Ухвала

від 28.08.2020 по справі 635/2581/18

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/2581/18

Провадження по справі № 4-с/635/25/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2020 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.

секретар судового засідання Євсюков О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Родіна Геннадія Вікторовича, стягувач - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Корольов Вадим Вячеславович, боржник - ОСОБА_1 , виконавець - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Родін Геннадій Вікторович,-

В С Т А Н О В И В:

Боржник ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Родіна Геннадія Вікторовича, в якій просила визнати дії приватного виконавця Родіна Г.В. щодо винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату у ВП №58996120 неправомірними; визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Родіна Геннадія Вікторовича від 15 травня 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, винесену у ВП №58996120.

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 посилалась на те, що 15 травня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Родін Г.В. виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату позивача на загальну суму 11669 гривень у виконавчому провадженні №8996120. Зазначену постанову боржник вважає протиправною, такою, що підлягає скасуванню з тих підстав, що приватним виконавцем прямо порушені умови для такого звернення, передбачені ч. 1 ст. 68 Закону України Про виконавче провадження , оскільки виконавцем не враховано наявність у боржника майна, при цьому на виконанні у приватного виконавця знаходиться виконавчий лист, який не передбачає стягнення періодичних платежів. Посилаючись на практику ЄСПЛ щодо забезпечення певного рівня юридичного захисту проти свавільного втручання з боку державних органів, та Закон України Про виконавче провадження , який встановлює певні обмеження щодо можливості свавільно та розсуд виконавця встановлювати спосіб стягнення за виконавчим листом, боржник вважає дії державного виконавця Родіна Г.В. неправомірними.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12 червня 2020 року відкрито провадження за скаргою, призначений розгляд скарги у судовому засіданні; у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Родіна Геннадія Вікторовича витребувані матеріали виконавчого провадження №58996120 - для огляду в судовому засіданні (або належним чином завірені копії).

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25 серпня 2020 року клопотання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова В.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено та забезпечено участь приватного виконавця Корольова В.В. в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення Easycon.

Представник боржника ОСОБА_2 , яка діє на підставі довіреності, у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд скарги за її відсутності та відсутності боржника.

Представник приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова В.В. - Іванченко А.В., яка діє на підставі ордеру виданого відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , у судовому засіданні вважала можливим розглянути скаргу за відсутності стягувача та без застосування технічних засобів (відеоконференції), просила відмовити у задоволенні скарги, вважаючи дії приватного виконавця Родіна Г.В. щодо винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату правомірними та законними, а також просила стягнути з боржника на користь приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова В.В. витрати на професійну правничу допомогу. Так, всупереч вимог п.п. 3,4 ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження , ОСОБА_1 не було подано декларацію про доходи та майно боржника, в якій вона могла зазначити про наявність у неї будь-якого майна, що їй належить на праві власності, та яке могло бути в подальшому реалізовано у виконавчому провадження. Також боржник не скористалась своїм правом запропонувати майно чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу у виконавчому провадженні та взагалі не з`явилась жодного разу до приватного виконавця. Отже, боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду, що набрало законної сили. Також скарга ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 74 Закону України Про виконавче провадження не містить жодного обґрунтування в чому полягає неправомірність оскаржуваної постанови приватного виконавця. Крім того, в судовому засіданні представник стягувача просила стягнути з боржника понесені стягувачем витрати на професійну (правничу) допомогу та зробила відповідну заяву про надання доказів на підтвердження розміру таких витрат у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Родін Геннадій Вікторович у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на її необґрунтованість та пояснив, що його дії були правомірними та такими, що відповідали вимогам Закону України Про виконавче провадження . Приватний виконавець зазначив, що боржник, достовірно знаючи про те, що на виконанні у нього знаходиться виконавче провадження №8996120 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 10000 гривень, не подала у встановлені вказаним законом строки декларацію про доходи та майно, та ухиляється від виконання рішення суду.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи №635/2581/18, оглянувши у судовому засіданні матеріали виконавчого провадження №58996120 від 11 березня 2019 року, та дослідивши надані учасниками справи докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 29 серпня 2018 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лізінгова компанія Ваш авто , треті особи - Печерський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві, Шевченківський районний відділ Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Корольов Вадим Вячеславович, про визнання права власності на рухоме майно та звільнення майна з-під арешту. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 21 січня 2020 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 серпня 2018 року залишено без змін. Додатковим рішенням Харківського районного суду Харківської області від 09 січня 2019 року задоволено заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова Вадима Вячеславовича про стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу та стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова Вадима Вячеславовича судові витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 10000 гривень. Рішення набрало законної сили 09 лютого 2019 року.

На підставі зазначеного додаткового рішення суду, 11 березня 2019 року Харківським районним судом Харківської області виданий виконавчий лист №635/2581/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова Вадима Вячеславовича судових витрат на професійну (правничу) допомогу у розмірі 10000 гривень.

25 квітня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Родіним Г.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №635/2581/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова Вадима Вячеславовича судових витрат на професійну (правничу) допомогу у розмірі 10000 гривень, в якій, окрім іншого зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження направлена на зазначену у виконавчому листі адресу боржника, яка зазначена у виконавчому листі, про що в матеріалах маються відповідні докази.

На запит приватного виконавця Родіна Г.В. 25 квітня 2019 року Пенсійним Фондом України надана відповідь №1051687056, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 працює в Комунальному підприємстві Харківське районне бюро технічної інветаризації .

13 травня 2019 року Регіональним сервісним центром в Харківській області МВС України на запит приватного виконавця Родіна Г.В. надана відповідь №31/20-1928, зі змісту якої вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстрований на праві власності транспортний засіб - HONDA DIO SK50MV 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (відповідь приватний виконавець отримав 30 травня 2019 року за вх.№470).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Родіна Г.В. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 15 травня 2020 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , яка отримує дохід в КП Харківське районне бюро технічної інвентаризації .

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про відмову у задоволенні скарги, виходячи з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконання судового рішення здійснює суд.

За змістом статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України Про виконавче провадження .

Відповідно до Законів України Про державну виконавчу службу та Про виконавче провадження державна виконавча служба є органом, на який покладено примусове виконання рішень в Україні.

За змістом статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження , п римусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Підставою для відкриття виконавчого провадження по виконанню судового рішення є пред`явлений до відповідного відділу державної виконавчої служби виконавчий документ разом із заявою стягувача про відкриття виконавчого провадження.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України Про виконавче провадження ).

Згідно з п.п.1, 3 частини другої статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

За статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження , за змістом якої рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

25 квітня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Родіним Г.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №635/2581/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова Вадима Вячеславовича судових витрат на професійну (правничу) допомогу у розмірі 10000 гривень, в якій, окрім іншого зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. В матеріалах виконавчого провадження №58996120 відсутні відомості щодо подання боржником декларації про доходи та майно.

У своїй скарзі боржник оскаржує рішення приватного виконавця - постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 15 травня 2020 року, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Родіним Г.В.

Умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи визначені в статті 68 Закону України Про виконавче провадження .

Так, відповідно до вимог вказаної статті стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

З аналізу змісту положень вказаної статті, вбачається, що звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника здійснюється виконавцем у разі:

-відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах;

-відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум;

-у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів;

-у разі виконання рішень про стягнення на суму, що не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати;

-за письмовою заявою стягувача.

В даному випадку на виконанні у приватного нотаріуса Родіна Г.В. знаходиться на виконанні виконавчий лист №635/2581/18 про стягнення 10000 гривень, тобто суми, що не перевищує п`яти мінімальних заробітних плат (що на час постановлення оскаржуваної постанови становило 23615 гривень).

Отже, приватний виконавець Родін Г.В. правомірно та у межах наданих йому повноважень, керуючись вимогами ч.2 ст. 68 Закону України Про виконавче провадження , враховуючи ту обставину, що сума , яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 за виконавчим листом №635/2581/18, який знаходиться на примусовому виконанні, не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати, з метою виконання рішення суду та непорушення прав стягувача, виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 від 15 травня 2020 року на виконання вищевказаного рішення.

Єдиною підставою, яку зазначає ОСОБА_1 в обґрунтування вимог за скаргою, є те, що приватний виконавець виніс оскаржувану постанову за наявності у неї на праві приватної власності майна. Однак, оскільки прийняття такого рішення виконавцем прямо передбачено Законом України Про виконавче провадження (п. 2 ст. 68 Закону України Про виконавче провадження ), суд вважає такі доводи ОСОБА_1 безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Посилання стягувача ОСОБА_1 на рішення ЄСПЛ, зокрема на рішення у справах Трегубенко проти України , Копп проти Швейцарії , C.G. та інші проти Болгарії , P.G. та J.H. проти Сполученого Королівства , є помилковим, оскільки зазначені рішення стосуються інших обставин, фабула справ у зазначених рішеннях ЄСПЛ відрізняється від фактичних обставин в даній справі.

Згідно положень ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейським судом з прав людини розроблений трискладовий тест для оцінки ступеню втручання у права особи, гарантовані Конвенцією, в т. ч. у право на мирне володіння своїм майном (ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції). Зокрема, при наданні такому втручанню оцінки Суд перевіряє, чи відбулось воно згідно із законом , чи переслідувалась легітимна мета втручання, чи було втручання необхідним у демократичному суспільстві (відповідало нагальній суспільній потребі, було пропорційне легітимній меті, а наведені на його обґрунтування доводи були достатніми та відповідними) (рішення у справі Йохансен проти Норвегії (Johansen v. Norway) від 07.08.1996 року, п. 52; рішення у справі Сидиропулос та інші проти Греції (Sidiropoulos and others v. Greece) від 10.07.1998 року, п.38).

Оскільки суд прийшов до висновку про те, що дії приватного виконавця Родіна Г.В. щодо винесення постанови про звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 від 15 травня 2020 року були законними і відповідали положенням ч. 2 ст. 68 Закону України Про виконавче провадження , були спрямовані на виконання додаткового рішення Харківського районного суду Харківської області від 09 січня 2020 року, яке в добровільному порядку боржником не виконувалось, з метою непорушення принципу обов`язковості виконання судового рішення, гарантування його виконання та запобігання заподіяння шкоди стягувачу, що прямо передбачено Конституцією України та статтею 6 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, суд не вбачає в даному випадку свавільного втручання у права особи з боку приватного виконавця.

Зважаючи на викладене, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка, суд приходить до висновку про те, що дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Родіна Г.В. щодо винесення оскаржуваної постанови у виконавчому провадженні №58996120 від 11 березня 2019 року були правомірними та такими, що відповідають вимогам Закону України Про виконавче провадження .

Оскільки суд прийшов до висновку про відсутність протиправності в діях приватного виконавця Родіна Г.В. щодо винесення оскаржуваної постанови , підстави для визнання її протиправною та скасування також відсутні.

Враховуючи викладене, суд визнає доводи скарги ОСОБА_1 необґрунтованими і відмовляє у їх задоволенні.

Щодо заяви представника стягувача про стягнення витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК Укрїани, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представник стягувача у судовому засіданні 31 серпня 2020 року зробила заяву про надання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну (правничу) допомогу, які поніс стягувач у зв`язку з розглядом скарги, у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного та враховуючи вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним призначити судове засідання для вирішення питання про витрати на професійну правничу допомогу та встановити стягувачу - приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Корольову Вадиму Вячеславовичу строк для подання доказів щодо розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу - п`ять днів після ухвалення рішення суду. строк для подання доказів щодо розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 260, 261, 450, 451 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Родіна Геннадія Вікторовича, стягувач - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Корольов Вадим Вячеславович, боржник - ОСОБА_1 , виконавець - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Родін Геннадій Вікторович - відмовити.

Призначити судове засідання для вирішення питання про витрати на професійну правничу допомогу на 04 вересня 2020 року на 15 годину 00 хвилин. Встановити приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Корольову Вадиму Вячеславовичу строк для подання доказів щодо розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу - п`ять днів після ухвалення рішення суду.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Харківської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Повний текст ухвали складений 01 вересня 2020 року.

Суддя Бобко Т.В.