Рішення

від 02.09.2020 по справі 903/405/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 вересня 2020 року Справа № 903/405/20

за позовом Комунальної установи "Управління будинком Волинської обласної ради", м.Луцьк

до відповідача: Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації, м.Луцьк

про стягнення 697 292 грн. 54 коп.

Cуддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Легерко В.Б.

За участю представників сторін:

від позивача: Волчук Ю.О., дов.№174 від 12.08.2020, Сторожук І.Ф., дов. №247 від 16.03.2020.

від відповідача: Мельник В.М., дов. №б/н від 19.08.2020, Волинчук К.О., дов. №б/н від 01.09.2020

встановив: 03.06.2020 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Комунальної установи "Управління будинком Волинської обласної ради" №188 від 02.06.2020 до Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації про стягнення 697 292 грн. 54 коп.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно договору оренди нежитлових приміщень №2013/5/5 від 30.01.2013 зобов`язань щодо відшкодування витрат балансоутримувача на утримання будівлі і прибудинкової території, прибирання місць загального користування, за послуги з поводження з побутовими відходами, з плати за користування земельною ділянкою, оренди приміщення.

Ухвалою суду від 04.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження запропоновано відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача, протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки у визначених ГПК України випадках не зупиняються, не поновлюються, а автоматично продовжуються.

26.06.2020 на адресу суду від Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 30.06.2020 клопотання Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації від 26.06.2020 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.07.2020 о 10 год. 00 хв. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Ухвала суду направлена сторонам на їх офіційні електронні адреси, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції від 30.06.2020 (а.с. 89).

Відповідач у відзиві від 30.06.2020 у задоволенні позову просить відмовити, оскільки угодою на відшкодування витрат балансоутримувача щодо утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних і інших послуг орендарю від 30.01.2013 не встановлено ціни та способу їх визначення щодо сплати за інші послуги (відшкодування витрат на утримання будівлі і прибудинкової території). Позивачем порушено вимоги законодавства при укладенні договору на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, оскільки не дотримано вимог щодо істотних умов договору. У зв`язку з відсутністю калькуляції нарахування суми боргу за відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території не можливо дослідити перелік послуг, які надавались відповідачу та з`ясувати чи не здійснювалось їх фінансування з обласного бюджету (а.с. 90-118).

Позивач у відповіді №253 від 22.07.2020 на відзив відповідача позовні вимоги підтримує. Зазначає, що заперечення щодо обсягу чи якості наданих послуг від відповідача не надходили, акти приймання наданих послуг були свідомо проігноровані відповідачем. Відповідач не заперечив щодо кількості та якості наданих послуг, чим фактично визнав заборгованість. П. 2.2.3 угоди передбачено, що у випадку прийняття нових тарифів вони є обов`язковими для обох сторін з часу їх введення без внесення відповідних змін до угоди. Спірні калькуляції заборгованості надавались відповідачу за його вимогою. Посилання відповідача на відсутність коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Господарський суд протокольною ухвалою від 29.07.2020 підготовче засідання відклав на 12.08.2020 о 10 год. 00 хв.

ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Згідно ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" встановлено такі нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (в тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя)- Д+3, пріоритетної - Д+1;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції вищезазначені нормативні строки пересилання збільшуються на 1 день.

Згідно з п.117 Правил надання послуг поштового зв`язку поштові відправлення, поштові перекази повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

Враховуючи вищевикладене, набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" 17.07.2020, строки пересилання поштової кореспонденції, суд дійшов висновку про закінчення строку на подання заперечень на відповідь на відзив.

Заперечення на відповідь на відзив на адресу суду не надходили.

Ухвалою суду від 12.08.2020 з врахуванням ухвали від 21.08.2020 про виправлення описки повідомлено учасників справи про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 26 серпня 2020 року о 10:00 год.

З метою повного та всебічного розгляду справи, ухвалою суду від 26.08.2020 відкладено розгляд справи по суті на 02.09.2020 о 12 год. 30 хв.

26.08.2020 позивач супровідним листом надіслав копії актів приймання наданих послуг за період з листопада 2015 - квітень 2020 з доказами надіслання їх відповідачу.

28.08.2020 відповідач супровідним листом надіслав до матеріалів справи копії: форми №7д Звіт про заборгованість за бюджетними коштами ; річних кошторисів за 2015-2020.

З метою повного та всебічного розгляду справи, суд долучив подані документи до матеріалів справи.

Представники позивача у судовому засіданні 02.09.2020 позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача позов заперечили з підстав, викладених у відзиві на позов та відсутності калькуляції на вказані послуги.

Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

30.01.2013 між Волинською обласною радою (орендодавець), Комунальною установою "Управління будинком Волинської обласної ради (балансоутримувач) та Департаментом соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації (орендар) укладений Договір оренди нежитлових приміщень №2013/5/5 (договір), відповідно до п.1.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне володіння і користування нежитлові приміщення (майно) в будівлі орендодавця, що розміщена за адресою: м. Луцьк, майдан Київський, 9, корисною площею 397,00, що знаходиться на балансі балансоутримувача. Вартість переданого майна визначена в процентному відношенні переданої в оренду площі від балансової вартості приміщення і становить на дату укладення договору 144 576 грн. (а.с. 8-11).

Відповідно до п. п.1.4, 1.5 договору оренди передача майна здійснюється за актом приймання-передачі, в якому зазначається перелік та стан майна, що орендується та інші відомості за узгодженням сторін (додаток №1). Умовою передачі майна в оренду є укладання сторонами угоди на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних і інших послуг орендарю (додаток № 2), яка є невід`ємною частиною даного договору. Договір, укладений без зазначеної угоди, є нікчемним (в подальшому - угода).

Згідно п. 1.1. угоди (додаток №2), укладеної між Комунальною установою Управління будинком Волинської обласної ради та Управлінням соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації, Балансоутримувач - Комунальна установа Управління будинком Волинської обласної ради забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: місто Луцьк, Київський майдан, 9, а також утримання прибудинкової території, а орендар відшкодовує витрати балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, та відповідно до характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цією угодою.

В подальшому між сторонами укладено додаткові угоди до договору оренди про зменшення орендованої площі та підписано акти приймання - передачі нежитлового приміщень, а саме: акт приймання - передачі нежитлового приміщення кабінету №112 площею 12,9 кв.м. від 01.06.2015 (а.с. 21); додаткова угода від 30 жовтня 2015 та підписано акт приймання - передачі нежитлового приміщення кабінету №829 площею 15,0 кв.м., відповідно орендована площа з 30.10.2015 стала становити - 369,1 кв.м. (а.с. 22-23); додаткова угода від 01 червня 2016 та підписано акт приймання - передачі нежитлових приміщень: кабінети №530 (13,7 кв.м.); №528 (30,5 кв.м.) та №820 (14,2 кв.м.) відповідно орендована площа з 01.06.2016 стала становити - 338,1 кв.м. (а.с. 25-26).

Відповідно до п. 3.1 договору оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (надалі - методики) затвердженої рішенням Волинської обласної ради від 13.05.2011 № 4/46 із змінами, що внесені рішенням обласної ради від 27.12.2011 № 8/40 і становить відповідно до абзацу 2 пункту 10 даної методики 1 грн. в рік. Зазначена величина орендної плати не включає податок на додану вартість (ПДВ).

Пунктом 3.5 договору оренди визначено, що крім орендної плати орендар сплачує в строки, в розмірах і на умовах, передбачених пунктом 2.2.3 угоди на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних і інших послуг орендарю, витрати балансоутримувача на утримання орендованого майна та відшкодовує витрати, понесені балансоутримувачем та надання комунальних та інших послуг.

Відповідно до п. 2.2.3 угоди на відшкодування витрат встановлено не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним місяцем та пропорційно до розміру займаної площі і відповідно до виставлених рахунків внести на рахунок балансоутримувача плату за надані послуги.

В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод про продовження терміну дії договору, а саме: від 15 січня 2014; від 29 січня 2014; від 01 січня 2015; від 01 січня 2016; від 01 січня 2017; від 01 січня 2018; від 01 січня 2019; від 01 серпня 2019; від 24 лютого 2020 (а.с. 16, 19, 20, 24, 27, 28-30, 32, 33).

Згідно акту прийому-передачі майна від 01.01.2013 вбачається виконання балансоутримувачем передбаченого договором оренди нежитлового приміщення від 30.01.2013 за №2013/5/5 обов`язку щодо передачі орендарю майна в оренду (а.с. 15).

Додатковою угодою від 01.01.2018 п. 2.2.3 Додатку №2 договору оренди доповнено абзацом такого змісту: розрахунки по статті Інші послуги проводитимуться за фактичними витратами, понесеними комунальною установою Управління будинком Волинської обласної ради за умови, що такі витрати деталізовані, стосуються витрат на утримання будинку і підтверджуються первинними документами, що відображатиметься в актах приймання наданих послуг (а.с. 28).

Додаткової угодою від 01.01.2019 п.2.2.3 угоди доповнено абзацом такого змісту: після закінчення кожного поточного місяця орендар зобов`язується підписати акти приймання наданих послуг (виконання робіт), які балансоутримувач надав у двох примірниках та один примірник повернути. За умови не повернення та не підписання орендарем акта приймання наданих послуг (виконання робіт) чи ненадання в п`ятиденний термін обґрунтованих заперечень щодо обсягу чи якості наданих балансоутримувачем послуг вважається, що послуги, зазначені в акті балансоутримувачем, надані в повному обсязі і прийняті орендарем та підлягають оплаті.

Позивачем надано відповідачу послуг по укладеному договору оренди №2013/5/5 від 30.01.2013 та угоді на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних і інших послуг на суму 602 140 грн 23 коп., що складається з: 600 523 грн. 22 коп. - витрат на утримання будівлі і прибудинкової території, прибирання місць загального користування; 442 грн. 74 коп. - відшкодування витрат за послуги з поводження з побутовими відходами; 362 грн. 88 коп. - відшкодування витрат з плати за користування земельною ділянкою; 811 грн. 39 коп. - за оренду приміщення та підтверджується актами приймання наданих послуг (виконаних робіт) (а.с. 23, 25-26, 28, 30-33, 35-36, 38-39, 41-42, 44-45, 47-48, 50-51, 53-55, 57-58, 60-61, 63-65, 67-68, 70-71 73-74, 76-77, 79-80, 82-83, 85-136).

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно ч.1ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов`язковим для виконання кожної із сторін.

Згідно вимог ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи наданням позивачем відповідачу в оренду нежитлового приміщення, користування майном відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд дійшов висновку про підставність пред`явленого позову в частині стягнення суми основної заборгованості 602 140 грн. 23 коп.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Один з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 визначає, що має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється, тобто суд, в даному аспекті не може послатися лише на відсутність підписаних відповідачем актів прийняття виконаних робіт, що свідчило б про формальний підхід до вирішення цього спору, а повинен дослідити належним чином зібрані у справі докази та встановити пов`язані з ними обставини, що входять до предмета доказування.

Вказана правова позиція відображена і в постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/879/18.

Матеріалами справи підтверджено надіслання позивачем рахунків на оплату та актів приймання наданих послуг (виконання) робіт. Їх отримання відповідач підтвердив в судовому засіданні. Згідно п. 2.2.3 угоди в редакції додаткової угоди від 01.01.2019 за умови не повернення та не підписання орендарем акта приймання наданих послуг (виконання робіт) чи ненадання в п`ятиденний термін обґрунтованих заперечень щодо обсягу чи якості наданих балансоутримувачем послуг вважається, що послуги, зазначені в акті балансоутримувачем, надані в повному обсязі і прийняті орендарем та підлягають оплаті. Відповідач акти не підписав, не повернув, заперечень щодо них позивачу не надіслав. Докази протилежного у суду відсутні.

Відповідно до п. 2.2.3.угоди орендар зобов`язується не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст. 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки відповідач порушив строки оплати, як це було визначено договором, позивач правомірно нарахував пеню на підставі п.2.2.3. договору в сумі 5 562 грн. 66 коп. Перевірка розрахунку нарахування пені здійснена судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ".

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, розглянувши позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 62 114 грн. 33 коп. за період з листопада 2016 року по квітень 2020 року та 27 475 грн. 32 коп. 3% річних за період з 06.11.2016 по 06.05.2020 вважає їх підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Розрахунки позивача відповідачем не оспорено, контррозрахунок суду не надано.

Суд відхиляє доводи відповідача стосовно відсутності бюджетних асигнувань на заявлені виплати, оскільки частиною 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності як відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі Кечко проти України (заява № 63134/00). Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення Суду). У зв`язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та Закону України Про Державний бюджет на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.

У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Кечко проти України зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Відповідно до п.5 оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 та у справі Бакалов проти України від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У зв`язку з тим, що спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, відповідно до ст.129 ГПК України на нього слід покласти судові витрати по справі.

Керуючись ст.73-79, 86, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації (43027, Волинська обл., місто Луцьк, Київський майдан, 9, код ЄДРПОУ 03192135) на користь Комунальної установи "Управління будинком Волинської обласної ради" (43027, м. Луцьк, Київський майдан, 9 код ЄДРПОУ 20124750) 602 140 грн. 23 коп. основного боргу, 62 114 грн. 33 коп. втрат від інфляції, 27 475 грн. 32 коп. 3% річних, 5 562 грн. 66 коп. пені, 10 459 грн . 39 коп. сплаченого позивачем судового збору, а всього 707 751 грн. 93 коп. (сімсот сім тисяч сімсот п`ятдесят одну грн. 93 коп.).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

03.09.2020

Суддя А. М. Кравчук