Ухвала

від 01.09.2020 по справі 320/4562/19

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

іменем України

01 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 320/4562/19

провадження № 51-4089ск20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу прокурора відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,

встановив:

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 травня 2020 року у відкритому судовому засіданні відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про відсторонення обвинуваченого ОСОБА_5 від посади прокурора відділу Якимівського відділу Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області строком на два місяці, у кримінальному провадженні № 42018000000001701 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

Не погоджуючись із рішенням суду прокурор ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу.

Запорізький апеляційний суд ухвалою від 19 червня 2020 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 травня 2020 року.

У касаційній скарзі порушується питання про перевірку вказаного судового рішення в касаційному порядку.

Перевіривши доводи наведені в касаційній скарзі, долучені до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства «забезпечення права на апеляційний перегляд справи». Це означає, що Конституція України забезпечує можливість апеляційного перегляду саме справи, що реалізується шляхом оскарження судових рішень, якими завершено розгляд справи (кримінального провадження) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

Згідно із положеннями ч. 1ст. 392 Кримінального процесуального кодексу України (даліКПК), в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 392 КПК, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Як убачається з долучених до касаційної скарги копій судових рішень, прокурор подав апеляційну скаргу на ухвалу місцевого суду, постановлену під час судового провадження, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про відсторонення обвинуваченого ОСОБА_5 від посади прокурора відділу Якимівського відділу Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області строком на два місяці, у кримінальному провадженні № 42018000000001701, яка відповідно до вимог ст. 392 КПК окремому оскарженню не підлягає.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Отже, суддя апеляційного суду, встановивши, що апеляційну скаргу було подано на судове рішення, яке відповідно до вимог КПК не підлягає апеляційному оскарженню, згідно з положеннями ч. 4 ст. 399 КПК, правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора.

Доводи прокурора у касаційній скарзі про те, що, відмовивши у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд залишив поза увагою положення Конституції України та загальні засади кримінального провадження, якими забезпечується право на апеляційне оскарження - безпідставні.

За змістом кримінального процесуального закону, загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні.

Відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із оскарженням такого судового рішення, окреме оскарження якого на цій стадії законом не передбачене, не є свідченням порушення конституційних прав на апеляційний перегляд справи, як про це йдеться в касаційній скарзі.

За таких обставин, наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя і порушенням конституційних прав, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.

З урахуванням наведеного, ухвала судді апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому Суд не вбачає підстав для задоволення скарги та вважає, що у відкритті провадження за касаційною скаргою прокурора необхідно відмовити, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд,

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3