Ухвала

від 18.11.2020 по справі 607/8594/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 607/8594/20

провадження № 61-16830ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації Комунального закладу Тернопільської обласної ради Тернопільської університетської лікарні професійної спілки працівників охорони здоров`я України про зобов`язання вчинити дії та відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив: зобов`язати відповідача скасувати рішення про надання згоди на його звільнення; зобов`язати відповідача виділити йому допомогу на хіміотерапію; зобов`язати відповідача і трудовий колектив заслухати інформацію про його роботу на користь лікарні та виступити ініціатором про визначення його заслуг перед колективом і лікарнею; зобов`язати відповідача провести обстеження його робочого місця на предмет дотримання техніки безпеки та охорони праці; зобов`язати відповідача відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 50 000 грн та матеріальну шкоду в розмірі 75 000 грн.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що він працював у Комунальному некомерційному підприємстві Тернопільська університетська лікарня Тернопільської обласної ради лікарем-ендоскопістом. Через порушення під час роботи техніки безпеки адміністрацією лікарні та за відсутності контролю з боку профкому лікарні він захворів та був прооперований в інституті раку. За 57 років роботи в медицині він не порушував трудового розпорядку та дисципліни, не притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності, був активним громадським та профспілковим діячем, зумів добитися добудови лікарні, реконструкції вулиці Клінічної, переконати міністра виділити лікарні гроші на придбання апаратури, не дав посадовим особам вкрасти земельну ділянку лікарні. Під час перебування його на лікарняному відповідач надав згоду на звільнення його з роботи, яка є незаконною. Відповідач не надав йому допомоги у зв`язку з його хворобою, не виступив ініціатором про визначення його заслуг перед колективом і лікарнею, не обстежив його робочого місця на предмет дотримання техніки безпеки та охорони праці та не відшкодував заподіяної йому матеріальної та моральної шкоди.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2020 року скасовано і ухвалено нове рішення про закриття провадження у справі.

10 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача 50 000 грн - на відшкодування моральної шкоди та 75 000 грн - на відшкодування матеріальної шкоди. Тобто ціна позову в цій справі становить 125 000 грн (50 000 грн + 75 000 грн), що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн). Тому в цій частині справа № 607/8594/20 є малозначною в силу вимог закону.

Також предметом позову в цій справі є зобов`язання відповідача вчинити дії, а саме: скасувати своє рішення про надання згоди на звільнення позивача; виділити позивачу допомогу на хіміотерапію; заслухати інформацію про роботу позивача на користь лікарні та виступити ініціатором про визначення заслуг позивача перед колективом і лікарнею; провести обстеження робочого місця позивача на предмет дотримання техніки безпеки та охорони праці.

Справа в цій частині вимог є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення у постанові Тернопільського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктами 1, 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації Комунального закладу Тернопільської обласної ради Тернопільської університетської лікарні професійної спілки працівників охорони здоров`я України про зобов`язання вчинити дії та відшкодування шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов