Постанова

від 02.09.2020 по справі 906/759/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року Справа № 906/759/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

при секретарі судового засідання Першко А.А.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 06 липня 2020 року в справі №906/759/20 (суддя - Тимошенко О.М.)

час та місце ухвалення: 6 липня 2020 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65; повний текст ухвали складено 6 липня 2020 року

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринат Трейд" та

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Брек"

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

про забезпечення доказів

за участю представників сторін:

від Заявника 1 - не з`явився;

від Заявника 2 - Бєлова Н.Є.; Слівінський А.О.;

від апелянта - Алхімова Д.О..

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ринат Трейд" (надалі - Заявник 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича фірма "Брек" (надалі - Заявник 2) звернулися до Господарського суду Житомирської із заявою до Державного підприємства Житомирський бронетанковий завод (надалі - Відповідач) про забезпечення доказів, в якій просили:

· витребувати у Відповідача оригінали та належним чином засвідчені копії наказів, розпоряджень, службових записок, матеріалів службових розслідувань щодо перебування на території державного підприємства чотирьох одиниць гусеничної техніки, виявленої на складі НЗ як не облікованої, в ході інвентаризації згідно наказу №279-ОД від 26 вересня 2019 року та двох одиниць гусеничної техніки, виявленої слідством 25 червня 2016 року в складському приміщенні №1 заводу в ході обшуку, санкціонованого ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 14 червня 2016 року в справі №295/8315/16-к;

· заборонити Відповідачу відчуження, розукомплектування та знеособлення такої техніки, зобов`язавши Відповідача забезпечити збереження техніки та її охорону.

Свою заяву Заявник 1 та Заявник 2 мотивують тим, що заявники мають наміри подати позовну заяву про витребування вказаного майна, на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України, у Відповідача. Також Заявники вказуються, що з 2015 року Відповідач заперечує факт перебування вказаного майна, яке належить Заявникам, на своїй території, формально посилаючись на відсутність документальних доказів, тому існують ризики як знищення службових документів щодо виявлення техніки, так і розукомплектовування та відчуження техніки.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 6 липня 2020 року в справі №906/759/20 заяву про забезпечення доказів задоволено частково. Заборонено розукомплектування та знеособлення транспортних засобів (тягачів, гусеничної техніки) 2013 випуску в кількості шість одиниць, які мають номери двигунів: №06-07692; №06-07697; №06-07689; №06-07700; №06-07696; №06-08342.

Зобов`язано Відповідача забезпечити збереження вказаного майна. Відмовлено в задоволенні заяви в частині витребування письмових доказів.

Дана ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що суд погоджується з мотивами, які наведені Заявниками в частині вимоги про заборону Відповідачу вчиняти певні дії щодо техніки, оскільки враховуючи встановлені вищевказаним судовим рішенням обставини є підстави передбачати ймовірність втрати техніки, а тому суд прийшов до висновку про задоволення заяви в цій частині.

Разом з тим суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі відмовив в задоволенні заяви в частині вимоги про витребування письмових доказів, так як Заявники просили витребувати знеособлене коло документів не вказавши їх ідентифікаційних ознак. При цьому, суд першої інстанції вказав, що задоволення такої заяви унеможливить її виконання як добровільне так і примусове.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення доказів повністю.

Апелянт вказує, що виявлені під час інвентаризації транспортні засоби мають інші номери, ніж зазначено в заяві про забезпечення доказів. Також, апелянт вказав, що матеріали справи не містять первинних документів, які підтверджують, що спірне майно передавалося Відповідачу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 липня 2020 року апеляційну скаргу Відповідача залишено без руху. Зобов`язано скаржника протягом 10 календарних днів усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки.

11 серпня 2020 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/759/20 у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В..

На підставі розпорядження керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 серпня 2020 року у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Грязнов В.В., у період з 10 серпня 2020 року по 07 вересня 2020 року включно, та судді-члена колегії Розізнаної І.В. у період з 05 серпня 2020 року по 04 вересня 2020 року включно відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №906/759/20.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 серпня 2020 року визначено колегію суддів для розгляду справи №906/759/20 у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 серпня 2020 року прийнято апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача по справі №906/759/20 у визначеному вище, новому складі суду.

Водночас, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 серпня 2020 року розгляд апеляційної скарги було призначено на 2 вересня 2020 року об 15:00 год..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 серпня 2020 року, було задоволено клопотання Заявника 2 та призначено розгляд справи в режимі відеоконференції з Господарським судом Житомирської області.

В судовому засіданні від 2 вересня 2020 року, яке було проведено в режимі відеоконференції, представник Відповідача підтримав подану ним апеляційну скаргу, та просив скасувати ухвалу місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення доказів. Також, Відповідач вказав, що на його території відсутні транспортні засоби про котрі клопочуть Заявники в своїй заяві про забезпечення доказів, так як і відсутні в матеріалах справи докази, котрі б підтверджували обставини перебування технічних засобів у Відповідача.

В судовому засіданні від 2 вересня 2020 року, яке було проведено в режимі відеоконференції, представники Заявника, заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили залишити ухвалу місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказаши, що заява про забезпечення доказів обгрунтована саме тим, що дані транспортні засоби і є доказами по даній справі, оскільки зважаючи на їх тривале перебування на території Відповідача та намагання Заявників повернути дані засоби у своє володіння, обумовлене запереченнями Відповідача щодо наявності такої техніки на його території, а саме будь-яких підтверджуючих документів на таку техніку, що вона є саме у власності Заявників, а відтак наявністю постійних спорів та судових процесів з-приводу повернення майна Заявників.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали оскарження та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Відповідача слід відмовити, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів оскарження Заявники покликаються на те, що листом від 1 вересня 2014 року Заявник 2 звернувся до Відповідача з проханням надати послуги передпродажної підготовки спецтехніки тягачі 6 штук (а.с. 4).

Листом від 2 вересня 2014 року Відповідач погодився надати таку послугу (а.с. 5).

З рахунку на оплату №167 від 4 вересня 2014 року вбачається, що рахунок виданий Відповідачем для Заявника 2 для оплати за такий вид робіт: передпродажна підготовка спецтехніки Тягач (фарбування) 6 штук (а.с. 6).

За договором купівлі-продажу від 19 вересня 2014 року Заявник 2 продав, а Заявник 1 купив транспортні засоби (тягачі) 2013 випуску в кількості шість одиниць, які мають номери двигунів №06-07692; №06-07697; №06-07689; №06-07700; №06-07696; №06-08342 (а.с. 7-8).

Пунктом 6 вказаного договору визначено, що право власності переходить до Заявника 1 з моменту перерахування коштів та підписання акту приймання-передачі.

29 вересня 2014 року пункт 6 вказаного договору викладено в новій редакції та зазначено, що право власності на транспортні засоби переходить до Заявника 1 з моменту повернення транспортних засобів від Відповідача до Заявника 1 на виконання договору підряду з фарбування техніки, за умови перерахування покупцем коштів на розрахунковий рахунок продавця в повному обсязі та підписання акта приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору (а.с. 11).

Також договір доповнено пунктом 6.1 такого змісту: "6.1. Місцем передачі техніки є місцезнаходження Відповідача, що знаходиться за адресою: смт. Новогуйвинське Житомирського р-ну та області, вул. Дружби Народів, 1."

В провадженні Господарського суду Житомирської області перебувала судова справа №906/1279/16 за позовом Заявника 1 до Відповідача (а участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Заявника 1).

Заявником 1 у вказаній справі заявлялась вимога про повернення вищевказаної техніки. Рішенням Господарського суду Житомирської області по справі №906/1279/16 в задоволенні позову відмовлено, в зв`язку з тим, що Заявником 1 не доведено, що техніка знаходиться у Відповідача. Рішення суду залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції.

Саме тому на переконання Заявників враховуючи те, що в подальшому вказана техніка була виявлена у Відповідача в процесі проведення інвентаризації, та враховуючи попередні обставини, Заявники вважають, що техніка та документи, які підтверджують її наявність у Відповідача можуть бути втрачені, що й стало підставою для звернення до суду із заявою про забезпечення доказів.

Відповідно до частин 1-4 статті 110 Господарського процесуального кодексу України: суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим; способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів; у необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом; заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви; забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що процесуальний механізм забезпечення доказів, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року по справі № 9901/608/19.

За приписами статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 93 Господарського процесуального кодексу України визначено, що речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дозволяють встановити обставини, що мають значення для справи.

Згідно з статтею 94 Господарського процесуального кодексу України речові докази, що не можуть бути доставлені до суду, зберігаються за їх місцезнаходженням. Речові докази повинні бути докладно описані у протоколі огляду і, за необхідності та можливості, їх суттєві особливості сфотографовані або зафіксовані у відеозапису, або в інший аналогічний спосіб, після чого вони підлягають опечатуванню. Протоколи огляду та зображення речового доказу додаються до матеріалів справи.

Апеляційним господарським судом констатується, що дана норма процесуального права регулює саме зберігання речових доказів, а не порядок їх долучення до справи.

Відповідно до частини 3 статті 94 ГПК України суд вживає заходів для забезпечення зберігання речових доказів у незмінному стані.

Заявник 1 та Заявник 2 в своїй заяві про забезпечення доказів зауважує, що в майбутньому вони мають намір звернутися до суду із позовом про витребування безпідставно збереженого майна, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки між Заявниками та Відповідачем не існує договірних відносин, а основним доказом по справі має бути сама техніка, котра на переконання Заявників знаходиться на території Відповідача.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах оскарження ухвали містяться докази, а саме Свідоцтва про реєстрацію машин, котрі підтверджують належність спірних транспортних засобів Заявнику 1, а в подальшому з 27 травня 2015 року Заявнику 2 (а.с. 17-22).

З копії доказів долучених до матеріалів справи, а саме листів, вимог Заявника 1 та Заявника 2 адресованих Відповідачу (а.с. 27-30; а.с. 53-55), матеріалів інвентаризації (а.с. 61-89), службових розслідувань та заяв до органів досудового розслідування, вбачається що внаслідок спірних та невирішених питань, з-приводу знаходження транспортних засобів між Заявниками та Відповідачем існує спір щодо знаходження чи відсутності техніки, котра належить на праві власності Заявнику 2 саме на території Відповідача, а відтак обставинах наявності чи відсутності такого майна на території заявників будь мати важливе значення для майбутніх позовних вимог, а тому збереження цілісності такого майна (у разі його виявлення під час здійснення виконавчих дій щодо виконання ухвали про забезпечення доказів) матиме важливе значення, адже саме воно і буде предметом позовних вимог.

Статтею 179 Цивільного кодексу України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Згідно із частиною 1 статті 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до частини 1 статті 184 Цивільного кодексу України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, враховуючи наявність обставин, що можуть вплинути на збереження технічних засобів, зважаючи на довготривалість даних відносин (договір купівлі-продажу транспортних засобів від 19 вересня 2014 року, укладений між Заявником 1 та Заявником 2), щодо неврегульованих питань з-приводу знаходження спірних транспортних засобів, наявності/відсутності первинних бухгалтерських документів щодо підтвердження перебування такого майна, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення доказів саме для забезпечення зберігання речових доказів у разі їх виявлення (котрі мають бути в майбутньому предметом доказування) в незмінному стані.

Що ж стосується заперечень Відповідача, наведених в апеляційній скарзі з-приводу ідентифікації таких транспортних засобів, то колегія суддів зауважує, що матеріали справи містять докази, щодо ідентифікації такого майна, що знайшло своє відображення в зазначенні таких ідентифікуючих ознак як номер двигуна та виді транспортного засобу, і саме з врахуванням вказаних ідентифікуючих ознак виконавцем встановлюватиметься факт наявності чи відсутності у Відповідача спірної техніки.

Виходячи зі змісту поданої заяви та доводів наведених в її обґрунтування, колегія суддів прийшла до висновку щодо обґрунтованості заяви про забезпечення доказів в частині заборони вчиняти певні дії щодо майна саме з відповідними ідентифікуючими ознаками, оскільки Заявниками наведено обставин та факти, які свідчать про існування ризику знищення, приховування доказів та інших обставин, які свідчили б про можливе ускладнення витребування спірного майна в майбутньому (в разі встановлення при примусовому виконанні факту наявності на заводі вказаного майна).

Відтак апеляційний господарський суд приходить до висновку, що необхідність вжиття заходів забезпечення доказів, обраних Заявниками, щодо заборони Відповідачу здійснювати відчуження, розкомплектування та знеособлення транспортних засобів з вказаними в даній постанові ідентифікуючих ознак. Відповідно, апеляційний господарський суд задовільняє заяву Заявників в цій частині.

Дане вчинено і місцевим господарським судом. З огляду на вищевказане апеляційний господарський суд залишає без змін оспорюване судове рішення в цій частині.

Разом з тим апеляційний господарський суд констатує, що все вищевказане спростовує доводи апеляційної скарги та вказує на її безпідставність, з огляду на що колегія суду залишає дану апеляційну скаргу без задоволення.

Разом з тим, місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі було відмовлено в задоволенні заяви в частині вимоги про витребування письмових доказів, зазначивши при цьому наступне.

Відповідно до частини 6 статті 112 ГПК України у разі задоволення заяви про забезпечення доказів суд в ухвалі зазначає доказ.

Згідно до частини 1 до статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Заявники просять витребувати знеособлене коло документів не вказавши їх ідентифікаційних ознак, а відтак задоволення такої заяви унеможливить її виконання як добровільне так і примусове. Відповідно місцевим господарським судом було відмовлено в задоволенні заяви в цій частині.

Водночас рішення в цій частині не є оспореним Відповідачем в апеляційному порядку.

З огляду на вказане апеляційний господарський суд залишає без змін вказане судове рішення суду першої інстанції в цій частині.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак ухвалу Господарського суду Житомирської області від 6 липня 2020 року в справі №906/759/20 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Апелянта - без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Апелянта згідно статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 06 липня 2020 року в справі №906/759/20 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 06 липня 2020 року в справі №906/759/20 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Матеріали оскарження ухвали у справі №906/759/20 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови виготовлено 3 вересня 2020 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.