Постанова

від 26.08.2020 по справі 910/15341/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2020 р. Справа№ 910/15341/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Ело Пак

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2020

у справі №910/15341/19 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фідмікс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ело Пак

про стягнення 430 799,07 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фідмікс (далі - ТОВ Фідмікс , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ело Пак (далі - ТОВ Ело Пак , відповідач) про стягнення 430 799,07 грн, з яких 385 004,00 грн - сума попередньої оплати, 34 433,77 грн пені, 4 730,75 грн 3% річних та 6 610,55 грн інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором підряду на виготовлення обладнання із введенням в експлуатацію №26 від 22.10.2018 щодо виготовлення та поставки товару в обумовлені строки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у справі №910/15341/19 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ Ело Пак на користь ТОВ Фідмікс 192 502,00 грн попередньої оплати, 192 502,00 грн безпідставно отриманих коштів, 34 433,77 грн пені, 6291,57 витрат по сплаті судового збору та 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу, в іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань з виконання робіт за договором, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для повернення відповідачем отриманого ним від позивача авансового платежу у розмірі 192 502,00 грн. При цьому, враховуючи, що у позивача не настав обов`язок сплачувати іншу частину оплати за товар у розмірі 192 502,00 грн, суд дійшов висновку, що відповідачем вказані грошові кошти отримані безпідставно, а відтак, підлягають поверненню позивачеві як безпідставно набуті кошти на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Водночас, у зв`язку з тим, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача із вимогою до відповідача щодо повернення суми сплаченого ним авансу, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності факту прострочення відповідачем грошового зобов`язання із повернення грошових коштів, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ТОВ Ело Пак звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування скарги відповідач вказував на належне виконання ним умов договору в частині виготовлення обладнання, передачі його замовнику та введення в експлуатацію, що підтверджується наданими до апеляційної скарги доказами, які він був позбавлений надати суду першої інстанції у зв`язку з необізнаністю про наявність судового розгляду даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 поновлено ТОВ Ело Пак пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у справі №910/15341/19, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, встановлено ТОВ Фідмікс строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у справі №910/15341/19.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вказував на відсутність у нього оригіналів документів, копії яких були надані відповідачем до апеляційної скарги на підтвердження виконання зобов`язань за договором; відповідачем не надано доказів направлення та вручення позивачеві листа вих. № 3 від 16.01.2019 з інформацією про те, що обладнання відповідно до договору виготовлене та підлягає відвантаженню на території відповідача, що ставить під сумнів факт виготовлення обладнання та готовності його до відвантаження; підписи у видатковій накладній № 65 від 23.05.2019 та Акті відвантаження обладнання від 23.05.2019 виконані Пироженко А.О., який не є уповноваженою особою на вчинення відповідних дій від імені позивача; відповідачем надано довіреність №4 від 21.05.2019 на отримання матеріальних цінностей із засвідченням особи повіреного Пироженко А.О., однак вказана особа ніколи не була працівником позивача, що підтверджується Довідкою №5 від 05.05.2020 та відсутністю будь-якої інформації у штатному розписі та будь-яких відносин (трудових, господарських, підпорядкувань) у позивача з даною особою; у відповідача мав би бути у наявності договір перевезення або інший документ, що підтверджує правові відносини позивача та Пироженко А.О., проте відповідачем вказаних документів не надано; вказуючи про відвантаження обладнання позивачеві, відповідачем не подано суду доказів надання/направлення замовнику документів, передбачених п. 3.2.2. договору; лист №2 від 05.06.2019 за реквізитами позивача про вимогу у проведенні пусконалагоджувальних робіт не може вважатись належним, допустимим та достатнім доказом у справі, оскільки не відповідає формуляру який використовує позивач при проведенні листування в господарській діяльності, що підтверджує факт його створення не позивачем, а іншою особою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 розгляд апеляційної скарги ТОВ Ело Пак на рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у справі №910/15341/19 призначено на 17.06.2020.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1575/20 від 09.06.2020 у зв`язку перебуванням судді Чорногуза М.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/15341/19.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2020 апеляційну скаргу у справі №910/15341/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 апеляційну скаргу ТОВ Ело Пак на рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у справі №910/15341/19, призначену на 17.06.2020, прийнято до провадження вищевказаним складом суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 в задоволенні клопотання ТОВ Фідмікс про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, в судовому засіданні було оголошено перерву на 26.08.2020.

03.07.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2020 задоволено клопотання ТОВ Фідмікс про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №910/15341/19 призначено на 26.08.2020.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/2618/20 від 25.08.2020 у зв`язку перебуванням судді Козир Т.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці з 03.08.2020 по 04.09.2020, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/15341/19.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2020 апеляційну скаргу у справі №910/15341/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 апеляційну скаргу ТОВ Ело Пак на рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у справі №910/15341/19, призначену на 26.08.2020, прийнято до провадження вищевказаним складом суду.

У судовому засіданні представники скаржника підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у справі №910/15341/19 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

26.08.2020 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

При цьому, колегія суддів зазначає, що за приписами ч.ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, до апеляційної скарги відповідачем надано докази, в обґрунтування неможливості подання яких до суду першої інстанції апелянт посилається на те, що про дану судову справу ТОВ Ело Пак дізналося лише 20.03.2020 з повідомлення про заблокування банківського рахунку товариства приватним виконавцем в межах справи №910/15341/19, що знаходиться в Господарському суді м. Києва.

За твердженням відповідача, ТОВ Ело Пак не отримувало ухвали Господарського суду м. Києва про відкриття провадження у справі від 06.11.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у справі №910/15341/19.

Матеріали справи свідчать, що з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі від 06.11.2019 було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження ТОВ Ело Пак , зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04112, м. Київ, вул. Руданського, буд. 4-6, кв. 237.

Однак, станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт №0103052533418 із довідкою, в якій зазначено: інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

Частиною 11 статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях ГПК України, а саме у пункті 17 та підпункті 17.1 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами ч. 4. ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 у справі №906/142/18 висловила правову позицію, подібну правовій позиції, наведеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №752/11896/17 стосовно того, що положення Господарського процесуального кодексу України не дають підстав для висновку, що повернення до суду кореспонденції із зазначенням причин повернення "за закінченням терміну зберігання" або "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення", є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Повернення поштової кореспонденції з таких причин не свідчить ані про відмову сторони від одержання відправлення, ані про її відсутність за адресою, повідомленою суду.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що місцевим господарським судом було здійснено направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі лише на юридичну адресу відповідача, в той час, як у позовній заяві та в укладеному між сторонами договорі було зазначено фактичну адресу місцезнаходження ТОВ Ело Пак .

За таких обставин, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції не було вжито усіх необхідних заходів задля повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та про його право подати відзив на позовну заяву.

Враховуючи, що додані до апеляційної скарги докази були подані відповідачем, якого не було належним чином повідомлено про розгляд даної судової справи місцевим господарським судом, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин неподання апелянтом відповідних доказів до суду першої інстанції, а відтак, наявність підстав для їх прийняття у відповідності до ч. 3 ст. 269 ГПК України та необхідність здійснення апеляційного перегляду справи з їх урахуванням.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 22.10.2018 між ТОВ Ело Пак (у тексті договору - підрядник) та ТОВ Фідмікс (у тексті договору - замовник) було укладено договір підряду на виготовлення обладнання із введенням в експлуатацію №26 (далі - договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виготовити та передати у власність один комплект фасувально-пакувального обладнання Гамма (далі - обладнання). Замовник зобов`язується прийняти та оплатити обладнання на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.3 договору замовник зобов`язаний здійснити оплату за цим договором відповідно до п.2.1.1 не пізніше 25.10.2018.

Згідно з п.1.4 договору обладнання виготовляється протягом 50 календарних днів з моменту отримання підрядником платежу відповідно до п.2.1.1 даного договору.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що вартість робіт за цим договором становить 320836,67 грн без ПДВ, додатково ПДВ - 20% в розмірі 64167,33 грн, разом з ПДВ - 385004 грн. Оплата за договором проводиться замовником у 2 (два) етапи на підставі рахунків-фактур від підрядника.

Відповідно до п.2.1.1 договору, перший (авансовий) платіж в розмірі 50% від загальної вартості договору здійснюється не пізніше 25.10.2018.

Другий платіж в розмірі 50% від загальної вартості договору здійснюється не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання Акту приймання обладнання на відповідність технічним вимогам договору на території підрядника. У випадку відмови чи неможливості прибуття замовника на територію підрядника для приймання обладнання, замовник зобов`язується сплатити другий платіж в розмірі 50% від вартості договору протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання повідомлення про завершення виготовлення обладнання та готовність його до відвантаження (п.2.1.2 договору).

Згідно з п.3.2.1 договору, відвантаження обладнання здійснюється після сплати замовником 100% загальної вартості договору, зазначеної в п. 2.1, відповідно до вимог 2.1.1-2.1.2, а також за наявності довіреності на отримання матеріальних цінностей у представника замовника зі складу підрядника.

У п. 5.1 договору сторони погодили, що цей договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов`язань.

Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що у випадку затримки строків виготовлення обладнання, зазначеного в п.1.4 договору, більше ніж на 10 (десять) календарних днів, за кожний наступний день прострочення, підрядник сплачує замовнику пеню від суми отриманої передоплати за обладнання, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня.

Додатком №1 та №2 від 22.10.2018 сторони погодили технічні характеристики обладнання та процедуру введення в експлуатацію.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.10.2018 відповідачем було виставлено позивачу рахунок №212 на оплату обумовленого договором товару на суму 385 004,00 грн разом з ПДВ (а.с. 30).

23.10.2018 на виконання умов договору позивач перерахував відповідачеві авансовий платіж у сумі 192 502,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №255 від 23.10.2018 та банківською випискою (а.с. 31, 33).

Крім того, 21.01.2019 позивачем на рахунок відповідача перераховано доплату за товар в сумі 192 502,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №296 від 21.01.2019 та банківською випискою (а.с. 32, 34).

Посилаючись на невиконання відповідачем взятих на себе за договором зобов`язань в частині виготовлення та поставки позивачеві обумовленого обладнання, позивач звернувся з даним позовом до суду та просив стягнути з відповідача суму попередньої оплати, а також пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитися з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а доводи скаржника вважає обґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору місцевий господарський суд правильно зазначив, що вказаний договір має змішаний характер, оскільки за своєю правовою природою містить ознаки договору підряду (виготовлення обладнання) та договору поставки (передача позивачеві виготовленого обладнання).

Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина 2 статті 837 ЦК України).

У відповідності до статті 265 Господарського Кодексу України (надалі - ГК України) за договором поставки товару одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить ст. 712 ЦК України, відповідно до ч. 2 якої визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Отже, укладення ТОВ Ело Пак та ТОВ Фідмікс вищевказаного договору було спрямоване на отримання останнім виготовленого та поставленого позивачем обладнання та одночасного обов`язку по здійсненню його оплати.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Статтею 662 ЦК України передбачено обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Відповідно до абзацу п`ятого частини 1 зазначеної статті, товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець проінформований про це.

Умовами договору (п. 3.2.1) сторони погодили, що відвантаження обладнання здійснюється після сплати замовником 100% загальної вартості договору, зазначеної у п. 2.1, відповідно до вимог 2.1.1-2.1.2, а також за наявності довіреності на отримання матеріальних цінностей у представника замовника зі складу підрядника у робочі дні.

Відповідно до п. 3.2.3 договору відвантаження товару здійснюється на умовах ЕХW (згідно редакції Інкотермс 2010).

Згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка на умовах ЕХW означає що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і та ін). Продавець зобов`язаний дати покупцю достатнє повідомлення щодо часу і місця, коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього.

Пунктом 3.2.4 договору визначено, що відвантаження товару здійснюється представнику замовника виключно за наявності документів, що посвідчують особу та належно оформленої довіреності. Датою відвантаження товару вважається дата підписання уповноваженими особами обох сторін накладної на отримання матеріально-товарних цінностей.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарської операції з передачі товару підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції Закону України № 1724-VIII від

03.11.2016) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту виконання господарської операції про передачу позивачеві обладнання на загальну суму 385 004,00 грн відповідачем надано суду апеляційної інстанції видаткову накладну № 65 від 23.05.2019 (а.с. 132).

Колегією суддів встановлено, що зазначена видаткова накладна підписана уповноваженими особами обох сторін, зокрема, представником позивача за довіреністю № 4 від 21.05.2019 Пироженком А.О. (а.с. 129-130), оформлена відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку , затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 № 88, а тому є належним та допустимим доказом на підтвердження факту поставки відповідачем обладнання позивачеві на виконання умов договору.

Крім того, представниками обох сторін було підписано Акт відвантаження товару від 23.05.2019 (а.с. 133), в якому зазначено, що підрядник надав для відвантаження один комплект фасувально-пакувального обладнання Гамма ; подряпин на корпусі та деформованих або розбитих елементів конструкції відвантажене обладнання не містить; відповідальність за збереження обладнання, ризик його випадкової втрати чи пошкодження, а також інших непорозумінь переходить до замовника з моменту відвантаження обладнання на транспорт замовника та підписання особою акта відвантаження обладнання.

За наведених обставин та за відсутності претензій щодо переданого обладнання та його комплектності, колегія суддів відхиляє доводи позивача, про те, що відповідачем разом з обладнанням не було передано комплекту документів, передбаченого п. 3.2.2. договору.

Доводи позивача про те, що Пироженко А.О. не є уповноваженою особою на отримання від імені ТОВ Фідмікс обумовленого договором обладнання, оскільки не є працівником даного товариства згідно штатного розпису та не перебуває з товариством у жодних правовідносинах, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що вказана довіреність № 4 від 21.05.2019 підписана керівником товариства ОСОБА_2, підпис якої скріплений печаткою даної юридичної особи.

При цьому, факт підписання вказаної довіреності керівником товариства та автентичність відтиску печатки ТОВ Фідмікс самим позивачем не заперечуються.

Таким чином, підписання уповноваженою особою позивача видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, а відтак, відсутні підстави для повернення суми сплачених позивачем за нього грошових коштів у розмірі 385 004,00 грн, як суми авансового платежу (192 502,00 грн), так і суми доплати (192 502,00 грн).

Разом з тим, умовами договору сторони передбачили, що окрім виготовлення та поставки обладнання до вартості робіт за договором, яка становить 385 004,00 грн, включено також введення обладнання в експлуатацію.

У відповідності до п. 3.3.2. договору, введення обладнання в експлуатацію здійснюється на продукті замовника і плівці замовника. Про готовність обладнання до вводу в експлуатацію та наявність необхідних умов замовник повідомляє підрядника факсимільним зв`язком, а в подальшому і поштовим повідомленням.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 3.3.2. договору, позивач надіслав відповідачеві лист вих. №2 від 05.06.2019, підписаний керівником ТОВ Фідмікс ОСОБА_2, підпис якої скріплений печаткою товариства, в якому просив прибути на проведення пусконалагоджувальних робіт за відповідною адресою (а.с. 134).

При цьому, доводи позивача про те, що вказаний лист не відповідає формуляру, який використовує ТОВ Фідмікс при проведенні листування в господарській діяльності не підтверджені жодними доказами. Крім того, умовами договору не передбачено здійснення листування лише на відповідних бланках товариства.

Також, за відсутності інших правовідносин між сторонами, безпідставними є доводи позивача про те, що у вказаному листі відсутня ідентифікуюча інформація, за допомогою якої його можна було б вважати пов`язаним з договором №26 від 22.10.2018 чи обладнанням, що виготовлено та відвантажено за цим договором.

За твердженням відповідача, отримавши вказаний лист, ТОВ Ело Пак направило до ТОВ Фідмікс працівника (інженер-електроніки) Бандак В.В. на проведення пусконалагоджувальних робіт.

Вказана обставина підтверджується Наказом №11/від 11.06.2019, Довідкою від 23.03.2020, посвідченням про відрядження з печаткою ТОВ Фідмікс , протоколом до акту введення в експлуатацію комплекту фасувально-пакувального обладнання Гамма від 13.06.2019, залізничними квитками 000B3FC4-FEF1-7441-0001 та 000B3FC5-4AE4-599F-0001 (а.с. 136-141).

В подальшому ТОВ Ело Пак направило до ТОВ Фідмікс працівника (слюсар з механоскладальних робіт) ОСОБА_1 на проведення пусконалагоджувальних робіт, що підтверджується Наказом №12/від 25.06.2019, Довідкою від 23.03.2020, посвідченням про відрядження, залізничними квитками 000B3FD3-2BF6-D391-0001 та ЄТ №192087, актом введення в експлуатацію комплект фасувально-пакувального обладнання Гамма від 13.06.2019, в якому зазначено, що обладнання введено в експлуатацію 26.06.2019, протоколом до акту введення в експлуатацію комплект фасовано - пакувального обладнання Гамма від 26.06.2019 (а.с. 142-149).

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що на Акті введення в експлуатацію комплекта фасувально-пакувального обладнання Гамма від 13.06.2019 здійснено виправлення у графі Затверджую від замовника, а саме, закреслено надруковану назву ТОВ Фідмікс та рукописним текстом виправлено її на ТОВ Біотрейд . При цьому, підпис директора товариства ОСОБА_2 скріплено печаткою ТОВ Біотрейд ЛТД .

Однак, колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що вказаний акт не можна вважати належним доказом у справі, що підтверджує факт введення в експлуатацію відповідного обладнання на виконання умов договору підряду №26 від 22.10.2018, з огляду на наступне.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 починаючи з 12.05.2017 є керівником ТОВ Фідмікс , водночас, керівником ТОВ Біотрейд ЛТД , починаючи з 21.04.2015, є ОСОБА_3 .

Доказів того, що ОСОБА_2 є працівником ТОВ Біотрейд ЛТД , зокрема, директором з виробництва вказаного товариства, матеріали справи не містять.

Також колегія суддів зазначає, що починаючи з 19.07.2017, відповідно до змін, внесених до ст. 58-1 ГК України та ст. 207 ЦК України, печатка не належить до обов`язкових реквізитів первинного документа.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 58-1 ГК України наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Крім того, колегія суддів враховує доводи відповідача про те, що у вищевказаному акті від 26.06.2019 замовник випадково зазначив (допустив описку) в найменуванні товариства та поставив печатку ТОВ Біотрейд ЛТД , хоча мало б бути зазначено ТОВ Фідмікс , як вказано в тексті даного акту.

Також суд апеляційної інстанції бере до увагу, що 17.09.2018 між ТОВ Ело Пак та ТОВ Біотрейд ЛТД було укладено договір підряду на виготовлення обладнання із введенням в експлуатацію №22, аналогічний за змістом договору підряду на виготовлення обладнання із введенням в експлуатацію №26 від 22.10.2018. При цьому, зазначений договір підряду №22 від 17.09.2018 було розірвано 18.10.2018, про що свідчить укладена його сторонами додаткова угода №1 про розірвання договору №22 від 17.09.2018, у зв`язку з чим 23.10.2018 відповідачем повернуто ТОВ Біотрейд ЛТД аванс у розмірі 192 502,00 грн.

Як зазначає відповідач та не заперечує позивач, розірвання вищевказаного договору було зумовлено тим, що замовник виявив бажання переоформити договір, укладений з ТОВ Біотрейд ЛТД , на ТОВ Фідмікс , без зміни предмету договору та умов, окрім часу виготовлення обладнання.

Отже, станом на дату підписання Акта введення в експлуатацію комплекта фасувально-пакувального обладнання Гамма від 13.06.2019 між ТОВ Біотрейд ЛТД та ТОВ Ело Пак були припинені правовідносини щодо виготовлення, поставки та введення в експлуатацію вищезазначеного обладнання. Вказане позивачем не заперечується та доказів протилежного матеріали справи не містять.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, відсутні підстави вважати, що зазначений Акт введення в експлуатацію комплекта фасувально-пакувального обладнання Гамма від 13.06.2019 було підписано ОСОБА_2 саме від імені ТОВ Біотрейд ЛТД , а не ТОВ Фідмікс , керівником якого є вказана особа.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що за договором підряду на виготовлення обладнання із введенням в експлуатацію №26 від 22.10.2018 відповідачем були в повному обсязі виконані взяті на себе договірні зобов`язання перед позивачем, а саме, виготовлено обладнання, передано його замовнику та введено в експлуатацію, у зв`язку з чим позовна вимога ТОВ Ело Пак до ТОВ Фідмікс про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 385 004,00 грн є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, враховуючи відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення суми попередньої оплати, колегія суддів дійшла висновку про відмову у стягненні 34 433,77 грн пені, 4 730,75 грн 3% річних та 6 610,55 грн інфляційних втрат, оскільки вказані вимоги є похідними від основної вимоги щодо повернення суми попередньої оплати, а право на їх стягнення, є правовим наслідком порушення зобов`язання, факт наявності якого позивачем належними та допустимими доказами не доведений.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

З огляду на встановлені обставини справи та вимоги законодавства, враховуючи недоведеність позивачем факту порушення відповідачем зобов`язань за договором, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову ТОВ Фідмікс до ТОВ Ело Пак .

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 -IV (3477-15) Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, зважаючи на встановлене вище, дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, у зв`язку з чим судом не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, відтак, апеляційна скарга ТОВ Ело Пак є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у справі №910/15341/19 - скасуванню, з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ело Пак на рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у справі №910/15341/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у справі №910/15341/19 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фідмікс відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фідмікс (61091, Харківська обл., місто Харків, вул. Танкопія, будинок 17/1, квартира 106; ідентифікаційний код 41330723) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ело Пак (04112, місто Київ, вул. Степана Руданського, будинок 4-6, квартира 237; ідентифікаційний код 19023216) 9 692 (дев`ять тисяч шістсот дев`яносто дві) грн 50 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи №910/15341/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 31.08.2020.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова