Рішення

від 28.05.2020 по справі 753/23174/18

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23174/18

провадження № 2/753/1250/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О.,

секретар судового засідання Москаленко А.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представники позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виділ в натурі частки земельної ділянки, що є у спільній частковій власності,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 р. ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі по тексту - ОСОБА_4 , відповідач) про виділ в натурі частки земельної ділянки загальною площею 0,0569 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , Садівницьке товариство ім. Сіміренка, кадастровий номер 8000000000:90:846:0058, згідно з варіантом розподілу, зазначеному у висновку експерта № 1-02/11 від 02.11.2018.

Позов обґрунтований такими обставинами. На підставі свідоцтв про право на спадщину за законом сторони набули у власність в рівних частках вищевказану земельну ділянку. Сторони не можуть домовитися про спільне володіння та користування майном, його утримання і збереження, чим порушується право позивача на розпорядження своєю власністю. Згідно з висновком Українського центру судових експертиз існує технічна можливість поділу земельної ділянки.

Ухвалою від 28.12.2018 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.

Ухвалою від 25.05.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали пославшись на викладені у позовній заяві обставини.

Відповідач позов не визнала та обґрунтувала свої заперечення тим, що на спірній земельній ділянці знаходяться будівлі, споруди та багаторічні насадження, наявність яких не була врахована при проведенні експертизи, у зв`язку з чим висновок експертизи не є належним і об`єктивним доказом та не може бути прийнятий до уваги при вирішенні даного спору. За міркуванням відповідача поділ земельної ділянки в натурі призведе до втрати її цільового призначення, що спричинить неможливість подальшого повноцінного користування нею обома співвласниками.

Заслухавши учасників справи та дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 та її сестрі ОСОБА_4 належить на праві спільної власності в рівних частках земельна ділянка для ведення садівництва загальною площею 0,0569 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , Садівницьке товариство ім. Сіміренка, кадастровий номер 8000000000:90:846:0058, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 28.04.2005 державним нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори Новицькою Р.М., зареєстрованим у реєстрі за № 6-570, та державними актами на право власності на земельну ділянку від 27.07.2006 та від 23.05.2006 (а.с. 4-6).

Позивач посилається на те, що сторони не можуть домовитися про спільне володіння та користування земельною ділянкою і угоди про спосіб її поділу в натурі між ними не досягнуто, у зв`язку з чим вона і звернулася до суду з даним позовом.

Правовідносини, які виникають у зв`язку зі здійсненням права спільної часткової власності, регулюються нормами цивільного законодавства, а щодо земельної ділянки - ще і земельного закону.

Так, за правилом, встановленим статтею 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до положень частини 1 статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За нормою статті 88 Земельного кодексу України володіння користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спірної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

У статті 183 ЦК України визначено принцип поділу речей на подільні та неподільні. За положеннями цієї норми подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, а неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Отже за обставинами даної справи в першу чергу підлягає з`ясуванню питання про подільність спірної земельної ділянки, тобто про те, чи не призведе її поділ в натурі між співвласниками до втрати її цільового призначення та істотного знецінення як об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, окрім іншого, висновками експертів.

Докази згідно положень статей 77-80 ЦПК України мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Вимоги позивача ґрунтуються на Висновку експерта від 02.11.2018 № 1-02/11 за результатами проведення експертного земельно-технічного дослідження, згідно з яким поділ в натурі спірної земельної ділянки у відповідності до часток співвласників технічно можливий (а.с. 12-17).

Згідно з нормою статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності в Україні визначає Закон Про судову експертизу , стаття 3 якого проголошує, що судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження.

Відповідно до статті 2 Закону України Про судову експертизу законодавство України про судову експертизу складається із цього Закону, інших нормативно-правових актів.

До таких нормативно-правових актіввідноситься, зокрема, Інструкція про порядок призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 у редакції Наказу від 20.12.2012 № 1950/5 (далі - Інструкція).

За правилом, закріпленим у пункті 1.4. Інструкції, під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.

Згідно пунктів 6.1.2, 6.1.3. Науково-медичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (Додатку 2 до Інструкції у редакції Наказу від 20.12.2012 № 1950/5) питання земельно-технічної експертизи вирішуються за наявності відповідної правовстановлювальної та технічної документації, зокрема результатів виконання топографо-геодезичних робіт, які проводяться відповідними фахівцями з використанням відповідного обладнання та бази даних.

Для вирішення питань земельно-технічної експертизи експерту необхідно надати оригінали або завірені якісні копії відповідної правовстановлювальної та технічної документації із землеустрою на земельну ділянку. У разі неможливості експертом самостійно виконати топографо-геодезичні роботи результати таких робіт повинні бути надані на дослідження органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Для вирішення питань щодо визначення технічної можливості розподілу (порядку користування) земельними ділянками та надання варіантів такого розподілу (порядку користування) експерту, крім зазначених документів, необхідно надати правовстановлювальні документи на об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди тощо), що розташовані на земельній ділянці, дані про користування співвласників цими об`єктами або їх частинами, дані про частки співвласників, матеріали технічної інвентаризації.

Зі змісту наданого позивачем висновку експерта Лісниченка С.В. та його пояснень в судовому засіданні вбачається, що під час проведення експертизи спірна земельна ділянка експертом не обстежувалась, матеріали технічної інвентаризації не досліджувались і топографо-геодезичні роботи на ній не проводились, а експертний висновок відповідно до заяви відповідача було складено лише за результатами дослідження Державного акту на право власності на земельну ділянку виходячи з того, що земельна ділянка вільна від забудови.

Водночас відповідач в суді пояснила, що на спірній земельній ділянці розташовані садовий будинок, лазня, гараж і сарай, а також багаторічні насадження. Вказана обставина позивачем не спростована.

Незважаючи на те, що вищевказані будівлі і споруди не введені в експлуатацію (є самочинним будівництвом), неврахування їх наявності при визначенні варіантів поділу земельної ділянки викликає сумніви у правильності висновку експерта і не дає підстав для покладення його в обґрунтування рішення, оскільки проходження лінії поділу по території розташування будівель і споруд призведе до необхідності їх знесення, а відтак і до нових спорів між сторонами.

Про неповноту і неправильність висновку експерта свідчить і та обставина, що при проведенні експертизи не були враховані багаторічні насадження, які відповідно до положень статті 79 Земельного кодексу України та статті 373 ЦК України є складовою частиною права власності на земельну ділянку.

За нормою статті 35 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

За положеннями статуту Садівницького товариства ім. Сіміренка (код юридичної особи: 25282293) члени товариства мають право здійснювати будівництво опалюваного садового будинку, гаража та інших споруд в межах своїх ділянок, при цьому мінімальні відстані від межі сусідньої садової ділянки мають бути: до садового будинку - 1,5 м., до стовбурів високорослих дерев - 3 м., до стовбурів середньорослих дерев - 2 м., до кущів - 1 м. (пункти 2.7.4, 2.7.4.2).

Зважаючи на викладене та ураховуючи, що за запропонованим позивачем варіантом поділу ширина земельної ділянки, яка перейде у власність кожної зі сторін, буде становити 8,455 м., заслуговують на увагу і доводи відповідача про те, що поділ земельної ділянки фактично призведе до втрати її цільового призначення та істотного знецінення, оскільки неможливо буде побудувати на ній садовий будинок та інші споруди з дотриманням вимог будівельних норм і правил та статуту садівницького товариства.

За таких обставин суд відхиляє наданий позивачем висновок експерта за результатами проведення експертного земельно-технічного дослідження як необґрунтований.

Оскільки інших доказів на підтвердження можливості поділу земельної ділянки між співвласниками суду не надано, вимоги ОСОБА_1 про виділ в натурі частки земельної ділянки, що є у спільній частковій власності, суд вважає недоведеними та відмовляє у їх задоволенні.

З огляду на результат розгляду справи розподіл понесених позивачем судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 187, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виділ в натурі частки земельної ділянки, що є у спільній частковій власності.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: