Ухвала

від 01.09.2020 по справі 400/3455/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

м. Миколаїв.

01 вересня 2020 р.справа № 400/3455/19

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мороза А.О., розглянув заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", вул. Каботажний спуск, 1 (вул. Фалєєвська, 9-Б, 54001), м. Миколаїв, 54002

до відповідачіввідповідач 1: Офіс великих платників податків ДПС, вул. Дегтярівська, буд. 11-Г, м. Київ 119, 04119 відповідач 2: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, вул. Терещенківська, 11-а, м. Київ, 01601

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість в сумі 15 175 309,47 грн. та пені в сумі 1 798 586,0 грн.

В С Т А Н О В И В:

20 січня 2020 р. Миколаївським окружним адміністративним судом розглянута справа № 400/3455/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (надалі - позивач або ТОВ СП "Нібулон") до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (надалі - відповідач 1 або ОВПП ДПС) та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (надалі - відповідач 2 або ГУ ДКСУ у м. Києві) та прийнято рішення, згідно з яким:

1) визнано протиправною бездіяльність ОВПП ДПС, яка полягає у невнесенні до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодження ТОВ СП "Нібулон" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (надалі - ПДВ) за березень, квітень, травень, липень, серпень 2016 р. в загальному розмірі 15 175 309,47 грн.;

2) зобов`язано ОВПП ДПС внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодження ТОВ СП "Нібулон" суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень, квітень, травень, липень, серпень 2016 р. в загальному розмірі 15 175 309,47 грн.;

3) стягнуто з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у м. Києві на користь ТОВ СП "Нібулон" 15 175 309,47 грн. заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ за березень, квітень, травень, липень, серпень 2016 р.;

4) стягнуто з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у м. Києві на користь ТОВ СП "Нібулон" 1 798 586,0 грн. пені за період з 14 березня 2019 р. до 7 жовтня 2019 р. включно, нарахованої на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ за податковими деклараціям з ПДВ за березень, квітень, травень, липень, серпень 2016 р.;

5) стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ОВПП ДПС на користь ТОВ СП "Нібулон" судові витрати у виді судового збору в розмірі 59 551,0 грн.

За апеляційною скаргою відповідача 1 рішення суду першої інстанції переглянуто П`ятим апеляційним адміністративним судом, який своєю постановою від 29 липня 2020 р. залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

30 липня 2020 р. у справі видані виконавчі листи.

4 серпня 2020 р. позивач подав заяву, в якій просить суд ухвалити додаткове судове рішення, яким відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановити судовий контроль за виконанням відповідачами судового рішення.

Заява обґрунтована тим, що в позовній заяві містилось клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення в адміністративній справі, але ухвалюючи рішення, суд зазначене клопотання не вирішив, що за правилами ст. 252 КАС України є підставою для прийняття додаткового судового рішення. Як зазначає позивач, до його звернення до суду, відповідачі майже півтора роки не вчиняли дій, спрямованих на відшкодування ТОВ СП "Нібулон" ПДВ, тобто допустили протиправну бездіяльність. Позивач за цей час вживав заходи, спрямовані на позасудове вирішення спору, шляхом звернення до відповідачів, ДПС України, Міністерства фінансів України, бізнес-омбудсмена. На переконання позивача, існує висока ймовірність того, що ОВПП ДПС і після набрання судовим рішенням законної сили, не буде його виконувати, а тому маються підстави для встановлення судового контролю.

Відповідно до ст. 252 ч. 3 КАС України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Так як рішення у справі ухвалено в загальному позовному провадженні, в письмовому провадженні, відповідно, суд розглядає заяву позивача в порядку письмового провадження.

За приписами ст. 252 ч. 1 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, передумовою прийняття судом додаткового рішення, є невирішення ним однієї з позовних вимог або клопотання, відсутність вказівки на спосіб виконання судового рішення та нерозподілення судових витрат.

Стаття 5 ч. 1 КАС України встановлює такі способи судового захисту: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Заява позивача про встановлення судового контролю, не є способом судового захисту у розумінні вищенаведеної норми та, відповідно, не може розглядатись в якості позовної вимоги, яка судом не вирішена.

Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ст. 382 ч. 1 КАС України).

З наведеної норми слідує, що встановлення судового контролю - це право суду, а не його обов`язок, і таке право суд реалізує на власний розсуд з урахуванням обставин конкретної справи.

Таким чином, у справі відсутня позовна вимога або клопотання, з приводу яких судом не ухвалено рішення, а тому відсутні підстави для ухвалення додаткового судового рішення.

Суд звертає увагу позивача на те, що його доводи про тривалу бездіяльність відповідачів щодо невідшкодування ПДВ з бюджету, стосуються виключно часу до його звернення із позовом до суду, а тому вони не є свідченням ухилення відповідачів від виконання рішення суду.

Так, рішення в даній справі набрало законної сили 29 липня 2020 р., виконавчі листи видані 30 липня 2020 р., а заява позивача про встановлення судового контролю надійшла до суду 4 серпня 2020 р., тобто менше ніж за тиждень після набрання рішенням суду законної сили, а тому враховуючи незначний термін, який минув після вирішення спору, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачі ухиляються від виконання рішення суду.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю.

Відповідно до ст. 252 ч. 4, 5 КАС України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Керуючись ст. ст. 248, 252, 256, 382 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" про ухвалення додаткового судового рішення про встановлення судового контролю у справі № 400/3455/19, відмовити.

2. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст. ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.

Суддя А. О. Мороз