Ухвала

від 26.08.2020 по справі 761/2260/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/3556/2020 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2020 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю:

представника ТОВ «ІНТЕРКОМ» ОСОБА_6 ,

потерпілого засновника ДП «Катрін» ОСОБА_7 ,

представника ДП «Катрін» ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ТОВ «ІНТЕРКОМ» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 січня 2020 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 міста Києва ОСОБА_9 та накладено арешт на нежилі приміщення (група приміщень) № 76, приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок, які розташовані за адресою: місто Київ, вул. Пушкінська, 1-3/5, поверх 1, літера «А» (призначення приміщень нежитлове, складається із приміщень з № 1 по № 9, загальною площею 142,10 кв. м.), та які зареєстровані за ОСОБА_10 , із забороною їх використання.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ТОВ«ІНТЕРКОМ» ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про поновлення йому строку на оскарження ухвали слідчого судді, просить її скасувати в частині заборони використання нежитлового приміщення (група приміщень) № 76, яке розташоване за адресою: місто Київ, вул. Пушкінська, 1-3/5, поверх 1, літера «А», та складається із приміщень з № 1 по № 9, загальною площею 142,10 кв. м., і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора в частині заборони використання вказаного нежитлового приміщення.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження апелянт зазначає, що розгляд клопотання прокурора був здійснений без виклику ТОВ«ІНТЕРКОМ» чи його представника, а про існування оскаржуваної ухвали представнику товариства стало відомо лише 18 червня 2020 року.

Стосовно ухвали слідчого судді, то автор апеляції вважає її незаконною. Зокрема, апелянт зазначає, що, згідно з витягом із реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 184112480, ТОВ «ІНТЕРКОМ» є управителем майна нежитлового приміщення (група приміщень) № 76, яке розташоване за адресою: місто Київ, вул. Пушкінська, 1-3/5, поверх 1, літера «А», та складається із приміщень з № 1 по № 9, загальною площею 142,10 кв. м., на підставі договору управління майном від 09жовтня 2019 року. Крім того, представник вказує, що матеріали провадження не містять даних про те, що існують обставини, які підтверджують, що незастосування заборони використання майна призведе до його зникнення, втрати, знищення, перетворення або відчуження. При цьому апелянт звертає увагу, що при прийнятті ТОВ«ІНТЕРКОМ» в управління зазначеного майна було з`ясовано, що первісний стан нежилих приміщень (група приміщень) № 76, які розташовані за адресою: місто Київ, вул.Пушкінська, 1-3/5, поверх 1, літера «А», вже є перетвореним, зокрема, відсутня підлога, внутрішні стіни-перегородки перебудовані, в приміщенні знаходиться велика кількість будівельного сміття та вибиті вікна. Також представник стверджує, що це приміщення потребує належного утримання з огляду на те, що в ньому є житлово-комунальні комунікації, які потребують належного догляду, оскільки вихід з ладу комунікацій в цьому приміщенні може призвести до наслідків для мешканців будинку інших поверхів.

В свою чергу, як запевняє автор апеляції, накладення арешту на нерухоме майно із забороною його використання перешкоджає ТОВ «ІНТЕРКОМ» у здійсненні утримання майна та управління ним.

Далі представник посилається на те, що єдиним доказом вибуття із володіння ДП«Катрін» нежилих приміщень є акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів від 20 лютого 2015 року, однак, як вважає апелянт, без документального підтвердження незаконності зазначених прилюдних торгів нежитлове приміщення за адресою: місто Київ, вул. Пушкінська, 1-3/5, поверх 1, літера «А» не може бути у кримінальному провадженні речовим доказом, як об`єктом кримінально-протиправного посягання, вчинення якого не доведено.

02 липня 2020 року до Київського апеляційного суду від директора ДП «Катрін» ОСОБА_7 надійшли заперечення на апеляційну скаргу представника ТОВ «ІНТЕРКОМ» ОСОБА_6

25 серпня 2020 року до суду апеляційної інстанції від представника ДП «Катрін» ОСОБА_8 також надійшли заперечення на вказану апеляційну скаргу.

Зокрема, директор ДП «Катрін» ОСОБА_7 та представник цього підприємства ОСОБА_8 у поданих запереченнях, вказуючи про законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді, просять її залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ТОВ «ІНТЕРКОМ» ОСОБА_6 без задоволення.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був завчасно проінформований. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу у відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405, ч. 1 ст. 172 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ«ІНТЕРКОМ» ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, пояснення потерпілого засновника ДП «Катрін» ОСОБА_7 та представника цього підприємства ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги і просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що представником ТОВ «ІНТЕРКОМ» ОСОБА_6 не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 січня 2020 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, але його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів провадження, відділом поліції № 4 Шевченківського управління поліції ГУ НП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015100100009368, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 серпня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.

Органи досудового розслідування посилаються на те, що з 10 червня 2015 року невідомі особи шахрайським шляхом заволоділи нежилими приміщеннями з № 1 по № 9 (групи приміщень № 76), загальною площею 142,10 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та які належали на праві приватної власності ДП «Катрін», засновником якого є ОСОБА_7 .

Згідно з інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №184633179, 09 жовтня 2019 року об 11 годині 40 хвилин 03 секунди приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 посвідчив договір іпотеки, серія та номер 1500, між ОСОБА_10 та ТОВ «Центробудсервіс КС» (код ЄДРПОУ 39367974) на нежилі приміщення (група приміщень) № 76, приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок, які розташовані за адресою: місто Київ, вул. Пушкінська, 1-3/5, поверх 1, літера «А» (призначення приміщень нежитлове, складається із приміщень з № 1 по № 9, загальною площею 142,10 кв. м.), відповідно до якого іпотекодержателем є ТОВ «Центробудсервіс КС» (код ЄДРПОУ 39367974), а іпотекодавецем ОСОБА_10 , обтяжувач: ТОВ «Центробудсервіс КС» (ЄДРПОУ 39367974).

11 жовтня 2019 року постановою прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 міста Києва ОСОБА_9 вищезазначені нежилі приміщення, вбудовані в житловий будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

17 жовтня 2019 року ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва на нежилі приміщення (група приміщень) № 76, приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , накладено арешт, без заборони використання цього майна.

Однак, 18 жовтня 2019 року, 22 листопада 2019 року, 24 листопада 2019 року, 13грудня 2019 року, 20 січня 2020 року представниками ОСОБА_10 вживались заходи, спрямовані на заміну замків вхідної двері предмету злочину, проникнення до нього, що вказує на те, що накладення арешту на вищезазначений об`єкт нерухомості, без заборони його використання, є недостатнім заходом забезпечення.

22 січня 2020 року прокурор Київської місцевої прокуратури № 10 міста Києва ОСОБА_9 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на нежилі приміщення (група приміщень) № 76, приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (призначення приміщень нежитлове, складається із приміщень з № 1 по № 9, загальною площею 142,10 кв. м.), та які зареєстровані за ОСОБА_10 , із забороною їх використання.

Це клопотання мотивовано тим, що зазначені нежилі приміщення є предметом кримінального правопорушення.

24 січня 2020 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва зазначене клопотання прокурора було задоволено.

Задовольняючи вказане клопотання прокурора, внесене в межах кримінального провадження № 12015100100009368, про накладення арешту на нежилі приміщення (група приміщень) № 76, приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (призначення приміщень нежитлове, складається із приміщень з № 1 по № 9, загальною площею 142,10 кв. м.), та які зареєстровані за ОСОБА_10 , із забороною їх використання, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, дослідив матеріали, які додані до клопотання, та прийшов до правильного висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на нежилі приміщення (група приміщень) № 76, приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (призначення приміщень нежитлове, складається із приміщень з № 1 по № 9, загальною площею 142,10 кв. м.), та які зареєстровані за ОСОБА_10 , із забороною їх використання, з огляду на те, що вказані нежилі приміщення відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто є речовими доказами у кримінальному провадженні, про що органом досудового розслідування у встановленому порядку було винесено відповідну постанову.

З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч ствердженням апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ч. ч. 1, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора і накладення арешту на нежилі приміщення (група приміщень) №76, приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (призначення приміщень нежитлове, складається із приміщень з № 1 по № 9, загальною площею 142,10 кв. м.), та які зареєстровані за ОСОБА_10 , із забороною їх використання.

В свою чергу, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси управителя майна з метою, визначеною в п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження цього майна як речового доказу у кримінальному провадженні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 173 КПК України, наклав арешт на нежилі приміщення (група приміщень) № 76, приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (призначення приміщень нежитлове, складається із приміщень з № 1 по №9, загальною площею 142,10 кв. м.), та які зареєстровані за ОСОБА_10 , із забороною їх використання, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження прав власності, володіння та управління майном завданням кримінального провадження.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на нежилі приміщення (група приміщень) № 76, приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (призначення приміщень нежитлове, складається із приміщень з № 1 по № 9, загальною площею 142,10 кв. м.), та які зареєстровані за ОСОБА_10 , із забороною їх використання, діяв у спосіб та у межах чинного законодавства, арешт застосував на засадах розумності і співмірності, а тому доводи автора апеляції стосовно незаконності ухвали слідчого судді, в тому числі і в частині заборони використання майна, слід визнати непереконливими.

При цьому колегія суддів виходить з того, що 18 жовтня 2019 року, 22 листопада 2019 року, 24 листопада 2019 року, 13 грудня 2019 року, 20 січня 2020 року мали місце заходи, які були спрямовані на заміну замків вхідної двері до зазначених приміщень, проникнення до них, а це, в свою чергу, свідчить, що накладення арешту на вказаний об`єкт нерухомості без заборони його використання не зможе забезпечити його належного збереження як речового доказу у кримінальному провадженні, причому, у тому стані, який існував на час постановлення слідчим суддею ухвали про накладення на нього арешту.

Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Враховуючи встановлені факти та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, у зв`язку з чим її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ТОВ «ІНТЕРКОМ» ОСОБА_6 без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 січня 2020 року, якою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 міста Києва ОСОБА_9 та накладено арешт на нежилі приміщення (група приміщень) № 76, приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (призначення приміщень нежитлове, складається із приміщень з № 1 по № 9, загальною площею 142,10 кв. м.), та які зареєстровані за ОСОБА_10 , із забороною їх використання, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ТОВ«ІНТЕРКОМ» ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4