Рішення

від 19.08.2020 по справі 607/8594/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.08.2020 Справа №607/8594/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М.,

за участі секретаря судового засідання Свергун Т.В., позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації Комунального закладу Тернопільської обласної ради Тернопільської університетської лікарні професійної спілки працівників охорони здоров`я України про зобов`язання вчинити дії та відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Комунального закладу Тернопільської обласної ради Тернопільської університетської лікарні професійної спілки працівників охорони здоров`я України, просить зобов`язати профком лікарні скасувати своє рішення про дачу згоди на його звільнення, зобов`язати профком лікарні виділити допомогу на хіміотерапію, зобов`язати профком лікарні і трудовий колектив заслухати про його роботу на користь лікарні і виступити ініціатором про визначення його заслуг перед колективом і лікарнею, зобов`язати профкомом лікарні провести обстеження робочого місця лікаря ОСОБА_1 на предмет дотримання техніки безпеки та охорони праці, зобов`язати профком лікарні виплатити йому моральну шкоду в розмірі 50000 гривень та матеріальну шкоду в розмірі 75000 гривень. Позов мотивовано тим, що під час перебування його на лікарняному, відповідач незаконно надав згоду на його звільнення з роботи. Він працював в Університетській лікарні 57 років, був активним громадським та профспілковим діячем, зумів добитися добудови лікарні, реконструкції вулиці Клінічної, переконати міністра виділити лікарні гроші на придбання апаратури, не дав посадовим особам вкрасти земельну ділянку лікарні. В лютому 2020 року був незаконно звільнений. Відповідач не надав йому допомоги у зв`язку із його хворобою.

Відповідач надав суду відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що 26 лютого 2020 року Первинній профспілковій організації Комунального закладу Тернопільської обласної ради Тернопільської університетської лікарні надійшло подання адміністрації закладу про отримання згоди на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади у зв`язку із скороченням за пунктом першим статті 40 КЗпП України. Подання обґрунтоване змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними із перетворенням Тернопільської університетської лікарні в комунальне некомерційне підприємство, та відмовою ОСОБА_1 від запропонованих вакантних посад лікаря-ендоскопіста ендоскопічного кабінету при гастроентерологічному відділенні та лікаря методиста відділення статистики та методичної роботи. ОСОБА_1 двічі телефоном повідомлявся про час та місце засідання профспілкового комітету, та двічі в агресивній формі відмовлявся з`являтися на зсідання комітету без зазначенням причини відмови. 03.03.2020 року на засіданні профспілкового комітету була надана згода на звільнення ОСОБА_1 , на момент розгляду були відсутня інформація про причини неявки ОСОБА_1 . Щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про виділення матеріальної допомоги на лікування, то комітет розглядав заяву ОСОБА_1 та вирішив виділити профспілкову виплату на загальну суму 3218,65 грн. Щодо відзначення заслуг позивача на зборах трудового колективу, звертає увагу, що він сам може бути ініціатором цього, трудовий колектив неодноразово давав оцінку діям ОСОБА_1 . Більшість членів профспілки вкрай негативно оцінюють трудові заслуги та особисті якості позивача. Звертає увагу, що обстеження робочого місця не відноситься до компетенції відповідача. Також, зауважує, що позивачем не зазначено, в чому полягає його матеріальна та моральна шкода.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2020 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 липня 2020 року зарито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач підтримав позов з підстав, викладених в ньому.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, просить розглядати справу в його відсутності за наявними матеріалами, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю 2 групи довічно за загальним захворюванням, з 1967 року працює в медичні сфері, остання робота - лікар-ендоскопіст комунального некомерційного підприємства Тернопільська університетська лікарня Тернопільської обласної ради.

Відповідно до виписки епікриз з медичної картки хворого №16123/18 ОСОБА_1 має захворювання нирки та супутні захворювання, з 11.09.2018 року по 13.09.2018 року перебував на лікуванні в Національному інституті раку.

Наказом в.о. головного лікаря КНП Тернопільська університетська лікарня від 05.07.2019 року №140/1-од, в зв`язку із ліквідацією ендоскопічного відділення з 09.09.2029 року та запланованим відкриттям ендоскопічного кабінету при гастроентерологічному відділенні з 10.09.2019 року, запропоновано лікарям ендоскопічного відділення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 вакантні посади лікаря-ендоскопіста ендоскопічного кабінету при гастроентерологічному відділенні та лікаря-методиста відділення статистики та методичної роботи.

Відповідно до акту від 09.07.2019 року, в присутності начальника відділу кадрів ОСОБА_4 , інспектора відділу кадрів ОСОБА_5 , головної медичної сестри ОСОБА_6 , ОСОБА_1 відмовився від запропонованих вакантних посад та від підпису про ознайомлення із наказом від 05.07.2019 року №140/1-од.

26 лютого 2020 року генеральний директор КНП ТУЛ ТОР звернувся із поданням до голови профспілкового комітету КНП ТУЛ ТОР про отримання згоди на звільнення лікаря-ендоскопіста ендоскопічного відділення ОСОБА_1 у зв`язку із зміною в організації виробництва і праці, ліквідації ендоскопічного відділення та скорочення штатних посад відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно актів від 27.02.2020 року та 02.03.2020 року ОСОБА_1 повідомлявся телефонними дзвінками про засідання профспілкового комітету в зв`язку із поданням адміністрації лікарні на отримання згоди на звільнення на 27.02.2020 року та 03.03.3030 року, однак останній прийти на засідання відмовився без зазначення причин.

Відповідно до протоколу №3 від 03.03.2020 року профспілкового комітету КНП Тернопільська університетська лікарня ТОР, профспілковим комітетом за результатами голосування ( за -7, проти - 0, утрималось -0) дано згоду на звільнення лікаря-ендоскопіста ОСОБА_1 за пунктом першим статті 40 КЗпП України.

Згідно листка непрацездатності КНП Тернопільська міська клінічна лікарня №2 ТОР ОСОБА_1 з 03.03.2020 року по 12.03.2020 року був звільнений від роботи у зв`язку із загальним захворюванням.

Відповідно до платіжних відомостей ППО КЗ ТОР ТУЛ з 01.10.2018 року по 03.10.2018 року № 32 ОСОБА_1 отримав 1000 грн. та з 29.11.2018 року по 30.11.2019 року отримав 2218,65 грн.

Розглянувши справу, суд доходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи із такого.

Статтею 36 Конституції України встановлено, що громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об`єднують громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначено Законом України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності (далі - Закон № 1045-XIV), відповідно до статті 1 якого професійна спілка (профспілка) - це добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Первинна організація профспілки - це добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі. Членом профспілки є особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1045-XIV законодавство про профспілки складається з Конституції України, Закону України Про об`єднання громадян (який застосовується до профспілок, якщо інше не передбачено зазначеним Законом), цього Закону, КЗпП України та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Відповідно до статті 14 указаного Закону профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів. Статути (положення) профспілок приймаються з`їздами, конференціями, установчими або загальними зборами членів профспілки відповідного рівня і не повинні суперечити законодавству України.

Статут (положення) профспілки повинен містити: 1) статус та повну назву профспілки, її скорочену назву (за наявності), місцезнаходження її виборних органів (юридичну адресу); 2) мету та завдання профспілки; 3) умови і порядок прийняття в члени профспілки та вибуття з неї; 4) права, обов`язки членів профспілки, умови, порядок та підстави виключення з членів профспілки; 5) територіальну, галузеву або фахову сферу діяльності; 6) організаційну структуру профспілки, повноваження її організацій, виборних органів, порядок формування їх складу; 7) умови, терміни, порядок скликання з`їздів, конференцій чи загальних зборів членів профспілки та порядок прийняття ними рішень; 8) порядок і терміни звітності виборних органів профспілки перед членами профспілки, порядок здійснення контролю за діяльністю виборних органів профспілки; 9) джерела надходження (формування) коштів профспілки та напрями їх використання; 10) порядок здійснення господарської діяльності, необхідної для виконання статутних завдань профспілки; 11) порядок внесення змін до статуту профспілки; 12) умови та порядок припинення діяльності профспілки і вирішення майнових питань. У статуті профспілки можуть бути передбачені й інші положення, що стосуються особливостей створення та функціонування певної профспілки, якщо це не суперечить цьому Закону.

У межах повноважень, передбачених статутом, вищі за статусом профспілкові органи можуть затверджувати положення про організації профспілки.

Частиною третьою статті 12 Закону № 1045-XIV встановлено, що забороняється втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань, яке може призвести до обмеження прав профспілок або перешкодити законному здійсненню їх статутної діяльності.

У цій нормі міститься пряма заборона втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, роботодавців, їх об`єднань у статутну діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 1045-XIV профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди.

Таким чином, за змістом Закону № 1045-XIV у судовому порядку може бути оскаржено лише рішення профспілкового органу, в якому порушено вимогу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації.

Відповідно до пункту першого статті 40 КЗпП України трудовій договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до вимог ч.2 ст.49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу не пізніше як через місяць з дня одержання згоди профспілкового органу.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 43 КЗпП України, ч. 6 ст. 39 Закону № 1045-XIV, рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Оскільки рішення профспілкової організації при вирішенні питання про звільнення працівника з роботи має рекомендаційний характер, законом порядок його оскарження не передбачений, правову оцінку цьому рішенню було надано при вирішенні іншої цивільної справи.

Спір, що виник, належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності, оскільки пов`язаний з питаннями членства у громадській організації, а тому такий спір має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності. Аналогічні висновки у подібних правовідносинах зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 431/1490/17 (провадження № 61-19св18).

За таких обставин суд доходить висновку, що вимоги позивача про зобов`язання профкому лікарні скасувати своє рішення про дачу згоди на його звільнення, зобов`язати профком лікарні виділити допомогу на хіміотерапію, зобов`язати профком лікарні і трудовий колектив заслухати про його роботу на користь лікарні і виступити ініціатором про визначення його заслуг перед колективом і лікарнею, зобов`язати профкомом лікарні провести обстеження робочого місця лікаря ОСОБА_1 на предмет дотримання техніки безпеки та охорони праці не підлягає до задоволення, оскільки вказані вимоги стосуються внутрішньої діяльності профспілки та суд не має права втручатися в її діяльність.

Рішення №3 від 03.03.2020 року профспілкового комітету КНП Тернопільська університетська лікарня ТОР, яким профспілковим комітетом дано згоду на звільнення лікаря-ендоскопіста ОСОБА_1 має рекомендаційний характер, законом порядок його оскарження не передбачений, правову оцінку цьому рішенню було надано при вирішенні іншої цивільної справи про поновлення на роботі, тому суд не може зобов`язати відповідача його переглянути.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання провести обстеження робочого місця лікаря ОСОБА_1 на предмет дотримання техніки безпеки та охорони праці, суд також зауважує, то такі вимоги подані до неналежного відповідача, оскільки профспілковий комітет не має повноважень обстежувати робочі місця на предмет дотримання техніки безпеки та охорони праці.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання профкому виплатити позивачу 75000 грн. матеріальної шкоди та 50000 моральної шкоди, така позовна вимога до задоволення не підлягає, виходячи із наступних причин.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Стаття 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає , серед іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів . Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом третім постанови пленуму Про практику розгляду моральної шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяним фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам,інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Із змісту статті 12, 13 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Із змісту статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звернувшись із позовом позивач покликається на те, що незаконними діями відповідача, щодо надання згоди на його звільнення, невиплати йому допомоги на лікування йому завдано матеріальної та моральної шкоди.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що надані позивачем доводи та докази не є достатніми для висновку, що протиправними діями Первинної профспілкової організації Комунального закладу Тернопільської обласної ради Тернопільської університетської лікарні професійної спілки працівників охорони здоров`я України ОСОБА_1 завдано матеріальної та моральної шкоди, наявність такої шкоди, та наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними винними діянням відповідачів.

Відповідно до ст.ст. 16, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, Закону України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , керуючись ст.ст. 5, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації Комунального закладу Тернопільської обласної ради Тернопільської університетської лікарні професійної спілки працівників охорони здоров`я України про зобов`язання вчинити дії та відшкодування шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ,

Відповідач: Комунальний заклад Тернопільської обласної ради Тернопільська університетська лікарня , 46002, вул. Клінічна, 1, м. Тернопіль, ЄДРПОУ 36467727.

Повний текст рішення виготовлено 28 серпня 2020 року.

Головуючий суддяВ. М. Позняк