Постанова

від 02.12.2020 по справі 922/2075/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2020 р. Справа № 922/2075/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий:Зубченко І.В. (доповідач), судді:Попков Д.О. , Чернота Л.Ф. при секретарі судового засідання: Мартинчук М.В. за участю представників: від позивача:не з`явився від відповідача:не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МТВ - Фарм", с.Кизіївка Харківської області (вх.№2492 Х/3 від 25.09.2020р.) на рішення господарського суду Харківської області ухвалене 31.08.2020р. (повний текст складено та підписано 02.09.2020р. у м.Харкові) у справі№922/2075/20 (суддя Байбак О.І.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СФ Медікал Продактс", м.Київ доТовариства з обмеженою відповідальністю "МТВ - Фарм", с.Кизіївка Харківської області простягнення 400.000,00грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СФ Медікал Продактс", м.Київ, позивач, звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "МТВ - Фарм", с.Кизіївка Харківської області, про стягнення 400.000,00грн. заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №СФ2018/11/22/001 від 22.11.2018р. в частині здійснення своєчасного та повного проведення розрахунків за отриманий товар.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.08.2020р. (повний текст складено та підписано 02.09.2020р.) у справі №922/2075/20, ухваленим за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, позовні вимоги задоволені. Приймаючи зазначене рішення, господарський суд встановив факт поставки позивачем на користь відповідача товару за всіма наданими позивачем видатковими накладними, настання строку оплати по ним з урахуванням вимог п.5.5 договору та невиконання відповідачем повної оплати отриманого товару.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "МТВ - Фарм" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно резолютивної частини якої просить рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2020р. у справі №922/2075/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

На переконання скаржника, рішення прийняте за наслідками неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи. Апелянт наголошує, що рішення господарського суду Харківської області підлягає скасуванню з огляду на сукупність наступних обставин:

- відповідач не був обізнаний про розгляд справи у суді першої інстанції, копій процесуальних документів по справі від суду та копій позовної заяви і доданих до неї документів від позивача не отримував. Суд першої інстанції свого обов`язку щодо належного, передбаченого ч.4 ст.122 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), повідомлення відповідача про судовий розгляд шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України не виконав;

- у матеріалах справи відсутні два платіжних доручення на загальну суму 2.146,42грн., а саме платіжні доручення №3834 від 08.07.2020р. на суму 1.646,42грн. та №3851 від 15.07.2020р. на суму 500,00грн., що свідчить про невідповідність заявленого до стягнення розміру основного боргу фактично наявному;

- зазначений в рішенні суду акт звірки взаєморозрахунків за період 2019р. (а.с.91) оформлений неналежним чином, оскільки не містить обов`язкових реквізитів - не підписаний і не погоджений з боку відповідача, тому необґрунтованим є висновок суду про визнання відповідачем факту наявності заборгованості у розмірі 424.308,44грн. Відповідно до погодженого сторонами акту звірки взаєморозрахунків за період 2019р. (а.с.88) покупець визнав факт існування заборгованості у сумі 287.162,48грн.;

- більшість видаткових накладних не містить підпису з боку відповідача, що суперечить приписам ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ;

- відповідачем не оплачувалися вчасно погоджені суми за деякими видатковими накладними, оскільки позивачем не були вчасно зареєстровані податкові накладні (прострочення складало до 133 днів), що, у свою чергу, призвело до накладення штрафних санкцій на відповідача з боку податкових органів;

- оскільки позивачем до позовної заяви не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, стягнення судом першої інстанції витрат на правову допомогу є незаконним. Крім того, місцевий господарський суд задовольнив витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22.000,00грн. при неподанні позивачем доказів сплати гонорару в розмірі 20.000,00грн.

Разом з іншим, апеляційна скарга містить клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, які відповідач не зміг подати до суду першої інстанції через порушення прав на судовий захист, а саме порушення судом першої інстанції процесуального законодавства щодо повідомлення відповідача про розгляд справи. Так скаржник просить долучити до матеріалів справи копії наступних документів: листа б/н від 24.02.2020р. Щодо претензії ; фіскального чеку про відправлення листа б/н від 24.02.2020р.; платіжних доручень №3834 від 08.07.2020р. та №3851 від 15.07.2020р.; електронного реєстру щодо дат реєстрації податкових накладних контрагента програмне забезпечення M.E.Doc ; витягів з Єдиного реєстру податкових накладних №37552 на запит №37552 від 19.12.2019р. та №39013 на запит від 13.03.2020р. №39013.

Для розгляду справи згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2020р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Медуниця О.Є., Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2020р. вищевказану апеляційну скаргу залишено без руху з метою усунення скаржником допущених при її поданні недоліків.

Після надходження на поштову адресу суду від скаржника заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, у зв`язку із перебуванням на навчанні суддів - членів колегії Медуниці О.Є. та Радіонової О.О., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 26.10.2020р., згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Попков Д.О., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МТВ - Фарм" на рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2020р. (повний текст складено та підписано 02.09.2020р.) у справі №922/2075/20 та зобов`язано позивача у строк до 10.11.2020р. включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СФ Медікал Продактс" своїм правом, наданим ст.263 ГПК України, не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу не надало.

Після проведення підготовчих дій в порядку ст.267 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.11.2020р. призначив справу №922/2075/20 до розгляду на 02.12.2020р.

У судове засідання 02.12.2020р. представники сторін не з`явилися. Товариство з обмеженою відповідальністю "СФ Медікал Продактс" про причини неявки повноважного представника суд не повідомило. На поштову адресу суду 30.11.2020р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) від Товариства з обмеженою відповідальністю "МТВ - Фарм" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції, мотивоване тим, що адвокат, який здійснює представництво інтересів відповідача, у визначену судом дату приймає участь у іншому судовому засіданні.

Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "МТВ - Фарм" викладена безпосередньо в апеляційній скарзі.

Крім того судом враховано принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Керуючись наведеними приписами законодавства, зважаючи на наявність достатніх матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, судова колегія визнала за можливе розглянути справу №922/2075/20 за відсутністю представників сторін і, як наслідок, відмовила у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні розглянуто клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МТВ - Фарм" про долучення до матеріалів справи доказів, яке міститься в апеляційній скарзі. Клопотання мотивоване неможливістю подання таких доказів до суду першої інстанції через порушення господарським судом Харківської області процесуального законодавства щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи процесуальні норми, що стосуються порядку подання доказів до суду першої та апеляційної інстанцій, межі перегляду справи апеляційним судом, а також факт належного у контексті приписів ГПК України повідомлення відповідача про розгляд справи в суді першої інстанції (про що буде зазначено нижче за текстом постанови), колегія суддів не прийняла до розгляду надані відповідачем докази, а саме копії наступних документів: листа б/н від 24.02.2020р. Щодо претензії ; фіскального чеку про відправлення листа б/н від 24.02.2020р.; платіжних доручень №3834 від 08.07.2020р. та №3851 від 15.07.2020р.; електронного реєстру щодо дат реєстрації податкових накладних контрагента програмне забезпечення M.E.Doc ; витягів з Єдиного реєстру податкових накладних №37552 на запит №37552 від 19.12.2019р. та №39013 на запит від 13.03.2020р. №39013.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 ГПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації не здійснювався, складено протокол.

У судовому засіданні 02.12.2020р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.11.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СФ Медікал Продактс" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МТВ - Фарм" (далі - покупець) укладено договір поставки №СФ2018/11/22/001 (далі - договір), за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця вироби медичного призначення (далі - товар) в асортименті, кількості та цінам, згідно виставленого рахунку та зазначеним у видатковій накладній (ВН), товарно-транспортній накладній (ТТН), рахунку-фактурі, а покупець зобов`язується приймати і оплачувати товар у порядку та в строки, встановлені цим договором.

Відповідно до п.2.2 договору поставка товару покупцеві оформлюється видатковою накладною і рахунком-фактурою, оформленими відповідно до чинного законодавства. Датою поставки є дата оформлення видаткової накладної.

Поставка товару за умовами п.2.4 договору здійснюється способом, узгодженим сторонами:

- "на склад покупця (доставка)" - означає, що постачальник виконує свої зобов`язання, коли він передає товар у розпорядження покупця (його представника) за адресою складу покупця. Доставка здійснюється транспортом постачальника. Вартість доставки входить у ціну товару;

- "зі складу постачальника (самовивезення)" - означає, що постачальник виконує свої зобов`язання, коли він передає товар в розпорядження покупця (його представника) на своєму складі. Покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару від складу постачальника до місця призначення. Навантаження на транспорт здійснюється силами постачальника;

- "на транспорт покупця в пункті відвантаження" - означає, що постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання, коли товар доставлений в узгоджений пункт відвантаження для завантаження на транспорт покупця. Це означає, що з цього моменту покупець повинен нести всі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару. Завантаження на транспорт покупця здійснюється силами покупця. З дати прийняття (підписання ВН) ризик випадкової загибелі і випадкового псування, втрати або пошкодження товару несе покупець;

- "за допомогою перевізника" - це означає, що постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання, з моменту передачі товару в розпорядження перевізника (експедитора) в обумовленому пункті. Перевізник, так само як умови, на яких їм здійснюються послуги з перевезення, визначається покупцем самостійно. "Перевізник" означає будь-яку особу, яка на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським або внутрішнім водним транспортом або в змішаному перевезенні. Якщо покупець уповноважує постачальника передати товар особі, яка не є перевізником, наприклад, експедитору, постачальник вважається таким, що виконав свій обов`язок по поставці товару з моменту його передання такій особі. Покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару перевізником (експедитором). Витрати з перевезення постачальником не відшкодовуються. З дати прийняття товару перевізником (експедитором) - ризик випадкової загибелі і випадкового псування, втрати або пошкодження товару несе покупець.

Загальна вартість договору визначається сукупною ціною виставлених постачальником супровідних документів (п.5.1 договору).

Пунктом 5.2 сторони погодили, що ціна товару встановлюється в прайс-листі постачальника без урахування податку на додану вартість і вказується в рахунках, рахунках-фактурах, видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.5.5 договору покупець зобов`язаний оплачувати товар на умовах - 100% передоплати. Оплата товару здійснюється у валюті України в гривнях, на підставі виставленого постачальником рахунку в формі безготівкових розрахунків шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Товар вважається оплаченим у момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. При оплаті товару за погодженням сторін можуть допускатися всі види і форми його оплати, що не суперечать чинному законодавству України.

Сторони зобов`язані проводити звіряння взаємних розрахунків не рідше 1 (одного) разу на квартал. Для проведення звірки постачальник передає покупцеві акт звірки (вивірки) взаємних розрахунків. Неотримання постачальником акту звірки (вивірки) взаємних розрахунків, підписаного покупцем, або мотивованого письмового заперечення покупця протягом 10 (десяти) робочих днів з дати прийняття акта останнім, є повною згодою покупця з даними, викладеними в такому акті (п.5.7 договору).

Згідно з п.8.1 договору останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018р., а в частині взаєморозрахунків - до повного їх завершення. У випадку, якщо жодна зі сторін не повідомить у письмовій формі іншу сторону про припинення співпраці за цим договором, то його дія автоматично продовжується на наступний календарний рік на тих же умовах.

За твердженнями позивача, протягом терміну дії договору постачальник (позивач) поставив покупцю (відповідачу) товар за видатковими накладними за період січень 2019р. - січень 2020р. на загальну суму 1.200.835,32грн., а саме: №1 від 09.01.2019р.; №12 від 18.03.2019р.; №59 від 21.05.2019р.; №296 від 01.08.2019р.; №345 від 28.08.2019р.; №402 від 11.09.2019р.; №423 від 17.09.2019р.; №489 від 26.09.2019р.; №541 від 07.10.2019р.; №611 від 21.10.2019р.; №669 від 28.10.2019р.; №788 від 13.11.2019р.; №875 від 21.11.2019р.; №907 від 27.11.2019р.; №941 від 02.12.2019р.; №1034 від 13.12.2019р.; №1094 від 19.12.2019р.; №1125 від 20.12.2019р.; №1135 від 23.12.2019р.; №21 від 09.01.2020р.

При цьому підписаними з боку відповідача є видаткові накладні №1 від 09.01.2019р., №296 від 01.08.2019р., №345 від 28.08.2019р. та №402 від 11.09.2019р. За твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "СФ Медікал Продактс", товар згідно названих видаткових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю "МТВ - Фарм" отримувало безпосередньо на складі продавця (спосіб доставки "зі складу постачальника (самовивезення)"), що узгоджується з приписами абз.2 п.2.4 договору.

За твердженнями продавця (позивача), решта товару за вищевказаними видатковими накладними поставлялася способом "за допомогою перевізника", що відповідає приписам абз.4 п.2.4 договору.

Факт направлення перевізником на адресу покупця товару за не підписаними з боку останнього видатковими накладними підтверджується квитанціями та накладними, які видавалися організаціями - перевізниками на прийом та доставку вантажу. Крім того, факт поставки та отримання такого товару підтверджується наданими позивачем даними електронних документів програми "M.E.Doc" (Му Electronic Document,), яка є поширеним українським програмним забезпеченням для подання звітності до контролюючих органів та обміну юридично значущими первинними документами між контрагентами в електронному вигляді. Відповідні електронні документи, крім іншого, також підтверджують отримання та реєстрацію у контролюючому органі відповідачем документів податкової звітності, необхідних для формування зобов`язань з ПДВ (податкова накладна, квитанція про отримання файлу органом ДФС, протокол руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій) по всім без виключення видатковим накладним.

Відповідно до накладної про повернення товару постачальнику №131 від 01.07.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю "МТВ - Фарм" повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю "СФ Медікал Продактс" товар на загальну суму 52.626,88грн.

Відповідно до підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків за договором №СФ2018/11/22/001 від 22.11.2018р. станом на 31.12.2019р. (т.1 а.с.88) Товариство з обмеженою відповідальністю "МТВ - Фарм" визнало наявність заборгованості у розмірі 287.162,48грн. та факт поставки товару за всіма вищевказаними видатковими накладними, крім №541 від 07.10.2019р. на суму 55.347,89грн., №1034 від 13.12.2019р. на суму 70.968,82грн., №1125 від 20.12.2019р. на суму 22.872,32грн. Після складання названого акту звірки позивачем додатково поставлено на користь відповідача товар за видатковою накладною №21 від 09.01.2020р. на суму 10.056,93грн.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, факт поставки та отримання товару за видатковими накладними №541 від 07.10.2019р., №1034 від 13.12.2019р., №1125 від 20.12.2019р., №21 від 09.01.2020р. крім квитанцій перевізника підтверджується даними електронного документообігу між сторонами у програмі "M.E.Doc" щодо реєстрації податкових накладних на зазначені суми, а саме податкових накладних №201 від 07.10.2019р. на суму 55.347,89грн., №125 від 13.12.2019р. на суму 70.968,82грн., №203 від 20.12.2019р. на суму 22.872,32грн., №18 від 09.01.2020р. на суму 10.056,93грн.

Як убачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень, покупець протягом лютого 2019р. - червня 2020р. сплатив на користь постачальника заборгованість за отриманий товар на загальну суму 748.208,44грн., а саме платіжними доручення: №2035 від 05.02.2019р. на суму 3.000,00грн.; №2193 від 05.03.2019р. на суму 2.500,00грн.; №2252 від 22.03.2019р. на суму 80.000,00грн.; №2518 від 20.05.2019р. на суму 70.000,00грн.; №2828 від 14.08.2019р. на суму 30.000,00грн.; №2865 від 27.08.2019р. на суму 60.300,00грн.; №2902 від 16.09.2019р. на суму 130.000,00грн.; №2961 від 30.09.2019р. на суму 48.000,00грн.; №3003 від 15.10.2019р. на суму 50.000,00грн.; №3021 від 21.10.2019р. на суму 40.000,00грн.; №3076 від 04.11.2019р. на суму 5.000,00грн.; №3097 від 06.11.2019р. на суму 5.000,00грн.; №3113 від 13.11.2019р. на суму 10.000,00грн.; №3111 від 13.11.2019р. на суму 30.000,00грн.; №3130 від 27.11.2019р. на суму 30.000,00грн.; №3143 від 29.11.2019р. на суму 10.000,00грн.; №3147 від 02.12.2019р. на суму 40.000,00грн.; №3178 від 12.12.2019р. на суму 2.000,0грн.; №3184 від 13.12.2019р. на суму 2.000,00грн.; №3210 від 20.12.2019р. на суму 14.000,00грн.; №3245 від 27.12.2019р. на суму 40.000,00грн.; №3254 від 08.01.2020р. на суму 20.000,00грн.; №3307 від 27.01.2020р. на суму 500,00грн.; №3312 від 28.01.2020р. на суму 500,00грн.; №3316 від 29.01.2020р. на суму 500,00грн.; №3333 від 04.02.2020р. на суму 100,00грн.; №3385 від 20.02.2020р. на суму 500,00грн.; №3475 від 13.03.2020р. на суму 500,00грн.; №3540 від 31.03.2020р. на суму 7.000,00грн.; №3690 від 28.05.2020р. на суму 1.000,00грн.; №3715 від 03.06.2020р. на суму 4.656,66грн.; №3753 від 12.06.2020р. на суму 5.000,00грн.; №3773 від 18.06.2020р. на суму 3.798,20грн.; №3780 від 22.06.2020р. на суму 2.353,58грн.

Отже, враховуючи всі здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю "СФ Медікал Продактс" поставки за всіма вищевказаними видатковими накладними на загальну суму 1.200.835,32грн., факт часткової оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "МТВ - Фарм" отриманого товару на загальну суму 748.208,44грн. та факт повернення товару на суму 52.626,88грн., матеріалами справи №922/2075/20 підтверджено факт наявності у покупця (відповідача) перед постачальником (позивачем) заборгованості за отриманий товар в сумі 400.000,00грн.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №13/03-01 від 13.03.2020р. з вимогою погасити існуючу заборгованість у розмірі 424.308,44грн., яка залишена без відповіді та задоволення.

Зазначені обставини стали підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "СФ Медікал Продактс" з розглядуваним позовом до суду.

Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору №СФ2018/11/22/001 від 22.11.2018р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

За приписами ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частинами 1, 2 ст.692 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Сутність заявлених позовних вимог полягає у спонуканні відповідача до сплати заборгованості за отриманий у власність від позивача товар у сумі 400.000,00грн.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.202 ГК України та ст.598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначалося вище за текстом постанови, на підтвердження факту поставки товару на загальну суму 1.200.835,32грн. Товариством з обмеженою відповідальністю "СФ Медікал Продактс" надано відповідні видаткові накладні.

За твердженнями апелянта, більшість видаткових накладних не містить підпису з боку відповідача, що суперечить приписам ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у контексті приписів ст.1 названого Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як було зазначено вище за текстом постанови, підписаними з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "МТВ - Фарм" є видаткові накладні №1 від 09.01.2019р., № 296 від 01.08.2019р., №345 від 28.08.2019р., №402 від 11.09.2019р.

Разом з тим, хоча інші надані позивачем видаткові накладні не підписані з боку відповідача, як того вимагає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", проте товар за такими видатковими накладними направлявся позивачем на адресу відповідача перевізником (спосіб доставки за допомогою перевізника ), що узгоджується з умовами абз.4 п.2.4 договору, згідно якого постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання, з моменту передачі товару в розпорядження перевізника (експедитора) в обумовленому пункті.

Разом з іншим, як уже зазначалося, при підписанні акту звірки взаєморозрахунків за договором №СФ2018/11/22/001 від 22.11.2018р. станом на 31.12.2019р. (т.1 а.с.88) відповідач визнав як факт отримання товару за переважною більшістю видаткових накладних, так і факт існування перед позивачем заборгованості на дату складання такого акту. Крім того, факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару за всіма без винятку видатковими накладними підтверджений даними електронного документообігу між сторонами у програмі M.E.Doc щодо отримання та реєстрації відповідачем у контролюючому органі документів податкової звітності, необхідних для формування зобов`язань з ПДВ (податкова накладна, квитанція про отримання файлу органом ДФС, протокол руху документа/звіту та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій), по всім без виключення видатковим накладним. При цьому відповідачем не спростовано та не надано доказів неотримання товару за будь-якою видатковою накладною, а надані позивачем докази (не дивлячись на не підписання з боку відповідача певних видаткових накладних) доводять факт поставки позивачем на користь відповідача товару за всіма наданими позивачем видатковими накладними.

Апелянт доречно зауважив, що зазначений в рішенні суду першої інстанції акт звірки взаєморозрахунків за період 2019р. (а.с.91) не підписаний і не погоджений з боку відповідача. Разом з тим, помилкове посилання місцевого господарського суду на зазначений акт не спростовує висновків суду про доведеність факту поставки позивачем спірного товару та факту наявності спірної заборгованості.

У розглядуваному випадку строк оплати товару за всіма наданими позивачем видатковими накладними у контексті умов п. 5.5 договору є таким, що настав.

Враховуючи всі здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю "СФ Медікал Продактс" поставки за всіма видатковими накладними на загальну суму 1.200.835,32грн., факт часткової оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "МТВ - Фарм" отриманого товару на загальну суму 748.208,44грн. та факт повернення товару на суму 52.626,88грн., факт наявності у покупця (відповідача) перед постачальником (позивачем) заборгованості за отриманий товар в сумі 400.000,00грн. є доведеним. За таких обставин, господарський суд Харківської області дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Скаржником в апеляційній скарзі зазначено, що відповідачем не оплачувалися вчасно погоджені суми за деякими видатковими накладними, оскільки позивачем не були вчасно зареєстровані податкові накладні (прострочення складало до 133 днів), що, у свою чергу, призвело до накладення штрафних санкцій на відповідача з боку податкових органів. Судова колегія не приймає такі посилання апелянта, оскільки своєчасність реєстрації податкових накладних не є предметом дослідження у межах справи №322/2075/20. Більше того, несвоєчасність реєстрації позивачем податкових накладних не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплати отриманого у власність товару.

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "МТВ - Фарм" зазначає, що відповідач не був обізнаний про розгляд справи у суді першої інстанції, копій процесуальних документів по справі від суду та копій позовної заяви і доданих до неї документів від позивача не отримував. За твердженнями скаржника, суд першої інстанції свого обов`язку щодо належного, передбаченого ч.4 ст.122 ГПК України, повідомлення відповідача про судовий розгляд шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України не виконав. З цього приводу Східний апеляційний господарський суд зауважує наступне.

Відповідно до ч.ч.2, 3, 7 ст.120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, частиною сьомою статті 120 ГПК України на учасників судового процесу покладено обов`язок з повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи, у зв`язку з чим усі процесуальні наслідки невідповідності фактичного місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу за юридичною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) покладаються на цю юридичну особу.

Як убачається з матеріалів справи, копія позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СФ Медікал Продактс" була направлена Товариству з обмеженою відповідальністю "МТВ - Фарм" за адресою: вул.Слобожанська, буд.40-В, кв.10, с.Кизіївка, Краснокутський р-н, Харківська обл., 62011. Зазначена адреса відповідає юридичній адресі підприємства відповідача, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У контексті приписів ч.1 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними.

Ухвала господарського суду Харківської області від 30.06.2020р. про відкриття провадження у справі №922/2075/20 була направлена на юридичну адресу відповідача та повернулася на адресу місцевого господарського суду з довідкою поштової організації про причини повернення з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Ухвалами господарського суду Харківської області від 27.07.2020р. (протокольна) та від 17.08.2020р. розгляд справи відкладався у зв`язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та відсутністю в матеріалах справи відомостей стосовно повідомлення останнього про час і місце розгляду справи. У свою чергу, названі ухвали були направлені на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "МТВ - Фарм", зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зазначені обставини підтверджені штемпелями вихідної кореспонденції суду першої інстанції, проставленими на зворотному боці оригіналів ухвал, поверненням поштового відправлення (протокольної ухвали від 27.07.2020р.) з довідкою поштової організації про причини повернення з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. При цьому відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.

Отже, надіслання судом першої інстанції копій ухвал у справі №922/2075/20 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "МТВ - Фарм", що відповідає адресі його місцезнаходження за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є належним виконанням судом вимог частини 2 статті 120 ГПК України щодо повідомлення відповідача про судові засідання та розгляд справи взагалі.

Зазначене в сукупності свідчить про забезпечення судом першої інстанції при розгляді справи реалізації відповідачем процесуальних прав, передбачених статтею 42 ГПК України, у тому числі на участь у судових засіданнях.

У свою чергу, усупереч твердженням апелянта, у контексті приписів ч.4 ст.122 ГПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України в суд викликається відповідач тільки у випадку, якщо його зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи невідоме. Однак, як зазначалося вище, відомості щодо юридичної адреси підприємства відповідача, які вважаються достовірними, містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що виключає застосування положень ч.4 ст.122 ГПК України. При цьому норма ч.4 ст.122 ГПК України не може бути застосована у разі виклику учасників, стосовно яких немає доказів отримання кореспонденції, надісланої судом.

Оскаржуючи рішення місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "МТВ - Фарм" зауважило, що, оскільки позивачем до позовної заяви не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, стягнення судом першої інстанції витрат на правову допомогу є незаконним. Крім того апелянт зауважив, що місцевий господарський суд задовольнив витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22.000,00грн. при неподанні позивачем доказів сплати гонорару в розмірі 20.000,00грн.

Як убачається із матеріалів справи, у суді першої інстанції позивач заявив до стягнення з відповідача судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22.000,00грн. Обґрунтовуючи ці вимоги, позивач надав копії наступних документів: договору №1/20г від 24.02.2020р. про надання професійної правничої допомоги та представництво у господарському процесі; рахунку-фактури №СФ-0000010 від 13.03.2020р. на суму 1.000,00грн.; рахунку-фактури №СФ-0000020 від 22.06.2020р. на суму 1.000,00грн.; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000007 від 24.06.2020р. на суму 2.000,00грн.; платіжного доручення №1082 від 24.06.2020р. на суму 1.000,00грн.; платіжного доручення №980 від 19.03.2020р. на суму 1.000,00грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд дослідив зазначені докази, надав оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, і визнав правомірним стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 22.000,00грн.

При цьому господарський суд Харківської області правомірно зауважив, що пунктом 4.1 договору №1/20г від 24.02.2020р. сторони, враховуючи складність справи та значні за обсягом витрати часу, які пов`язані із явкою адвоката до суду, погодили фіксований розмір оплати на професійну правничу допомогу (із зазначенням опису робіт) незалежно від фактично витраченого часу, зокрема гонорар адвоката (фіксований) - 20.000,00грн./1-а судова інстанція. При цьому, за погодженням сторін, виплата адвокатського гонорару здійснюється клієнтом протягом 15 (п`ятнадцяти) діб з дні набрання законної сили рішенням суду, або ухвали про укладення мирової угоди або задоволення заяви клієнта про залишення позову без розгляду. Таким чином, витрати позивача на оплату гонорару адвоката є очікуваними та мають бути сплачені у визначений договором строк.

Спростовуючи посилання апелянта, судова колегія зауважує наступне. За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Тобто, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.

Враховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи і не спростований судами факт надання позивачу професійної правничої допомоги у справі №922/2075/20 у суді першої інстанції на спірну суму (22.000,00грн.), Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача відповідної суми.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень гл.8 ГПК України, якими унормовано інститут судових витрат, не підтверджені матеріалами справи.

Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "МТВ - Фарм" підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МТВ - Фарм", с.Кизіївка Харківської області, на рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2020р. (повний текст складено та підписано 02.09.2020р.) у справі №922/2075/20 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2020р. (повний текст складено та підписано 02.09.2020р.) у справі №922/2075/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 02.12.2020р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 07.12.2020р.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Суддя Д.О. Попков

Суддя Л.Ф. Чернота