Постанова

від 26.08.2020 по справі 632/30/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

26 серпня 2020 року

м. Харків

справа № 632/30/19

провадження № 22-ц/818/804/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Бурлака І.В., Яцини В.Б.

за участю секретаря - Огар І.В.,

ім`я (найменування) сторін:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма УКРАЇНА НОВА ,

треті особи- Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Відділ державної реєстрації Виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області,

представники - Ялисоветський Андрій Андрійович, Шпаковський Денис Ігорович,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 24 жовтня 2019 року та додаткове рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 08 листопада 2019 року в складі судді Росохи А.В.,

у с т а н о в и в :

У грудні 2018 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма УКРАЇНА НОВА (далі - СТОВ Агрофірма УКРАЇНА НОВА ), третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Відділ державної реєстрації Виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області, в якому просила визнати недійсними додаткові угоди від 03 жовтня 2016 року до договору оренди земельної ділянки № 632450004001788 від 25 грудня 2012 року загальною площею 7,8356 га, кадастровий номер 6324586000:18:000:0024 та до договору оренди земельної ділянки №632450004000178 від 21 грудня 2012 року загальною площею 7,675 га, кадастровий номер 6324586000:18:000:0025, укладені між нею та СТОВ УКРАЇНА НОВА .

Позов мотивовано тим, що 20 вересня 2012 року між нею та СТОВ Агрофірмою Україна Нова укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,8356 га, кадастровий номер земельної ділянки: 6324586000:18:000:0024 строком до 31 грудня 2017 року. Договір зареєстровано в Міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Первомайський і Первомайському районі Харківської області 25 грудня 2012 року за №632450004001788.

29 листопада 2017 року за відсутності повідомлень відповідача про продовження строку дії договору, вона надіслала СТОВ Агрофірма УКРАЇНА НОВА заяву про відсутність наміру продовжувати дію даного договору.

В січні 2018 року на особистому прийомі в СТОВ Агрофірма УКРАЇНА НОВА їй надано копію додаткової угоди від 03 жовтня 2016 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки зареєстрованого за № 632450004001788 від 25 грудня 2012 року. Однак такої додаткової угоди вона не підписувала; на копії додаткового договору відсутні ознаки державної реєстрації.

07 серпня 2018 року Міськрайонним управлінням держгеокадастру у Первомайському районі та м. Первомайському на її запит надано відповідь, що 10 березня 2017 року Виконавчим комітетом Первомайської міської ради Харківської області було зареєстровано право оренди щодо її земельної ділянки, строк дії речового права до - 25 грудня 2024 року.

Крім того, 20 вересня 2012 року між її матір`ю ОСОБА_3 та СТОВ Агрофірмою УКРАЇНА НОВА укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,67 га, кадастровий номер 6324586000:18:000:0025, який був зареєстрований 21 грудня 2012 року в Міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Первомайський і Первомайському районі Харківської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після смерті матері вона оформила спадщину у встановленому законом порядку та 10 серпня 2015 року отримала свідоцтво про право на спадщину.

16 жовтня 2018 року з даних з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо про існування додаткової угоди від 10 квітня 2017 року, укладеної між нею та СТОВ Агрофірма Україна Нова , згідно з якою строк оренди вищевказаної земельної ділянки визначено до 21 грудня 2024 року.

Зазначала, що таку угоду вона не укладала та не підписувала. До відповідача з пропозиціями щодо продовження дії договорів оренди вона не зверталась, у зв`язку з чим заперечує дійсність додаткових угод до договору оренди земельної ділянки від 03 жовтня 2016 року та до договору оренди земельної ділянки від 20 вересня 2012 року.

У лютому 2019 року СТОВ Агрофірма Україна Нова подало відзив на позов, в якому просило в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Відзив мотивовано тим, що доводи позивачки про неукладання нею оскаржуваних угод спростовуються її власним підписом на цих договорах, які здійснено в присутності землевпорядників, а також подальшою реєстрацією додаткових угод до договорів компетентним державним органом. Додаткові угоди до договорів оренди земельної ділянки направлені на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки після їх укладання СТОВ Агрофірма УКРАЇНА НОВА продовжило використовувати земельні ділянки, а ОСОБА_1 отримувала орендну плату за 2016-2018 роки.

У березні 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області надано пояснення, в яких останнє заперечувало проти позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки позивачем не доведено незаконність володіння СТОВ Агрофірма УКРАЇНА НОВА спірними земельними ділянками.

Відділ державної реєстрації Виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області правом на подання відзиву не скористувався.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 24 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення мотивовано тим, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів відсутності волевиявлення на укладання спірних правочинів. Відповідно до висновку № 7674 судово - почеркознавчої експертизи, складеного 07 червня 2019 року Харківським науково - дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, підписи на спірних договорах виконано особисто ОСОБА_1 , а тому підстави для визнання додаткових угод недійсними відсутні.

Додатковим рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 08 листопада 2019 року з ОСОБА_1 на користь СТОВ Агрофірма УКРАЇНА НОВА стягнуто витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15397, 20 грн.

Додаткове рішення мотивовано тим, що рішенням суду позовні вимоги залишено без задоволення, а тому з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати за професійну правничу допомогу, які документально підтверджені у встановленому законом порядку.

02 грудня 2019 року ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 звернулися до Харківського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на прохання відповідача вона підписувала окремі аркуші з її особистими даними як орендодавця, але не в контексті підписання додаткової угоди, оскільки зверталась до СТОВ Агрофірма УКРАЇНА НОВА з заявою про закінчення терміну оренди землі. Зазначали, що умови додаткової угоди з ОСОБА_1 не узгоджувались, належних доказів на підтвердження таких дій відповідачем не надано. Оскаржувані додаткові угоди підроблено шляхом використання окремого аркушу з підписами позивачки та паспортними даними, у зв`язку з чим Первомайським ВП ГУНП в Харківській області проводиться досудове слідство за статтями 190, 358 КК України, кримінальне провадження 12018220400000646 від 11 серпня 2018 року. Крім того, заперечували проти стягнення витрат на правничу допомогу.

Інші учасники справи рішення суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 7,8356 га(кадастровий номер № 63245860090:18:000:0024), яка знаходиться на території Одрадівської сільської ради Первомайського району Харківської області на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 07 жовтня 2009 року, серія ЯЕ 528500.

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серія ІІІ-ХР 094936, виданого Первомайською районною державною адміністрацією 25 грудня 2002 року земельна ділянка площею 7,6750 га (кадастровий номер 63245860090:18:000:0025), належала ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла її донька ОСОБА_1

20 вересня 2012 року між ОСОБА_3 та СТОВ Агрофірма УКРАЇНА НОВА укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 7,67 га, яка знаходиться території Одрадівської сільської ради Первомайського району Харківської області. Договір зареєстровано в Міськрайонному Управління Держкомзему у м. Первомайський і Первомайському районі Харківської області 21 грудня 2011 року за № 632450004001148.

20 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та СТОВ Агрофірма УКРАЇНА НОВА укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 7,8356 га, яка знаходиться на території Одрадівської сільської ради Первомайського району Харківської області.

Договір зареєстровано в Міськрайонному Управління Держкомзему у м. Первомайський і Первомайському районі Харківської області 25 грудня 2011 року за № 632450004001788.

03 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та СТОВ Агрофірма УКРАЇНА НОВА укладено Додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого за №632450004001788 від 25 грудня 2012 року, якою, поряд з іншим, продовжено термін дії договору до 25 грудня 2024 року.

03 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та СТОВ Агрофірма УКРАЇНА НОВА укладено Додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого за №632450004000178 від 21 грудня 2012 року, якою, поряд з іншим, продовжено термін дії Договору до 21 грудня 2024 року.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 7674 від 07 червня 2019 року підписи ОСОБА_1 в додатковій угоді від 03 жовтня 2016 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 632450004000178 від 21 грудня 2012 року, в графі Орендодавець: , в рядку Підпис / ОСОБА_1 / , в додатковій угоді від 03 жовтня 2016 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого за № 632450004001788 від 25 грудня 2012 року, в графі Орендодавець: , в рядку Підпис / ОСОБА_1 / , - виконані ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотні умови договору оренди визначені в статті 15 Закону України Про оренду землі і за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочином є вольова дія, тобто поєднання волі та волевиявлення сторін. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі.

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя статті 203 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що стороною позивача легітимність документа не спростована, належних та допустимих доказів на підтвердження доводів про непідписання спірного договору не надано, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання правочинів недійсними. Додаткові угоди не суперечать нормам ЦК України, укладені в письмовій формі та спрямовані на реальне настання правових наслідків. У зв`язку з чим відсутні об`єктивні підстави вважати, що волевиявлення власника земельної ділянки при укладенні додаткових угод не було вільним та не відповідало її внутрішній волі.

Доводи ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 щодо зміни підстав позову, про що в суді першої інстанції подано відповідну заяву, є безпідставними.

Згідно зі статтею 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

З позовом про визнання недійсним додаткових угод ОСОБА_1 звернулась у січні 2019 року. Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 17 січня 2019 року відкрито провадження по справі, визначено розгляду справи в порядку загального позовного провадження та відповідно до вимог частини першої статті 189 ЦПК України розпочато підготовче провадження.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 19 вересня 2019 року підготовче провадження по справі закрито.

Заява про зміну підстав позову подана представником позивача засобами поштового зв`язку 05 жовтня 2019 року, тобто після закінчення підготовчого провадження, а тому судом першої інстанції обґрунтовано розглянуто позовну заяву у редакції від 28 грудня 2018 року з урахуванням уточнень від 26 березня 2019 року. ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутись до суду з позовом з інших підстав у загальному порядку.

Щодо витрат на правничу допомогу, стягнутих додатковим рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 08 листопада 2019 року, то судова колегія виходить з такого.

Матеріали справи свідчать, що адвокат Шпаковський Д.І. представляв інтереси відповідача на підставі Договору про надання правничої допомоги №19/4 від 06 лютого 2018 року, укладеним між СТОВ Агрофірма УКРАЇНА НОВА та Адвокатським об`єднанням Прецедент , та ордеру ХВ №000021.

Обсяги правової допомоги, наданої адвокатом клієнту, визначено в Акті до договору про надання правничої допомоги №19/4 від 06 лютого 2019 року, складеному 28 жовтня 2019 року, відповідно до якого адвокатом здійснено такі дії: вивчення та правовий аналіз позовної заяви та доданих до них документів, написання та відправлення відзиву на позовну заяву, вивчення та правовий аналіз уточнення до позовної заяви, розробка тактики захисту у справі, вивчення та правовий аналіз заяви про зміну підстав позову, написання та відправка заперечення на зазначену заяву, відрядження для участі у судових засіданнях 18 лютого 2019 року, 13 березня 2019 року, 01 квітня 2019 року, 28 серпня 2019 року, 24 жовтня 2019 року, складання клопотань та заяв.

Відповідно до цього акту проведення усіх перелічених робіт увійшло до плати передбаченої додатком до договору про надання правничої допомоги № 19/4 від 06 лютого 2019 року у розмірі 14 000 грн, за винятком витрат на відправку кореспонденції, які склали 347 грн та витрат на відрядження для участі у 5 судових засіданнях на загальну суму 1050 грн.

Загальна вартість витрат на професійну правову допомогу складає 15397,20 грн, оплата яких підтверджується платіжними дорученнями № 5029 від 15 лютого 2019 року на суму 14000 грн, № 6686447 від 22 жовтня 2019 року на суму 1187,20 грн, № 6686514 від 25 жовтня 2019 року на суму 210 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до положень статті 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

ОСОБА_1 правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не скористалася.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав таким, що позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, ТОВ Агрофірма УКРАЇНА НОВА має право на відшкодування понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких є обґрунтованим та підтвердженим документально.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Посилання представника позивача в апеляційній скарзі, що суд мав вирішити питання про стягнення витрат на правничу допомогу у рішенні суду від 24 жовтня 2019 року, а не шляхом ухвалення додаткового рішення на підставі доказів, поданих після вирішення позову по суті, є необґрунтованим, оскільки заява про ухвалення додаткового рішення з додатками подана засобами поштового зв`язку 29 жовтня 2019 року, тобто у п`ятиденний строк з дня ухвалення рішення, що відповідає вимогам частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки позов задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судового збору, понесеного у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судового збору, понесеного у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 24 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Додаткове рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 08 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 31 серпня 2020 року.

Головуючий А.В. Котелевець

Судді І.В. Бурлака

В.Б. Яцина