Постанова

від 27.08.2020 по справі 904/3817/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2020 року м.Дніпро Справа № 904/3817/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів : Чередка А.Є., Коваль Л.А.

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2020 (суддя Назаренко Н.Г.)

у справі №904/3817/19

за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива Інвестмент", м. Дніпро

Третя особа: Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, м. Дніпро

про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива Інвестмент" в якому просить:

- розірвати договір оренди земельної ділянки від 08.04.2005 щодо земельної ділянки загальною площею 0,0674 га, кадастровий номер 1210100000:03:328:0148, яка розташована за адресою: вул. Володимира Вернадського (вул. Дзержинського), 35Б (Соборний район), укладений між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перспектива Інвестмент", посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. та зареєстрований за №2197;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Перспектива Інвестмент" повернути земельну ділянку по вул. Володимира Вернадського, 35Б, загальною площею 0,0674 га, кадастровий номер 1210100000:03:328:0148, Дніпровській міській раді у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач одержав її в оренду за актом приймання-передачі.

Позовні вимоги обґрунтовані істотним порушенням умов укладеного договору оренди земельної ділянки від 08.04.2005 щодо невиконання належним чином відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині сплати орендної плати за використання земельної ділянки, у зв`язку з чим Дніпровська міська рада, як орендодавець, з метою захисту інтересів територіальної громади м. Дніпра, вважає за необхідне в судовому порядку достроково розірвати договір оренди земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2020 у справі №904/3817/19 відмовлено в задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива Інвестмент" про розірвання договору оренди земельної ділянки від 08.04.2005 та зобов`язання повернути земельної ділянки.

Не погодившись з вказаним рішенням Дніпровської міською радою подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2020 у справі №904/3817/19, згідно якої остання просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування поданої скарги апелянт наголошує, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, зокрема, що стосуються факту систематичного невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо сплати орендної плати, а також зазначає про допущені порушення норм матеріального права, а саме ст.ст. 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2020 у справі №904/3817/19.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2020 розгляд справи призначено в судове засідання на 09.07.2020 р. о 14 год. 05 хв.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2020 розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 27.08.20р. о 14:00 год..

В судове засідання 27.08.2020 року з`явився представник позивача, представник відповідача, третя особа, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, свого представника у вказане судове засідання не направила.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення сторін (їх представників), дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08.04.2005 між Дніпропетровською міською радою, правонаступником якої є Дніпровська міська рада (орендодавець - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Перспектива Інвестмент (орендар - відповідач) укладено договір оренди землі.

Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Дзержинського, 35-Б (Жовтневий район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:328:0148.

Згідно з п. 1.2. договору, цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.10-3 (розподілення електроенергії).

Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 16.02.2005 №157/25 (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,0674 га.

Пунктом 2.2. договору визначено, що на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, інші об`єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання - передачі земельної ділянки.

Відповідно до п. 2.3. договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладання цього договору становить: 206 134 грн. 50 коп.

Договір укладено на п`ятнадцять років (п. 3.1. договору).

Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку (п. 4.1. договору).

Орендна плата вноситься орендарем, незалежно від результатів діяльності орендаря у розмірі однієї дванадцятої річної суми за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок орендодавця: Дніпропетровська міська рада, р/р 33211812500004, відкритий у відділенні Держказначейства за місцезнаходженням земельної ділянки в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, ідентифікаційний код 24245686, МФО 805012, код платежу 13050200, і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою із розрахунку тривалості місяця у 30 днів (п. 4.4. договору).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, що визначаються у встановленому порядку (п. 4.5. договору).

Земельна ділянка передається в оренду: по фактичному розміщенню розподільчої підстанції (п. 5.1. договору).

Цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови (п. 5.2. договору).

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п. 7.1. договору).

Повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання передачі (п. 7.8. договору).

Орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, своєчасно вносити орендну плату (п. 9.4. договору).

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємного згодою сторін (п. 12.1. договору).

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендодавця (п. 12.3. договору).

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (п. 12.4. договору).

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 12.5. договору).

Цей договір набирає чинності після підписання та його державної реєстрації (п. 14.1. договору).

Вказаний договір оренди земельної ділянки посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. та зареєстрований за №2197.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 08.04.2005 (а.с. 18) орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000:03:328:0148, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Дзержинського, 35-Б. У вказаному акті приймання - передачі зазначено наступні характеристики земельної ділянки, а саме: 1. Загальна площа 0,0674 га; 2. Рельєф: спокійний; 3. Наявність, чи відсутність на земельній ділянці будівель чи споруд: будівля розподільчої підстанції; 4. Наявність чи відсутність в межах земельної ділянки сторонніх землекористувачів: відсутні; 5. Забезпеченість під`їзду: з вул. Дзержинського; 6. Місце розташування земельної ділянки: розташована в зоні загальноміського центру; 7. Загальний стан земельної ділянки: задовільний; 8. Цільове використання (УКЦВЗ): 1.10.3 (розподілення електроенергії); 9. Земельна ділянка надана: по фактичному розміщенню розподільчої підстанції; 10. Обтяження та обмеження в користуванні: не зареєстровані; 11. Додаткові умови та відомості: повернути земельну ділянку в стані, який відповідає вимогам чинного законодавства.

26.12.2014 між позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір до договору оренди землі, в якому сторони прийшли до згоди внести зміни до п.п.2.3., 4.1., 4.2., 4.3., 4.4., 4.5, 4.6., 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11 договору, а саме, зокрема:

"п. 2.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки зазначена у довідці про нормативну грошову оцінку (витяг із технічної документації із землеустрою щодо нормативної грошової оцінки, далі витяг), що додається до договору. Ця довідка є невід`ємною частиною договору та є підставою для вирахування державного мита та розрахунку орендної плати за землю. Довідка (витяг) надається згідно з чинним законодавством територіальним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.";

"4.1.Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати встановлюється у мінімальному розмірі, встановленому Податковим кодексом України для відповідної категорії земель, виду цільового призначення та функціонального використання."

"4.2.Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється на підставі цільового призначення, категорії та функціонального використання з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються на час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії."

"4.3.Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки проводиться без внесення змін та доповнень до даного договору. Зазначені зміни відображаються лише у витягу із технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розрахунку орендної плати, що є невід`ємними додатками даного договору."

"4.4. Орендна плата вноситься у строки визначені чинним законодавством."

"4.5. Орендна плата вноситься орендарем, незалежно від результатів діяльності на банківський рахунок Дніпропетровської міської ради, який попередньо в письмовій формі уточнюється Орендарем щорічно, на початку бюджетного року."

Додатковий договір 26.12.2014 посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. за реєстровим номером 1955.

ТОВ Перспектива Інвестмент умови договору оренди землі щодо сплати орендної плати за землю в період з 01.01.2019 по 31.07.2019 не виконує, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість з орендної сплати в у розмірі 67 596,62 грн.

Згідно з листом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 27.06.2019 № 75070/10/04-36-52-43, за даними Соборного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області, станом на 27.06.2019 податкові декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на 2019 рік ТОВ Перспектива Інвестмент не подавало.

Станом на 31.07.2019 у відповідача виникла заборгованість по орендній платі за січень-липень 2019 року в сумі 67 596,62 грн. Тобто відповідач, як орендар, не сплачує орендну плату за використання земельної ділянки, чим порушує умови договору.

Звертаючись до суду позивач посилався на істотне порушення відповідачем умов укладеного договору оренди землі та просив суд про розірвання договору земельної ділянки від 08.04.2005 щодо земельної ділянки загальною площею 0,0674 га, кадастровий номер 1210100000:03:328:0148, яка розташована за адресою: вул. Володимира Вернадського (вул. Дзержинського), 35Б (Соборний район), укладеного між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перспектива Інвестмент", та зобов`язання відповідача повернути зазначену земельну ділянку Дніпровській міській раді за актом приймання-передачі, що і є причиною виникнення цього спору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновків, що вимога позивача про розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі, у даному випадку фактично є втручанням у право власності відповідача, оскільки відсутність правової підстави користування земельною ділянкою унеможливлює реалізацію відповідачем правомочностей мирного володіння та користування розташованим на ній нерухомим майном.

У даному випадку, розірвання договору оренди землі не направлено на відновлення порушеного права позивача щодо отримання до комунального бюджету орендних платежів від інших осіб (можливих, потенційних орендарів) від надання в оренду спірної земельної ділянки, оскільки, передання земельної ділянки, на якій розміщено майно відповідача, в оренду іншій особі, є прямим посяганням на право власності (володіння, користування, розпорядження) відповідача.

Отже, з огляду на принцип цілісності земельної ділянки з нерухомістю; з урахуванням особливостей об`єкта нерухомого майна та його функціонального призначення - у разі розірвання договору оренди землі порушене право позивача не відновиться, оскільки вся земельна ділянка продовжить використовуватись відповідачем для розміщення та експлуатації розподільчої підстанції, яка належить останньому на праві власності.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що в даному випадку Дніпровською міською радою обрано не ефективний спосіб захисту порушеного права, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Надаючи оцінку даним спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає, що предметом доказування у даній справі є наявність правових підстав для розірвання договору земельної ділянки від 08.04.2005 загальною площею 0,0674 га, кадастровий номер 1210100000:03:328:0148, яка розташована за адресою: вул. Володимира Вернадського (вул. Дзержинського), 35Б (Соборний район), укладеного між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перспектива Інвестмент", та наявність підстав для зобов`язання відповідача повернути зазначену земельну ділянку Дніпровській міській раді за актом приймання-передачі.

Відповідно до статей 7, 140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено принцип правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст віднесено: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу тощо.

За змістом статті 144 Конституції України, статей 12, 122 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції, зокрема, міських рад належить вирішення питань про надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад. Також відповідно до пункту в статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 21 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 96, 206 Земельного кодексу України, ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним і землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

За приписами пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Як передбачено п. в) ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані: своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

У відповідності до положень ст.ст. 1, 13 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання ним орендної плати у встановленому розмірі.

Орендодавець має право вимагати від орендаря: своєчасного внесення орендної плати (ст. 24 Закону України Про оренду землі ).

Так, як вбачається з Договору, орендна плата вноситься орендарем незалежно від результатів діяльності орендаря у розмірі однієї дванадцятої річної суми за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок орендодавця: Дніпропетровська міська рада, р/р 33211812500004, відкритий у відділенні Держказначейства за місцезнаходженням земельної ділянки в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, ідентифікаційний код 24245686, МФО 805012, код платежу 13050200, і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою із розрахунку тривалості місяця у 30 днів (п. 4.4. договору).

Орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, своєчасно вносити орендну плату (п. 9.4. договору).

26.12.2014 між позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір до договору оренди землі, в якому сторони прийшли до згоди внести зміни, зкорема до п.п. 4.4., 4.5 договору, а саме:

"4.4. Орендна плата вноситься у строки визначені чинним законодавством."

"4.5. Орендна плата вноситься орендарем, незалежно від результатів діяльності на банківський рахунок Дніпропетровської міської ради, який попередньо в письмовій формі уточнюється Орендарем щорічно, на початку бюджетного року."

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ Перспектива Інвестмент умови договору оренди землі щодо сплати орендної плати за землю в період з 01.01.2019 по 31.07.2019 не виконувало, у зв`язку з чим перед позивачем виникла заборгованість з орендної сплати в у розмірі 67 596,62 грн..

Доказів відсутності заборгованості або її погашення відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1 і 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Згідно ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (ст. 31 Закону України Про оренду землі ).

Як передбачено ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За приписами п. д) ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендодавця (п. 12.3. договору).

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (п. 12.4. договору).

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 12.5. договору).

Згідно з п.п. 12.5-12.7 Договору дія Договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором.

Колегія суддів зазначає, що станом на 31.07.2019 року у відповідача існує заборгованість по орендній платі за січень-липень 2019 року в сумі 67 596,62 грн., що свідчить про те, що орендар, не сплачує орендну плату за використання земельної ділянки, чим систематично порушує умови договору.

При цьому факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки в частині невиконання зобов`язань щодо сплати орендної плати є цілком достатньою підставою для розірвання договору, з урахуванням приписів ст.ст. 525, 526, 598, 611, 614, 629, 651 ЦК України, ст.ст. 188, 193 ГК України, ст. 141 ЗК України, ст. 31, 32 ЗУ Про оренду землі та в даному випадку умов Договору, визначених в п.п. 12.3-12.7.

Правові висновки щодо застосування зазначених норм матеріального права наведені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі № 910/5394/15-г та від 27.11.2018р. у справі № 912/1385/17; постановах Верховного Суду від 02.05.2018р. у справі № 925/549/17, від 22.10.2018р. у справі № 923/826/18 та від 17.04.2019р. у справі № 922/1714/18 та враховуються судом апеляційної інстанції для вирішення даного спору у відповідності до вимог закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Принцип змагальності сторін, закріплений у частині 3 статті 13 та частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем не спростовано належними доказами допущення істотного порушення умов Договору оренди землі від 08.04.2005 року, що виразилося в систематичному невиконанні зобов`язань щодо сплати орендної плати в період січень-липень 2019 року та відповідно не доведено відсутності його вини, що є достатньою правовою підставою для розірвання договору, оскільки значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме отримання доходів від її використання для поповнення місцевого бюджету, що відповідає забезпеченню майнових та економічних інтересів територіальної громади міста.

Апеляційний суд вважає за необхідне наголосити, що стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.10.2019 року у справі № 525/505/16-ц).

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що позивачем обрано не ефективний спосіб захисту порушеного права, враховуючи наявний в матеріалах справи лист Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 27.06.2019 № 75070/10/04-36-52-43, згідно якого за даними Соборного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області, станом на 27.06.2019 податкові декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на 2019 рік ТОВ Перспектива Інвестмент не подавало та витяг з Індивідуальної картки платника податків від 05.09.2019р., з якого вбачається, що ТОВ Перспектива Інвестмент має податковий борг зі сплати орендної плати за землю сумі 10 627 319,44 грн., доказів погашення якого відповідачем не надано, що, в свою чергу, об`єктивно ставить під сумнів можливість виконання ТОВ Перспектива Інвестмент взятих на себе договірних зобов`язань щодо сплати орендної плати та можливість реального відновлення порушених прав позивача іншим способом, аніж розірвання договору.

Що стосується висновків суду першої інстанції про неможливість розірвання договору з огляду на принцип цілісності земельної ділянки з нерухомістю та те, що дані дії будуть становити втручання у право власності відповідача, апеляційний суд зауважує, що розірвання договору не змінює правовий режим власності ТОВ Перспектива Інвестмент на об`єкт нерухомого майна - розподільчої підстанції, яка розташована за адресою: вул. Володимира Вернадського (вул. Дзержинського), 35Б (Соборний район), у м. Дніпро, який зареєстровано за відповідачем 18.09.2018, номер запису про право власності:27976105 згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №138206070 (а.с.77).

Крім того, в силу положень ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України за ТОВ Перспектива Інвестмент залищається право користування земельною ділянкою, на якій це майно розташоване, і у випадку розірвання договору відповідач не позбавляється права на звернення до Дніпровської міської ради для вирішення питання відводу земельної ділянки саме під будівлею розподільчої станції (її оформлення в окрему ділянку іншої площі, достатньої для обслуговування та користування зазначеним об`єктом нерухомості, з присвоєнням відповідного кадастрового номеру).

Так само, відповідач не позбавлений права на повторне звернення до Дніпровської міської ради щодо укладення нового Договору оренди землі після усунення порушень, що стали причиною для його розірвання.

Також, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що передання земельної ділянки, на якій розміщено майно відповідача, в оренду іншій особі є прямим посяганням на право власності (володіння, користування, розпорядження) відповідача, оскільки наразі це питання не вирішується і не є предметом розгляду даної справи, до того ж, для захисту права суду необхідний факт його порушення, а чи відбудеться це у майбутньому - невідомо.

Відповідно до ст. 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п. 7.1. договору).

Повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання передачі (п. 7.8. договору).

Таким чином, з огляду на розірвання договору оренди землі, відповідач повинен повернути позивачу земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду за актом приймання передачі від 08.04.2005 року.

Наведене у своїй сукупності свідчить про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, а саме: ст.ст. 16, 525, 526, 598, 611, 614, 629, 651 ЦК України, ст.ст. 188, 193 ГК України, ст. 141 ЗК України, ст. 31, 32 ЗУ Про оренду землі та порушення норм процесуального права: ст. 2, 14 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для скасування прийнятого ним рішення.

Згідно з ч.ч. 1,2,5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України: судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Необхідно акцентувати увагу на п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, в якому зазначено: за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах.?

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі Шенк проти Швейцарії (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

В силу повноважень, наданих в пункті 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Встановлені обставини та досліджені докази дають підстави для суду апеляційної інстанції дійти висновку про наявність достатніх правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з прийняттям нового - про задоволення позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 9 та ч. 14 ст. 129 ГПК України, зважаючи на результат перегляду справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції здійснює розподіл понесених сторонами судових витрат наступним чином: за подачу позову та апеляційної скарги: судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно підпункту 4 пункту 2 ч. 2 ст. 4, ч. 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду встановлюється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Враховуючи, що згідно апеляційної скарги апелянт просив скасувати рішення господарського суду у повному обсязі, яким було відмовлено в задоволенні двох вимог немайнового характеру, судовий збір за подання апеляційної скарги мав бути сплачений у розмірі 5 763,00 грн. Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, а судовий збір було сплачено у меншому розмірі, з відповідача на користь Державного бюджету підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за перегляд справи в апеляційному суді у розмірі 2 881,50 грн.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2020 у справі 904/3817/19 задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2020 у справі 904/3817/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Дніпровської міської ради.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 08.04.2005 щодо земельної ділянки загальною площею 0,0674 га, кадастровий номер 1210100000:03:328:0148, яка розташована за адресою: вул. Володимира Вернадського (вул. Дзержинського), 35Б (Соборний район), укладений між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перспектива Інвестмент", посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. та зареєстрований за №2197.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Перспектива Інвестмент" повернути земельну ділянку по вул. Володимира Вернадського, 35Б, загальною площею 0,0674 га, кадастровий номер 1210100000:03:328:0148, Дніпровській міській раді у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач одержав її в оренду за актом приймання-передачі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива Інвестмент" на користь Дніпропетровської міської ради витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3 842,00 грн. та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 881,50 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Перспектива Інвестмент на користь Державного бюджету України суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 881,50 грн.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.09.2020.

Головуючий суддя В.Ф.Мороз

Суддя А.Є.Чередко

Суддя Л.А.Коваль