Постанова від 27.08.2020 по справі 916/341/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2020 року Справа № 916/341/20 м.Одеса, проспект Шевченка,29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.А. Мишкіної,

суддів Л.В. Поліщук, С.В. Таран

(склад судової колегії змінений відповідно до розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №260 від 26.08.2020р. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2020р.)

секретар судового засідання Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від ФГ Стоянова І.С. - не з`явився;

від ТОВ Нетафім Україна - не з`явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства Стоянова І.С.

на додаткову ухвалу господарського суду Одеської області від 19 червня 2020 року

у справі № 916/341/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нетафім Україна

до Фермерського господарства Стоянова І.С.

про стягнення 50000грн., -

суддя суду першої інстанції: Ю.М. Невінгловська

час і місце постановлення додаткової ухвали: 19.06.2020р., 12.53год., м.Одеса, господарський суд Одеської області, зала судових засідань №16,

повна додаткова ухвала складена 22.06.2020р.

Учасники процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні 27.08.2020р. згідно ст.ст.233,240 ГПК України підписано вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

11.02.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю Нетафім Україна (надалі - позивач, ТОВ Нетафім Україна ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фермерського господарства Стоянова І.С. (надалі - відповідач, ФГ Стоянова І.С. ), в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 5000грн. та фактично понесені та документально підтверджені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31.05.2017р. між ним (Продавець) та відповідачем (Покупець) було укладено договір купівлі продажу №31 05 17 (надалі - Договір від 31.05.2017р.), на виконання умов якого позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 206453,87грн.; відповідач всупереч умов договору вартість отриманого товару сплатив частково - 153453,87грн., залишок становить 50000грн., які підлягають стягненню з відповідача у судовому порядку.

З посиланням на норми ст.ст.11,509,530,712,526,629, 655,691 ЦК України, ст.193 ГК України позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Також позивач у позовній заяві зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи складається із: сум судового збору 2101грн.(подання позовної заяви) та 1051грн. (подання заяви про забезпечення позову); витрат на правничу допомогу в орієнтовному розмірі 15000грн., детальний розрахунок яких буде надано наприкінці судового розгляду.

28.02.2020р. відповідач подав суду першої інстанції відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що він 28.02.2020р. погасив заборгованість у сумі 50000грн. Також у відзиві зазначено, що попередній розрахунок суми судових витрат не достовірний та не відповідає дійсності; позивач не надав доказів оплати послуг з правничої допомоги, позовна заява має ознаки штучного характеру.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.06.2020р. закрито провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору та стягнуто з ФГ Стоянова І.С. на користь ТОВа Нетафім Україна витрати по сплаті судового збору в сумі 2102грн.

09.06.2020р. позивач подав місцевому господарському суду заяву про стягнення витрат, пов`язаних із розглядом справи (на правничу допомогу), в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 15000грн. витрат, зазначивши, що розмір коштів, сплачених адвокату становить 15000грн., адвокатом надано послуги на 16414,66грн.

Ухвалою суду від 09.06.2020р. призначено заяву до розгляду у судовому засіданні на 19.06.2020р.

18.06.2020р. відповідач подав суду заперечення на заяву про стягнення витрат, в якій просив відмовити у задоволенні заяви та зазначив,що:

- договір №03/2020 про надання правової допомоги від 27.01.2020р. не містить умов (пунктів) щодо порядку обчислення та розрахунку, формули, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом і на які адвокат посилається у своїй заяві від 04.06.2020р.;

- квитанція до прибуткового касового ордеру не відповідає вимогам первинного документа та не містить обов`язкові реквізити, такі як: назви підприємств, коди підприємств, зміст операції щодо якої такий документ був складений;

- розмір витрат не підтверджено: відсутні акти приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг;

- розмір витрат на послуги адвоката є неспівмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною та предметом позову. Так, вартість послуг розраховано погодинно (1 година послуги коштує 2102грн.), що не передбачено умовами договору №03/2020 від 27.01.2020р. Водночас, за умовами договору від 27.01.2020р. адвокат зобов`язався надати правничу допомогу ще й по іншому позову, тобто по двом різним справам;

- витрати позивача не були неминучими, адже він не застосовував заходів досудового врегулювання суперечок;

- ФОП Ярова С.В. не мала взагалі законних підстав надавати послуги ТОВ Нетафім Україна , а договір про надання правової допомоги № від 27.01.2020р. між позивачем та ФОП Яровою С.В. можна вважати фіктивним та недійсним, оскільки перебуваючи на 2 групі єдиного податку, не може надавати послуги неплатникам єдиного податку;

- позовна заява має ознаки штучного характеру, оскільки позивач подає позовну заяву усвідомлюючи відсутність спірних питань між сторонами, а також того, що відповідач не має інформації про дійсні для сплати банківські рахунки позивача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.06.2020р. (суддя Ю.М.Невінгловська) заяву позивача про розподіл судових витрат задоволено частково - стягнуто з ФГ Стоянова І.С. на користь ТОВа Нетафім Україна судові витрати на правничу допомогу у розмірі 11159,66грн.

Ухвала обґрунтована посиланням на норми ст.ст.123,126 ГПК України, ч.ч.1,3 ст.27, ст.30 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність та вмотивована наступним. Оцінюючи правомірність вимог щодо покладання на відповідача обов`язку відшкодування усієї суми понесених позивачем витрат на правову допомогу, суд, керуючись принципами справедливості та верховенства права, а також враховуючи заявлену суму позову у розмірі 50000грн., дійшов висновку про завищення суми, витраченої на послуги адвоката, а також невідповідність наданих адвокатських послуг критерію реальності та неминучості, у зв`язку з чим, взявши до увагу реальний обсяг правової допомоги, вважає обґрунтованим віднести за рахунок відповідача витрати на правову допомогу позивача у розмірі 11159,66грн. Участь у судових засіданнях адвоката позивача в режимі відеоконференції, з урахуванням того, що позивач на час проведення таких засідань вже був обізнаний про сплату відповідачем боргу (проплата була здійснена відповідачем 28.02.2020р.), була необов`язковою, оскільки адвокат не був позбавлений права перевірити такі відомості та надіслати до суду свою позицію з зазначеного питання у письмовому вигляді. Отже витрати щодо участі адвоката у 2-х судових засіданнях (04.03.2020р. та 02.06.2020р.) в режимі відеоконференції не є необхідними та неминучими, а тому не мають бути покладені на відповідача у справі. Суд також відмовляє у покладенні на відповідача витрат пов`язаних із поданням заяви про забезпечення позову, оскільки рішення про подання такої заяви було прийнято на власний розсуд позивача, при цьому належних обґрунтувань необхідності вжиття таких заходів наведено не було, та саме з підстав необґрунтованості у задоволенні такої заяви судом було відмовлено ухвалою від 13.02.2020 року. Суд не взяв до уваги заперечення відповідача на заяву про стягнення витрат, оскільки наявні в матеріалах справи документи свідчать про фактичне виконання адвокатом відповідної роботи, тоді як визначені відповідачем недоліки в оформленні первинних документів, пов`язаних з наданням адвокатом таких послуг, а також ведення податкової звітності, ніяким чином не спростовують понесення стороною заявлених до стягнення витрат.

10.07.2020р. до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ФГ Стоянова І.С. на додаткову ухвалу від 19.06.2020р., в якій скаржник просить суд скасувати оскаржену ухвалу та стягнути з ТОВ Нетафім Україна на користь ФГ Стоянова І.С. витрати по сплаті судового збору в сумі 2102грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, крім доводів, наведених у запереченнях на заяву (поданих суду першої інстанції) зазначив, що згідно постанови Верховного суду від 24.10.2019р. у справі №905/1795/18, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановленню їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує і ЄСПЛ на підставі ст. 41. Конвенції. З огляду на зазначене, суд першої інстанції:

- не взяв до уваги, що в матеріалах справи не має жодного доказу про обсяг та вартість наданих послуг і виконаних робіт з правничої допомоги; включив до відшкодування вартість роботи адвоката від 01.03.2020р. по ознайомленню з відзивом відповідача у сумі 1051грн., але адвокат не здійснювала такі роботи і свідомо надала суду неправдиву інформацію, адже, згідно інформації з сайту Укрпошти (трекінг стеження), цінні листи з описами, якими ФГ Стоянова І.С. надіслало відзив позивачу та адвокату, були отримані позивачем 06.03.2020, а адвокатом 11.03.2020р.;

- визначив суму відшкодування судових витрат, лише на підставі розрахунку, наданого самим адвокатом, який є непідтвердженим ніяким чином;

- включив до відшкодування вартість робіт з подання інших заяв процесуального характеру, у т.ч. заяв на участь у судових засіданнях адвоката в режимі відеоконференції, та водночас визнав, що витрати щодо участі адвоката у 2-х судових засіданнях04.03.2020р. та 03.06.2020 в режимі відеоконференції не є необхідними та неминучими;

- не взяв до уваги, що розмір витрат на послуги адвоката є неспівмірними зі складністю справи, часом, витраченим Адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною та предметом позову.

Ухвалами суду апеляційної інстанції:

- від 13.07.2020р. відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Стоянова І.С. на додаткову ухвалу господарського суду Одеської області від 19.06.2020р. у справі №923/560/20 до надходження матеріалів справи на адресу суду апеляційної інстанції;

- від 16.07.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на додаткову ухвалу господарського суду Одеської області від 19.06.2020р. у справі №916/341/20; встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст.263 ГПК України строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 21.08.2020р.; призначено справу до розгляду у судовому засіданні 27.08.2020р. із повідомленням учасників справи.

31.07.2020р. на електронну адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ Нетафім Україна , в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. У відзиві, зокрема, зазначено, що:

- в позовній заяві адвокатом було зазначено орієнтовний розмір судових витрат - 15000грн., ці кошти були сплачені позивачем адвокату, що підтверджується квитанцією до прибуткового ордеру, яка наявна у матеріалах справи;

- адвокатом позивача поданий розрахунок судових витрат, в якому зазначені детальний перелік виду та обсягу робіт, виконаних нею та їх вартість;

- за взаємною усною згодою сторін вартість послуг адвоката була визначена 100% від прожиткового мінімуму за одну годину;

- надана адвокатом Яровою С.В. квитанція до прибуткового касового ордеру як первинний документ бухгалтерської звітності, за формою і змістом відповідає додатку до Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, а тому є належним доказом понесених позивачем витрат на правничу допомогу. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2019р. у справі №925/1090/18;

- борг був сплачений відповідачем одразу після відкриття провадження у справі, тобто саме подання позовної заяви змусило відповідача виконати свої зобов`язання, термін яких настав ще майже три роки тому, а отже про фіктивність позовної заяви мова не йде.

19.08.2020р. ФГ Стоянова І.С. подало суду апеляційної інстанції клопотання про витребування доказів, в якому просило витребувати у позивача копію опису вкладення до цінного листа з повідомленням про сповіщення ФГ Стоянова І.С. про зміну банківських реквізитів ТОВ Нетафім Україна або іншого доказу, який би підтвердив факт сповіщення ФГ Стоянова І.С про зміну банківських реквізитів ТОВ Нетафім України датованого раніше подачі позову.

У зв`язку із перебуванням суддів О.Ю. Аленіна (з 03.08.2020 по 04.09.2020) та К.В.Богатиря (з 17.08.2020 по 18.09.2020) у відпустках, розпорядженням в.о.керівника апарату суду №260 від 25.08.2020р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/341/20.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2020р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - М.А.Мишкіна, судді: Л.В. Поліщук, С.В. Таран.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2020р. прийнято справу №916/341/20 до провадження у зміненому складі суду: головуючий суддя М.А.Мишкіна, судді: Л.В. Поліщук, С.В. Таран. ФГ Стоянова І.С. та ТОВ Нетафім Україна своїх представників в засідання суду апеляційної інстанції не направили, були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно, шляхом отримання копії ухвали від 16.07.2020р. 29.07.2020р. та 27.07.2020р., відповідно.

У задоволенні клопотання скаржника про витребування доказів відмовлено ухвалою суду від 27.08.2020р.(яка занесена до протоколу судового засідання) у зв`язку із його необґрунтованістю.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази стосовно фактів, наведених сторонами, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення скарги виходячи із наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 09.06.2020р. ТОВ Нетафім Україна подало суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 15000грн., в якій просило суд їх стягнути згідно розрахунку, наведеного у заяві, включивши до цих витрат: вивчення та ознайомлення з матеріалами позовної заяви, складання позовної заяви, складання заяви про забезпечення позову, ознайомлення з відзивом та додатками до нього; участь у двох судових засіданнях в режимі відеоконференції (з врахуванням часу витраченого адвокатом на явку до суду), подання до суду інших заяв процесуального характеру (а.с.160).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката , в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Водночас за змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

Таким чином, витрати на правничу допомогу адвоката для подальшого їх розподілу між сторонами визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.61-63), 27.01.2020р. між Фізичною особою-підприємцем Яровою Світланою Вікторівною (Адвокат) та ТОВом Нетафім Україна (Клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги №03/2020, відповідно до умов п.1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокат зобов`язується, в порядку та на умовах визначених даним договором, надати правову допомогу Клієнту, яка полягає в наступному: складання процесуальних документів, організація підготовки до судового розгляду, здійснення представництва, захист прав, свобод та інтересів Клієнта в господарському суді Одеської області в ході розгляду справ за позовом ТОВа Нетафім Україна до ФГ Стоянова І.С. про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №31 05 17 від 31.05.2017р. та за позовом ТОВа Нетафім Україна до СВК Криничне про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №23 05 19 від 23.05.2019р.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 договору від 27.01.2020р. з урахуванням складності справ, кваліфікації та досвіду Адвоката, винагорода Адвоката (гонорар) за здійснення правничої допомоги, передбаченої п.1.1 вказаного Договору у фіксованому розмірі становить 30000грн. без ПДВ. Гонорар Адвокату сплачується клієнтом у відповідності до ч.2 ст.30 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність в безготівковій формі на розрахунковий рахунок Адвоката в момент підписання даного Договору.

На доведення понесених в ході розгляду справи витрат на правничу допомогу під час розгляду справи позивачем надано квитанцію до прибуткового ордера №03/2020 від 27.01.2020р. про сплату ТОВом Нетафім адвокату Яровій С.В. 15000грн. за договором №03/2020 від 27.01.2020р. (а.с.66).

У заяві про стягнення витрат, пов`язаних із розглядом справи (на правничу допомогу) позивачем наведений детальний розрахунок роботи (участі) адвоката в справі та їх вартість (а.с.160), усього 16414,66грн.:

- 27.01.2020р. вивчення та ознайомлення з матеріалами позовної заяви час, витрачений у зв`язку із наданням правової допомоги - 1 год, вартість - 2102грн.;

- 05.02.2020р. складання позовної заяви - 3год.20хвил., 7006,66грн.;

- 05.02.2020р. складання заяви про забезпечення позову - 1год, 2102грн.,

- 01.03.2020р. ознайомлення з відзивом та додатками до нього - 30хв., 1051грн.;

- 04.03.2020р. участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (з врахуванням часу витраченого адвокатом на явку до суду) - 45хв,- 1576грн.;

- 02.06.2020р. участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (з врахуванням часу витраченого адвокатом на явку до суду) - 45хв,- 1576грн.;

- 27.01.2020р. - 02.06.2020р. - подання до суду інших заяв процесуального характеру, 1000грн.

Згідно із ч.ч.3,6 ст.130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.26 ЗУ Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно із п.4 ч.1 ст.1 ЗУ Про адвокатуру і адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За ч. 3 ст. 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 ЗУ Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) , підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги . При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи вище наведені вимоги закону, договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч.2 ст.27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність ); за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару ; адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата . Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв ; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і нормами ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність ; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті як гонорар адвокату іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з ст.30 ЗУ Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №922/1163/18, від 19.11.2019р. у справі №5023/5587/12.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 колегією суддів за результатами перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.04.2017 з підстав різної практики застосування положень частини 1 статі 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі; визначено перелік можливих доказів як належних та зазначено, що вказані витрати мають бути документально підтверджені та доведені; натомість, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019р. у справі №906/194/18 акцентує увагу саме на необхідності дослідження документів на підтвердження обсягу витрат на правову допомогу, у тому числі щодо необхідності наявності розрахунку відповідних витрат, а також оцінки можливого фактичного їх понесення, оскільки у зазначеному випадку встановлення факту понесення витрат залежить від доведення факту надання правової допомоги у відповідних обсягах.

У Договорі №03/2020 від 27.07.2020р. (п.1.1) зазначено, що Клієнт доручає, а Адвокат зобов`язується, в порядку та на умовах визначених даним договором, надати правову допомогу Клієнту, яка полягає в наступному: складання процесуальних документів, організація підготовки до судового розгляду, здійснення представництва, захист прав, свобод та інтересів Клієнта в господарському суді Одеської області в ході розгляду справ за позовом ТОВа Нетафім Україна до ФГ Стоянова І.С. про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №31 05 17 від 31.05.2017р. та за позовом ТОВа Нетафім Україна до СВК Криничне про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №23 05 19 від 23.05.2019р.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 договору від 27.01.2020р. з урахуванням складності справ, кваліфікації та досвіду Адвоката, винагорода Адвоката (гонорар) за здійснення правничої допомоги, передбаченої п.1.1 вказаного Договору у фіксованому розмірі становить 30000грн. без ПДВ . Гонорар Адвокату сплачується клієнтом у відповідності до ч.2 ст.30 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність в безготівковій формі на розрахунковий рахунок Адвоката в момент підписання даного Договору.

Отже умови Договору від 27.01.2020р. не містять розмежування гонорару окремо по ФГ Стоянова І.С. та по СВК Кирничне у відповідних судових справах.

Не зазначена у договорі і вартість 1 години надання адвокатом правової допомоги.

Отже договір позивача з адвокатом не містить домовленості сторін ані щодо фіксованого розміру вартості адвокатських послуг саме у судовому спорі з ФГ Стоянова І.С. , ані щодо погодинної оплати послуг адвоката всупереч вимогам ст.30 ЗУ Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Неможливо визначити вартість послуг адвоката іншим шляхом, оскільки:

- адвокатом не наданий акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) з фіксацією їх вартості шляхом підписання такого акту ТОВ Нетафім Україна та адвокатом;

- прибутковий касовий ордер (а.с.66) №03/2020 від 27.01.2020р. є доказом оприбуткування адвокатом коштів у сумі 15000грн. та за відсутності видаткового ордеру на суму 15000грн., оформленого ТОВ Нетафім Україна не доводить з достатністю обставину понесення позивачем цих витрат;

- прибутковий касовий ордер від 27.01.2020р., незалежно від вищевикладеного, не є документом, передбаченим договором від 27.01.2020р., за пунктом 5.2 якого гонорар сплачується адвокату Товариством у безготівковій формі на її розрахунковий рахунок.

За сукупністю встановлених обставин та оцінки поданих адвокатом доказів щодо витрат позивача на оплату правничої допомоги слід дійти висновку про неможливість визначення вартості адвокатських послуг відповідно до п.1 ч.2, ч.3 ст.126 ГПК України, ст.30 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність , позаяк жодний з поданих адвокатом доказів не доводить погодження ТОВ Нетафім Україна як замовником послуг адвоката їх вартості.

Неможливість визначення вартості адвокатських послуг в свою чергу виключає підстави для їх розподілу між сторонами за правилами ст.ст.129, 130 ГПК України.

Місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ТОВ Нетафім Україна про стягнення витрат на правничу допомогу, допустивши неправильне застосування норм матеріального права (ст.30 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність ), неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення питання розподілу судових витрат, що призвело до порушення норм процесуального права.

За таких обставин, оскаржувана ухвала є такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню на підставі ч.1 ст.277 ГПК України, адже це порушення призвело до неправильного вирішення заяви ТОВа Нетафім Україна про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні цієї заяви ТОВ Нетафім Україна суд апеляційної інстанції відмовляє за недоведеністю витрат на послуги адвоката для цілей розподілу.

В апеляційній скарзі містить вимога стягнути з позивача на користь відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2102грн., сплачених при поданні апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із п.п.7 п.2 ч.2 ст.4 ЗУ Про судовий збір за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, проте нормами цього закону не передбачена сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткову ухвалу суду.

Отже судовий збір ФГ Стоянова І.С. про поданні апеляційної скарги був сплачений помилково та може бути повернутий скаржнику за його клопотанням за ухвалою суду згідно ст.7 ЗУ Про судовий збір .

Керуючись ст.ст.126, 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 19.06.2020р. у справі №916/341/20 скасувати.

Відмовити у задоволенні заяви ТОВ Нетафім Україна (вх. 2-2644/20 від 09.06.2020р.) про стягнення витрат на правничу допомогу з Фермерського господарства Стоянова І.С. .

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складений 31 серпня 2020 року.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран