Постанова

від 27.08.2020 по справі 813/2420/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 813/2420/17

адміністративне провадження № К/9901/192/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 (суддя Кухар Н.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 (колегія суддів: О.Б. Заверуха, О.М. Гінда, В.В. Ніколін ) у справі № 813/2420/17 (876/11156/17) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волинь Мото до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Волинь Мото звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0010551406 від 26.06.2017.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення - рішення від № 0010551406 від 26.06.2017 року прийняте ГУ ДФС у Львівській області необґрунтовано. Вказують, на те, що під час проведення перевірки відповідач не проводив з`ясування фактичної реальності операцій, а керувався лише аналізом даних з реєстрів та баз інформації. Відсутність інформації не свідчить про неможливість проведення операцій, а побудова висновків на відсутній інформації, є припущенням.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області 26.06.2017 № 0010551406.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновків про те, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Реванд Груп і ТОВ Стенлок підтверджується всіма належними документами первинного господарського обліку.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати у задоволені позову відмовити повністю. Вказується на те, що судами попередніх інстанцій в порушення засад адміністративного судочинства не була надана належна оцінка всім первинним документам, які супроводжували господарську операцію з названими суб`єктами господарювання. А саме відповідач доводить суду, що дійсної угоди продажу позивачем товару таким юридичним особам не відбулось, з огляду на відсутності інформації в частині використання такого у їх власній діяльності чи подальшого продажу.

Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу до Суду не надходило, що не є перешкодою для розгляду її по суті.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головне управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач) проведено планову виїзну перевірку ТзОВ Волинь Мото (ЄДРПОУ 37598276) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2014 по 31.12.2016 року. За результатами перевірки складено акт від 13.06.2017 року за № 741/13-01-14-06/37598276.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом в ході перевірки встановлено порушення порядку ведення податкового обліку:1) п.185.1 ст.185, п.187.1, ст187 Податкового кодексу України, а саме: ТОВ Волинь Мото занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість всього на суму 808 922 грн., в т.ч. за жовтень 2016 року на суму 43 167 грн., за грудень 2016 року на суму 765 755 гривень; 2) п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України (не підтверджується факт реалізації товарно - матеріальних цінностей) - підприємство безпідставно завищило податкове зобов`язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 року по виписаних податкових накладних на адресу ТОВ Хорса Груп (40763121), ТзОВ Аваландж ЛТД (40235193), ТОВ Технобуд Поліс (39025090), ТОВ Ревард Груп (40714053), ПП (Техніка тепла і води (35413885), ПП Дімакс ЛТД (37542019), ТОВ Клуб Проект (38665809), ТОВ Стенлок (40000907), ТОВ Аверс Бізнес Груп (40367113), ТзОВ Альянс Гарант Груп (40614601), ТОВ Отіс Харт ЛТД (402314441), ТОВ Сорбіс Інвестбуд (40368473) за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 на 10 787 420, 77 грн.; 3) п.189. ст.. 189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України - підприємством занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у зв`язку із використанням підприємством товарів не в господарській діяльності на загальну суму 10787420, 77 грн.; 4) пп б п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині подання не у повному обсязі з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків за 1-4 квартали 2016 року.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення форми Р від 26.06.2017 № 0010551406, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 808922,00 грн., а за штрафними санкціями - 202231,00 грн.

З матеріалів перевірки слідує, що відповідачем не було встановлено дійсних фактів реалізації позивачем для контрагентів-покупців товарів/робіт/послуг.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду, який позов задовольнив.

Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак таке судове рішення не є такими, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Так суди попередніх інстанцій висловлюючись на аналізі приписів статей 138, 139, 198 та 201 ПК України, а також Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні зауважили про реальність укладених між ним та його контрагентами правочинів, завершеність яких підтверджена належно-оформленими первинними документами.

Разом з тим, аналіз господарських операцій був здійснений судами попередніх інстанцій лише по господарським операціям з ТОВ Реванд Груп і ТОВ Стенлок .

Натомість, предметом податкової перевірки, згідно акту, серед іншого стали обставини дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.04.2014 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2014 по 31.12.2016. За змістом підпункту 3.2.1 пункту 3.1 акту, вбачається про заниження податкових зобов`язань у перевіряємий період на суму 808922,00 грн., в тому числі за жовтень на суму 43167,00 грн., за грудень 2016 року на суму 765755,00 грн. Вказаний висновок був зроблений у зв`язку із не підтвердженням факту реалізації ТМЦ позивачем покупцям: ТОВ Хорса Груп (40763121), ТзОВ Аваландж ЛТД (40235193), ТОВ Технобуд Поліс (39025090), ТОВ Ревард Груп (40714053), ПП (Техніка тепла і води (35413885), ПП Дімакс ЛТД (37542019), ТОВ Клуб Проект (38665809), ТОВ Стенлок (40000907), ТОВ Аверс Бізнес Груп (40367113), ТзОВ Альянс Гарант Груп (40614601), ТОВ Отіс Харт ЛТД (402314441), ТОВ Сорбіс Інвестбуд (40368473) на загальну суму 64724524,61 грн., в тому числі ПДВ 10787420,77 грн. При цьому, згідно із висновками даного акту, податковим органом зауважено про завищення позивачем відповідної суми, яка була включена позивачем до складу податкових зобов`язань з ПДВ.

Суди попередніх інстанцій не надали буд-якої оцінки вказаним висновкам відповідача, в розрізі зазначених суб`єктів господарювання, - покупців товару позивача, що вказує про неповний розгляд даної справи.

Також, суди попередніх інстанцій в порушення засад адміністративного судочинства не дослідили зміст вказаного акту суб`єкта владних повноважень, з огляду на те, що в розрізі досліджуваної операції з ТОВ Реванд Груп до матеріалів справи долучена копія такого акту із відсутніми аркушами. В акті перевірки аналіз господарської операції позивача з ТОВ Ревард Груп (оцінка якої надана судом) зазначено на а.с.26-36, на яких перераховуються видані податкові та видаткові накладні. Аркуші акту перевірки 37-39 відсутні. З судових рішень судів попередніх інстанцій не вбачається встановлених або спростованих обставин, за яких відповідачем зроблений висновок про заниження позивачем суми ПДВ за жовтень та грудень 2016 року і чи саме такі порушення стали наслідком співпраці позивачем тільки з ТОВ Реванд Груп і ТОВ Стенлок .

При цьому суди досліджуючи господарські операції з ТОВ Реванд Груп і ТОВ Стенлок зауважили про їх реальність та фактичність, мотивуючи своє рішення наявністю належних первинних документів. Однак Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що їх зміст не досліджений повністю, адже залишено поза увагою основні аргументи відповідача, такі як ділова мета таких угод, з огляду на виявлені податковим факту підміни такими юридичними особами номенклатури придбаного товару від позивача.

В даному разі, перелічені судами попередніх інстанцій видаткові та податкові накладні, а також договори, які були укладені між позивачем та ТОВ Реванд Груп і ТОВ Стенлок не свідчать про завершеність відповідних правовідносин, з огляду на вид та обсяг товару який був реалізований.

Так, Суд розглядаючи дану справу, вважає за необхідне зазначити, що дотримання податкової дисципліни позивача можливо встановити, в рамках виявлених правопорушень відповідачем в акті перевірки, за умови належної оцінки реальності (завершеності) вказаних правовідносин позивача з названими контрагентами, що може бути підтверджено належно сформованими, дійсними документами первинного та бухгалтерського обліку, обов`язковість ведення яких прямо покладено на суб`єктів господарювання.

Такий висновок, зумовлений приписами ПК України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Разом з тим, Верховний Суд наголошує, що предметом судового аналізу під час розгляду подібних спорів мали бути наступні документи первинного обліку, зокрема видаткові/податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання виконаних ТМЦ, касові ордери (прибуткові та видаткові), рахунки-фактури (інвойси), бухгалтерські довідки, та інші документи, що підтверджували здійснення господарської операції.

При цьому відповідні первинні документи мають відповідати вимогам, які закріплені приписами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , згідно із яким первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 названого Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник