Постанова

від 22.08.2007 по справі 16/10-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/10-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

22 серпня 2007 р.                                                                                   № 16/10-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т.Ф.,Коробенко Г.П..

розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Петрово"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2007

у справігосподарського суду Дніпропетровської області

за позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Петрово"

простягнення 7376, 96 грн.

за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Петрово"

доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес"

про визнання недійсним договору оренди об'єктів нерухомості

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:не з'явилися

від відповідачів:не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2007 відмовлено в задоволенні зустрічного позову.

Первісний позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Петрово" на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" –7315,22 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 61, 74 грн. річних, 102,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 рішення господарського Дніпропетровської області від 07.03.2007 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ТОВ "Петрово" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 216, 220, 251,253,793 Цивільного кодексу України, ст.ст. 181, 284 Господарського кодексу України,  

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарським судом встановлено, що СТОВ "Прогрес" (орендодавець) та ТОВ "Петрово" (орендодар) 01.01.2005 уклали договір за № 1/01 АР оренди об'єктів нерухомості (будівель, споруд), згідно умов якого орендодавець  передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування об'єкти нерухомості згідно акту прийому-передачі. Термін дії договору до 31.12.2005.

Як встановлено господарським судом, вказаний договір оренди діяв 364 дні, оскільки за ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

На підставі цього господарський суд дійшов висновку, що вимоги ч. 2 ст.793 Цивільного кодексу України щодо нотаріального посвідчення договору не повинні застосовуватись.

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлені істотні умови договору.  Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Отже, законодавець встановив для укладання договору обов'язкові три істотні умови.

За ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України , якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

На виконання умов договору СТОВ "Прогрес" передало ТОВ "Петрово" будівлі та споруди згідно додатку № 1 до договору за актом приймання-передачі приміщень від 01.01.2005.

За загальними умовами фактичні дії сторін можуть підтверджувати, що договір укладений, але на інших умовах.

Отже, господарський суд правомірно дійшов висновку, щодо незадоволення вимоги ТОВ "Петрово" за зустрічним позовом про визнання договору № 1/01 АР від 01.01.2005 оренди об'єктів нерухомості (будівель, споруд) недійсним, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Пунктами 5.1, 5.2 договору погоджена сторонами плата за весь період оренди нерухомого майна у розмірі 40 000, 00 грн..

Господарським судом встановлено, що борг з урахуванням індексу інфляції становить 7315,22 грн. та  3% - 61 грн. 74 коп..

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України   зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що  господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають  чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх  скасування  немає.

На підставі  викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 05.06.2007 Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі справи  № 16/10-07 залишити без змін.

Головуючий                                                   В.С. Божок

Судді                                                             Т.Ф.Костенко                                                             

                                                                                                Г.П.Коробенко