Рішення

від 15.08.2007 по справі 11/379-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/379-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.08.07р.

Справа № 11/379-07

За позовом  товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000", м. Дніпропетровськ 

до  державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ 

про стягнення  170 591, 11 грн.

Суддя  Мельниченко І.Ф.

Представники:

  Від позивача: Саєнко І.М., довіреність від 01.01.07р., адвокат

Від відповідача: Руденко С.С., довіреність №37 від 01.01.07р., юрисконсульт 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача 65 191, 50 грн., що складають суму заборгованості за продукцію поставлену на підставі договору №ПР/Д-061423/НЮ від 15.11.06р. по накладній №R-90112 від 29.11.06р., 34 997, 01 грн. пені, 53 836, 01 грн. штрафу, 6 175, 90 грн. річних, 10 390, 69 грн., що складають інфляцію грошових коштів та судові витрати у справі, в т.ч. 13 038, 30 грн. витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги адвокатом.

Відповідач вимоги позивача не визнав, посилаючись на те, що сторонами не підписано акту приймання-передачі товару, тому на думку останнього у позивача не виникло право вимагати оплату товару поставленого по договору №ПР/Д-061423/НЮ від 15.11.06р.

Із зазначених вище підстав не визнанні відповідачем і вимоги щодо стягнення пені, річних та інфляції, оскільки вони є похідними від суми основного боргу, вимоги щодо якої останній вважає безпідставними.

Вимоги щодо стягнення штрафу відповідачем не визнаються, оскільки при укладанні договору сторони передбачили відповідальність у вигляді пені.

Заперечуючи проти покладання на нього витрат на послуги адвоката відповідач посилається на те, що в копіях виписок по особовому рахунку адвоката, в призначенні платежу зазначено "за юридичні послуги", а не за послуги адвоката.

До того ж, сума винагороди за послуги адвоката необґрунтована та неузгоджена з відповідними положеннями ч.2, 3 ст. 33 Правил адвокатської етики.

В судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -   

ВСТАНОВИВ:

15.11.06р. сторони уклали договір №ПР/Д-061423/НЮ згідно якому Постачальник (позивач у даній справі) зобов'язався поставити і передати у власність Замовнику (відповідачу) продукцію, відповідно до специфікації, Замовник в свою чергу взяв на себе зобов'язання прийняти та своєчасно здійснити оплату отриманого товару відповідно до умов договору.

На виконання умов вказаного договору, позивач поставив на адресу відповідача товару на суму 769 085, 88 грн., що підтверджується накладною №R-90112  від 29.11.06р.

П.6.2 договору сторони встановили, що оплата загальної вартості поставленого товару повинна бути здійснена на протязі 30 календарних днів після підписання сторонами товарно-приймальних документів.

В п.6.3 договору передбачено, що розрахунки здійснюються наступним чином:  99% загальної суми повинні бути здійснені шляхом перерахування грошових коштів, 1% від загальної суми - здійснено шляхом передачі векселів сторонніх організацій.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач  розрахунки щодо перерахування грошових коштів здійснив  з порушенням строків, вказаних в договорі, що підтверджується платіжними  дорученнями №28 від 27.02.07р., №33 від 28.02.07р., №39 від 07.03.07р., №44 від 13.03.07р., №46 від 26.03.07р., №52 від 16.04.07р., №57 від 24.04.07р., №59 від 25.04.07р., №149 від 18.07.07р.  на суму 761 395, 05 грн.

Зобов'язання щодо здійснення розрахунків шляхом передачі векселів  здійснив шляхом видачі простих векселів  №АА0158133 від 20.12.06р., №АА0153031 від 20.12.06р., №АА0152497 від 20.12.06р. на суму 8 000 грн., про що свідчить акт прийому-передачі векселів від 26.07.07р., до звернення з позовом до суду.    

З огляду на викладене відсутні підстави для стягнення суми основного боргу.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, оплата неустойки.

Умовами договору сторони встановили відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно наданому розрахунку (з уточненнями) пеня що підлягає до стягнення була обмежена подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла на момент нарахування і складає 34 402, 40 грн.

Відповідачем розрахунок пені оспорено не було.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума інфляції грошових коштів у розмірі 10 243, 12  та річних у сумі 6 070, 98 грн. підлягають  до примусового стягнення.

Вимоги щодо стягнення штрафу задоволенню не підлягають, оскільки в 10 розділі договору "Відповідальність сторін", сторонами не було досягнуто згоди щодо стягнення штрафу за порушення строків оплати, оскільки за таке порушення сторони встановили відповідальність у вигляді пені.

Позивач безпідставно посилається при застосуванні штрафу на ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки розмір штрафних санкцій, вказаний в даній статті застосовується, якщо інше не передбачено законом або договором.  

Умовами спірного договору, як вже зазначалось вище, сторони передбачили стягнення штрафних санкцій, за порушення строків розрахунків, і їх розмір був встановлений в п.10.2 договору.

Заперечення відповідача стосовно того, що у позивача не виникло право вимагати оплати поставного товару не заслуговують на увагу та спростовані матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -  

ВИРІШИВ:

Стягнути з державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000", м. Дніпропетровськ  34 402, 40 грн. пені, 6 070, 98 грн. річних, 10 243, 12  грн. інфляційних, 507, 17 грн. держмита, 34, 22  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3 911, 40 грн. витрат на послуги адвоката.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.  

Суддя

 І.Ф. Мельниченко

Рішення підписано 20.08.2007 року