБА_5 , - є висловлюванням, що містить оціночні судження, а за такого не можуть бути об?єктом перевірки суду, оскільки не можуть бути достовірними чи недостовірними.

З урахуванням наведених норм матеріального права, прецедентної практики Європейського суду з прав людини суд доходить до висновку про те, що поширена ОСОБА_5 в соціальній мережі "Фейсбук" інформація була власними судженнями відповідача-1 та оцінкою діяльності позивачів як співробітників УСБУ у Миколаївській області, наведена ж інформації відповідачем-2 на сторінках інтеренет-видання "НикВести" є фактично поширенням тієї ж інформації що була висловлена в статті відповідача-1 за 24.10.2019р.

Таке поширення та оцінка отриманої інформації є оціночними судженнями відповідача-1, які ґрунтуються на його особистому трактуванні отриманої з інших джерел інформації, а також його власному тлумаченні таких дій. Поширення таких висновків відповідачем-1 повинно оцінюватись з точки зору суспільно відповідальної поведінки будь-якої особи перед суспільством, а аналіз таких висновків повинен здійснюватися суспільством на основі усієї інформації, отриманої з різних джерел.

Правильність думки чи оцінки тієї чи іншої особи може бути предметом думки, оцінки інших осіб, але не предметом повноважень судової влади. Вони можуть оспорюватись у порядку полеміки, у тому числі й у друкованому засобі, по радіо чи в телепередачі або іншим адекватним способом.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені. У свою чергу, національна влада може втрутитися у процес реалізації норми статті 10 Конвенції, якщо, зокрема, це передбачено законом, направлено на захист репутації або інших прав осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.

Таким чином, згідно із статтею 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини, особливо якщо такі висловлювання стосуються публічної особи або посадової особи рівня суспільного значення та її діяльність становить суспільний інтерес.

За таких обставин, враховуючи, що оціночні судження не можуть бути предметом судового розгляду щодо їх достовірності чи ні, то вимоги позивачів шодо визнання оскаржуваної інформації недостовірною та їх спростування задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.ст.ст.10,11,15,81,89,258-260 ЦПК України , ст.275,277,ч.1ст.279 ЦК України України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог про визнання недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 інформації :

- що розміщена 24 жовтня 2019 року в статті ОСОБА_5 під назвою "Хочу задать вопрос новому начальнику Николаевского управления СБУ ОСОБА_28 : по какой причине, до сих пор находится на службе бизнесмен в погонах ," на його сторінці в соціальній мережі "Фейсбук" за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1

- що розміщена ІНФОРМАЦІЯ_4 в статті ОСОБА_5 під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_13 " за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

- що розміщена ІНФОРМАЦІЯ_2 в статті під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_8 " в інтернет-виданні "НикВести" за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3

та про зобов?язання ОСОБА_5 спростувати в соціальній мережі "Фейсбук" на сторінці ОСОБА_5 інформацію відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , - що розміщена 24.10.2019р. в статті під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_9 " та ІНФОРМАЦІЯ_14 в статті під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_5 " на сторінці ОСОБА_5 в соціальній мережі "Фейсбук";

та про зобов?язання приватне підприємство "Никвести Продакшн" спростувати на власному веб-сайті: https://nikvesti.com, Ї інформацію відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що розміщена 24.10.2019р. в статті під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_8 ", - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.273 ЦПК України

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення через Центральний районний суд м.Миколаєва.

Суддя