Рішення

від 01.09.2020 по справі 160/8780/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2020 року Справа № 160/8780/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ АТЛАНТ , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

30 липня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ АТЛАНТ , в якій просить:

- визнати протиправними дії Дніпровської міської ради щодо передачі ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ АТЛАНТ" земельної ділянки площею 0,9598 га, по вул. Короленка, 2 К, такими, що вчинені з порушенням вимог ст. ст. 116, 127 Земельного кодексу України, п. п. 14, 17 ст. 5 Закону України Про охорону культурної спадщини ;

- визнати протиправною бездіяльність Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради у нездійсненні покладених на даний суб`єкт владних повноважень щодо державного архітектурно-будівельного контролю спрямованого на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва багатофункціонального комплексу з паркінгом, на території, яка відноситься до історичного ареалу № 1 міста Дніпра, та знаходиться в межах охоронної зони пам`яток архітектури місцевого значення № 21, № 287, № 25, № 47, № 48, за адресою: вул. Короленка 2 К;

- зобов`язати Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради вчинити дії спрямовані на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва багатофункціонального комплексу з паркінгом, на території, яка відноситься до історичного ареалу № 1 міста Дніпра, та знаходиться в межах охоронної зони пам`яток архітектури місцевого значення № 21, № 287, № 25, № 47, № 48, за адресою: вул. Короленка 2 К.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Дніпровською міською радою передано ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ АТЛАНТ" земельну ділянку площею 0,9598 га, яка складається із земельної ділянки площею 0,4309 га по вул. Короленка, 2 К по фактичному розміщенню багатофункціональної будівлі, та земельної ділянки площею 0,5289 га, на якій відсутні будівлі та споруди, в порушення вимог Земельного кодексу України, з метою уникнення продажу права користування земельною ділянкою комунальної форми власності площею 0,5289 га в районі АДРЕСА_1 на конкурентних засадах у формі аукціону. У порушення п. п. 14, 17 ст. 5 Закону України Про охорону культурної спадщини проект землеустрою, розроблений ТОВ Бізнес-Експерт , щодо відведення земельної ділянки та передачі ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ АТЛАНТ" земельної ділянки площею 0,9598 га (кадастровий номер 1210100000:02:413:0118) не погоджений з Міністерством культури, молоді та спорту України. Станом на 27.07.2020 року під час дослідження реєстру дозвільних документів на офіційному сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України, дозвільні документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт за адресою: м. Дніпро, вул. Короленка 2 К відсутні. Через бездіяльність Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради на території, яка відноситься до історичного ареалу № 1 міста Дніпра, та знаходиться в межах охоронної зони пам`яток архітектури місцевого значення № 21, № 287, № 25, № 47, № 48, за адресою: вул. Короленка 2 К, розпочалося незаконне будівництво.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі й справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 25.08.2020 року об 11 год. 20 хв.

Ухвалою суду від 06.08.2020 року залучено до участі у справі № 160/8780/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІЙ ДІМ АТЛАНТ" (площа Троїцька, буд. 5А, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 34774497).

14.08.2020 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 14.08.2020 року заяву про забезпечення позову призначено до розгляду на 18.08.2020 року.

Ухвалою суду від 18.08.2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

25.08.2020 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

25.08.2020 року від відповідача - Дніпровської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання відзиву.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. З власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

У судове засідання 25.08.2020 року учасники справи не з`явились. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

25.08.2020 року судом ухвалено продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження у відповідності до вимог ст. ст. 205, 243 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

20.05.2020 року Дніпровською міською радою прийнято рішення № 251/57 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, розробленої ТОВ Бізнес-Експерт , і поділено земельну ділянку, площею 0,9598 га (кадастровий номер 1210100000:02:413:0118), по вул. Короленка, 2 К, яка перебуває в оренді ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ АТЛАНТ", код ЄДРПОУ 34774497, відповідно до договору оренди землі від 09.07.2019 (державна реєстрація від 09.07.2019, номер запису про інше речове право 32319459), на земельні ділянки:

- площею 0,4309 га (кадастровий номер 1210100000:02:413:0119);

- площею 0,5289 га (кадастровий номер 1210100000:02:413:0120), по фактичному розміщенню багатофункціональної будівлі та для нового будівництва багатофункціонального комплексу з паркінгом, код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 03.10 (для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)), та передати їх в оренду ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ АТЛАНТ", код ЄДРПОУ 34774497, строком на десять років.

22.05.2019 року Дніпровською міською радою прийнято рішення № 118/45 про затвердження проекту землеустрою, розробленого ТОВ Бізнес-Експерт , щодо відведення земельної ділянки, та передача ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ АТЛАНТ", код ЄДРПОУ 34774497, земельної ділянки, площею 0,9598 га (кадастровий номер 1210100000:02:413:0118), за рахунок земель, раніше не переданих у власність або користування, по АДРЕСА_1 в оренду строком на десять років по фактичному розміщенню багатофункціональної будівлі та для нового будівництва багатофункціонального комплексу з паркінгом, код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 03.10 (для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)).

Доказів виконання підготовчих та будівельних робіт за адресою: м. Дніпро, вул. Короленка 2 К позивачем не надано.

Вважаючи, що вказаними рішеннями порушено його права, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У рішенні Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 року суд офіційно розтлумачив цю конституційну норму і вирішив, що ч. 1 ст. 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (п. 1 рішення).

Отже, конституційне право на доступ до правосуддя не є безмежним. Метою суду (правосуддя) є захист порушених прав, свобод та інтересів, належних безпосередньо особі, яка звертається за захистом (її суб`єктивних прав).

У ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Цю конституційну норму необхідно застосовувати з урахуванням її офіційного тлумачення, наданого Конституційним Судом України у рішенні № 6-зп від 25.11.1997 року.

Зокрема, Конституційний Суд України офіційно розтлумачив ч. 2 ст. 55 Конституції України. Її необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді (ч. 1 п. 1 рішення).

Обґрунтовуючи свою позицію, Конституційний Суд зазначив, що ст. 55 Конституції України не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування чи посадових і службових осіб можуть бути оскаржені, і встановлює принцип, відповідно до якого в суді можуть оскаржуватися будь-які рішення, дії та бездіяльність. Тим самим створено механізм реалізації конституційного права особи на судовий захист прав і свобод людини і громадянина. Відтак, Конституцією України гарантовано і забезпечено кожній людині і громадянину право на звернення до суду за захистом своїх прав чи свобод (ч. 9 п. 2 рішення).

З наведеного офіційного тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України випливає, що право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права, свободи та інтереси чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Таким чином, право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, про яке йдеться у ч. 2 ст. 55 Конституції України, має спеціальну мету і призначення - правовий захист порушених прав та свобод особи, усунення перешкод у їх реалізації.

Також у справі про оскарження бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо заяв про злочини Конституційний Суд України проаналізував особливості застосування ст. 55 Конституції України в контексті адміністративного судочинства (рішення КС України №19-рп/2011 від 14.12.2011 року). Конституційний Суд виходив із того, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (п. 4.1 мотивувальної частини), і офіційно розтлумачив, що в аспекті конституційного звернення положення ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом (п. 1 рішення КС України №19-рп/2011 від 14.12.2011).

Отже, і в цьому рішенні Конституційний Суд звернув увагу на те, що предметом судового захисту є суб`єктивні права, свободи та інтереси особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як передбачено ч. 1, ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи з викладеного, завдання адміністративного судочинства не можуть бути реалізовані у разі звернення особи до суду за захистом прав, свобод та інтересів, які не належать їй особисто.

Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, складовою якого є право звернення до суду (право на доступ до судової процедури), не є абстрактним, а пов`язане з правом конкретної особи, в інтересах якої виникає судовий процес, і з її переконанням у тому, що держава (в особі органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб) протиправно втрутилася у її права або свободи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої його прийнято, або прав, свобод та інтересів якої це рішення (індивідуальний акт) стосується. Якщо позивач не є учасником (суб`єктом) правовідносин, які виникли з прийняттям оскаржуваного рішення, яке є правовим актом ненормативного характеру, таке рішення, відповідно, не породжує для позивача й права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом (постанови ВП ВС від 14.03.2018 у справі №9901/22/17, від 06.06.2018 року у справі №800/489/17, від 06.02.2019 року у справі №9901/815/18).

Для звернення до суду особа (позивач) повинен мати матеріально-правову заінтересованість у вирішенні спору. Матеріально-правовий інтерес у порушенні справи - це зв`язок позивача із зазначеним у позовній заяві предметом судового захисту, питання про наявність або відсутність якого вирішується суддею під час попереднього дослідження матеріальної правоздатності позивача, заявленої до суду вимоги та її підстави.

Звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів особи, тому вона має довести (а суд - встановити), що позивачеві належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.

Права особи - це її можливості, змістом яких є домагання щодо вчинення дій (або утримання від них), які забезпечуються юридичним обов`язком іншої сторони. У публічних правовідносинах такою стороною є держава або територіальна громада в особі відповідних суб`єктів владних повноважень.

Свободи особи - це можливості, змістом яких є спроможність діяти відповідно до своїх інтересів і мети, це можливість власного, незалежного вибору того чи іншого рішення, поведінки (дії або бездіяльності).

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №1-10/2004, згідно з яким поняття охоронюваний законом інтерес у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Юридична зацікавленість (інтерес) у зверненні до суду повинна мати об`єктивну основу. Для вирішення справи недостатньо лише суб`єктивного твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

Відсутність матеріально-правового інтересу у справі повинна мати наслідком відмову у задоволені позовних вимог, оскільки відсутній юридичний (публічно-правовий) спір, а отже, справа не належить до юрисдикції адміністративного суду.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також відповідно до ст. 17 Закону Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.03.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 6 Конвенції не гарантує безумовного доступу до суду. ЄСПЛ звертав увагу, що застосування §1 ст. 6 можливе лише для захисту у цивільних правовідносинах, залежить від наявності спору , спір має стосуватися прав та обов`язків , які хоча б суперечливо мають визнаватися національним законодавством; ці права та обов`язки мають бути цивільними згідно з Конвенцією (Джеймс та інші проти Сполученого Королівства), §81).

Стаття 6 не застосовується у провадженнях, у яких немає спору між сторонами, чи у односторонніх провадженнях, у яких немає двох сторін спору, та за відсутності прав у якості предмету спору (Алавердян проти Вірменії), §35).

Спір повинен бути справжнього і серйозного характеру (Спорронґ і Льоннрот проти Швеції), §81). Результат проваджень має бути значущим для відповідного права (наприклад, Ulyanov v. Ukraine, dec.). Відповідно, незначний зв`язок чи непов`язані наслідки є недостатніми обставинами для застосування §1 ст. 6 (Boulois v. Luxembourg [GС], §90). Конкретне право повинне мати законодавчу базу у національному законодавстві (Szucs v. Austria, §33).

Суд визнає можливість застосування §1 ст. 6 у провадженнях, які розглядаються національним законодавством у контексті публічного права , і рішення у яких є вирішальними для прав та зобов`язань фізичних осіб. Ст. 6 не застосовується у спорах, які не мають стосунку до цивільних прав та обов`язків (Paksas v. Lithuania [GС], §§ 65-66).

Таким чином, коли існує спір стосовно цивільних прав та обов`язків, визначених за перерахованими критеріями, ст. 6 Конвенції гарантує особі право подати на розгляд суду скаргу, що стосується його прав та обов`язків. Зазначена стаття не гарантує права на справедливий суд (зокрема, і доступ до суду як його складову) абстрактно, без зв`язку із цивільними правами та обов`язками, які є спірними і на захист яких особа звернулася до суду.

Дніпровською міською радою прийнято рішення від 20.05.2020 року № 251/57 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, розробленої ТОВ Бізнес-Експерт , і поділено земельну ділянку, площею 0,9598 га (кадастровий номер 1210100000:02:413:0118) по вул. Короленка, 2 К, яка перебуває в оренді ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ АТЛАНТ".

22.05.2019 року Дніпровською міською радою прийнято рішення № 118/45 про затвердження проекту землеустрою, розробленого ТОВ Бізнес-Експерт , щодо відведення земельної ділянки та передачі ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ АТЛАНТ".

Судом встановлено, що рішення міськради від 20.05.2020 року № 251/57 та від 22.05.2019 року № 118/45 жодним чином не порушують права позивача, його свободи та інтереси. Виходячи з викладеного, публічно-правовий спір між позивачем і відповідачами відсутній.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Виходячи з викладеного, суд робить висновок про те, що позивачем не доведено, що діями Дніпровської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради порушено його права, свободи та інтереси, таким чином, позовна заява є необґрунтованою, а отже, задоволенню не підлягає.

Що стосується вирішення питання щодо судових витрат, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, в разі відмови у задоволенні позову, судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 9, 77, 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ АТЛАНТ про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський