Ухвала

від 02.09.2020 по справі 826/15075/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 вересня 2020 року

Київ

справа №826/15075/18

адміністративне провадження №К/9901/22110/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф., перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС

на рішення Окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року

у справі №826/15075/18

за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією Сантрейд

до Офісу великих платників податків ДФС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2020 року до Суду вдруге надійшла касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі №826/15075/18, предметом розгляду якої є податкове повідомлення-рішення форми В4 від 19 червня 2018 року №0005374108, яким позивачу на 8917787,00 грн. зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в тому числі на 3252486,00 грн. за квітень 2017 року, на 959249,00 грн. за червень 2017 року, на 2686483,00 грн. за червень 2017 року, на 2019569,00 грн. за липень 2017 року.

Правовими підставами прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення - рішення є встановлене під час перевірки порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Звертаючись із касаційною скаргою відповідач підставою касаційного оскарження визначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, доводить неврахування судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в постанові від 31 січня 2020 року у справі №520/10953/18, від 15 травня 2018 року у справі №810/4391/16 щодо підтвердження реальності господарської операції, в постанові від 19 вересня 2018 року у справі №822/1771/17 щодо оцінки можливості виконання обсягу обумовлених договором робіт, в постанові від 24 січня 2018 року (касаційне провадження №К/9901/562/18) щодо належної оцінки усіх доказів в сукупності, постанов від 24 січня 2018 року у справі №2а-19379/11/2670 щодо можливості здійснення господарських операцій та від 21 травня 2019 року у справі №815/662/16 щодо з`ясування обставин, які можуть свідчити про необґрунтованість податкової вигоди.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Суд визнає, що скаржник послався на незастосування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування Верховним Судом пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, яка не була покладена в основу прийняття податкового повідомлення - рішення яке є предметом судового розгляду у цій справі. При цьому, скаржник не навів висновки щодо застосування норми права (пункту 198.6) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а навів цитати із судових рішень які стосуються оцінки фактичних обставин у цих справах.

Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Скаржник посилається на те, що суди не врахували постанови Верховного Суду. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, оцінка яких залежить від повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення у кожній із них.

Отже, наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за різних фактичних обставин справ, установлених судами, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у цих постановах Верховного Суду, є недоведеним (безпідставним).

У скарзі викладено обставини справи, процитовано висновки акта перевірки та норми Податкового кодексу України без зазначення, в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Посилання на постанови Верховного Суду в частині надання правової оцінки доводам контролюючого органу не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2020 року у справі №826/15075/18 - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.Ф.Ханова