Постанова

від 31.08.2020 по справі 910/4239/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2020 р. Справа № 910/4239/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Калатай Н.Ф.

Дідиченко М.А.

представники сторін не викликались,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Оазисбудпартнер"

на рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2020 р. (повний текст складено 29.05.2020 р.)

у справі № 910/4239/20 (суддя - Алєєва І.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будстарк Продакт"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Оазисбудпартнер"

про стягнення 175 452,34 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будстарк Продакт" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Оазисбудпартнер" про стягнення 175 452,34 грн., з яких: 158 098,30 грн. вартості оплаченого та непоставленого товару, 15 154,20 грн. пені, 1 725,55 грн. 3 % річних та 474,29 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами. На виконання умов договору поставки № 1110/19 від 11.10.2019 р. позивачем сплачено відповідачу попередню вартість узгодженого сторонами товару, однак продавцем виконано поставку і передано покупцю не весь оплачений ним товар, у зв`язку з чим покупець направив продавцю вимогу про повернення вартості оплаченого, але недопоставленого товару. Невиконання вимоги продавцем у добровільному порядку стало підставою звернення покупця до суду з вимогою до продавця про примусове повернення коштів, які утримуються продавцем, а також нарахованих пені, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.05.2020 р. у справі № 910/4239/20 позов задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Оазисбудпартнер" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будстарк Продакт" 158 098,20 грн. заборгованості, 15 154,20 грн. пені, 1 725,55 грн. 3 % річних, 10 510,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2 624,68 грн. судового збору за подання позову; в решті вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача попередньої оплати за недопоставлений товар, оскільки відповідач не поставив товар та не повернув попередню оплату за недопоставлений товар на вимогу позивача. Суд визнав також правомірними вимоги щодо застосування до боржника, який прострочив виконання зобов`язання, відповідно до перевіреного судом розрахунку пені, інфляційних втрат та 3 % річних. В решті позову відмовлено з посиланням на те, що позивачем невірно здійснено розрахунок інфляційних втрат. Також на відповідача частково покладено понесені позивачем судові витрати, які пов`язані з розглядом справи.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Оазисбудпартнер" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення, апелянт зазначав, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що рахунок продавця № 756 від 09.10.2019 р. на оплату товару передує укладенню договору поставки № 1110/19 від 11.10.2019 р., а отже договір не поширює свою дію на правовідносини, які виникли між сторонами до укладення договору. Зобов`язання за договором продавцем виконані і товар переданий покупцю, однак покупець відмовився від оформлення первісних документів про отримання товару у грудні 2019 року; таким чином, на думку апелянта, позов пред`явлено передчасно, оскільки строк виконання зобов`язання з поставки товару сторонами не визначено; судом неправомірно покладено на відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу, які є неспівмірними зі складністю справи і наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Калатай Н.Ф., Дідиченко М.А., відкрито апеляційне провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

03.08.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача у справі надійшла заява про забезпечення позову, у якій він просив накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, які належать товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Оазисбудпартнер" в межах суми 188 112,63 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 р. відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

17.08.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 11.10.2019 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Будстарк Продакт" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Оазисбудпартнер" (продавець) укладено договір № 1110/19 (далі - договір), за умовами якого продавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, протягом терміну дії даного договору зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти продукцію у порядку і на умовах, визначених даним договором.

За умовами пунктів 1.2, 2.1 договору найменування та кількість продукції визначаються рахунком-фактурою продавця, які формуються на підставі заявок покупця. Рахунок-фактура є невід`ємною частиною даного договору. Кількість та асортимент продукції узгоджується сторонами на кожну окрему партію продукції відповідно до заявки покупця і зазначається у рахунку-фактурі та накладній.

Згідно пунктів 3.1, 3.2, 3.3 договору продавець зобов`язаний передати продукцію покупцю протягом 3-х робочих днів з моменту узгодження сторонами заявки. Доказом передачі продукції покупцю є накладна на відпуск продукції за підписом уповноваженої особи покупця та довіреність на отримання продукції. Передача продукції здійснюється на складі покупця. За домовленістю сторін можуть бути передбачені інші умови поставки.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 договору ціна на продукцію за даним договором встановлена в гривнях і зазначена в накладній та рахунку-фактурі. Покупець здійснює попередню оплату у розмірі 100 % від вартості замовленої продукції на поточний рахунок продавця у термін, який зазначений у відповідному рахунку-фактурі.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 30.09.2020 р. за умов виконання сторонами всіх зобов`язань за договором (пункт 9.1 договору).

Відповідач у своїх запереченнях на правильність висновків місцевого господарського суду посилався на сформований продавцем рахунок № 756 на оплату товару в розмірі 380 853,72 грн. і стверджує, що такий рахунок не має відношення до правовідносин, які виникли між сторонами у зв`язку з укладенням ними договору 11.10.2019 р.

Між тим, формування рахунку здійснено самим відповідачем і з посиланням на договір № 1110/19 від 11.10.2019 р. Виконання рахунку покупцем відбулося 30.10.2019 р., що підтверджується платіжним дорученням № 50 від 30.10.2019 р., наявним у матеріалах справи.

На виконання умов договору постачальником передано покупцю узгоджений товар на загальну суму 222 755,42 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1030 від 22.10.2019 р. на суму 23 358,94 грн., № 1031 від 23.10.2019 р. на суму 65 283,65 грн., № 1032 від 31.10.2019 р. на суму 44 289,96 грн. та № 1054 від 27.11.2019 р. на суму 89 822,87 грн.

Вказані накладні, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, також містять посилання на договір № 1110/19 від 11.10.2019 р. та рахунок № 756 від 09.10.2019 р.

Актом звірки взаємних розрахунків за договором поставки сторонами визначено, що станом на жовтень 2019 року за постачальником обліковується заборгованість.

Покупець звернувся до постачальника з претензією № 2 від 10.03.2020 р. щодо повернення суми попередньої оплати за непереданий йому товар на суму 158 098,30 грн. (380 853,72 грн. - 222 755,42 грн.), а також вимагав сплати нарахованих сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання. Вказана вимога отримана відповідачем 16.03.2020 р. за штрихом ідентифікатором № 0816000129038 згідно поштової квитанції від 11.03.2020 р. (а.с. 23 том 1).

На момент прийняття судом першої інстанції рішення продавець товар покупцю не поставив, попередню оплату товару не повернув, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов`язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов`язань відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України.

За статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу 380 853,72 грн. в рахунок попередньої оплати товару, що підтверджується платіжним дорученням № 50 від 30.10.2019 р. з призначення платежу: "згідно рахунку № 756 від 09.10.2019 р.".

Та обставина, що покупець здійснив оплату товару, який мав бути поставлений за договором, свідчить про те, що сторонами узгоджено не лише предмет поставки та його ціну, але і строки та умови такої поставки.

Такий висновок заснований на положеннях п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України та пунктів 1.2, 3.1, 3.3 договору.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Отже, непередання продавцем, який одержав суму попередньої оплати узгодженого сторонами товару, надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Визначене право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове, грошове, зобов`язання.

Відповідач у встановлений договором строк (п. 3.1) не виконав своїх зобов`язань щодо поставки товару у повному обсязі, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України дало позивачу право вимагати повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар, яке позивачем було реалізоване шляхом звернення до постачальника з претензією № 2 від 10.03.2020 р. про повернення перерахованих грошових коштів в сумі 158 098,30 грн., яка отримана постачальником 16.03.2020 р.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами статті 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи те, що відповідач не повернув попередню оплату та не поставив товар у повному обсязі згідно рахунку № 756 від 09.10.2019 р., колегія суддів дійшла до висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 158 098,30 грн. В свою чергу доказів спростування висновків суду першої інстанції та оплати вказаної суми або поставки товару відповідачем до матеріалів справи не надано.

Доводи апелянта стосовно того, що умови укладеного між ними договору поставки № 1110/19 не поширюються на правовідносини, які виникли між сторонами у зв`язку з оплатою покупцем рахунку продавця, спростовуються наступним.

В силу статті 840 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття такої пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Рахунок на попередню оплату товару з посиланням на умови договору поставки № 1110/19 був направлений постачальником покупцю, тож вважається, що постачальником здійснено оферту і направлено пропозицію укласти договір поставки № 1110/19 на умовах, визначених у проекті такого договору, іншій стороні.

Підписання покупцем тексту договору за № 1110/19, означає, що умови продавця прийняті покупцем.

Видаткові накладні № 1030 від 22.10.2019 р., № 1031 від 23.10.2019 р., № 1032 від 31.10.2019 р., № 1054 від 27.11.2019 р., які підтверджують передачу товару продавцем покупцю містять посилання на рахунок на оплату № 756 від 09.10.2019 р. і на договір № 1110/19, який укладений між сторонами 11.10.2019 р.

Ця обставин свідчить, що сторони вважали себе зв`язаними умовами договору і вчиняли дії на його виконання.

Додатковим доказом цьому є також акт звірки взаємних розрахунків, яким сторонами визнано стан виконання ними зобов`язань, підставою виникнення яких є укладеними між ними договір № 1110/19.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача про передачу товару покупцю, які відповідач засновує на товарно-транспортних накладними №№ 129832, 130053 від 13.11.2019 р., № 137306 від 29.11.2019 р., № 139450 від 04.12.2019 р., оскільки надані ТТН не підтверджують виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем. Передача третьою особою вантажу відповідачу не є доказом виконання відповідачем передачі цього вантажу позивачу.

Оскільки тягар доказування виконання зобов`язання покладено на відповідача, і останній не надав доказів такого виконання, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не передав товар позивачу на суму 158 098,30 грн., і ці кошти після пред`явлення йому вимоги про їх повернення утримує і добровільно не повертає покупцю, є вірним та обґрунтованим.

Стосовно заявлених до стягнення з відповідача 15 154,20 грн. пені, 1 725,55 грн. 3 % річних за період прострочення з 05.11.2019 р. до 16.03.2020 р. та 474,29 грн. інфляційних втрат за листопад 2019 року та січень 2020 року, слід зазначити наступне.

Враховуючи умови пункту 3.1 договору, відповідач зобов`язаний був здійснити поставку товару на суму 380 853,72 грн. до 04.11.2019 р. (включно), оскільки сторонами фактом оплати така заявка узгоджена (30.10.2019 р. - день оплати покупцем товару).

Пунктом 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами пункту 5.2 договору за несвоєчасну поставку чи недопоставку продукції, продавець сплачує на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який нараховується пеня від суми недопоставленої продукції, за кожен день прострочення поставки, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Перевіривши здійснені розрахунки, апеляційний господарський суд встановив, що нараховані позивачем 15 154,20 грн. пені, 1 725,55 грн. 3 % річних за заявлений період є такими, що ґрунтуються на умовах договору, тож позов в цій частині правомірно задоволено судом першої інстанції. Водночас, інфляційні втрати розраховані невірно, без урахування дефляції та повного місяця нарахування.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі, зокрема, в частині понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 21 020,00 грн., слід зазначити наступне.

Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження надання професійної правничої допомоги позивачем надано:

- договір про надання правової допомоги № 14/20 від 13.02.2020 р., за умовами якого вартість години роботи адвоката складає 1 051,00 грн. (п. 4.1);

- рахунок на оплату послуг № 130320/2 від 13.03.2020 р. на суму 10 510,00 грн.;

- платіжне доручення № 63 від 17.03.2020 р. про оплату послуг за виставленим рахунком на суму 10 510,00 грн.;

- акт про надання правової допомоги від 17.03.2020 р. на загальну суму 10 510,00 грн.;

- ордер АЕ № 1018874 від 17.03.2020 р.

В іншій частині витрат на правничу допомогу, які позивач очікував понести у розмірі 10 510,00 грн., то до матеріалів справи не надано доказів надання послуг на таку суму.

Частинами 3-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В акті надання правової допомоги від 17.03.2020 р. зазначено, що на юридичні послуги, пов`язані з наданням юридичної консультації, правового аналізу документів затрачено 3 год. (3 153,00 грн.), а на написання та формування позовної заяви - 7 год. (7 357,00 грн.). Тож вартість години роботи адвоката становить 1 051,00 грн.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Доказів неспівмірності розміру відшкодування із складністю справи та наданими послугами відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 р., пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 р., пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 р., пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів вважає, що з огляду на обставини справи (предмет позову) та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) у даній справі, заявлені витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 510,00 грн. правомірно покладені судом першої інстанції на відповідача.

За встановлених обставин судова колегія вважає, що місцевий господарський суд вірно вирішив господарський спір, прийняв законне рішення, а отже підстав для його скасування не має.

Що стосується розподілу судових витрат понесених сторонами, у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, то позивач на доведення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 510,00 грн. надав: акт надання правової допомоги від 11.08.2020 р. на суму 10 510,00 грн. (ознайомлення з матеріалами справи 2 год.; правовий аналіз апеляційної скарги, підготовка відзиву 8 год.); рахунок на оплату № 110820/1 від 11.08.2020 р. на суму 10 510,00 грн.; платіжне доручення № 389 від 11.08.2020 р.; свідоцтво ДП № 4148 від 26.02.2019 р.; ордер АЕ № 1018874 від 31.07.2020 р.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача. Водночас, відповідачем не доведено неспівмірності понесених позивачем витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, а отже витрати позивача на правничу допомогу на суму 10 510,00 грн. понесені у суді апеляційної інстанції слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Оазисбудпартнер" на рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2020 р. у справі № 910/4239/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2020 р. у справі № 910/4239/20 залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-транспортна компанія "Оазисбудпартнер" (04070, м. Київ, вул. Волоська, буд. 55/57; ЄДРПОУ 38392486) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будстарк Продакт" (08160, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Гатне, вул. Валовня Карпа, буд. 12, офіс 4; ЄДРПОУ 43088654) 10 510,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Матеріали справи № 910/4239/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 31.08.2020 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Н.Ф. Калатай

М.А. Дідиченко