Рішення

від 31.08.2020 по справі 922/2075/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2020 р. Справа № 922/2075/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Політучій В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СФ Медікал Продактс", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТВ-Фарм", с. Кизіївка, Краснокутський р.-н, Харківська обл. про стягнення 400000,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Юрченко М.С. (ордер серії КС № 738415 від 24.02.2020);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СФ Медікал Продактс", м. Київ (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТВ-Фарм", ", с. Кизіївка, Краснокутський р.-н, Харківська обл. (далі за текстом - відповідач) 400000,00 грн. заборгованості.

Позов обґрунтовано з посиланням неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № СФ2018/11/22/001 від 22.11.2018 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.06.2020 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, та призначено розгляд справи по суті на 27.07.2020.

Протокольними ухвалами господарського суду Харківської області від 27.07.2020 та від 17.08.2020 розгляд справи відкладався в зв`язку з неявкою на судове засідання представника відповідача та відсутністю в матеріалах справи відомостей стосовно повідомлення останнього про час та місце розгляду справи.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву в порядку та строки, встановлені ухвалою господарського суду Харківської від 30.06.2020.

На судове засідання 31.08.2020 прибув представник позивача, який підтримує вимоги, викладені у позовні заяві, та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач на судове засідання 31.08.2020 свого представника не направив, при причини неприбуття суд не повідомив.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Зокрема, судом направлено на адресу його державної реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, копії ухвали від 30.06.2020, від 27.07.2020 та від 17.08.2020, проте копії ухвал від 30.06.2020 та від 27.07.2020 повернулись на адресу суду з відміткою пошти відповідно "адресат відсутній за вказаною адресою" (а. с. 236-245). Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 22.11.2018 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № СФ2018/11/22/001 (а. с. 46-50; далі за текстом - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця вироби медичного призначення (далі по тексту - товар) в асортименті, кількості та цінам, згідно виставленого рахунку та зазначеним у видатковій накладній (ВН), товарно-транспортній накладній (ТТН), рахунку-фактурі, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар в порядку та в строки, встановлені цим договором (п. 1.1 договору).

За змістом п. 2.2 договору поставка товару покупцеві оформлюється видатковою накладною і рахунком-фактурою, оформленими відповідно до чинного законодавства. Датою поставки є дата оформлення видаткової накладної.

Пунктом 2.4. договору узгоджено способи поставки товару за договором, зокрема

- на склад покупця (доставка) - означає, що постачальник виконує свої зобов`язання, коли він передає товар в розпорядження покупця (його представника) за адресою складу покупця. Доставка здійснюється транспортом постачальника. Вартість доставки входить в ціну товару;

- зі складу постачальника (самовивезення) - означає, що постачальник виконує свої зобов`язання, коли він передає товар в розпорядження покупця (його представника) на своєму складі. Покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару від складу постачальника до місця призначення. Навантаження на транспорт здійснюється силами постачальника;

- на транспорт покупця в пункті відвантаження - означає, що постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання, коди Товар доставлений в узгоджений пункт відвантаження для завантаження на транспорт Покупця. Це означає, що з цього моменту Покупець повинен нести всі витрати і ризики загибелі або пошкодження Товару. Завантаження на транспорт Покупця здійснюється силами Покупця. З дати прийняття (підписання ВН) - ризик випадкової загибелі і випадкового псування, втрати або пошкодження Товару несе Покупець;

- за допомогою перевізника - це означає, що Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання, з моменту передачі Товару в розпорядження перевізника (експедитора) в обумовленому пункті. Перевізник, так само як умови, на яких їм здійснюються послуги з перевезення, визначається Покупцем самостійно. Перевізник означає будь-яку особу, яка на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити перевезення Товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським або внутрішнім водним транспортом або в змішаному перевезенні. Якщо Покупець уповноважує Постачальника передати Товар особі, яка не є перевізником, наприклад, експедитору, Постачальник вважається таким, що виконав свій обов`язок по поставці Товару з моменту його передання такій особі. Покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням Товару перевізником (експедитором). Витрати з перевезення Постачальником не відшкодовуються. З дати прийняття Товару Перевізником (експедитором) - ризик випадкової загибелі і випадкового псування, втрати або пошкодження Товару несе Покупець.

Відповідно до п. п. 5.1-5.2 договору, загальна вартість договору визначається сукупною ціною виставлених постачальником супровідних документів. Ціна товару встановлюється в прайс-листі постачальника без урахування податку на додану вартість і вказується в рахунках, рахунках-фактурах, видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що покупець зобов`язаний оплачувати товар на умовах 100% передоплати. Оплата товару здійснюється у валюті України в гривнях, на підставі виставленого постачальником рахунку в формі безготівкових розрахунків шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Товар вважається оплаченим в момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. При оплаті товару за погодженням сторін можуть допускатися всі види і форми його оплати, що не суперечать чинному законодавству України.

Згідно з п. 5.7 договору, сторони зобов`язані проводити звіряння взаємних розрахунків не рідше 1 (одного) разу на квартал. Для проведення звірки постачальник передає покупцеві акт звірки (вивірки) взаємних розрахунків. Неотримання постачальником акту звірки (вивірки) взаємних розрахунків, підписаного покупцем, або мотивованого письмового заперечення покупця протягом 10 (десяти) робочих днів з дати прийняття акта останнім, є повною згодою покупця з даними, викладеними в такому акті.

Згідно з п. 8.1 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині взаєморозрахунків до повного їх завершення. У випадку, якщо жодна зі сторін не повідомить у письмовій формі іншу сторону про припинення співпраці за цим договором, то його дія автоматично продовжується на наступний календарний рік на тих же умовах.

Як свідчать матеріали справи, сторони в рамках зазначеного договору мали тривалі правовідносини, в рамках яких позивач поставляв на користь відповідача товар за відповідними накладними, а відповідач оплачував його або здійснював його повернення в порядку, визначеному умовами укладеного між сторонами договору.

Позивач в процесі розгляду даної справи наполягає на тому, що він протягом терміну дії договору поставив відповідачу товар за видатковими накладними за період січень 2019 року - січень 2020 року на загальну суму 1200835,32 грн, а саме, № 1 від 09.01.2019, № 12 від 18.03.2019, № 59 від 21.05.2019, № 296 від 01.08.2019, № 345 від 28.08.2019, № 402 від 11.09.2019, № 423 від 17.09.2019, № 489 від 26.09.2019, № 541 від 07.10.2019, № 611 від 21.10.2019, № 669 від 28.10.2019, № 788 від 13.11.2019, № 875 від 21.11.2019, № 907 від 27.11.2019, № 941 від 02.12.2019, № 1034 від 13.12.2019, № 1094 від 19.12.2019, № 1125 від 20.12.2019, № 1135 від 23.12.2019 та № 21 від 09.01.2020 (т. с. 1, а. с. 51-87).

Розглянувши зазначені видаткові накладні, суд констатує, що підписаними з боку відповідача є видаткові накладні № 1 від 09.01.2019, № 296 від 01.08.2019, № 345 від 28.08.2019, № 402 від 11.09.2019.

Як зазначає позивач, цей товар відповідач отримував безпосередньо на складі позивача, тобто спосіб доставки був - зі складу постачальника (самовивезення) , (абз. 2 п. 2.4. договору).

При цьому, позивач також зазначає, що решта товару за накладними № 12 від 18.03.2019, № 59 від 21.05.2019, № 423 від 17.09.2019, № 489 від 26.09.2019, № 541 від 07.10.2019, № 611 від 21.10.2019, № 669 від 28.10.2019, № 788 від 13.11.2019, № 875 від 21.11.2019, № 907 від 27.11.2019, № 941 від 02.12.2019, № 1034 від 13.12.2019, № 1094 від 19.12.2019, № 1125 від 20.12.2019, № 1135 від 23.12.2019 та № 21 від 09.01.2020 поставлялася способом за допомогою перевізника (абз. 4 п. 2.4. договору).

Розглянувши матеріали справи, суд констатує, що товар за накладними № 59 від 21.05.2019, № 423 від 17.09.2019, № 489 від 26.09.2019, № 541 від 07.10.2019, № 611 від 21.10.2019, № 669 від 28.10.2019, № 788 від 13.11.2019, № 875 від 21.11.2019, № 907 від 27.11.2019, № 941 від 02.12.2019, № 1034 від 13.12.2019, № 1094 від 19.12.2019, № 1125 від 20.12.2019, № 1135 від 23.12.2019 та № 21 від 09.01.2020 дійсно направлявся на адресу відповідача перевізником, про що свідчить квитанції або накладні які видавалися різними організаціями - перевізниками на прийом та доставку вантажу.

Разом з тим, факт поставки та отримання товару за вищевказаними видатковими накладними, підтверджується крім квитанцій перевізників, також даними електронних документів програми M.E.Doc (Му Electronic Document,), яка є поширеним українським програмним забезпеченням для подання звітності до контролюючих органів та обміну юридично значущими первинними документами між контрагентами в електронному вигляді. Відповідні електронні документи, крім іншого, також підтверджують отримання та .реєстрацію у контролюючому органі відповідачем документів податкової звітності необхідних для формування зобов`язань з ПДВ (податкова накладна, квитанція про отримання файлу органом ДФС, протокол руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій) по всім без виключення видатковим накладним.

Суд також констатує, що згідно накладною про повернення товару постачальнику № 131 від 01.07.2019 відповідач повернув позивачу раніше поставлений останнім товар на загальну суму 52626,88 грн.

Також як свідчать матеріали справи, відповідач протягом лютого 2019 року - червня 2020 року сплатив на користь позивача заборгованість за отриманий товар в сумі 748208,44 грн., а саме відповідними платіжними доручення: 05.02.2019 - 3000 грн., 05.03.2019 - 2500 грн., 22.03.2019 - 80000 грн., 20.05.2019 - 70000 грн., 14.08.2019 - 30000 грн., 27.08.2019 - 60300 грн., 16.09.2019 - 130000 грн., 30.09.2019 - 48 000 грн., 15.10.2019 - 50 000 грн., 21.10.2019 - 40000 грн., 04.11.2019 - 5000 грн., 06.11.2019 - 5000 грн., 13.11.2019 - 10000 грн., 13.11.2019 - 30000 грн., 27.11.2019 - 30000 грн., 29.11.2019 - 10000 грн., 02.12.2019 - 40000 грн., 12.12.2019 - 2000 грн., 13.12.2019 - 2000 грн., 20.12.2019 - 14000 грн., 27.12.2019 - 40000 грн., 08.01.2020 - 20000 грн., 27.01.2020 - 500 грн., 28.01.2020 - 500 грн., 29.01.2020 - 500 грн., 04.02.2020 - 100 грн., 20.02.2020 - 500 грн., 13.03.2020 - 500 грн., 31.03.2020 - 7000 грню, 28.05.2020 - 1000 грн., 03.06.2020 - 4656,66 грн., 12.06.2020 - 5000 грн., 18.06.2020 - 3798,20 грн., 22.06.2020 - 2 353,58 грн.

Крім того, згідно з підписаним представниками сторін актом звірки взаєморозрахунків по договору № 2018/11/200/001 від 22.11.2018 станом на 22.11.2018 відповідач визнав факт існування в нього перед позивачем заборгованості в сумі 424308,44 грн. При цьому, з даного акту звірки взаєморозрахунків також вбачається, що відповідач при його підписанні визнав поставку товару за всіма вищевказаними видатковими накладними, окрім № 541 від 07.10.2019 на суму 55347,89 грн., № 1034 від 13.12.2019 на суму 70968,82 грн., № 1125 від 20.12.2019 на суму 22872,32 грн.

Також після складання зазначеного акту, позивачем додатково було здійснено на користь відповідача поставку за видатковою накладною № 21 від 09.01.2020 на суму 10056,93 грн.

Разом з тим, як вже було зазначено вище, факт поставки та отримання товару за зазначеними видатковими накладними підтверджується крім квитанцій перевізника також даними електронного документообігу між сторонами у програмі M.E.Doc щодо реєстрації податкових накладних на зазначені суми, а саме, податкова накладна 201 від 07.10.2019 на суму 55347,89 грн., податкова накладна 125 від 13.12.2019 на суму 70968,82 грн., податкова накладна 203 від 20.12.2019 на суму 22 872,32 грн., податкова накладна 18 від 09.01.2020 на суму 10056,93 грн.

Враховуючи всі здійснені позивачем поставки за всіма вищевказаними видатковими накладними на загальну суму 1200835,32 грн., факт часткової оплати відповідачем отриманого товару на загальну суму 748208,44 грн. та факт повернення товару на суму 52626,88 грн., матеріалами даної справи підтверджується факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за отриманий товар в сумі 400000 грн.

З метою добровільної сплати відповідачем існуючого боргу позивач надсилав на його адресу претензію № 13/03-01 від 13.03.2020 (т. с. 1, а. с. 89-92) з вимогою про погашення існуючої заборгованості. Однак, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення викладених у ній вимог.

З посиланням на зазначені обставини, позивач звернувся до господарського суду з позовом по даній справі, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 400000,00 грн. заборгованості.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтями 76-77 ГПК України також передбачено, що Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів статей 691, 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Пунктом 2 ст. 9 цього Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вже було зазначено вище, підписаними з боку відповідача є тільки надані позивачем видаткові накладні № 1 від 09.01.2019, № 296 від 01.08.2019, № 345 від 28.08.2019, № 402 від 11.09.2019.

Решта видаткових накладних відповідачем хоча і не підписана, як того вимагає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", проте, вже зазначалося, товар за видатковими накладними № 59 від 21.05.2019, № 423 від 17.09.2019, № 489 від 26.09.2019, № 541 від 07.10.2019, № 611 від 21.10.2019, № 669 від 28.10.2019, № 788 від 13.11.2019, № 875 від 21.11.2019, № 907 від 27.11.2019, № 941 від 02.12.2019, № 1034 від 13.12.2019, № 1094 від 19.12.2019, № 1125 від 20.12.2019, № 1135 від 23.12.2019 та № 21 від 09.01.2020 направлявся позивачем на адресу відповідача перевізником.

Згідно з абз. 4 п. 2.4. договору, спосіб доставки за допомогою перевізника означає, що Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання, з моменту передачі Товару в розпорядження перевізника (експедитора) в обумовленому пункті.

Таким чином, в силу положень зазначеного пункту договору зобов`язання щодо поставки товару за цими накладними також вважаються виконаними, що в свою чергу породжує у відповідача обов`язок щодо його оплати.

Крім того, при підписанні акту звірки взаєморозрахунків відповідач визнав як факт отримання товару за переважною більшістю вказаних вище видаткових накладних, так і факт існування перед позивачем заборгованості на дату складання такого акту.

До того ж, факт поставки та отримання товару за всіма без виключення видатковими накладними підтверджується даними електронного документообігу між сторонами у програмі M.E.Doc щодо отримання та .реєстрацію відповідачем у контролюючому органі документів податкової звітності необхідних для формування зобов`язань з ПДВ (податкова накладна, квитанція про отримання файлу органом ДФС, протокол руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій) по всім без виключення видатковим накладним.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд констатує, що відповідачем в процесі розгляду даної справи не спростовано та не надано суду будь-яких доказів неотримання товару за тією чи іншою видатковою накладною, тоді як надані позивачем докази, не дивлячись на не підписання з боку відповідача певних видаткових накладних, доводять факт поставки позивачем на користь відповідача товару за всіма наданими позивачем видатковими накладними.

В даному випадку строк оплати товару за всіма видатковими накладними (т. с. 1, а. с. 51-87), з урахуванням вимог п. 5.5 договору, є таким, що настав.

Оскільки відповідач не надав суду доказів повної оплати отриманого товару за вказаними накладними, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 400000,00 грн. боргу за договором.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 1, 9 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, між позивачем, як клієнтом, та адвокатським бюро "Юрченко-Консалт" укладено договір про надання професійної правничої допомоги та представництво у господарському процесі № 1/20г від 24.02.2020 (т. с. 1, а. с. 93-95), за умовами якого клієнт доручає, а бюро приймає на себе зобов`язання надавати клієнту професійну юридичну/правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1).

У відповідності до п. п. 4.1-4.2 зазначеного договору враховуючи складність справи та значні обсяги витрати часу, які пов`язані із явкою адвоката до суду, сторони погодили фіксований розмір оплати на професійну правничу допомогу незалежно від фактично витраченого часу, що становить за цим договором:

- вивчення матеріалів, що є підставою для позову, та первина консультація - 1000 грн;

- підготовка адвоката до участі в судовому засіданні як представника позивача - 2000 грн/1 судове засідання;

- складання адвокатського запиту - 500 грн/1 запит;

- складання позову, апеляційної, касаційної скарги - 1000 грн/1 документ;

- складання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяви з процесуальних питань - 500 грн/1 документ;

- гонорар адвоката (фіксований) - 20000,00 грн/1-а судова інстанція.

Виплата адвокатського гонорару здійснюється клієнтом протягом 15 (п`ятнадцяти) діб з дня набрання законної сили рішення суду, або ухвали про укладення мирової угоди або задоволення заяви клієнта про залишення позову без розгляду.

Оплата витрат, визначених п. 4.1 договору здійснюється клієнтом шляхом безготівкового переказу коштів, згідно рахунку на банківські реквізити бюро, що зазначені у ньому, протягом 3-х банківських днів з дня отримання такого рахунку.

Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000007 від 24.06.2020 (т. с. 1, а. с. 98) сторони підтвердили факт надання адвокатським бюро на користь клієнта юридичних послуг за договором про надання професійної правничої допомоги та представництво у господарському процесі № 1/20г від 24.02.2020 станом на дату складання цього акту в сумі 2000 грн..

Платіжним дорученнями № 1082 від 24.06.2020 та № 980 від 19.03.2020 (т. с. 1, а. с. 99-100) підтверджується факт понесення позивачем витрат на надання професійної правничої допомоги адвокатським бюро "Юрченко-Консалт" в загальній сумі 2000 грн.

Крім того, як вже зазначалось, гонорар адвоката за договором є фіксований, становить 20000,00 грн. за проходження 1 судової інстанції, та сплачується протягом 15 (п`ятнадцяти) діб з дня набрання законної сили рішення суду. При розмір гонорару не залежить від інших витрат які поніс позивач на консультацію адвоката та виготовлення позовної заяви, за який позивачем вже сплачено 2000 грн.

Таким чином, названі витрати позивача на оплату гонорару адвоката є очікуваними, та мають бути сплачені у вказаний строк після набрання даним судовим рішенням законної сили.

Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, вони є співрозмірними щодо ціни позову, ступеня складності спору та витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги; що відповідач будь-яких заперечень стосовно розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не заявляв, відповідних доказів суду не надав, в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, суд приходить до висновку про необхідність розподілу судових витрат виходячи з суми сплачених позивачем витрат на послуги адвоката в розмірі 22000,00 грн.

Крім того, як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 6000,00 грн.

Згідно з п. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, за наслідками розгляду даної справи з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 6000,00 грн. судового збору та 22000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТВ-Фарм" (адреса: 62011, Харківська обл., Краснокутський р.-н, с. Козіївка, вул. Слобожанська, буд. 40-В, кв. 10; код ЄДРПОУ 41162547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СФ Медікал Продактс" (адреса: 03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 67; код ЄДРПОУ 41815196):

400000,00 грн. заборгованості за господарським договором поставки № СФ 2018/11/22/001 від 22.11.2018;

22000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу;

6000,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "02" вересня 2020 р.

Суддя О.І. Байбак