Рішення

від 21.08.2020 по справі 260/1793/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 серпня 2020 рокум. Ужгород№ 260/1793/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Скраль Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Петрусь К.І.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 - в судове засідання не з`явився,

відповідач: Тюшківська сільська рада Міжгірського району Закарпатської області - представник Дудурич Ігор Володимирович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області (90031, Закарпатська область, Міжгірський район, с. Тюшка, вул. 166, код ЄДРПОУ 22113236) про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 21 серпня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 31 серпня 2020 року.

09 грудня 2019 року, ОСОБА_1 в особі адвоката Кривки Павла Павловича, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, якою просить: 1) визнати протиправним та скасувати у повному обсязі рішення восьмої сесії шостого скликання Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області № 4 від 27.10.2019 року Про дострокове припинення повноважень Тюшківського сільського голови ОСОБА_1 ; 2) поновити ОСОБА_1 на посаді Тюшківського сільського голови Міжгірського району Закарпатської області з 27.10.2019 року; 3) стягнути з Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.10.2019р. по день винесення рішення суду без урахування обов`язкових відрахувань; 4) допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді Тюшківського сільського голови Міжгірського району Закарпатської області та в частині стягнення з Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць без урахування обов`язкових відрахувань.

11 грудня 2019 року , ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній адміністративній справі.

11 березня 2020 року , ухвалою суду закрито підготовче провадження у адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

1. Позиції сторін.

Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що рішення відповідача № 4 від 27 жовтня 2019 року восьмої сесії шостого скликання Про дострокове припинення повноважень Тюшківського сільського голови , є протиправним у повному обсязі, оскільки очевидно, що у відповідача не було жодних законних підстав для припинення його повноважень та звільнення з займаної посади виходячи, адже тільки цього дня відповідачем його було поновлено на роботі і відразу ж повторно звільнено з займаної посади сільського голови.

15 січня 2020 року , відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що ОСОБА_1 , на посаді Тюшківського сільського голови, за період з 05 листопада 2015 року до моменту припинення повноважень жодного разу не звітував перед Тюшківською сільською радою, що підтверджується листом від 06 травня 2019 року, а перед територіальною громадою не звітував з 2002 року, що підтверджується протоколом № 1 від 24 лютого 2019 року. Вказане також було підтверджено свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Позивач. Крім цього, Закарпатським окружним адміністративним судом в адміністративній справі № 260/461/19 встановлено, що позивачем належними, допустимими та достовірними доказами не доведені ті обставини, що в період з 2018 по 2019 роки ним скликалася загальні збори територіальної громади для проведення відповідних звітувань перед громадою села. Також ОСОБА_1 у вказаній справі не надано доказів скликання у цей період відповідних сесій Тюшківської сільської ради. Таким чином, враховуючи викладене, ОСОБА_1 , будучи сільським головою, тривалий час порушував ст. 42 Закону України Про місцеве самоврядування щодо звітування за свою роботу перед територіальною громадою с. Тюшка та Тюшківською сільською радою. Окрім цього, можна дійти до висновку, що ОСОБА_1 , будучи сільським головою, тривалий час порушував й ч. 5 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування щодо не скликання сесії Тюшківської сільської ради, чим порушував права: територіальної громади вирішувати питання місцевого значення, депутатів ради представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення, громадян реалізовувати своє право на участь у місцевому самоврядуванні, громадян реалізовувати інші свої права визначені Конституцією та законами України. Звертають увагу суду, що невиконання позивачем його обов`язків як сільського голови також проявлялося в систематичній неявці на робочому місці, що підтверджується актом про відсутність сільського голови на роботі від 25 січня 2019 року, від 07 лютого 2019 року, від 11 лютого 2019 року, від 19 лютого 2019 року, від 25 лютого 2019 року, від 01 березня 2019 року. Всупереч вказаним нормам, позивач займається іншою оплачуваною діяльністю, зокрема здійснює пасажирські перевезення робітників з Міжгірського району на Мукачівський завод Точприлад .

Позивач у судове засідання не з`явився, однак 05 серпня 2020 року , до суду подано заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом

04 жовтня 2019 року, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/461/19, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року , адміністративний позов ОСОБА_1 до Тюшківська сільська рада Міжгірського району Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 10 березня 2019 року № 2 "Про дострокове припинення повноважень Тюшківського сільського голови ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді голови Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області з 11 березня 2019 року. Стягнуто з Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з за період з моменту фактичного звільнення з 11.03.2019 р. по час прийняття судового рішення про поновлення на роботі 04.10.2019 всього у сумі 76871,75 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді голови Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області з 11 березня 2019 року. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 10867,80 з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

10 жовтня 2019 року , розпорядженням Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області № 14 Про скликання чергової сесії Тюшківської сільської ради , відповідно до пункту 2, підпункту 8 пункту 4 статті 42 Закону України Про місцеве самоврядування , скликали засідання чергової сесії шостого скликання 27 жовтня 2019 року об 14:00 годині в приміщенні Тюшківського НВК 1-2 ст. з наступним порядком денним:

1. Про регламент Тюшківської сільської ради.

2. Обговорення матеріалів судової справи за № 260/461/19 та прийняття відповідних рішень.

3. Різне.

Дане розпорядження довести до відома сільський депутатів, (а.с. 181).

17 жовтня 2019 року , позивачем отримано повідомлення про скликання чергової сесії 27 жовтня 2019 року об 14:00 годині, (а.с. 108-109).

27 жовтня 2019 року , відповідно до протоколу Восьмої сесії шостого скликання Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області затверджено Регламент Тюшківської сільської ради, утворено лічильну комісію Тюшківської сільської ради для підрахунку результатів таємного голосування та затвердження зразка бюлетенів, прийнято рішення № 3 Про поновлення Тюшківського сільського голови ОСОБА_1 та № 4 Про дострокове припинення повноважень Тюшківського сільського голови , (а.с. 110-116).

Відповідно до протоколу № 1 засідання лічильної комісії про результати таємного голосування про дострокове припинення повноважень сільського голови, кількість голосів, що підтримала дострокове припинення повноважень Тюшківського сільського голови ОСОБА_1 - 8 (вісім). Кількість голосів, що не підтримала дострокове припинення повноважень сільського голови ОСОБА_1 - 0 (нуль), (а.с. 133).

27 жовтня 2019 року , рішенням Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області № 3 Про поновлення Тюшківського сільського голови ОСОБА_1 , відповідно до п.16 ч.1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування України , абз. 2 ч.1 ст. 10 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування , ст. 235 Кодексу законів про працю України, статті 65 Закону України Про виконавче провадження та з метою негайного виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року в справі № 260/461/19, Тяшківська сільська рада вирішила поновити ОСОБА_1 на посаді Тюшківського сільського голови з 11 березня 2019 року, (а.с. 180).

27 жовтня 2019 року , рішенням Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області № 4 Про дострокове припинення повноважень Тюшківського сільського голови , у зв`язку із систематичним порушенням сільським головою законів України, прав громадян, не забезпечення здійснення наданих йому повноважень, відповідно до п. 16 ст. 26, п. 2,3 ст. 42, п. 2,3,11 ст. 79 Закону України Про місцеве самоврядування в україні , враховуючи підсумки таємного голосування про дострокове припинення повноважень Тюшківського сільського голови ОСОБА_1 , Тюшківська сільська рада вирішила:

1. Достроково припинити повноваження Тюшківського сільського голови ОСОБА_1 з дня прийняття даного рішення.

2. Звільнити ОСОБА_1 з посади Тюшківського сільського голови з 27 жовтня 2019 року у зв`язку із достроковим припиненням повноважень.

3. Повноваження Тюшківського сільського голови тимчасово виконує секретар Тюшківської сільської ради ОСОБА_2 .

4. Виконуючій повноваження сільського голови - секретарю сільської ради ОСОБА_2 у п`ятнадцятиденний термін звернутися до Верховної Ради України з клопотанням про призначення позачергових виборів Тюшківського сільського голови, (а.с. 73).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Україна є демократичною, правовою державою, в якій визнається і гарантується місцеве самоврядування, що є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (статті 1, 7, частина перша статті 140 Конституції України ).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина третя статті 140, частина перша статті 144 Конституції України ).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року, гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені також у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Частиною першою статті 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон № 280/97-ВР).

Згідно з частиною першою статті 42 Закону № 280/97-ВР, повноваження сільського, селищного, міського голови починається з моменту оголошення відповідною сільською, селищною, міською виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про його обрання.

Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частини першої та другої статті 79 цього Закону.

Частиною третьою статті 42 Закону № 280/97-ВР передбачено, що повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених статтею 79 цього Закону, що має наслідком звільнення його з посади.

За змістом частин першої та другої статті 79 Закону № 280/97-ВР, повноваження сільського, селищного, міського голови вважаються достроково припиненими у разі: його звернення з особистою заявою до відповідної ради про складення ним повноважень голови; припинення його громадянства; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; набрання законної сили рішенням суду про притягнення його до відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; відкликання з посади за народною ініціативою; визнання його судом недієздатним, безвісно відсутнім або оголошення таким, що помер; його смерті.

Повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути також достроково припинені, якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень.

Згідно частини третьої статті 79 Закону № 280/97-ВР, повноваження сільського, селищного, міського голови за наявності підстав, передбачених абзацом першим частини другої цієї статті, можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму або за рішенням відповідної ради, прийнятим шляхом таємного голосування не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Відповідно до пункту 16 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР, прийняття рішення про дострокове припинення повноважень сільського, селищного, міського голови у випадках, передбачених цим Законом, вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з частиною четвертою статті 46 Закону № 280/97-ВР , наступні сесії ради (окрім першої) скликаються: сільською, селищною, міською радою, відповідно сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районною, обласною - головою відповідної ради.

Частиною п`ятою статті 46 Закону № 280/97-ВР визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до частини десятої статті 46 Закону № 280/97-ВР, рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.

На підставі частини 15 статті 46 Закону № 280/97-ВР порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради, з урахуванням вимог Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності . До прийняття регламенту ради четвертого скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.

Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (частина сімнадцята статті 46 Закону № 280/97-ВР ).

Згідно з пунктами 1-4 частини третьої статті 50 Закону № 280/97-ВР секретар сільської, селищної, міської ради: у випадку, передбаченому частиною першою статті 42 цього Закону, здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови; скликає сесії ради у випадках, передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону; повідомляє депутатам і доводить до відома населення інформацію про час і місце проведення сесії ради, питання, які передбачається внести на розгляд ради; веде засідання ради та підписує її рішення у випадках, передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону; організує підготовку сесій ради, питань, що вносяться на розгляд ради, забезпечує оприлюднення проектів рішень ради відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" та інших законів.

Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради (частина третя статті 59 Закону № 280/97-ВР ).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави прийти до висновку, що повноваження сільського голови можуть бути припинені достроково за рішенням відповідної сільської ради, прийнятим шляхом таємного голосування не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради, лише за наявності підстав, передбачених абзацом перший частини другою статті 79 Закону №280/97-ВР, тобто в разі якщо він порушує Конституціюабо закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень, який є вичерпним.

При цьому, відповідне рішення сільської ради щодо дострокового припинення повноважень сільського голови повинно бути прийнято у визначеному порядку та згідно встановленої процедури.

За приписами Закону України "Про місцеве самоврядування" № 280/97-ВР, голова відповідної ради є головною посадовою особою територіальної громади відповідної адміністративно - територіальної одиниці та виконує роль її представника. З цією метою Закон наділяє голову відповідної ради широким колом повноважень, але, водночас, і передбачає можливість дострокового припинення його повноважень у разі, коли він з тих чи інших причин неналежно виконує покладені на нього обов`язки. За своєю правовою суттю можливість дострокового припинення повноважень виступає гарантією ефективності здійснення покладених на голову відповідної ради повноважень, а з іншої - грає роль дієвого заходу щодо попередження зловживання ним своїм службовим становищем, створює юридичну можливість здійснення контролю за його діяльністю.

Прийняття рішення щодо дострокового припинення повноважень сільського голови у випадках, передбачених Законом № 280/97-ВР, належить до виключних повноважень відповідної ради.

Такі повноваження ради є дискреційними, а тому адміністративний суд при розгляді цієї справи по суті спору не може здійснювати повторну перевірку роботи голови сільської ради щодо належного чи неналежного здійснення наданих йому повноважень, допущення ним у своїй діяльності порушень законодавства України, прав і свобод громадян, як і не може будь-яким чином переоцінювати позицію (волевиявлення) депутатів сільської ради, які проголосували за необхідність дострокового припинення повноважень міського голови.

Аналогічна правова позиція у постанові Верховного суду від 22 квітня 2020 року по справі № 360/2169/19.

Отже, спірне рішення відповідача повинне бути перевірене адміністративним судом лише на предмет законності та легітимності, а не доцільності його прийняття.

Судом встановлено, що, 04 жовтня 2019 року, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/461/19, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року , адміністративний позов ОСОБА_1 до Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 10 березня 2019 року № 2 "Про дострокове припинення повноважень Тюшківського сільського голови ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді голови Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області з 11 березня 2019 року. Стягнуто з Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з моменту фактичного звільнення з 11.03.2019 р. по час прийняття судового рішення про поновлення на роботі 04.10.2019 всього у сумі 76871,75 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді голови Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області з 11 березня 2019 року. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 10867,80 з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

10 жовтня 2019 року , розпорядженням Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області № 14 Про скликання чергової сесії Тюшківської сільської ради , відповідно до пункту 2, підпункту 8 пункту 4 статті 42 Закону України Про місцеве самоврядування , скликали засідання чергової сесії шостого скликання 27 жовтня 2019 року об 14:00 годині в приміщенні Тюшківського НВК 1-2 ст. з наступним порядком денним: 1. Про регламент Тюшківської сільської ради; 2. Обговорення матеріалів судової справи за № 260/461/19 та прийняття відповідних рішень. 3. Різне. Дане розпорядження довести до відома сільських депутатів , (а.с. 181).

Таким чином, відповідачем, обґрунтовано та у відповідності до чинного законодавства, 10 жовтня 2019 року , підписано розпорядженням Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області № 14 Про скликання чергової сесії Тюшківської сільської ради .

Однак, дане пленарне засідання було скликано з порушенням частини десятої статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування", оскільки відповідачем не надано суду доказів щодо донесення до відома населення часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради 27 жовтня 2019 року. Повідомлення самого позивача про пленарне засідання не може бути визнано судом достатнім та таким, що здійснено у відповідності до ч. 10 статті 46 цього Закону.

Суд вважає необхідним зазначити, що звільнення сільського голови не може становити винятковості, оскільки голова обирається відповідною територіальною громадою шляхом таємного голосування, що визначено ст. 12 Закону України "Про місцеве самоврядування", а відповідно така територіальна громада має право та повинна бути обізнана завчасно про можливе дострокове припинення повноважень сільського голови, тобто таке рішення повинно бути завчасно доведено до відома депутатів та населення не пізніше як за десять днів до сесії.

Враховуючи факт порушення процедури скликання сесії Тюшківської сільської ради шостого скликання суд констатує, що позивача звільнено з посади з порушенням встановленого порядку.

Крім того, вагомим для суду є той факт, що з моменту поновлення ОСОБА_1 на посаді сільського голови він набув прав посадової особи територіальної громади відповідної адміністративно - територіальної одиниці. Зокрема і тих, що визначені частиною 4 статті 42 Закону "Про місцеве самоврядування", де сільський голова скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради та ін.

Позбавлення (обмежень) прав позивача після його поновлення на займаній посаді сільського голови, суд оцінює через призму частини 2 статті 2 КАС України, що свідчить про те, що рішення Тюшківської сільської ради про дострокове припинення повноважень сільського голови прийнято з порушенням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Разом з тим, судом встановлено, що 27 жовтня 2019 року , рішенням Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області № 3 Про поновлення Тюшківського сільського голови ОСОБА_1 , відповідно до п.16 ч.1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування України , абз. 2 ч.1 ст. 10 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування , ст. 235 Кодексу законів про працю України, статті 65 Закону України Про виконавче провадження та з метою негайного виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року в справі № 260/461/19, Тюшківська сільська рада вирішила поновити ОСОБА_1 на посаді Тюшківського сільського голови з 11 березня 2019 року, (а.с. 180).

27 жовтня 2019 року , рішенням Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області № 4 Про дострокове припинення повноважень Тюшківського сільського голови , у зв`язку із систематичним порушенням сільським головою законів України, прав громадян, не забезпечення здійснення наданих йому повноважень, відповідно до п. 16 ст. 26, п. 2,3 ст. 42, п. 2,3,11 ст. 79 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , враховуючи підсумки таємного голосування про дострокове припинення повноважень Тюшківського сільського голови ОСОБА_1 , Тюшківська сільська рада вирішила: 1. Достроково припинити повноваження Тюшківського сільського голови ОСОБА_1 з дня прийняття даного рішення. 2. Звільнити ОСОБА_1 з посади Тюшківського сільського голови з 27 жовтня 2019 року у зв`язку із достроковим припиненням повноважень. 3. Повноваження Тюшківського сільського голови тимчасово виконує секретар Тюшківської сільської ради ОСОБА_2 . 4. Виконуючій повноваження сільського голови - секретарю сільської ради ОСОБА_2 у п`ятнадцятиденний термін звернутися до Верховної Ради України з клопотанням про призначення позачергових виборів Тюшківського сільського голови, (а.с. 73).

Суд звертає увагу відповідача, що підстави зазначені в оскаржуваному рішенні № 4 від 27 жовтня 2019 року були предметом дослідження в рамках справи № 260/461/19 та повторне зазначення їх в рішенні без дотримання процедури та без надання можливості сільському голові реалізувати права, що виникли у зв`язку із його щойно поновленням не може само по собі вказувати як на безумовні підстави повторного дострокового припинення повноважень ОСОБА_1 , як сільського голови.

Разом з тим, після поновлення його на роботі за рішенням суду по справі № 260/461/19, ОСОБА_1 не виконував своїх посадових обов`язків жодного дня, та, як наслідок, у суду відсутні підстави вважати, що позивач, як сільський голова Тюшківської сільської ради систематично порушував закони України, права громадян, та не забезпечував здійснення наданих йому повноважень.

Отже, рішення восьмої сесії шостого скликання Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області № 4 від 27 жовтня 2019 року Про дострокове припинення повноважень Тюшківського сільського голови ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, а позивача слід поновити на посаді Тюшківського сільського голови з 28 жовтня 2019 року із стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення вимушеного прогулу з 05 жовтня2019 року по день винесення рішення, оскільки позивач поновлений на посаді з 11 березня 2019 року за Рішенням № 3 від 27.10.2019 року та звільнений із посади 27 жовтня 2019 року Рішенням № 4 від 27.10.2019 року. Рішенням у даній справі поновлений на посаді з 28.10. 2020 року та стягнутий вимушений прогул з 28.10.2019 року по 21.08. 2020 року, що вказує на безперервність такого періоду.

Відповідно до положень статті 235 Кодексу законів про працю України , при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України "Про оплату праці"за правилами, передбаченими "Порядком обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок).

Пунктом 2 абзацом 3 Порядку № 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати, передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пункту 8 абзацу 1 Порядку № 100 , обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно із пунктом 6 абзацом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року за № 13 , при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Відповідно до довідки Тюшківської сільської ради № 35 від 23 березня 2020 року заробітна плата позивача за січень 2019 року складала 10 868 грн., за лютий 2019 року складала 10 868 грн. Середньомісячна заробітна плата становить - 10 868 грн., (а.с. 182), Середньоденна заробітна плата - 530,15 грн..

Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 08 серпня 2018 року № 78/0/206-18 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік" кількість робочих днів у жовтні складає 4 дні, у листопаді - 21 день, у грудні - 21 день. Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 29 липня 2019 року № 1133/0/206-19 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік" кількість робочих днів у січня складає 21 день, у лютому - 20 днів, у березні - 21 день, у квітні - 21 день, у травні - 19 днів, у червні - 20 днів, у липні - 23 дні, у серпні - 15 днів.

Таким чином, загальна кількість робочих днів за період вимушеного прогулу з 28 жовтня 2019 року по 21 серпня 2020 року складає 206 днів, а загальна сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 28 жовтня 2019 року по 21 серпня 2020 року в розмірі 109 210, 90 грн. (206 х 530,15 грн.).

Відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зобов`язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті податки та інші обов`язкові платежі. Отже, вимога позивача в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за один місяць без врахування обов`язкових відрахувань суперечить зазначеним нормам.

Пунктами 2 та 3 частини першої статті 371 КАС України , встановлено, що негайно виконуються рішення суду присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та присудження суми заробітної плати за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 30 000 грн. з відповідача, суд виходить з наступного.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з статтею 1167 Цивільного кодексу України , моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діями та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14, від 20.02.2018 року у справі № 818/1394/17.

Як видно з позовної заяви, в обґрунтування своїх вимог щодо відшкодування моральної шкоди позивач вказує, що внаслідок його незаконного звільнення відповідачем з займаної посади сільського голови у нього понизився авторитет серед мешканців села, колег по роботі. Повторне протягом року дострокове припинення його повноважень викликає пересуди серед мешканців району і села у якому він проживаю, що безумовно впливає на його авторитет та його особисту репутацію, призвело до порушення усталених життєвих зв`язків. Він неодноразово переобирався і багато років пропрацював на посаді сільського голови, що було його життєвим і професійним вибором. Внаслідок незаконного звільнення з займаної посади йому було завдано моральної шкоди, яка полягає також і в тому, що він безпідставно був позбавлений права на отримання систематичного і достатнього заробітку, внаслідок чого змушений був прикладати додаткові зусилля для організації свого життя та його сім`ї. Також постійні хвилювання про те, як матеріально забезпечити себе, тримає його в постійній нервовій та психологічній напрузі. Незаконне звільнення призвело до того, що він постійно думає, як та куди влаштуватись на іншу роботу. Зазначені обставини призвели до моральних і фізичних страждань та інших негативних явищ психічного характеру.

Під час дослідження оригіналів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 , судом встановлено, що після звільнення з роботи, позивача 11 листопада 2019 року, звільнено з роботи у зв`язку із закінченням трудового договору з Міжгірської райспоживспілки.

З 13 листопада 2019 року ОСОБА_1 зареєстрований як безробітний у Міжгірській районній філії Закарпатського обласного центру зайнятості, а з 20 листопада 2019 року отримував виплату по безробіттю.

Відповідно до довідки Міжгірської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості № 171 від 03 квітня 2020 року, ОСОБА_1 , з 13 листопада 2019 року по лютий 2020 року, отримав нарахування у розмірі 27 863,76 грн., (а.с. 173).

10 квітня 2019 року, ОСОБА_1 отримав допомогу по частковому безробіттю як фізична особа - підприємець.

Як видно з позовної заяви, в обґрунтування своїх вимог щодо відшкодування моральної шкоди позивач вказує, що по причині звільнення зазнає моральних страждань, оскільки звільнений безпідставно, однак суд вважає, що у даному випадку позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 72 КАС України , доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Приймаючи до уваги викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.

Що стосується витрат на правому допомогу, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України , за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини третьої цієї статті , для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилами частини четвертої цієї статті , для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У позовній заяві позивач зазначає, що ним понесені судові витрати: 6 000 грн. - сплата за надання правничої допомоги адвокатом та очікувані витрати, пов`язані з розглядом справи складають 13 100 грн.

На виконання вимог статті 134 КАС позивач подав: договір про надання правової допомоги від 06 грудня 2019 року, відповідно до п. 3.1 та 3.2. якого сума гонорару адвоката включає в себе вартість послуг адвоката з надання правничої допомоги, складає 700 грн. за 1 годину роботи та оплату за інші надані послуги (понесені матеріальні витрати) адвокатом, не пов`язані з часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг). За надання правової допомоги замовник сплачує адвокату гонорар у фіскальному розмірі в сумі 6 000 грн., додаток до договору про надання правничої допомоги від 06 грудня 2019 року, відповідно до якого попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс і які очікує понести відповідач в зв`язку із розглядом справи складають 13 100 грн., акт приймання - передачі наданих послуг від 06 грудня 2019 року у розмірі 6 000 грн., квитанцію про оплату за договором про надання правничих адвокатських послуг у розмірі 6 000 грн., (а.с. 35-38).

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України . Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У даному випадку суд зазначає, що позовна заява підписана позивачем, у судових засідання позивач самостійно приймав участь, а представник позивача був присутнім тільки 11 березня 2020 року, під час підготовчого судового засідання.

Суд, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в суді не підтверджені належними доказами та не є співмірними по відношенню до складності справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення на його користь витрат, понесених ним на правову допомогу адвоката не підлягають задоволенню.

Згідно із статтею 90 КАС України , суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу свого рішення та дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Відповідно до статті 139 КАС України, підстави для розподілу судового збору відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 229, 242-246, 255 КАС України , суд, -

УХВАЛИВ

1 . Позов ОСОБА_1 до Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

2 . Визнати протиправним та скасувати рішення восьмої сесії шостого скликання Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області № 4 від 27 жовтня 2019 року Про дострокове припинення повноважень Тюшківського сільського голови ОСОБА_1 .

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді Тюшківського сільського голови з 28 жовтня 2019 року.

4. Стягнути із Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 жовтня 2019 року по 21 серпня 2020 року в розмірі 109 210, 90 грн. (сто дев`ять тисяч двісті десять гривень, 90 коп.) із утриманням із цієї суми належних податків та зборів.

5. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді Тюшківського сільського голови та стягнення із Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 10 868, 00 грн. (десять тисяч вісімсот шістдесят дев`ять гривень, 00 коп.) із утриманням із цієї суми належних податків та зборів - підлягає до негайного виконання.

6. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяТ.В.Скраль